Вплив сучасних медіа на людину
Масштаби впливу медіа на різні сфери життя людини зростають з кожним днем. Це вимагає від людини не лише знання сучасних технічних пристроїв та вміння з ними працювати, а й певного рівня критичного мислення (здатності інтерпретувати інформацію, отриману із засобів масової інформації, розуміння різноманітних медіатекстів), навичок самостійної роботи, пов’язаної з пошуком, обробкою, презентацією інформаційного матеріалу тощо.
Соціально-економічні зміни в Україні та інформаційний вибух, який торкнувся всього світу, потребують перегляду систем, що традиційно склалися, змісту, методів і технологій навчання з урахуванням зростання впливу медіазасобів на формування молодої людини. При організації навчального процесу необхідно не лише вчити використовувати сучасні інформаційні технології, але й враховувати саме вплив медіа, а тому основне завдання педагога – навчити відбирати, аналізувати, критично ставитись, не сприймати на віру, а шукати доказовість фактів.
Об’єктивне зростання ролі медіа вступає у реальне протиріччя з практикою їх використання у навчально-виховному процесі вищої школи. У педагогічній науці та практиці не достатньо висвітлені освітні можливості сучасних медіа, їх дидактичний і виховний потенціал, що пояснюється складністю і недостатньою розробленістю багатьох понять, низькою компетентністю викладачів у зазначеній сфері, недостатньою технічною оснащеністю освітніх закладів.
|
|
|
Інформатизація освіти
З розвитком інформаційного суспільства пов’язане інтенсивне становлення інформаційної освітньої парадигми, яка приходить на зміну класичної. В її основі лежить зміна фундаментальних уявлень про людину і розвиток особистості через освіту. Суспільство інформаційних технологій – постіндустріальне суспільство, на відміну від індустріального суспільства кінця ХІХ – середини ХХ століття, більшою мірою зацікавлене в особистостях, здатних самостійно та активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до змінних умов життя.
Поняття «розвиток» стає стрижневим поняттям педагогічної науки в обґрунтуванні педагогічного процесу, спрямованого на задоволення потреб та інтересів особистості, і визначає сутність вимог до організації процесу навчання у вищих закладах освіти. У новій освітній парадигмі домінує не об’єкт педагогічного впливу, а активний суб’єкт пізнавальної діяльності, залучений в умовах нових форм організації навчального процесу до діалогу з викладачем, активної, творчої діяльності, далекої від простої репродукції. Сучасна людина повинна не лише володіти певним обсягом знань, а вміти вчитися: шукати і знаходити необхідну інформацію, використовуючи для цього різноманітні медіа, неперервно розвиватися.
|
|
|
Криза сучасної освітньої системи значною мірою пов’язана також з недостатнім розумінням значущості процесів інформатизації суспільства. Інформатизація освіти часто зводиться до дисципліни "інформатика" і способів її викладання, причому ізольовано від інших дисциплін. Таким чином, актуальною є потреба у переосмисленні як методологічних, так і світоглядних установок щодо інформатизації освіти. З одного боку, випускники навчальних закладів повинні мати певний запас знань у галузі інформатики, включаючи не лише технологічну сферу (роботу з комп’ютером, базами даних, операційними системами, Інтернетом тощо), але й інформацію про характер соціуму, процеси інформатизації у суспільстві, зміни у культурі, які відбуваються у зв’язку з цим. Випускники навчальних закладів мають уміти самостійно орієнтуватися у сучасному світі, уміти поводитися з потоками інформації тощо. З іншого боку, суспільство має потребу у фахівцях, які можуть самостійно розв’язувати професійні проблеми, здатні до неперервної освіти згідно з видом своєї діяльності, мають для цього достатній рівень знань у галузі інформаційних технологій, засобів масової комунікації.
|
|
|
На основі аналізу міжнародних програм модернізації освіти можна зробити висновки щодо якостей випускника сучасної вищої школи, який буде жити і працювати у ХХІ столітті у постіндустріальному суспільстві:
– гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набувати необхідних знань, уміти застосовувати їх на практиці для розв’язування різних проблем з метою знаходження «свого місця» впродовж усього життя;
– самостійно критично мислити, уміти побачити труднощі, які виникають у реальному світі, і відшукати шляхи їх раціонального подолання; чітко усвідомлювати, де і яким чином знання, якими він володіє, можуть бути використані у навколишній дійсності; бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити;
– грамотно працювати з інформацією (уміти підбирати необхідні для дослідження певної задачі факти, аналізувати їх, висувати гіпотези щодо розв’язання проблем, робити необхідні узагальнення, співставлення з аналогічними або альтернативними варіантами, установлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і розв’язувати проблеми);
|
|
|
– бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати спільно у різних галузях, передбачати конфліктні ситуації або вміло виходити з них;
– самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.
