Бронзовий вік: загальна характеристика.
Бронзова доба (ІІ – поч. І тис. до н.е.) – епоха, що виділяється на основі даних археології і характеризується провідною роллю виробів з бронзи, що було пов'язано з поліпшенням обробки таких металів, як мідь і олово, одержуваних з рудних родовищ, і наступним одержанням з них бронзи. Бронзовий вік є другою, пізньої фазою епохи раннього металу, що змінила мідний вік і передувала залізному віку.
Бронзовий вік отримав свою назву від першого видобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш'яком. Бронза була значно міцнішою за мідь. Ця перевага сприяла поширенню та утвердження бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас, однак повністю витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося. Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі та Балканах, почали поширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово було налагоджено місцеве виробництво: в Донецькому басейні сформувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні - металообробки. Але головним знаряддям праці все одно залишався камінь.
З появою бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відділення скотарства від землеробства. Розподіл праці між орачами і скотарями передбачало необхідність обміну продуктами праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не тільки злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, а й металеві вироби і сіль. Під впливом радикальних змін у господарюванні в добу бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспільних відносин: завдяки значному посиленню ролі чоловіка в господарстві і всіх сферах суспільного життя в епоху бронзи відбулася заміна матріархату патріархатом, родовід тепер ведеться по батьківській лінії; значне зростання продуктивності праці привів до появи додаткового продукту, який поступово концентрувався в руках окремих осіб, що спричинило спочатку майнову, а з часом і соціальну диференціацію суспільства; з великої сімейної громади виділилися мала сім'я (чоловік, дружина, діти); формувалися союзи племен, створювалися органи керівництва союзом племен, виокремився стан воїнів. В епоху бронзи стрімко вдосконалювалася зброя, відбувалася подальша воєнізація суспільства, інтенсивно формувалися і переміщалися етноси (тому епоху бронзи ще називають періодом першого Великого переселення народів). Також для цього періоду характерна поява скарбів (Інгульський, Бородинський та ін.) та поява перших мідяних копалин. Виділяють 3 періоди бронзового віку: ранній (20-15 ст. до н.е.); середній (15-12 ст. до н.е.); пізній (12-8 ст. до н.е.). Культури цього періоду зустрічаються у всіх регіонах України та географічно поділяються на групи: скотарські племена Пн. Причорномор'я; Скотарські племена Ліво- та Правобережної України; землеробські племена Закарпаття. Племена були скотарсько-землеробськими та землеробсько-скотарськими в залежності від того, який вид господарства переважав.
|
|
|
|
|
|
Ямна культурно-історична спільнота.
Об'єднувала пам'ятки ямної, буджацької та полтавкінської культур, що відносяться до періоду раннього бронзового віку (20-15 ст. до н.е.). В. О. Городцов виділив ямну культуру на початку XX ст., після розкопок могил, розташованих уздовж середньої течії Сіверського Дінця. Надалі "ямні" могили досліджено в Криму, Степу та Лісостепу. Могили ямної спільноти виступали родовими усипальнями великих сімей. Померлих ховали у скорченому стані на спині на ранньому етапі та на боці — у пізніші часи, посипали червоною вохрою. Орієнтували небіжчиків переважно на схід у регіонах на схід від Дніпра та на захід — у Правобережній Україні. Над поховальною спорудою зводили могилу. Небіжчиків, особливо дітей, супроводили горщиками з високими плічками та пригостреним дном, а також знаряддями праці, зброєю та прикрасами. Серед прикрас дротяні проколки із золота й срібла. Поселення ямної спільноти відомі менше. Розташовувалися вони здебільшого вздовж Дніпра. Михайлівське поселення, обнесене ровами та кам'яними мурами, вважається племінним центром ямного населення нижньодніпровського регіону. Серед основних занять переважало тваринництво. У ньому поєднувалися стійлове утримання худоби й відгін у сприятливі пори року. В першому випадку розводили переважно велику рогату худобу, у другому — дрібну, зокрема овець. Окрім м'ясо-молочної худоби, утримували волів як тяглову силу. Відбувалося поступове, але неухильне освоєння степових межиріч, вододілів. Ліплена кераміка в якісному відношенні поступалася кращим зразкам енеолітичної, особливо трипільської. В асортименті "ямного" посуду, де значною мірою зберігалися середньостогівські традиції, переважали округлі горщики з короткою шийкою, високими плічками та пригостреним дном. З'являються також кружки та амфорки з невеликим сплощеним денцем. Значного розвитку набула місцева металообробка. Металокомплекс ямної спільноти включав втульчасті сокири, тесла, черенкові долота, ножі, бритви, шила, спіральні проколки. У виробництві переважали миш'якові бронзи. На цій підставі російський археолог Є. М. Черних відніс ареал ямної спільноти до складу Циркумпонтійської металургійної провінції.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1183; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!