Принципи відбору медіаінформації
Принцип наочності, уперше сформульований у «Великій дидактиці» Я. А. Коменського, є протягом століть однією із центральних проблем у дослідженнях дидактів і методистів. У часи Коменського весь світ людини містився лише у частині її чуттєвого сприймання, звідси і вимога великого педагога Середньовіччя: усе, що лише можна, подавати для сприйняття почуттями. Сьогодні набагато важливіше у процесі навчання зробити наочним те, що ніякими відчуттями не може бути сприйняте: об’єкти і явища мікро- і мегасвіту, абстрактні повідомлення тощо. Звідси виходить таке розуміння наочності, в основі якого полягає необхідність подавання у чуттєвій формі складних об’єктів і процесів, які у часи Коменського не становили і не могли становити зміст навчання. І у цьому контексті використання можливостей сучасних медіа є виключно корисним.
Ознаки наочності навчального матеріалу:
– доступність сприйняття (розуміння);
– достовірність образів, що формуються через моделювання чи автентичність;
– візуалізація основних понять як можливість показу, демонстрації, презентації об’єкта чи явища, його окремих сторін, ознак.
Важливо, щоб продукти, які використовуються з навчальною метою, відповідали даним критеріям. Крім того, принцип наочності висуває дві суворі жорсткі вимоги, що стосуються відбору повідомлень мас-медіа і процедури створення засобу навчання на їх основі:
|
|
|
– урахування і творче використання накопиченого досвіду створення засобів навчання;
– ретельна експериментальна перевірка дидактичних якостей створеного засобу навчання.
Принцип науковості у традиційній дидактиці трактується як відповідність інформації, що передається учням, сучасному науковому знанню. Науковість у викладанні досягається, насамперед, достовірністю фактів, що повідомляються, правильними узагальненнями і теоретичними тлумаченнями їх. Зумисне повідомлення помилкових відомостей з метою начебто полегшення розуміння предметів і явищ, що вивчаються, зовсім недопустиме. Щодо медіаосвіти таке розуміння принципу науковості виступає «знищувачем» самої ідеї формування критичного мислення. Критичне мислення не можна зводити до простого пошуку помилок в інформації, що отримується: це поняття набагато ширше. Сформувати критичне мислення на основі лише повністю достовірної інформації неможливо без зображення зразків помилкових відомостей.
Науково недостовірних відомостей засоби масової інформації передають значну кількість. Така інформація слугує матеріалом для формування у студентів уміння виявити помилки і неточності, вносити пропозиції щодо їх виправлення. Крім цього, на основі таких повідомлень можна формувати у студентів уміння сприймати альтернативні точки зору; наводити аргументи «за» і «проти» кожного з них; трансформувати інформацію.
|
|
|
Виходячи з викладеного розуміння принципу науковості, можна визначити такі критерії відбору повідомлень засобів масової інформації:
1) інформація не суперечить сучасним науковим уявленням;
2) у повідомленні є наукові неточності та помилки, які після дидактичної обробки інформації не потягнуть за собою формування у студентів спотвореної картини світу;
3) повідомлення являють собою історичний документ, який показує шляхи розвитку наукового знання і який подається учням після дидактичної обробки інформації.
Принцип актуальності з позицій класичної дидактики встановлює взаємозв’язок між наукою і технологією, що постійно розвивається, і навчальною дисципліною. У межах інтегрованої медіаосвіти актуальність можна розуміти буквально, тобто як дійсність, злободенність, відповідність запитам сучасності, особливу важливість для теперішнього часу. Це передбачає негайне звертання викладача до інформаційних повідомлень, які публікуються у засобах масової інформації. Оскільки ці повідомлення близькі молоді за часом, та вони викликають у неї зацікавленість: учні хочуть більше дізнатись про події, що відбуваються. Але часто виникають перепони у використанні злободенної інформації у процесі навчання, пов’язані з тим, що її зміст не знаходить відповідності у навчальній інформації, яка є основою заняття. Так виникає конфлікт між актуальністю повідомлення засобів масової інформації, які мають більш високий пріоритет.
|
|
|
Швидке старіння інформації мас-медіа обмежує коло повідомлень, які можуть бути використані на занятті чи у позааудиторній навчальній діяльності студентів. Іншими словами, ми маємо справу з темпоральним бар’єром, який у даному контексті треба розуміти як зменшення інтересу студентів до події зі збільшенням часу, який пройшов між повідомленням і включенням повідомлення до навчально-виховного процесу.
