Мезоліт та його пам’ятки на території України.
Мезоліт – середньокамяний період. Основою мезолітичної економіки було неспеціалізоване індивідуальне полювання за допомогою лука і стріл на лісових нестадних копитних. Археологічною ознакою мезоліту є повсюдне поширення лука, що фіксується масовими знахідками наконечників стріл - мікролітів. Мезоліт в Європі почався з різкого відходу скандинавського льодовика близько10 тис. років тому і закінчився 6-7 тис. р.т. Мезолітичні могильники України - колективні поховання поблизу сіл Волоське і Василівка, на березі Дніпра, в Надпоріжжі були відкриті О.В. Бодянським. Деякі з похованих, серед яких переважали чоловіки, були вбиті метальним зброєю з наконечниками, оснащеними мікровістрями з притупленим краєм. Два мезолітичних поховання досліджені в печерах Криму: чоловіки - в Фатьмі-Кобі і парне поховання чоловіка і жінки - в Мурзак-Кобі.
Кукрецька культура (8-5 тис. до н.е.)- одна з найбільш вивчених мезолітичних культур України. Кремінний інвентар характеризується олівцеподібніми нуклеусами, численними відбитковими мікропластинами, круглими шкребками, різцями на відщепах з плоским різцевим сколом, кістяними наконечниками списів з пазами для вкладишів. Кукрецькі стоянки відомі від Гірського Криму на півдні до київського Полісся на півночі, від гирла Дунаю на заході до Приазов'я на сході (Кукрик, Кам'яна Могила, Ігрень 8 та інші). Гребениківська культура (7-5 тис. до н.е.) - група споріднених пам'яток пізнього мезоліту Північно-Західного Причорномор'я (Мирне, Гребеники, Казанка, Гіржеве) зі специфічним кам'яним інвентарем, якому притаманні численні трапеції на перетинах правильних пластин, віджимна техніка розколювання кременю, плоскі, одноплощинні нуклеуси, численні "нігтьові" скребки на невеликих відщепах, відсутність різців. Вона тісно пов’язана з Кукрицькою культурою. Донецька культура (7-5 тис. до н.е.) - властиві мікропластинки з притупленим краєм, численні трапеції. Численні пам'ятники відомі в басейні Сіверського Дінця та на Донецькому кряжі (Пришиб, Ізюм, Шевченкове). Шпанська культура представлена в Гірському Криму невеликою кількістю пам'ятників зі своєрідним кам'яним інвентарем. Йому властиві специфічні шпанські трикутники, пластинчаста техніка розколювання кременю, кінцеві скребки та різці на пластинах. Мурзак-Кобинська культура - група мезолітичних пам'яток Гірського Криму (Фатьма-Коба, Шан-Коба, Кара-Коба) з кам'яним інвентарем, якому притаманні різні геометричні мікроліти (трикутники, асиметричні і симетричні трапеції). Зимівниківська культура (9-7 тис. до н.е.) - група стоянок з кам'яним інвентарем, якому властиві грубі, високі трапеції, відщепова техніка обробки кременю за допомогою твердого відбійника, одноплощинні нуклеуси, скребки та різці на відщепах. Поширена в лісостеповій частині Східної України (В’язівк 4а та інші). Яніславицька культура (6-5 тис. до н.е.) - група споріднених пам'яток пізнього мезоліту, кам'яним виробам якій властиві яніславицькі вістрі і трикутники. Знайдена велика кількість кам’яних сокир. На пізніх пам'ятниках знайдена неолітична кераміка з гребінчастим орнаментом. Поширена в басейнах Вісли, Німану і Прип'яті (Рудий Острів, Оболонь, Переволока 2, Вижгород та ін.).
|
|
|
|
|
|
Неоліт: загальна характеристика.
Неоліт – новий кам’яний вік, остання стадія кам'яного віку. Різні культури вступили в цей період розвитку в різний час. На Близькому Сході неоліт почався близько 9500 років тому. Вступ до неоліту приурочується до переходу культури від привласнюючого (мисливці та збирачі) до відтворюючого (землеробство і скотарство) типу господарства, а закінчення неоліту датується часом появи металевих знарядь праці і зброї, тобто початком мідного, бронзового або залізного віку. Для території України це період 6-4 тис. до н.е.
Неолітичний час характеризується насамперед значним поліпшенням техніки виготовлення кам'яних знарядь праці. Найголовніша риса нової техніки полягає в остаточній обробці кам'яних знарядь способом шліфування або полірування, а також в пилянні і свердлінні каменю. Користуючись цією технікою, людина неолітичного часу могла з більшим успіхом, ніж раніше, надавати каменю бажану форму. Знаряддя робилися з різноманітних порід каменю, у тому числі більш м'яких, ніж кремінь, шаруватих і дрібнозернистих. Кремінь, а також такі тверді породи як нефрит теж оброблялися новими методами. Однак процес полірування каменю був дуже трудомістким і порівняно мало поліпшував продуктивні якості знарядь. Тому в більшості своїй знаряддя не полірувалися, кремінь як і раніше переважав в індустрії. Широко застосовувалися старі способи обробки каменю за допомогою оббивання, сколювання і віджимання, при цьому техніка віджимної ретуші досягла граничного розквіту.
|
|
|
Для одержання високоякісних кам'яних порід люди перейшли на підземний видобуток каменю. У неоліті з'явилися крем’яні шахти, відомі на території сучасних Англії, Франції і т. д. Відомі й величезні майстерні крем'яних знарядь, вироби яких поширювалися дуже далеко від місця їх виробництва. Значно вдосконалилися лук і стріли. Наконечникам стріл надавалася різноманітна форма залежно від роду дичини, для якої вони призначалися. З'явилися нові знаряддя для обробки дерева. Особливо характерні для неоліту сокири.
|
|
|
Одним з найбільш важливих нововведень епохи неоліту було винайдення кераміки. Це дозволило людині поліпшити способи приготування їжі та розширити асортимент харчових продуктів. Відбувся перелом у господарській діяльності, перехід від привласнюючого до відтворюючого типу виробництва. Г. Чайлд запропонував для визначення цього перелому термін "неолітична революція".
До великих досягнень пізнього неоліту відноситься винахід прядіння і ткацтва. Волокно для прядіння ниток спочатку вироблялося з дикорослих рослин - кропиви, диких конопель і з лика дерев. Потім стали прясти нитки з вовни вівці і дикорослого льону.
Для епохи неоліту характерно виникнення міцної осілості і значних за розмірами поселень. Починає складатися культ природи, уособлює в образах всіляких духів тваринного і рослинного світу, земних і небесних сил. Подальший розвиток отримав материнсько-родовий культ господарок й охоронниць домашнього вогнища. Ускладнення релігійних уявлень виразилося, зокрема, у розвитку похоронного культу. У неоліті переважають поховання в скорченому положенні, іноді посипані червоною вохрою, зрідка супроводжувані горщиками з їжею, кам'яними знаряддями або прикрасами з раковин. У пізньому неоліті з'являються трупоспалення.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1154; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!