РОЗДІЛ II. ПРОВАЛ РАДЯНСЬКОГО КОМУНІЗМУ
11 березня 1985 року Михайло Горбачов, 54 років віком, став генеральним секретарем комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Він був першим радянським лідером, який з простих хронологічних причин особисто не знав революції 1917 р. і дуже мало знав сталінську епоху. Найперше враження від обрання його секретарем стосувалося того єдиного факту, що, нарешті, відбувається омолодження в команді старих, які впродовж кількох десятиріч правили найбільшою країною в світі. Ніщо не могло тоді навести на думку, що Горбачов, з власної волі й не зовсім, підштовхне світ до найбільших пертурбацій, які лишень відбувалися від 1945 року.
Син войовничого комуніста середньої ланки, він народився поблизу Ставрополя (міста на Північному Кавказі). Це були роки примусової колективізації та нищення багатих селян — куркулів, а то й просто заможних. Під час війни територія, на якій Горбачов жив, була протягом півроку окупована вермахтом. Будучи студентом юридичного факультету Московського університету, Горбачов у віці 21 року вступив до комуністичної партії, якраз незадовго до смерті Сталіна. У 1970 р. його обрали до Верховної Ради. А в 1978 р. він став секретарем центрального комітету. Фахівець з питань сільського господарства, підтриманий ефемерним Черненком, він виступав як друга по ньому людина. Що й пояснює обрання його в березні 1985 р. на найвищу посаду.
На той час, коли Горбачов успадкував найвищу владу, становище в країні у царині сільського господарства було катастрофічне, а ситуація в Афганістані — загрозлива.
|
|
|
Горбачов усвідомлював необхідність глибоких реформ. Та чи далеко він піде в цьому напрямку? Чи комуністичне виховання не придушить у ньому духу ініціативи? Лише Історія знала відповідь на таке питання. І відповідь вона дала за шість років.
І. Горбачов і «перестройка» до 1989 року
Що означав прихід Горбачова до влади? Можна поставити такі запитання:
1. Чи справді Горбачов збирався покласти край «соціалістичній» системі, в розумінні домінування партії? Єдиної партії? Всемогутності КДБ? Обмеженню свободи пересування громадян? Присвоєнню засобів виробництва державою чи виробничими колективами? Перевагам плану над ринком? (Насправді знаменитий «план» практично зазнав краху).
2. Привілейовані кола давньої системи — чи довго вони терпітимуть його діяльність? Економічна реформа, перші результати якої часто здаються катастрофічними, — чи не викличе вона бунту з боку натовпу? «Консерватори», тобто комуністи брежнєвського типу, очолювані Єгором Лигачовим, депутатом Верховної Ради, — чи не подолають вони Горбачова, не кажучи вже про лібералів (Борис Єльцин, обраний депутатом від Москви переважною більшістю голосів)?
|
|
|
3. Чи реформи Горбачова не являють собою, як стверджував дехто на Заході, засобу для подальшого, закамуфльованого поширення впливу СРСР?
«Перестройка» і «гласность»
Перша відповідь на ці запитання пролунала на XXVII з'їзді КПРС (лютий 1986 р.). Дуже швидко засудження брежнєвських методів поєдналося з протиставленням їм двох нових багатозначних висловів: «перестройка», тобто новий політичний курс, перебудова; «гласность», цебто — відкритість, усунення брехні, самовдоволення, «дерев'яної мови», а відповідно — і це найважливіше — можливість застосовувати критику і розголошувати провали та помилки.
Найнаочніша поразка збанкрутілого режиму прибрала трагічної форми: вибух реактора № 4 на Чорнобильській атомній електростанції в Україні. Катастрофа ця продемонструвала прикрі негаразди радянської техніки і навела жах не лише на околиці, але й на значну частину Європи. Мішель Татю, визначний фахівець з питань радянської Росії, стверджує, що більшість у політбюро збиралася тримати подію в таємниці, як це тут велося завжди. Але Горбачов вирішив попередити весь світ 5 травня.
«Гласность» дозволила ще й інші новації. Великого вченого і борця за справедливість Сахарова звільнено з вигнання, і він повертається в Москву. Пресі надано певну свободу. Вона повідомляє, що в СРСР зросла злочинність, що численні керівники збагатилися на хабарях, що статистика не відповідає дійсності, що забруднення довкілля перевершило всі рекорди (Аральське море перетворено в нагромаджувана промислового сміття, отруєно озеро Байкал, численні атомні аварії досі приховувались і т. ін.).
|
|
|
Економічні реформи Горбачова
Ми не розглядаємо тут історії економіки. Але цілком очевидно, що коли режим тріумфаторської ідеології ще донедавна пишався невпинним зростанням своїх успіхів і, певний свого «відчуття історії», заявляв у часи Хрущова, що випередить за економічним рівнем США у 1980 році, а одного чудового дня змушений заявити, що економіка його являє собою руїну, й необхідно повернутись до ненависної Марксові й Ленінові ринкової економіки, то для світового загалу це — жахливе потрясіння. Радянський міністр важкої промисловості під час одного візиту до Парижа в липні 1989 р. заявив: «Не забувайте, панове, що ми є слаборозвиненою країною».