З позиції принципу актуальності до навчального процесу можуть бути включені повідомлення, які мають цінність, що не залежить від часу їх опублікування.
Критерії відбору повідомлень засобів масової інформації можна сформулювати таким чином:
– у повідомленні засобів масової інформації відображені події, близькі молоді за часом і які хвилюють її (в ідеальному випадку ці події повинні відбуватись у той час, коли інформація подається студентам);
|
|
|
– повідомлення є документальним текстом, який розширює уявлення студентів про дисципліну, що вивчається, чи має історичну цінність;
– повідомлення мас-медіа є класичним текстом (художня література, кіно, живопис, скульптура тощо), добре відомим усім;
– інформація повідомлення засобу масової інформації має важливе виховне значення.
Принцип систематичності. З одного боку, може здатися, що даний принцип вступає у суперечність з необхідністю включення до навчального процесу актуальних повідомлень засобів масової інформації. З іншого боку, принцип систематичності повинен розповсюджуватись не лише на вивчення основ наук, але й на роботу з повідомленнями засобів масової інформації. У даному контексті корисне створення деякого банку повідомлень засобів масової інформації, який містить у собі найбільш характерні, повторювані повідомлення з різних тем навчальних дисциплін, із можливістю оперативної заміни морально застарілої інформації новою, більш актуальною. З позицій принципу систематичності інформація, яка міститься у повідомленні мас-медіа, може бути використана з навчальною метою, якщо виконується хоча б одна з таких умов:
– повідомлення засобів масової інформації не руйнує структуру навчальної дисципліни;
– інформація може досить тривалий час зберігатися у банку даних;
– повідомлення мас-медіа є документальним текстом, який розширює уявлення студентів про дисципліну, що вивчається, чи має історичну цінність;
– повідомлення засобів масової інформації є класичним, добре відомим усім студентам.
Принцип доступності є найважливішим принципом навчання. При роботі з повідомленнями засобів масової інформації у студентів можуть виникнути труднощі, пов’язані, по-перше, зі змістом інформації, по-друге, зі стилем її викладення.
Труднощі першого виду безпосередньо пов’язані з тезаурусом учня, тобто з системою взаємопов’язаних уявлень, у якій відображається картина світогляду даного суб’єкта. Тезаурус визначає ставлення учня до інформації, що отримується. При цьому можливі три якісно відмінні випадки, а саме:
1. Інформація не знаходить відповідності у тезаурусі, не може бути до нього прив’язана і тому не змінює його. Така інформація суб’єктом сприймається як незрозуміла.
2. Інформація частково відповідає тезаурусу і дещо змінює його. Така інформація сприймається як нова, цікава.
3. Інформація повністю відповідає тезаурусу і тому не змінює його. Така інформація сприймається як банальна.
Складність інформації – суб’єктивна характеристика повідомлення, яку, проте, слід ураховувати при відборі повідомлень засобів масової інформації для використання з навчальною метою.
Найбільш оптимальним, очевидно, буде використання текстів невеликої складності, але які являють собою певну складність для студентів, тобто таких, інформація яких слугує прирощенню тезауруса студентів.
Таким чином, інформація, яка міститься у повідомленні мас-медіа, може бути використана з навчальною метою, якщо:
– дана інформація дещо перевищує тезаурус учня, яким він володіє на момент надходження повідомлення, завдяки чому вона сприймається не як банальна;
– повідомлення повністю відповідає тезаурусу учня, але висвітлює повідомлення чи факт з нового, можливо, неочікуваного, боку;
– є можливість дидактичної обробки повідомлення, яка знімає тезаурусний бар’єр (адаптація тексту), зі збереженням основної інформації повідомлення і стилю її викладення.