Проблема інформатизації освіти повинна розглядатися всебічно і комплексно, з позицій розвитку особистості. Педагогічний аспект інформатизації висвітлює такі питання:
– розвиток неперервної освіти в умовах інформаційного суспільства;
– побудова відкритих педагогічних систем;
– інформаційні та комунікаційні технології в освіті;
– дистанційне навчання;
– психологічні та педагогічні проблеми освіти в умовах інформаційного суспільства;
– використання мультимедіа-технологій в освіті;
– глобалізація й інтеграція освітніх послуг;
– зміст і функції освіти в умовах інформаційного суспільства;
– дидактичні можливості та виховний вплив інформаційних технологій.
Сучасні учні, студенти є активними споживачами інформації різноманітних медіа. Уже в 60-ті роки ХХ сторіччя у провідних країнах світу у педагогічній науці сформувався спеціальний напрям – медіаосвіта, покликаний допомогти їм краще адаптуватися в умовах медіакультури. Цілі та задачі медіаосвіти вчені різних країн формулюють по-різному, але у педагогічному аспекті даний напрям вивчає взаємодію медіа з процесами навчання і виховання.
Можливості сучасних медіа
При застосуванні сучасних медіа у навчальному процесі значно змінюється роль педагога і самого навчального процесу, його методи і зміст. Сучасні медіатехнології дозволяють індивідуалізувати та активізувати освітній процес у межах колективного навчання. З’явилась можливість у масовому масштабі розв’язувати особливий тип задач, спрямованих на рефлексію молоддю своєї діяльності, її саморегуляції, що реалізується навіть в умовах індивідуального навчання.
Поряд з великим дидактичним потенціалом сучасних медіа існує і ряд психологічних проблем, які достатньо багатоаспектні. Це проблеми місця самих медіа у навчальному процесі та у реалізації навчальних систем, взаємодія молодої людини з медіа, особливості їх діалогу, актуальним стає наукове обґрунтування проблем захисту людини від маніпулювання за допомогою медіазасобів.
Деякі особливості застосування цих технічних засобів в освітньому середовищі можна обґрунтувати на основі розуміння сутності електронних мультимедійних технологій, яким властиві такі якості:
– інтерактивність, яка сприяє організації взаємодії та самоатестації викладача;
– мультимедійність, яка подає об’єкти та процеси не традиційним текстовим способом, а за допомогою фото, відео, графіки, анімації, звуку, що створює психологічні умови, які сприяють сприйняттю і запам’ятовуванню матеріалу. Застосування інформаційних технологій навчання забезпечує його психофізіологічну орієнтованість, що передбачає підвищення його ефективності і створення оптимальних функціональних станів, які підвищують здатність мозку до засвоєння матеріалу. Мультимедіа забезпечують одночасну роботу декількох каналів подачі інформації, коли різні середовища доповнюють одне одного. Перед студентами відкриваються можливості творчого використання багатьох інформаційних джерел, кожне з яких має свою мову:
– здатність до моделювання, яке являє собою, насамперед, моделювання реальних об’єктів і результатів дослідження; моделювання за допомогою медіа допомагає вивчати об’єкт чи явище у природних умовах, з різних точок зору, задіяти наочно-образні компоненти мислення, що відіграє виключно важливу роль у навчанні, у тому числі при роз’ясненні та засвоєнні багатьох понять;
– комунікативність, тобто можливість безпосереднього спілкування, оперативність передачі інформації, контроль за станом процесу; комунікативність вирішує питання доведення інформації у найкоротші терміни, дозволяє дистанційно керувати навчальним процесом, забезпечує його кваліфікованими педагогами незалежно від місцезнаходження студентів;
– продуктивність, тобто автоматизація нетворчих, рутинних операцій, на які витрачається багато сил і часу.
Сучасні засоби надання інформації дозволяють суттєво підвищити ступінь ергономічних вимог до навчальних матеріалів: вибрати розмір і тип шрифту, розмістити у тексті не лише рисунки, а й звукові фрагменти чи кінокліпи. Виникає нова, з точки зору ергономіки, можливість: студент сам підбирає найбільш ергономічні, особисто для нього, характеристики матеріалу, що вивчається. Сучасний учень, студент може на свій розсуд ілюструвати текст, що вивчається, зробивши сприйняття особистісним. Він може самостійно перетворювати інформацію, яку отримує з мережі, підбирати аргументи, будуючи їх за певною логікою доказовості, що відображає його власні уявлення, напрям думки. У результаті студенти більш глибоко проникають у сутність питання, у них з’являється інтерес більш активно працювати з навчальною літературою.
