Сарматські пам’ятки на території України.
На схід і південний схід від Скіфії — у степах Подоння, Поволжя, Південного Приуралля і Західного Казахстану проживали великі групи кочового населення, які на рубежі IV-ІІІ ст. до н.е. отримали назву сарматів. Сарматські пам’ятки на території України виділив В. О. Городцов. У сарматському середовищі виділяється дві великі локальні групи: волго-донська (близька до скіфської культури) і самаро-уральська. Виділяють ранній (4-2 ст. до н.е.), середній (2 ст. до н. е. – 1 ст. н. е.), пізній (2-4 ст. н.е.) етапи сарматського панування на тер-ї України. Поступово окреслюється формування своєрідного політичного центру в басейні Нижнього Дону, де розташовані багаті поховання представників сарматської знаті. Масовими археологічними пам’ятками, що засвідчили перебування сарматів на території України, є кургани. Вони зафіксовані не тільки у Степу, а й у басейні Сіверського Дінця, в Середньому Подніпров’ї, на Південному Бузі і на Дністрі. Могили І ст. до н.е. — І ст. н.е., зазвичай, є впускними у насипах старих курганів. У чоловічих похованнях виявлено мечі, наконечники списів і стріл, ножі, а також пряжки і фібули, кресала, ліпний або кружальний посуд та кістки тварин. У жіночих похованнях знаходять намиста, сережки, персні, браслети, золоті бляшки, пряжки, фібули. Для сарматської культури притаманні коштовні речі зі вставками каміння. Серед пам’яток сарматської культури на території України виділяється курган Соколова Могила, відкритий в 1974 р. біля с. Ковалівка Миколаївської області (Г. Т. Ковпаненко). Тут виявлено поховання жінки, яка належала до соціальної верхівки сарматського суспільства. Збереглися рештки одягу (каптана), обшитого на полах, бортах і рукавах золотими бляшками. Знайдено бронзове дзеркало зі срібною ручкою з позолотою. Цікаве поховання сарматського можновладця І ст. н.е., що відкрито в 1984 р О. В. Симоненком і Б. І. Лобаєм поблизу с. Пороги у Подністров’ї. У поховальному інвентарі виявлено золоту гривну, срібний келих, золотий браслет, фрагменти двох поясів, прикрашених золотою поліхромною гарнітурою. Серед курганів степового Правобережжя важливе значення має могильник поблизу с. Усть-Кам’янка на р. Базавлук. Кераміка в могилах представлена ліпним і гончарним посудом.
|
|
|
Археологічні пам’ятки Ольвії та о. Березань.
На берегах Дніпровсько-Бузького лиману виникли перші осередки давньогрецької культури — поселення на острові Березань і місто Ольвія. Поселення Борисфеніда було засноване в 645-644 pp. до н.е. на півострові (тепер острів) Березань. характерні два типи жител: напівземлянки і наземні сирцево-кам’яні будинки. З другої половини VI ст. до н.е. на Березані формується міський осередок. Наприкінці VI ст. до н.е. Березань увійшла до складу Ольвійської держави, це зафіксовано не лише знахідками ольвійських монет і виробів, а й спільними рисами у релігійних культах. Основою економіки Березані були сільське господарство, рибний промисел, ремесла, торгівля. На Березані досліджено залишки некрополя VI — першої половини Vст. до н.е. Головним типом поховальних споруд були ґрунтові ями, іноді перекриті деревом і камінням. Відомо і кілька курганів, під якими виявлено колективні поховання. Обряд поховань включає трупопокладення, трупоспалення, дитячі поховання в амфорах або урнах.
|
|
|
Антична Ольвія була розташована на правому березі Південно-Бузького лиману. Основу житлової забудови становили землянки і напівземлянки. У V ст. до н.е. простежується масовий перехід до спорудження наземних сирцево-кам’яних будинків. Навколо міста зведено оборонні кам’яні мури. З кінця VI ст. до н.е. з’явилися підбійні могили. Підбій у нижній частині ями закривали закладом з каменю, дерева, сирцю, амфор, черепиці тощо. Першою половиною IV ст. до н.е. датуються земляні склепи, які складалися з дромосу та поховальної камери. Поховальний обряд мешканців Ольвії був біритуальним: трупопокладення і трупоспалення. Померлих дітей ховали в амфорах, які клали у невеликі ґрунтові могили. Переважали місцевий столовий посуд та імпортна грецька кераміка — чорнофігурна, червонофігурна і чорнолакова. У похованнях елліністичного часу знайдено керамічні вироби Пергаму та Гераклеї. У перших століттях нової ери набули поширення червонолакова кераміка і скляний посуд. Особливо багато амфор, які використовувались як тара для рідких і сипких продуктів.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 672; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!