Розширення спектра задач, на розв’язання яких спрямований засіб навчання, що розробляється, за рахунок включення задач медіаосвіти робить недостатніми критерії, основані на принципах навчання. Тому можна виділити також додаткові принципи відбору інформації мас-медіа.
Специфічний принцип відбору інформації – принцип надлишковості: засіб навчання повинен містити надлишкову інформацію, яка пов’язує референта з іншим референтом чи референтною групою.
Критеріями відбору повідомлень масової інформації у цьому випадку будуть слугувати мультидисциплінарність, міждисциплінарність і міжтематичність повідомлень.
Засоби медіаосвіти для навчальних дисциплін загальноосвітньої та вищої школи, створені з урахуванням цього принципу, слугують для розвитку в учнів і студентів умінь виділяти головні думки в інформації, виявляти прихований зміст, розуміти світогляд автора, визначати цілі комунікації, співвідносити форму, зміст і призначення (аудиторію) повідомлення.
Разом з тим, засіб медіаосвіти, що розробляється для тої чи іншої навчальної дисципліни, повинен нести учням таку інформацію, яка доповнювала б і розвивала інформацію інших джерел, що використовуються у навчанні, тобто була б їй комплементарна.
Як критерій відбору повідомлень засобів масової інформації, що задовольняють принцип комплементарності, можна вбачати відповідність змісту медіатексту змісту навчальної дисципліни (за Л. С. Зазнобіною, точки перетину позааудиторного і навчального інформаційного потоків).
Один із основних у теорії створення і використання засобів навчання принцип ізоморфізму, відповідно до якого засіб медіаосвіти повинен правильно відображати специфіку медіатекстів, зумовлену особливостями того чи іншого виду медіа.
Таким чином, вимоги до повідомлень масової інформації, на основі яких розробляються засоби медіаосвіти, доповнюються вимогами мультидисциплінарності повідомлення, його комплементарності навчальній дисципліні та можливості розробки засобу навчання, ізоморфного вибраному виду засобу масової інформації.
Інтеграція медіаосвіти з базовою може бути досягнута органічним для кожної навчальної дисципліни медіаосвітнім цілепокладанням і досягненням поставлених цілей на фактичному матеріалі тієї чи іншої дисципліни. Необхідно знаходити якомога більше точок перетину навчальної дисципліни і зовнішніх інформаційних потоків. Забезпечувати їх перетинання. Потім ставити і розв’язувати ті медіаосвітні задачі, які дозволяє саме цей навчальний матеріал.
Властивості мас-медіа
Для виявлення принципів відбору повідомлень засобів масової інформації та критеріїв відповідності їх цим принципам, необхідно враховувати властивості мас-медіа:
1) відображаючи реалії повсякденного життя і реальності мистецтва, медіаповідомлення дають можливість вирішення питання об’єднання природничонаукових і гуманітарних знань;
2) особливістю інформації медіа, на відміну від навчальних матеріалів, є можливість використання на різних етапах заняття з різною метою;
3) багатофункціональність медіатекстів, які адресовані одночасно кожному і нікому, являє собою чудовий матеріал для формування розуміння спрямованості інформаційних потоків. Цьому ж слугує і багатошаровість інформації мас-медіа. Її основне призначення на заняттях може бути визначене як навчання «знаходження смислів», що не можуть дати традиційні засоби навчання;
4) можливість різноманітної інтерпретації має великий дидактичний потенціал, за яким приховані можливості навчання формування певного ставлення до інформації, що отримується, виявлення у ній прихованої складової, розуміння світогляду автора. На таких медіа зручно навчати студентів аргументації власних висловлювань і формувати вміння не лише слухати, але й чути опонента, розвивати критичне мислення;
5) особливо варто зазначити міждисциплінарність і мультидисциплінарність повідомлень засобів масової інформації. Використання в одному медіатексті відомостей, які стосуються різних галузей, дозволять ефективно формувати у студентів переконання щодо єдності наук, а застосування медіа у навчанні сприяє встановленню міцних міждисциплінарних зв’язків.