Використання медіа орієнтоване на індивідуалізацію навчання у межах єдиного навчально-виховного процесу. При індивідуалізації навчання кожен студент опановує активну, зорієнтовану конкретно на нього діяльність. При цьому пробуджується мисленнєвий процес, більш повно реалізуються пізнавальні потреби, стимулюється творча активність, студенти отримують можливість вибирати оптимальний темп навчання, контролювати і коригувати вивчення матеріалу, причому результати роботи не віддалені, їх видно безпосередньо на занятті.
Медіа мають також великі виховні можливості: привчають до охайності та організованості. Засоби графіки, музичні фрагменти знімають напруження. Робота з медіа розвиває вміння планувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення.
Інформаційні ресурси мережі Інтернет надають унікальні можливості здійснювати віртуальні мандрівки до всесвітньовідомих скарбниць образотворчого мистецтва і побачити геніальні твори великих художників. Медіазасоби є також інструментом опанування теоретичними основами живопису, формування художнього смаку, розвитку фантазії та творчих здібностей студентів.
Якщо традиційна система навчання стимулює мотивацію досягнення (отримання хороших оцінок, успішна здача екзамену тощо), то використання інформаційних і комунікаційних технологій забезпечує формування пізнавальних мотивів школяра, студента, які сприяють стійкій активності пізнання, підвищують ефективність засвоєння знань.
Формування таких мотивів здійснюється через неспецифічний вплив на пізнавальну сферу учня у вигляді методичної допомоги, цікавих завдань, можливості вибору темпу і варіанта навчальної діяльності, залежно від підготовленості (при роботі в мережі – шляхом інтерактивного діалогу між тим, хто навчається, і системою, педагогом; між системою і педагогом). Таким чином, засоби інформаційних і комунікаційних мереж посилюють психологічний чинник мотивації навчання.
Поряд з перерахованими особливостями використання медіа в навчально-виховному процесі, де показані переважно позитивні аспекти інформатизації освіти, існує ряд моментів, які стосуються і психологічних аспектів інформатизації освітнього середовища і викликають неоднозначне ставлення.
Ілюстрації, рисунки, графіки, безумовно, позитивно впливають на засвоєння текстової інформації, але слід ураховувати, що простий підсумок різноманітних чуттєвих сприймань (зорових, слухових) автоматично не покращує пізнавальні процеси. Набагато більш важливою умовою ефективності використання мультимедіа в процесі навчання є здатність користувачів до декодування символьних і кодових систем. Досить часто можна спостерігати, що економне, але цілеспрямоване використання медіальних форм презентації має кращий результат, ніж яскраве нагромадження медіаподач навчального матеріалу.
Має місце тісний взаємозв’язок між тематичним інтересом і набуттям знань. Хороша навчальна робота з використанням медіа може виявитися безуспішною, якщо учні не проявлять зацікавлення до запропонованої тематики.
Використання електронних засобів комунікації частіше за все несе з собою деякий ефект, який може привести до мотивованого і цікавого викладення матеріалу, але ця зацікавленість через певний час знову знижується.
Завдання медіаосвіти
Головну задачу медіаосвіти можна сформулювати таким чином: неформальна освіта людини, за якої особа, не отримуючи ніяких сертифікатів, може підвищувати свій освітній рівень, отримувати інформацію з різних галузей знань; вона забезпечує повноцінне включення людини у систему зв’язків у процесі масової комунікації. Навчити людину відбирати цю інформацію повинна медіапедагогіка. Вона сприяє підвищенню ефективності медіаосвіти, оскільки формує навички спілкування з інформаційними засобами, інформаційну компетентність і вміння відбирати інформацію. Людина, не освічена у сфері засобів масової інформації та комунікації, є більшою мірою об’єктом маніпулювання мас-медіа, тому що вона:
– повноцінно не сприймає значну частину інформації, особливо аудіовізуальної, оскільки просто не підготовлена до її сприйняття;
– до кінця не розуміє сутність повідомлення чи не розуміє однозначно те, що може мати декілька значень;
– займає пасивну позицію відносно засобів масової інформації, не знає, як захистити себе від їх впливу і часто не усвідомлює, що такий захист необхідний.
Крім того, без медіаосвіти людині незнайомі багато форм самовираження і спілкування з іншими людьми. Звідси узагальнені завдання медіаосвіти можна виразити таким чином:
– набути усвідомленого досвіду невербального сприйняття, усебічно розвивати свої перцептивні здібності;
– оволодівати мовами невербальних повідомлень, що дозволять людині краще розуміти їх зміст і зображувальні можливості;
– виробити у собі механізми для встановлення «психологічної дистанції» між нею і медіа, психологічного захисту проти маніпулювання її свідомістю, набуваючи навичок критичного оцінювання інформації та розвиваючи у ній прагнення самій чинити вплив на діяльність медіа.
