Ранній залізний вік: загальна характеристика.
Ранній залізний вік - період в історії людства, коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. Сліди найдавнішого виробництва заліза в Україні виявлені на її крайньому північному сході в поселенні, яке датується XV-XIV ст. до н. е. Залізо поступово витісняє з ужитку бронзу. Відбувся перехід до кочового скотарства.
Ранній залізний вік — остання епоха давнини, яка тривала від кінця ІІ до І тисячоліття до нашої ери. На теренах України ця епоха бере початок у ХІІ столітті до нашої ери. Пов'язаний в основному зі скіфами та сарматами. Саме тому вчені виділяють періоди цієї епохи: передскіфський (кіммерійський) - ІХ - перша пол. VІІ ст. до н. е., скіфський - друга пол. VІІ - ІІ ст. до н. е., сарматський - ІІІ/ІІ ст. до н. е. - ІV ст. н. е.
Перші залізні речі датуються кінцем III тисячоліття до н. е. Вони були знайдені, наприклад, у Афанасієвському могильнику в Сибіру. Залізний вік у багатьох племен настав на рубежі VIII-VII ст. до н. е., коли, нарешті, були подолані основні труднощі освоєння заліза. Проте, в ранньому залізному віці гартування заліза застосовувалося рідко. При сиродутному процесі більше половини заліза пропадало в шлаках, що наприкінці Середньовіччя призвело до відмови від цього способу отримання чорного металу. Однак, протягом більше трьох тисяч років цей спосіб був єдиним. Звичайно, що спочатку з заліза робили прості дрібні речі і їх було мало. Лише після VIII ст. до н. е. їх кількість, якість і асортимент швидко ростуть. Кування, за допомогою якого виготовляли залізні речі, до моменту відкриття металургії заліза мало тисячолітню історію. Кували на металевій підставці - ковадлі. Залізні речі стали швидко витісняти бронзові і кам'яні, так як залізо на відміну від міді та олова зустрічається майже повсюдно. Таким чином, області, що займали монопольне становище у виробництві бронзи, втратили монополію на виробництво металу. Країни, бідні мідними рудами, з відкриттям заліза швидко наздогнали ті, які були передовими в епоху бронзи. Поява і поширення заліза справило величезний вплив на подальший розвиток і відокремлення ремесла, на техніку обробки ґрунту і підвищення врожайності, на появу нових видів зброї і т. д. Воно проникало буквально в усі сфери діяльності людей, чинило на них такий вплив, як жоден з попередніх матеріалів. Слід зауважити, що з добою раннього заліза ми вступаємо у писемний період нашої історії. Поява заліза зумовила другий великий поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства.
|
|
|
Пам’ятки передскіфського періоду на півдні Східної Європи. Кіммерійська проблема.
Передскіфський період в історії України (IX-VII ст. до н.е.) представлений такими основними археологічними культурами: кіммерійською у степовій зоні, чорноліською на землях Правобережного Лісостепу, висоцькою і лужицькою в західних областях України (на межі з Польщею) та культурою фракійського гальштату в Молдові і частково на території Середнього Подністров'я й Північної Буковини.
|
|
|
Першим народом на території нашої країни, назва якого стала відомою завдяки писемним джерелам, були кіммерійці. Вони започатковують історію кочовиків у Північнопричорноморських степах. Вони першими у досить широких масштабах оволоділи технікою виготовлення заліза і сталі
За даними Геродота (V ст. до н.е.), вся земля, яку на той час займали скіфи, раніше належала кіммерійцям. Грецький історик Геродот вважав кіммерійців автохтонним населенням Північного Причорномор'я або, в усякому разі, таким, що передувало тут скіфам. Навала скіфів змусила їх полишити батьківщину. Геродот називає також пов'язані з ними топоніми і гідроніми: кіммерійські стіни, кіммерійські переправи, Кіммерія, Кіммерійський Боспор. Страбон (І ст. до н.е. - І ст. н.е.), обстоюючи думку про давні історичні корені кіммерійців у Північному Причорномор'ї, пише про Боспор Кіммерійський (Керченська протока), про м. Кіммерік, кіммерійські поселення, про гору Кіммерій у Гірському Криму.
|
|
|
Проблематичність реальної історії кіммерійців пов'язана з тим, що протягом багатьох років археологами не були виявлені специфічні риси доскіфської культури в Степу. Остаточно нез'ясована етнічна приналежність кіммерійців - лінгвісти вважають, що за мовою, найімовірніше, вони належали до іранської групи. В науці існувала думка про те, що ранні скіфи і пізні кіммерійці певний час проживали разом у Північному Причорномор'ї. На основі широких археологічних досліджень 60-70-х рр. XX ст., узагальнених О. І. Тереножкіним, стало зрозумілим, що у формуванні кіммерійської культури брали участь племена зрубної і білозерської культур доби бронзи. Вчені вважають, що кіммерійцям належать пам'ятки чорногорівського типу (виділений О. І. Тереножкіним у 1976 р.) та новочеркаського (виділений О. О. Ієссеном у 1954 р.). Над вивченням кіммерійських старожитностей в останні десятиліття працювали археологи України (Б. А. Шрамко, С. В. Махортих, С. А. Скорий) та Росії (А. Ю. Алєксєсв, Н. К. Качалова, С. Р. Тохтасьєв).
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1057; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!