Палеоекологічні дослідження в археології.
Палеоекологія - наука про спосіб життя і умови проживання вимерлих організмів. Основними напрямками палеоекологічних досліджень є вивчення морфології, етології (поведінки тварин) та екології древніх організмів. При палеоекологічних роботах розглядаються як біологічні, так і геологічні питання. Перші охоплюють:
- З'ясування способу життя організмів і їх взаємовідносин з органічним та неорганічним середовищем;
- Виявлення міграцій, причин і закономірностей їх прояву в часі і в просторі (що стосується палеобіогеографії);
- Розробка детальних стратиграфії і палеогеографії;
- Відновлення умов середовища по викопним організмам.
Палеоекологічні дослідження проводять послідовно за трьома самостійними напрямками:
- Тафономічний аналіз (з'ясування умов і характеру поховання організмів);
- Палеоаутоекологічні дослідження (відновлення середовища і способу життя окремих систематичних груп тваринного і рослинного світу, з'ясування їх реакцій на вплив різних чинників навколишнього середовища);
- Палеосінекологічні дослідження (вивчення груп організмів, зв'язків між окремими компонентами цих груп і еволюції груп у зв'язку з геологічною історією окремих басейнів).
Використання досягнень природничих наук в археології.
Об'єкти археозоології - останки тварин. Виробляється видове визначення та аналіз останків. Отримані дані - найважливіше джерело для реконструкції системи господарства. Об'єкти палеоботаніки - залишки рослин: пилок, плоди, насіння, листя і т. д. У результаті досліджень отримуються дані про стародавній клімат, ландшафт, а також про раціон харчування людини. Об'єкти палеоантропології - викопні останки людини. Визначається расовий тип, статевовіковий склад, фізичний розвиток і патології індивідів, з'ясовуються причини смерті. Об'єкти палеопаразитології - викопні останки гельмінтів. Їх аналіз дає уявлення про гігієну людей та окремі захворювання людини і тварин. Об'єкти дендрохронології - деревні залишки будівель і речей - вивчаються для визначення часу їх будівництва і функціонування. У ході досліджень розроблена хронологія розкопаних археологічних об'єктів.
|
|
|
Математичні методи дослідження в археології.
Велике значення в археології має застосування методів математичної статистики. Статистика дозволяє об'єктивно вирішити питання про достатню кількість спостережень, після яких з'являється закономірність. Ряд статистичних методів може застосовуватися при вирішенні питання датування пам'ятника за відсотковим співвідношенням певних типів речей. Для встановлення хронології досліджуваних нашарувань застосовується метод датування за відсотковим співвідношенням. Зміна етнічного складу, типу господарства, джерел сировини визначають зміну відсоткового співвідношення типів масового матеріалу. Математичний метод класифікації давньої кераміки: на підставі попереднього археологічного детального вивчення матеріалу встановлюється перелік ознак і їх кількісне та якісне значення, що визначає приналежність матеріалу до тієї чи іншої культури, класу. Застосування кібернетики: механізація інформаційно-пошукових процесів, бази і банки даних. Математична обробка археологічних даних: математичне моделювання дозволяє сформулювати уявлення про структуру об'єкта, його особливості.
|
|
|
Археологічна періодизація України.
Для території України вже більш-менш усталеною є така загальна археологічна періодизація:
I. Кам'яний вік:
палеоліт — від появи людини на тер-ї України (прибл. 1 млн. р. т.) до 10 тис. років тому;
мезоліт — IX-VІ тисячоліття до н.е.;
неоліт — VI—ІV тисячоліття до н.е.
II. Мідно-бронзовий вік:
енеоліт (мідний вік) — IV—III тисячоліття до н.е.;
бронзовий вік — II — початок І тисячоліття до н.е.
III. Ранній залізний вік:
кімерійський період — ІХ-VІІ ст. до н.е.;
|
|
|
скіфо-сарматський період — VII—III ст. до н.е.;
антична епоха у Причорномор'ї — VII ст. до н.е. — IІІ ст. н.е.
IV. Епоха Великого переселення народів – II-VI ст. н.е.:
культури рубежу ер та першої половини І тисячоліття н.е. (зарубинецька, східнопшеворська, частково липицька, черняхівська та ін.);
культури східних слов'ян другої половини І тисячоліття н.е. (пам'ятки типу Корчак, Луки Райковецької, Пеньківки, волинцівського та роменського типів та ін.);
V. Києворуський період. Середньовічна археологія півдня України (ІХ-ХІV ст.).
VI. Козацька доба (ХV-ХVІІІ ст.).
Внаслідок нерівномірного історичного розвитку населення окремих територій, деякі археологічні культури різних епох могли розвиватися одночасно. Наприклад, на півночі України в IV і III тисячоліттях до н.е. продовжувався неоліт, а на півдні в цей час склався вже мідний вік. Збігаються в часі скіфо-сарматська епоха і поширення античної цивілізації у Причорномор'ї тощо. Кам'яний вік та епоха міді-бронзи належать цілком до первіснообщинної формації. Ранній залізний вік, ранньослов'янський час і епоха Київської Русі збігаються з рабовласницькою формацією та ранньофеодальною епохою.
Періодизація палеоліту.
Найдавніший період історії називають палеолітом. Охоплює час від початку плейстоцену до голоцену. Його поділяють на ранній і пізній (або нижній і верхній). Ранній палеоліт ділиться на епохи: олдувайську, ашельську і мустьерську. Олдувайска епоха (2 млн-700 тис. р.т.) Характерні три види знарядь: багатогранники (грубо оббиті камені з багатьма гранями) для обробки рослинної і тваринної їжі, знаряддя з кам'яних відщепів, виготовлені технікою ретуші використовувалися для оброблення туш тварин, чопери (знаряддя з гальки оббиті з двох сторін). У олдувайську епоху людське суспільство цілком залежало від природи. Люди жили стадами, але могли виготовляти знаряддя праці. Людське стадо накопичувало досвід і передавало його наступним поколінням. Ашельська епоха (700 тис - 150-120 тис. р.т.). Поява рубила і колуна (клівера). У середині епохи з'являється техніка Левалуа (із заготовки - нуклеуса - сколювали відщепи, що перетворюються в знаряддя праці). Вдається виділити пам'ятники, що розрізняються за госп. діяльністю: короткочасні мисливські табори, майстерні з видобутку сировини, довготривалі мисливські стійбища. Міцна осілість людських колективів. Участь жінок у полюванні. Виникає половіковий поділ праці. Мустьє (150-120 тис. р.т. - 40-35 тис. р.т.) Архантропи змінилися палеоантропами. Удосконалення знарядь праці. Поява гостроконечників і скребел. З'являється віджимна ретуш. Поховальний обряд. Зачатки мистецтва, складання родового ладу. Пізній палеоліт (40-35 тис р.т. - 10 тис. р.т.). Виділяють 4 фази: ранню (40 тис. р.т. – 27 тис. р.т.), середню (27 тис. р.т. – 19 тис. р.т.), пізню (19 тис. р.т. – 14 тис. р.т.), фінальну (14 тис. р.т. – 10 тис. р.т.). Поява людини сучасного антропологічного типу. Удосконалення обробки каменю, поява призматичного нуклеуса. Багато залишків поселень. Істотна роль полювання і збиральництва, розвиток мистецтва, освоєна техніка пікетажу - дроблення каменю. Три техніки обробки каменю: техніка, притаманна неандертальцям (Левалуа); притаманна л. с. ф. т.; змішана техніка.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1086; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!