На сьогодні не існує цілісної (системної) концепції використання медіа в освіті, недостатньо досліджена специфіка застосування електронних засобів інформації у навчанні та вихованні людей. Певні складності виникають і у зв’язку з тим, що деякі медіапедагогічні дослідження швидко втрачають свою актуальність, оскільки не встигають за розвитком самих медіазасобів. Сучасні засоби масової інформації та комунікації мають різноманітні можливості використання у навчально-виховному процесі, вони настільки різноманітні й багатопланові, що постійно виникають нові способи їх використання, а перед педагогами постають нові задачі, проблеми, пов’язані з педагогічним медіавикористанням.
Німецький дослідник професор С. Ауфеннагер описує три можливі варіанти реагування освітньої системи майбутнього на вимоги медіасуспільства: перший – консервативний варіант; другий – виходить з ідеї інтеграції, але розглядає її в аспекті асиміляції у традиційних методико-дидактичних підходах; третій – покликаний показати, як може здійснюватись інтеграція нових медіатехнологій в освіту у педагогічному супроводі, і що у процесі конкуренції з медіаринком освітня система повинна більш критично підходити до його розгляду.
Концепції освіти майбутнього
Консервативна концепція. Згідно з нею освітня система навряд чи буде орієнтуватись на можливості застосування електронних медіа у навчально-виховному процесі. Викладачі проявляють малу зацікавленість до технічного прогресу і можливостей електронних медіа. Навчання спирається на традиційні навчальні плани і запаси знань, уважаючи, що таким способом можна готувати підростаюче покоління до невідомого майбутнього належним чином. Подібна інерція і є консервативним елементом концепції. Але конкуренція між різноманітними медіа приваблює студентів своїми яскравими мультимедійними пропозиціями. У результаті освіта ще більше втрачає свою значущість, провокуючи зростаюче загострення соціальних конфліктів на основі демотивації школярів і студентів, що також має тенденцію до зростання.
Концепція асиміляції. Ця концепція передбачає дещо інший розвиток. Електронні медіа використовуються у процесі навчання, але пов’язуються зі старими дидактичними концепціями. Комп’ютер, Інтернет, мультимедіа включаються до традиційних форм навчання. Замість того, щоб використовувати унікальний творчий потенціал нових медіа та удосконалювати з його допомогою педагогічний процес, придбавається таке програмне забезпечення для навчального процесу і використовується таке обладнання, яке відводить учням пасивну роль. Ззовні може здатися, що вищий навчальний заклад добре інтегрує нові засоби інформації, але наслідки можуть бути такими ж, як у наведеній вище консервативній концепції.
Прогресивна інтеграційна концепція. У майбутньому медіа будуть відігравати в освітній системі важливу роль у двох планах: вони будуть являти собою комунікаційну форму навчання (наприклад, e-mail-проекти, навчання за допомогою і у WorldWideWeb, програмне забезпечення) і слугувати основою самостійного моделювання багатьох освітніх процесів, які необхідні для протидії викликам сучасного інформаційного суспільства. Навчання буде здійснюватись більшою мірою через самостійну організацію навчальних занять і використання авторської продукції. Підготовка матеріалу буде здійснюватись за допомогою медіа (гіпермедіа), а навчальні процеси стимулюватимуться самостійно. Навчальний заклад майбутнього відповідно буде використовувати нові форми роботи, які дадуть учням можливість вільної організації навчального процесу. Поводження з медіа інтерпретується як культурна техніка. Роль педагогів перетворюється з «передавача знань» на «діяльнісного наставника», тренера, вихователя; учні діють із більшою ініціативністю і самостійністю, що характеризується такими навчальними формами, як наставницькі консультуючі моделі (tutorialsystem), чи навчання за моделлю peer-to-peer. Активне оволодіння знаннями в межах даної концепції забезпечується шляхом індивідуалізації навчання, розвитку творчого потенціалу кожної особистості за рахунок захоплюючої роботи з інформаційними ресурсами, що надаються. Знання стануть проблемно орієнтованими і будуть проводитись у проектній формі. У вищій школі медіаосвіта не повинна підпадати під традиційні дидактичні моделі, а будуватись за моделями навчання дорослих, відомими із галузі подовженої професійної освіти і підвищення кваліфікації. Якщо всі ці аспекти будуть враховані, тоді можна буде говорити про педагогічно зважену інтеграцію нових медіа, які одночасно забезпечують подальший прогресивний розвиток освіти.
Очевидно, що із висвітлених концепцій перевага надається останній, вона може слугувати як нормативна модель у подальших педагогічних дослідженнях та орієнтир для організації навчального процесу у сучасному інформаційному суспільстві.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 2585; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!