ПИТАННЯ 32. Органи місцевого самоврядування та інші юридичні і фізичні особи як суб'єкти адміністративного права
Юридичною базою нормативно-правового регулювання місцевого самоврядування служить Конституція України (розділ XI) та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 тр авня 1997 р. Цей закон визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до законумісцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України
Основні принципи місцевого самоврядування:
• народовладдя;
• колегіальності;
• законності;
• гласності;
• поєднання місцевих і державних інтересів;
• виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності у визначених законом межах;
• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів І посадових осіб;
• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
• судового захисту прав місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та оади які представляють спільні інтереси територіальнихсіл. селищ, міст.
|
|
|
Своє право на участь у місцевому самоврядуванні громадяни и^умаТнм реалізують за належністю до відповідних територіальних
'^^^Первииним суб'єктом місцевого самоврядування, основним ^«чем його функцій і повноважень є територіальна громада села,
гсліяір". міста.
Територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним
проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об 'єднання жителів кількох сіл. що мають єдиний адміністративний центр.
Однією з форм безпосередньої участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення є загальні збори громадянза місцем проживання.
Органи самоорганізації населення є різновидом представницьких органів, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села. селища або міста. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів та майна.
|
|
|
Основними представницькими органами місцевого самоврядування є виборні органи -раби, які складаються з депутатів і відповідно до закону наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Загальний склад ради - це кількісний склад обраних до відповідної ради депутатів згідно з законом.
Сільські, селищні та міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього Імені та в їхніх Інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села. селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки.
^^Головною посадовою особою територіальної громади села (або АОбровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів ^"мюх сіл), селища, міста є відповідносільський, селищний та міський голова.
Сільський, селищний та міський голова обирається відповідною ^^поріальною громадою на основі загального, рівного, прямого "моорчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки
|
|
|
55
і здійснює свої повноваження на постійній основі. Він очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної чи міської ради, головує на її засіданнях. Сільський, селищний та міський голова у межах своїх повноважень видає розпорядження. Виконавчими органами сільських, селищних, міських та районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених чинним законодавством, а також переданих їм сільськими, селищними та міськими радами.
Районна та обласна рада утворює свій виконавчий апарат, який очолює відповідно голова районної чи обласної ради.
Голова районної, обласноїради обирається відповідною радою з числа її депутатів таємним голосуванням у межах строку повноважень ради. Він працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю та одержувати від цього прибутки. В межах своїх повноважень голова районної, обласної ради видає розпорядження.
|
|
|
Законом встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Зокрема, акти відповідних рад. виконавчих органів цих рад, сільського, селищного та міського голови, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про державну службу". Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст. районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України та інших бюджетів.
56
Необхідно зазначити, що правовий статус органів місцевого ^^дрядування в містах Києві та Севастополі визначається окремими ^ю^ми Так. спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування ^і визначаються законом "Про столицю України - місто-герой Київ" у -)5 січня 1999 р. Столичний статус міста покладає на органи ідсиееого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додатковихправ.
До кола субєкпв адміністративного права, крім вищеназваних,
відносяться й інші юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства наділені певним обсягом прав і обов'язків у сфері виконавчої влади, можуть брати участь (безпосередньо або черезсвоїх представників) в адміністративно-правових відносинах і реалізувати свої права та законні інтереси, а також нести обов'язки у сфері управління.
Найчисельнішими серед інших суб'єктів адміністративного права є різні державні й недержавні організації, зокрема, підприємства та установи різних форм власності. В адміністративно-правових відносинах вони виступають як юридичні особи.
В адміністративно-правових відносинах інтереси підприємств і установ, як правило, представляє їх адміністрація (насамперед -керівник).
Адміністрація державних підприємств та установ, як уже зазначалось, є органом безпосереднього оперативного управління діяльністю трудових колективів вказаних об'єктів, не має зовнішніх юридично-владних повноважень, а здійснювані нею в межах наданої компетенції виконавчо-розпорядчі функції носять переважно внутрішньо-організаційний характер. Адміністрація на чолі з керівником нерозривно поєднана з відповідним підприємством, організацією чи установою, які вона представляє, у сукупності є юридичною особою і виступає суб'єктом адміністративного права, проте не відноситься до системи органів виконавчої влади. До складу адміністрації крім керівника входять його заступники (перші заступники), головні спеціалісти, керівники управлінь, відділів, лінійних та функціональних служб, а також інших структурних підрозділів.
ПИТАННЯ 33. Державна служба: поняття і принципи Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за Рахунок державних коштів.
57
Ознаки державної служби:
• передусім, це різновид суспільно-корисної,державної діяльності (зокрема, державна служба пов'язана з безпосередньою організацією різнобічної державної діяльності);
• така діяльність здійснюється на професійній основі певною категорією осіб, які займаютьпосади в державних органах та їхньому апараті (насамперед, в органах державної влади). Державна служба нерозривно пов'язана із заняттям посади в апараті державних органів. Тобто, посада є невід'ємним елементом державної служби: поза посадою така служба неможлива. Професійна основа такої діяльності крім іншого передбачає необхідність володіння комплексом спеціальних (професійних) знань і навичок, а також неможливість поєднання її з іншими видами подібної діяльності, зокрема, з приватнопідприємницькою діяльністю;
• вона спрямована на практичневиконання завдань і функцій держави (тобто, ця діяльність нерозривно і органічно пов'язана з функціонуванням держави, з реальним втіленням в життя її завдань і
функцій);
• особи, які здійснюють таку діяльність, одержуютьзаробітну плату за рахунок державних коштів (насамперед, з державного бюджету).
Основу правового регулювання державної служби становить Конституція України, закон "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р., а також прийняті на його базі Інші нормативно-правові акти (наприклад, указ Президента України "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби" від 10 листопада 1995 р., постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців" та ін.).
Принципами державної служби є ті вихідні положення та організаційно-правові засади, які покладені в основу організації і функціонування цього виду державної діяльності.
Основні принципи державної служби:
• служіння народу України;
• демократизму і законності;
• гуманізму І соціальної справедливості;
• пріоритетуправ людини І громадянина;
• професіоналізму, компетентності, Ініціативності, чесності, відданості справі;
• персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
• дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
^Й
• дотримання прав підприємств, установ і організацій та об'єднань громадян.
Середінших принципів державної служби можна назвати:
• загальнодоступність державної служби;
• рівність прав громадян на державну службу;
• змінюваність державних службовців та ін.
Законодавством встановлені певні обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу. Зокрема,не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апаратіособи, які:
• визнані у встановленому порядкунедієздатними;
• маютьсудимість, що є несумісною із заняттям посади;
• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підлеглі або підпорядковані особам, які є їх близькимиродичами чи свояками;
• в Інших випадках, встановлених законодавством.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!