Пізній палеоліт. Пізньопалеолітичні культури на території України.
Епоха людини розумної (Homo sapiens) почалася 40 - 35 тис. років тому з появою на Європейському континенті людей сучасного типу і закінчилася 10 тис. років тому з кінцем заледеніння. Разом з людиною розумною до 28 тис. р. т. існували неандертальці. Виділяють 4 фази: ранню (40 тис. р.т. – 27 тис. р.т.), середню (27 тис. р.т. – 19 тис. р.т.), пізню (19 тис. р.т. – 14 тис. р.т.), фінальну (14 тис. р.т. – 10 тис. р.т.). Три техніки обробки каменю: техніка, притаманна неандертальцям (Левалуа); техніка, притаманна л. с. ф. т.; змішана техніка.
Основними соціально-економічним ознаками верхнього палеоліту були ранньородова екзогамна община, поява етнічного поділу, ранні форми мистецтва, зародження релігійних уявлень. Для пізньопалеолітичної техніки обробки кременю властиві призматичні нуклеуси для пластин, які стають основним типом заготовок різних знарядь. В Україні відомо понад 1000 пам'яток епохи верхнього палеоліту. Основні стоянки: Амвросіївка, Аккаржа під Одесою, Анетівка, Мізин, Межиріччя. У пізньому палеоліті з'являються спільноти, що поступово набувають форми археологічних культур. Оріньяк - техніка обробки кременю ранньої пори пізнього палеоліту, якій притаманні характерні мікровкладки у вигляді лусочок кременю з нерегулярною ретушшю по краю, також кістяні наконечники стріл з розщепленої основою. Пам'ятники даної культури відомі в Подністров'ї, на півдні України, в Криму, Причорномор'ї і Надазов'ї. До неї відносять найперших л. с. ф. т., які прийшли на тер-ю України з Близького Сходу. Селет - культурна група ранньої пори верхнього палеоліту, якій властиві двосторонньо оброблені наконечники. Вважається, що пам'ятки Селету передували появі в Україні оріньякських і якийсь час існували поряд з ними. До неї відносять поселення Королеве на Закарпатті, Буран-Кая в Криму та інші. Гравет – техніка обробки кременю. Визначальним знаряддям з кременю є довгі вістря на пластинах з прямим притупленим краєм. В Україні граветська техніка представлена середніми шарами стоянок пізнього палеоліту Подністров'я (Молодове 1, Оселівка 2, Галич). Осокорівська культура - група споріднених пам'яток фінального палеоліту з однотипним кам'яним інвентарем, для якого характерні трапеції з ретушшю по верхній основі, вістря з притупленим краєм, пізньопалеолітична пластинчаста техніка розколювання кременю, скребки та різці на пластинах. На стоянці Провансаль (Луганщина) знайдені сланцеві плитки зі схематичними зображеннями жінок і геометричним орнаментом. Також відомі стоянки Рогалик, Прогон, Царинка, Фатьма-Коба, Білолісся). Шан-кобінська культура - пам'ятки гірського Криму з кам'яним інвентарем, якому властиві грубі сегменти, одно- і двохплощинні нуклеуси для грубих пластин, кінцеві скребки та різці на пластинах. Красносільська культура - група споріднених пам'яток фінального палеоліту з кам'яним інвентарем, характеризується грубими черешковими наконечниками стріл, відщепною технікою розколювання кременю, короткими шкребками, Була поширена в басейнах Прип'яті, Німану, Верхнього Дніпра.
|
|
|
|
|
|
Верхньопалеолітичне мистецтво
Мистецтво пізнього палеоліту поділяється на два періоди: оріньяк-солютрейський і мадленський (за назвами печер у Франції).Оріньяк-солютрейський період тривав 35-20 тис років тому. Перші рисунки тварин були недосконалими: нечітко визначені голова і ноги, недотримані пропорції. У кінці періоду рисунок значно покращується: можна розрізнити морду тварини, роги, копита, іноді зазначена вовна. Серед рисунків того часу зустрічаються зображення людей у масках. Також зустрічаються відбитки рук на стінах печери. Фарбою намазували кисть руки і прикладали до поверхні, або прикладена рука просто обводилася по контуру фарбою, і зображення поміщали в коло. Остання обставина свідчить про те, що це не випадкові відбитки, а зображення, що мають магічний зміст. (Наприклад, відбитки руки з печери Кастільо в Іспанії). З'являється штрихування, що відкрило можливість переходу від плоского контурного малюнка до більш об'ємного зображення.
|
|
|
Найвищий розквіт мистецтва палеоліту припадає на період Мадлен. (20 - 10 тис. р.т.) Тварини залишаються головною темою, але зображуються вони майже завжди в різних позах, іноді в русі. Найкращі малюнки цього часу показують тварин що пасуться, лежать, біжать. Поступово від одноколірного розпису художник переходить до двох, а то й трьох, різної сили та інтенсивності.
Видатними пам’ятками цієї епохи є шедеври Мадленського живопису з Альтамірської печери (Іспанія) і печер Франції (Фон де Гом, Ляско, Руфіньяк). Всі тварини в епоху палеоліту, як правило, зображені ізольовано, не пов'язані між собою композиційно. Лише до кінця епохи Мадлен видні спроби групувати фігури звірів, об'єднуючи їх в один сюжет. Відкрив печерний живопис у 1868 р. іспанський археолог Марселіно Саутуола у печері Альтаміра (Іспанія). Живопис на стіні пещери відноситься до Солютрейської епохи. На стелі печери намальовано біля двох десятків бізонів, коней і кабанів.
Альтаміра стала першою з багатьох десятків подібних печер, знайдених пізніше на території Франції, Іспанії та Італії: Ла Мут, Ла Мадлен, Труа Фрер, Фон-де-Гом, Санта-Ізабель та ін. Зараз на території тільки однієї Франції відомо близько ста печер із зображеннями первісних часів.
|
|
|
Найвідомішою є печера Ласко (Франція), випадково відкрита у 1940 р. Тут були знайдені зображення багатьох тварин, а також картини, які навіть висвітлювали якийсь епізод. Живописні та гравійовані малюнки, що знаходяться там, не мають точного датування: вони з'явилися приблизно в 18 - 15 тисячолітті до н. е. Довгий час їх приписували стародавній Мадленській культурі, але останні дослідження показали, що вони скоріше відносяться до більш ранньої Солютрейської культури.
Скульптура широко представлена жіночими статуетками невеликого розміру. Вони виконані завжди за єдиним принципом: кінцівки ледве намічені, риси обличчя не позначені, але зате різко підкреслені ознаки жінки-матері. Очевидно, що основна ідея таких зображень — ідея плодючості, продовження роду. Вчені зв'язують їх з культом жінки-прародительки в материнській родовій общині (де рахунок спорідненості вівся по материнській лінії).
В Україні досліджено багато палеолітичних пам'яток. Один з них — Мізинська стоянка на Десні, в Чернігівській області. Там знайдені фігурки, що зображають птахів, а також кістяний браслет, покритий складним геометричним орнаментом.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 972; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!