ПИТАННЯ 41. Громадські організації (об'єднання) як суб'єкти адміністративного права

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 50Следующая ⇒

Підоб'єднанням громадян розуміється добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, зазначених у статуті громадського об'єднання. Право громадян на створення громадських об'єднань реалізується як безпосередньо - шляхом об'єднання фізичних осіб, так і через юридичних осіб - громадські об'єднання.

Усі об'єднання громадянхарактеризуються наступними Рисами:

• утворяться фізичними та юридичними особами на добровільній основі;

• не мають державно-владних повноважень і не визнані суб'єктами правотворчої діяльсті. Джерелом їхніх повноважень виличного характеру можуть бути тільки нормативно-правові акти;

• діють від свого імені;

• не є комерційними організаціями, що переслідують як мету своєї Діяльності отримання прибутку.

73

На законодавчому рівні закріплюютьсяпринципи створення

та діяльності об'єднань громадян . Ними є:

• добровільність утворення; - рівноправність усіх членів; -самоврядування; - законність; - свобода напрямів діяльності; -

гласність.

Останній принцип, окрім іншого, передбачає, що об'єднання

повинні регулярно оприлюднювати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування і видатки.

Чинне законодавство передбачає кілька видів об'єднань громадян та вказує на критерії, за якими здійснюються їх розмежування.Критеріями розмежування е:

• мета створення і діяльності;

• територіальний масштаб діяльності;

• спосіб обліку членів;

• шлях легалізації (легалізація - офіційне визнання);

• вік, досягши якого дозволяється бути членом об'єднання

громадян.

Види об'єднань:

7. Залежно відцілей створення й діяльності об'єднання громадян визнається:

• політичною партією;

• громадською організацією. При цьому назва об'єднання (рух, конгрес, асоціація, фонд, союз тощо) для вирішення даного питання не має значення.

Під політичною партією розуміють об'єднання прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, для яких головною метою є:

• участь у виробленні державної політики;

• формування органів влади;

• формування органів місцевого самоврядування;

• представництво у складі органів влади і органів місцевого

самоврядування.

Громадська організація - це об'єднання громадян для забезпечення і захисту власних законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та Інших спільних інтересів.

2. За територіальним масштабом діяльності класифікуються лише громадські організації. Вони можуть бути:

• всеукраїнськими;

• місцевими;

• міжнародними.

Довсеукраїнських належать ті громадські організації, діяльність яких поширюється на території всієї України;

74

до місцевих - діяльність яких здійснюється умежах території -ду^істративно-територіальної одиниці;

^^до міжнародних - діяльність яких поширюється на територію уьпаїни і територію принаймні однієї іншої держави .

Політичні партії утворюються і діють лише з всеукраїнським статусом . Утворення і діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України. забороняється

3. За способом обліку членів громадські організації можуть поділятися на такі:

• що мають фіксоване індивідуальне членство;

• що не мають фіксованого індивідуального членства.

4. За шляхами легалізації (офіційного визнання) об'єднання громадян класифікуються на легалізовані (офіційно визнані) шляхом:

• .реєстрації;

• повідомлення про заснування .

Легалізація є функцією виконавчої влади і здійснюється чітко зафіксованими у законодавстві органами (легалізуючими органами). Згідно зі ст.14 Закону "Про об'єднання громадян"; п. 7, п. б., ч. 1, ст. 38 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до таких органів належать:

• Міністерство юстиції;

• місцеві органи державної виконавчої влади;

• виконкоми сільських, селищних, міських рад. Політичні партії та міжнародні громадські організації легалізуються тільки шляхом ржтрації в Міністерстві юстиції. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менше однієї тисячі громадян України, що мають виборче право.

Внаслідок легалізації шляхом реєстрації об'єднання набуває статусу юридичної особи. Порядок легалізації (реєстрації чи повідомлення про заснування) регламентований цим Законом, а також Положенням "Про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26 "«того 1993 р.

Реєстрації підлягає символіка об'єднань громадян, її порядок визначається Кабінетом Міністрів.

У реєстрації може бути відмовлено тільки в одному випадку; якщо "ЗДані для реєстрації документи суперечать законодавству України .

5. Залежновід віку, по досягненні якого дозволяється бути членом об'єднання громадян, можна виділити, по-перше, політичні "артії, по-друге, громадські організації дорослого населення, по-третє, ^{^воп^діжні} та дитячі громадські об'єднання.