Застосовуючи медіа в освітньому процесі, педагог повинен ураховувати наступні особливості та новоутворення, які виникають під впливом медіа, переносяться в умови традиційного навчання. Дослідження психологів показали, що значно посилюються вимоги до точності формулювань, логічності та послідовності викладення, підвищується значення рефлексії, але при цьому знижується роль емоційних засобів спілкування.
Вплив електронних медіа на особистість студента може бути виражена більшою чи меншою мірою від локального, що стосується обмеженого кола психічних явищ (наприклад, використання сленгу), до глобальних, які свідчать при зміну особистості у цілому (Інтернет-залежність хакера тощо). Психологи, педагоги, фахівці у галузі інформаційних технологій приділяють значну увагу дослідженню наслідків інформатизації для різних видів діяльності – ігрової, навчальної, професійної. Але питання глобальних змін у психіці особистості повною мірою не вивчені.
Упровадження будь-яких високих технологій у різні форми діяльності часто спрямоване, головним чином, на вивільнення людини від рутинних операцій і, як наслідок, створення умов для її розвитку. Упровадження медіа поступово робить непотрібними багато вмінь і навичок, форми діяльності видозмінюються, але недоцільне використання медіа може призвести до серйозних втрат. Наприклад, широко виправдане застосування мікрокалькуляторів навіть у початковій школі призводить до втрати навичок швидкого рахунку. У результаті це призводить до того, що учні не можуть правильно оперувати числами, оскільки не опанували основні операції з числами.
Сучасні медіа забезпечують легкість отримання різноманітної інформації. Тому завдання полягає у тому, щоб спрямувати зусилля тих, хто навчається, на самостійне вироблення нових знань, що являють собою результат пізнавального процесу, отриманий самим учнем.
Широке впровадження медіа обов’язково повинні супроводжувати спеціальні заходи, спрямовані на емоційний розвиток особистості студентів. Небезпека технократичного мислення, яка формується прямим і непрямим впливом інформаційних технологій, на думку психологів, плягає у тому, що для мислення характер неперевантаження засобів над метою, мети над змістом і загальнолюдськими цінностями, свідомості над буттям і реаліями сучасного світу, техніки над людськими цінностями.
Моделювання і наступне включення до різноманітних ситуацій, провокування і реалізація рішень сприяють розвитку уяви, творчих здібностей. Але, як показує робота із системами віртуальної реальності, що надають учню можливість фактично знаходитись у кіберпросторі, може викликати аутизацію, тобто замкнутість, відчуженість, відхід від дійсності, при цьому відбувається незбалансована заміна реальних дій деякими символічними, що шкодить повноцінному розвитку особистості. У той же час було б неправильно вважати, що аутизація є неминучим наслідком інформатизації, зокрема, застосування медіа в освіті. Для лікування того ж аутизму застосовують спеціалізовані комп’ютерні програми, а системи віртуальної реальності допомагають позбавитися від низки фобій, наприклад, страху висоти.
Таким чином, наслідки застосування медіа можуть бути як позитивними, так і негативними. До тієї чи іншої технології не можна підходити однозначно. Плануючи використання електронних засобів у навчально-виховному процесі, педагог повинен проаналізувати всі можливі впливи на особистість учня, які впливають на його розвиток.
Щодо дидактичних і виховних можливостей нових медіа у педагогів існують різні точки зору. Більшість же дослідників дотримується думки, що застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі дозволяє досягти нової якості знань, причому цей освітній потенціал закладено у самій ідеї інформаційних засобів.
Отже, сучасна освіта неможлива без використання засобів масової комунікації та інформаційних технологій. Дослідження показують, що за останні роки кількість студентів, які читають книжки у вільний час, невпинно зменшується. У той же час стрімко зростає кількість переглянутих телепрограм, використання персонального комп’ютера та мережі Інтернет. Факти свідчать про переорієнтацію молодіжної аудиторії з друкованого тексту на аудіовізуальний, який є продуктом, створеним людиною віртуальної реальності. Неоднозначний вплив такої реальності на молодь детермінує педагогічний пошук адекватних засобів, що сприяють позитивним контактам молодого покоління з медіа.