Уже відомо, що Сталін, як і Гітлер, винищив силу-силенну своїх співвітчизників (один радянський історик називає цифру в багато мільйонів душ). І коли з'ясовується, що все це призвело тільки до встановлення економічного режиму дуже низького життєвого рівня, до величезного відставання у промисловій та технічній сферах, які тримаються на куплених у Заходу передових технологіях та промисловому шпигунстві, це не може не викликати тривалого шоку. До того ж система ця досягла придушення будь-якої свободи; можна зрозуміти відчай войовничих комуністів цілого світу всього лише через 70 років по більшовицькій революції!
|
|
|
Щодо технічного відставання СРСР, яке передрік опозиційний академік Сахаров у 60-і роки, то його передбачення виявились абсолютно точні, і Горбачов чудово зрозумів, що «модернізація» необхідна. «В усіх традиційних галузях, у секторах найпередовіших технологій відкриваємо безлад, що панує в цілих областях промисловості» (Ерве Жікйо). Внаслідок цього — кількісний дефіцит, низька продуктивність праці, негнучкість досліджень, винятково низька якість продукції (лише 17% промислової продукції можна порівняти з відповідною західною). «Відносна технічна і економічна автаркія СРСР дозволяла йому впродовж десятиріч обходитись продукцією, застарілою з погляду світового рівня; але прискорення технічних перетворень і відкриття економіки для планети поклали край офіційній байдужості і змусили
оцінити своє відставання й пристосованість їхньої системи дослідження та виробництва до використання технічного прогресу» (Ерве Жікйо) .
Внутрішня лібералізація
Хоч і не усвідомлюючи ясно кінцевої мети, СРСР за Горбачова зазнав реформ, які своїм характером становлять «десталінізацію», а може, навіть «деленінізацію».
Останній з'їзд комуністичної партії Радянського Союзу (XXVII) відбувся у 1986 р., невдовзі після приходу Горбачова. Наступний, мав відбутися 1991 року. У 1986 р. принцип провідної ролі комуністичної партії офіційно не дебатувався, і в час, коли пишуться ці рядки, Горбачов його ще захищає. Але все дозволяє припустити, що значна частина радянської інтелігенції намагається «здерти з комуністичної партії шати непогрішності» (Елен Каррер д'Анкос). Окрім Сталіна, багато хто хотів би позбутися Маркса й Леніна. Але є певний спротив: це, по-перше, десятки мільйонів благонадійних громадян, які страхаються змін, а по-друге — великі можновладні сили, що їх жахає сама думка про втрату своїх привілеїв. Це КДБ, партія та партійна бюрократія. Армія мовчить у ваганні; тут «чистки» не було. Вона свідома дедалі катастрофічнішої ситуації в країні і намагається запобігти розвалові федерації бунтом республік.
Найважливішим аспектом в очах світу став приклад вільних виборів до Верховної ради. Подекуди вдавалися до тиску, але результати виявились приголомшливими.
Іншою цікавою ознакою стало святкування тисячоліття хрещення Русі (4—16 червня 1988 р.). Звільнення священиків, повернення Церкві монастирів, ікон, телевізійні трансляції, офіційна співпраця у церемоніях, поліпшення стосунків з Ватиканом, переговори з приводу проблеми католицьких уніатів українського Підкарпаття, яких Сталін силоміць повернув у православ'я, — все це істотно пом'якшило образ «безбожної» держави. Нарешті, у грудні 1990 р., Горбачов здійснив урочистий візит до папи Йоана-Павла II і запросив його відвідати СРСР.
«Епоха Рейгана — Горбачова»
Ще з 1985 по 1987 роки, Горбачов став висувати ідею роззброєння не тільки реального, але й такого, яке не передбачало б неодмінного підтримання пропорції між двома таборами. Навіть більше, — говорилося не про обмеження наявних озброєнь, а про знищення їх частини.
Переговори привели до згоди у Вашингтоні 8 грудня 1987 р., передбачаючи «подвійний нульовий відлік».
Так названо «усунення з європейського театру ядерних ракет «земля—земля» радіусом дії від 500 до 5000 км включно». Це визначення дав провідний інженер Поль-Іван де Сен-Жермен .
Згода на знищення озброєнь, безперечно, становила виняткової ваги факт, що видавався, якби все задумане здійснити, суттєвим поворотом у відносинах між Сходом і Заходом. Інша новина: радянська сторона вперше погодилась на наземну перевірку замість супутникового контролю.
Слід відзначити, що йшлося про переговори двосторонні, без участі Європи. Справді, СРСР у такий спосіб усунув «Першінги», проти яких стільки боровся. Третій «нульовий відлік» для озброєнь з радіусом дії до 500 км тільки ще дужче зменшив би європейську безпеку, коли вважати, як це роблять численні експерти, що Горбачов збереже, попри зближення із США, волю до світової перемоги комунізму. Побачимо, що події 1989 року істотно ослаблять такі гіпотези.
15 грудня 1986 року Горбачов запропонував до 2000 року знищити всі ядерні озброєння. Рейган уже порушував це питання 23 березня 1988 р. Не виключено, що аварія 25 квітня на Чорнобильській АЕС в Україні, наслідки якої виявились катастрофічними (понад 150000 чоловік евакуйовано з забрудненої зони), посилила такі тенденції. Що означала б ядерна війна, в сто, тисячу разів тяжча, якщо вона отруїть усю планету, в тому числі й територію агресора?
У дальшому розділі ми покажемо ознаки справжнього прагнення Горбачова покласти край «холодній війні», що виявились у внутрішніх реформах і в стосунках із сателітами. Щодо чистих відносин між Сходом і Заходом можна підвести деякі підсумки.
1) Як уже сказано, Горбачов погодився на контроль за виконанням угод про роззброєння на радянській території.
2) Горбачов згоден не бути більше занадто прискіпливим у справі скорочення озброєнь. Тобто, якщо кількісна перевага СРСР у якійсь одній категорії озброєнь доведена, він погоджується на скорочення, пропорційно значніше, ніж те, що здійснює США.
3) У вересні 1989 р. Горбачов доклав певних зусиль, з усією очевидністю спрямованих на досягнення миру, вперше відмовившись од вимоги попереднього припинення американцями програми «Зоряні війни».
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 312; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!