Закон визначає вік членів політичних партій - 18 років і членів Фомадських організацій - 14 років. Стосовно віку членів молодіжних і

75

дитячих організацій сказано, що він установлюється статутами цих організацій. Засновниками дитячих і молодіжних організацій можуть бути особи, яким виповнилося 15 років.

Адміністративно-правових повноважень об'єднання громадян набувають з моменту їх офіційного визнання (легалізації). Найбільший обсяг виникає в об'єднань, які легалізувались шляхом реєстрації.

Адміністративна правосуб'єктність об'єднань громадян включає комплекс приналежних їм прав і обов'язків, що реалізуються у взаємовідносинах із суб'єктами виконавчої влади та громадянами. Держава, закріплюючи адміністративну правосуб'єктність об'єднань громадян, визначає види адміністративних правовідносин, у яких вони можуть виступати як суб'єкти.

Законом України "Про об'єднання громадян" встановлено, що для здійснення цілей І завдань, визначених у статутних документах, зареєстрованіоб'єднання громадян користуються правом:

• виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати

майнових і немайнових прав;

• представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

• брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

• ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

• створювати установи та організації;

• одержувати від органів державної влади й управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

• вносити пропозиції до органів влади й управління;

• розповсюджувати інформацію І пропагувати свої Ідеї та цілі;

засновувати засоби масової інформації.

Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

У порядку, передбаченому законодавством,політичні парти

такожмають право:

• брати участь у виробленні державної політики;

• брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх

складі;

• доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової

інформації.

Об'єднання громадян користуються іншими правами.

передбаченими законами України.

Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.

76

^г ч Право власності набувається тільки на кошти та інше майно, яке:

^еоане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, З-угевіД вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами. ^'мсмствами, установами та організаціями; майно, придбане за "'д'давласних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Політичні партії також мають право на майно, придбане від поодажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-поопагандистських матеріалів, виробів з власною символікою. пооведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних

Заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кошти,

придбані в результаті господарської та Іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

Відповідно до вищевказаного законуоб'єднання громадян зобов'язане:

⁹ дотримувати законодавство України, загальновизнані принципи і норми міжнародного права, що стосуються сфери його діяльності, а також норми, передбачені його статутом та Іншими установчими документами;

• щорічно публікувати звіт про використання свого чи майна забезпечувати приступність ознайомлення з зазначеним звітом;

• щорічно Інформувати орган, що реєструє громадські об'єднання, про продовження своєї діяльності з указівкою дійсного місця перебування постійно діючого керівного органа, його назви й даних про керівників суспільного об'єднання в обсязі зведень, що включаються в Єдиний державний реєстр юридичних осіб;

• представляти по запиті органа, що реєструє громадські об'єднання, рішення керівних органів і посадових осіб суспільного об'єднання, а також річні та квартальні звіти про свою діяльність в обсязі зведень, що представляються в податкові органи;

• допускати представників органа, що реєструє громадські об'єднання, на проведені суспільним об'єднанням заходу

• сприяти представникам органа, що реєструє громадські об'єднання, в ознайомленні з діяльністю суспільного об'єднання в зв'язку з досягненням статутних цілей і дотриманням законодавства України.

За діяльністю об'єднань громадян встановлюється державний контроль і нагляд.

Контроль за дотриманням об'єднаннями громадян положень статуту здійснюють органи, що проводять легалізацію. Представники Цих органів мають право бути присутніми назаходах, що проводять ^'єднання громадян, вимагати необхідні документи, отримувати

77

пояснення. Нагляд за виконанням І дотриманням законності здійснюють

органи прокуратури.

Контроль за джерелами й розмірами фінансових надходжень,

сплатою податків здійснюють фінансові органи та органи державної

податкової адміністрації.

Якщо об'єднання громадян порушує законодавство, то до нього

можуть бути застосовані такістягнення:

• попередження;

• штраф;

• тимчасова заборона (зупинення)окремих видів діяльності;

• тимчасова заборона (зупинення) діяльності об'єднання в

цілому;

• примусовий розпуск (ліквідація).

Попередження виноситься у письмовому вигляді легалізуючим органам при здійсненні правопорушення, що не спричиняє обов'язкового застосування іншого виду стягнення.