Глобальний процес інформатизації суспільства, культури ставить нові задачі перед освітою. Одним із шляхів виховання самостійної, творчої особистості, здатної вільно орієнтуватися в існуючому медіасвіті, є цілеспрямоване, продумане включення сучасних медіа-засобів до навчально-виховного процесу. Сучасні медіа виступають як комплексний засіб пізнання людиною навколишнього світу, а такі специфічні особливості електронних медіа, як мультимедійність, інтерактивність, комунікативність і продуктивність, дозволяють говорити про освітні функції медіа і розробляти на цій основі медіапродукти навчального призначення та інформаційні технології навчання.
Сучасні інформаційні та комунікаційні технології дозволяють індивідуалізувати освітній процес. Медіа вносять принципові зміни у зміст і методи навчання, дозволяють використовувати особливий тип задач, спрямованих на рефлексію своєї діяльності. Електронні медіа, завдяки своїм специфічним характеристикам, дають можливість краще запам’ятовувати матеріал, дозволяють підвищити ступінь урахування ергономічних вимог до навчальних матеріалів, мають великі виховні можливості, їх використання у навчально-виховному процесі орієнтоване на формування пізнавальних мотивів тих, хто навчається. Урахування психолого-педагогічних можливостей використання електронних медіа у навчально-виховному процесі є умовою перебудови системи освіти, відповідно до вимог сучасного інформаційного суспільства.
Поняття медіакомпетентності часто не пов’язується з педагогічним контекстом і розглядається зовсім в іншому, медіатехнічному аспекті, чи розуміється як задача людини вміти орієнтуватись в інформаційних технологіях. Проблема визначення медіакомпетентності пов’язана зі змінами у суспільстві, викликаними медіатехнологічним розвитком. Медіакомпетентність, насамперед, описує загальне вміння, яке принципово дозволяє користуватись усіма видами медіа. Вона пов’язана не лише з новими інформаційними технологіями, але й включається до старих. Робота з різними медіа організується так, що їй необхідно навчатись залежно від конкретного технічного засобу. Медіакомпетнтність необхідно розуміти як уміння, відкрите для майбутнього, оскільки ми не знаємо, як буде вона виглядати у пронизаному засобами інформації світі середини ХХІ століття.
Розвиток медіакомпетентності пов’язаний із низкою компонентів. Перший компонент – досвід. Чим більший досвід контактів з медіа і з реальним світом, тим більший потенціал людини для розвитку. Другий компонент – активне застосування вмінь у сфері медіа. Третій компонент – розуміння необхідності самоосвіти.
Американський медіапедагог С. Дж. Берн склав класифікацію вмінь, необхідних для формування медіакометентності особистості:
1. Здатність і готовність докладати зусиль, щоб сприймати, розуміти зміст медіазасобів, відфільтровувати шум.
2. Розуміння і повага до сили впливу медіатекстів.
3. Здатність розрізняти емоційну та аргументовану реакцію при сприйнятті медіа.
4. Розвиток компетентного припущення про зміст медіатексту.
5. Знання умовностей жанрів і здатність визначити їх синтез.
6. Здатність розмірковувати про медіатексти критично, незалежно від того, наскільки впливові джерела.
7. Знання специфіки мови різних медіа і здатність розуміти їх вплив, незалежно від медіатекстів.
Аналогічну, але більш компактну і систематизовану структуру медіакомпетентності, яка складається з блоків обов’язкових умінь, розробив німецький педагог В. Вебер. По-перше, це дві форми роботи з медіа:
1) відбір і використання того, що можуть запропонувати медіа;
2) розробка свого власного медіапродукту.
По-друге, обидві форми включають знання й аналітичні здібності, креативні можливості, на яких основані різні види медіа; передумови для використання медіа; економічні, соціальні, технічні, політичні умови, поряд з виробництвом і розповсюдженням медіапродуктів.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 748; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!