Штраф накладається у судовому порядку за поданням легалізуючого органу чи прокурора у випадках грубого чи

систематичного здійснення правопорушень.

Тимчасове припинення окремих видів чи всієїдіяльності виконується рішенням суду за поданням легалізуючого органу чи прокурора на строк до 3-х місяців. Цей строк може бути продовжений судом, але при цьому загальний термін заборони на діяльність не може

перевищувати 6 місяців.

Примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання застосовується

судом (за рішенням суду) на підставі подання легалізуючого органу чи

прокурора.

Важливими суб'єктами адміністративного права єоргани

Самоорганізації громадян.

До нихналежать громадські селищні, сільські, вуличні.

квартальні комітети, батьківські комітети в школах, різноманітні громадські ради при установах культури і охорони здоров'я (ради клубів, кінотеатрів, поліклінік тощо), ради громадськості мікрорайонів, ради громадських пунктів охорони порядку, товариські суди. народні дружини тощо. Усі вони складають ланцюги широкого і розгалуженого механізму місцевого самоврядування.

Призначення цих органів полягає а активному сприянні роботі місцевих державних адміністрацій, місцевих рад народних депутатів, їх виконавчих комітетів із обслуговування населення, підтримання

громадського порядку, здійснення контролю.

В основі утворення та функціонування органів самоорганізації громадян лежать демократичні принципи; законності, виборності, змінюваності, підзвітності зборам (зібранню) громадян, гласності, участі населення в їх роботі.

78

Як суб'єкти адміністративного права вони керуються •лддогитуцією України, законодавством України, положеннями про відповідні органи самоорганізації, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, рішеннями зборів (зібрань) громадян або їх представників.

Завдання цих формувань, їх компетенція, форми і методи діяльності детально регламентуються в положеннях про них.

Так. ради громадських пунктів охорони порядку, відповідно до Положення про ці формування, аналізують стан громадського порядку в мікрорайоні; розробляють заходи щодо його підтримання, які здійснюються організаціями, що функціонують на даній території, розглядають на своїх засіданнях дії правопорушників, проводять правову пропаганду, вносять пропозиції до державних органів, сприяють органам внутрішніх справ у залученні жителів мікрорайону до охорони громадського порядку.

ПИТАННЯ 42. Поняття і види актів виконавчої влади Правові акти виконавчої влади - вид підзаконних, офіційних юридичних актів:

• прийнятих суб'єктами виконавчої влади в процесі виконавчо-розпорядницької діяльності;

• оформлених відповідно до норм права;

• що містять односторонні владні волевиявлення;

• народжують юридичні наслідки.

У теорії адміністративного права акти виконавчої влади прийнято класифікувати за такими критеріями:

За юридичним змістом акти виконавчої влади поділяються на:

• нормативні акти, що встановлюють, змінюють або скасовують юридичні норми. Вони не звертаються до конкретних осіб. До них відносяться акти загального значення (державні, республіканські, обласні, міські, районні, селищні, сільські),міжвідомчі акти, мутрішньовідомчі (у т.ч. локальні);

• індивідуальні акти - рішення суб'єктів адміністративної влади з конкретних питань, які стосуються конкретних осіб;

» загальні акти, що містять короткочасні розпорядження (про (Црвнесення вихідного дня, призов на службу і т.д.), або загальні вимоги ("підвищити", "підсилити" та ін.);

• змішані (акти, уяких містяться норми права і правозастосовні Рішення, або навіть загальні вимоги).

Акти виконавчої владив залежності від суб'єктів, що їх "тиняли поділяються на:

• анти органів виконавчої влади і Їх посадових осіб (укази й

70

розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів; накази. Інструкції Міністерств, відомств, комітетів;

розпорядження голів державних адміністрацій;накази й Інші акти

керівників місцевих державних органів);

• акти суб'єктів влади, що не знаходиться в системі апарата виконавчої влади (постанови суддів по справах про адміністративні правопорушення; накази голів судів, прокурорів, голів представницьких органів, що мають внутрішньоапаратне значення,

акти Національного банку);

• акти громадських організацій, яким делеговані державно-владні

повноваження.

За формою вираження розрізняють акти:

• письмові (є різновидом службових документів);

• усні (використовуються при безпосередньому управлінні виробничою діяльністю, для забезпечення громадської безпеки);

• конклюдентні - виражені в знаках, світлових і звукових сигналах (наприклад, жести працівника міліції, що регулює вуличний рух).

5 залежності від функціональної ролі акти виконавчої влади бувають:

• планові;

• методичні;

• кадрові;

• фінансові;

• облікові й тд.

в залежності від дати початку Вії акти поділяються на такі, що вступають в силу:

• негайно, з дати підписання, прийняття;

• з дати. зазначеної в акті;

• з дати. зазначеної в іншому акті;

• після державної реєстрації й офіцжного опублікування,

За ступенем складності розрізняють:

• прості (рутинні);

• складні;

• унікальні.

в залежності від обсягу повноважень суб'єкта влади

поділяються на:

• акти, прийняті в умовах вільного розсуду, широкої самостійності

органа, посадової особи);

• аюги. прийняті на основі альтернативних повноважень, що

надають суб'єкту можливість вибору одного з декількох зазначених у

нормі права варіантів;

• акти, прийняті при відсутності вибору.

5 залежності від порядку прийняття адміністративні акти

діляться на:

80

• колегіальні (приймаються більшістю від загального числа колегіального органу, наприклад, рішення);

• одноособові ( наприклад, укази, накази). Щодо дії в простор/діляться на:

• а»сги загальнодержавної дії (діютьу масштабах країни);

• місцеві (діють у масштабі певної адміністративно-територіальної одиниці);

• регіональні (діють у масштабах певного регіону або зони -територія вільної економічної зони. зона Чорнобильської АЕС тощо);

щододії в час/діляться на:

• безстрокові;

• визначеного строку;

• тимчасові;

• разової дії;

щодоспрямування правового впливу діляться на:

• внутрішньоорганізаційні (внутріапаратні);

• зовнішньої дії;

щодозмісту діляться на:

• регулятивного (позитивно творчого) призначення;

• юрисдикційні: такі. що мають правоохоронне призначення;

• компетенційні: такі, що визначають певний правовий статус, тобто закріплюють компетенцію - права та обов'язки суб'єкта права;

щодохарактеру компетенціїорганів, що їх видають діляться на:

• акти органів загальної компетенції (КМ України, місцевих держадміністрацій);

• акти органів галузевої компетенції;

• акти органів міжгалузевої (функціональної) компетенції;

щодосфери впливу діляться на:

• акти, що діють в економічній, соціально-культурній та Інших сферах;

• відомчі (наприклад, у сфері МВС, Міноборони);

• міжвідомчі; '

ПИТАННЯ 43. Вимоги до актів виконавчої влади Перша вимога, що висувається до акту -доцільність, •Юрисність з погляду державних інтересів. В основі акту повинне лежати суспільне благо, він повинний бути науково обґрунтований, відповідати Реальній обстановці, вчасно прийнятий, передбачати механізм його ^пеРетворення в життя. З метою досягнення доцільності акта повинні ^ВР^аховуватися:

• права людини;

• рівень свідомості й культури мас;

81

• плюралізм думок, інтересів;

• можливість вирішення проблем;

• раніше прийняті акти.

Законність - друга вимога, що висувається до актів виконавчої

влади, під якою мається на увазі:

• наявність компетенції у автора;

• відповідність акта закону;

• відповідність цілям закону;

• прийняття у встановлений законом термін;

• дотримання процесуальних правил видання акта. Акти, що не відповідають вимоги законності, підрозділяються на

нікчемні та заперечні.

Акти визнаються нікчемними, якщо:

• на те є вказівка закону;

• грубо порушена підвідомчість адміністративної справи;

• немає законної підстави (заяви, подання і т.д.) для прийняття

акта;

• порушено термін давності;

• акт наказує здійснити злочин і т.д.

Заперечні акти підлягають виконанню, що не позбавляє індивідуальних і колективних суб'єктів права заперечити їхню

законність у встановленому порядку.

До актів виконавчої влади ставлятьсяорганізаційно-технічні вимоги, сутність яких укладаються в наступному:

• мова акта повинна бути чіткою, ясною, лаконічною, зрозумілою

для тих. кому він адресований;

• акт повинний бути оформлений граматично правильно (будь-які

помилки можуть спотворити його зміст);

• акт повинний бути вчасно доведений до відома виконавців і

зацікавлених суб'єктів;

• оформлений належним чином акт повинний бутиттереданий на

збереження.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 507; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 15 16 17 18 192021 22 23 24 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!