Черчілль запросив його взяти участь у першій частині Потсдамської конференції
добровольці, що йшли на неминучу смерть, — «камікадзе», — виводили з ладу американські кораблі, спрямовуючи свої літаки з повним вантажем бомб на їхні палуби. Генерал Макартур, нещодавно призначений головнокомандувачем американських сухопутних сил на всьому Тихому океані, планував найближчим часом висадку на острів Кюсю, найпівденніший серед островів власне Японського архіпелагу. Маючи вибір між затяжною безнадійною війною і близькою капітуляцією, японський уряд, на відміну від німецького, мабуть, віддав перевагу останній, бо це давало йому змогу врятувати від катастрофи бодай якісь залишки колишньої могутності. Японському урядові для цього потрібна була лише слушна нагода. І така нагода була йому надана двома драматичними подіями. Першою була атомна бомба, скинута на Хіросіму 6 серпня, а вслід за цим — на Нагасакі 9 серпня1. Другою подією був вступ у війну СРСР (8 серпня).
5 квітня СРСР денонсував свій договір з Японією про нейтралітет. Стаття 3 цього договору передбачала його дію протягом 5 років починаючи з дати ратифікування за умови, якщо одна зі сторін не денонсує його за один рік до закінчення терміну договору. На той час якраз закінчувався четвертий рік дії договору. Першим наслідком цього була відставка уряду Койсо, на зміну якому 8 квітня прийшов уряд адмірала Судзукі, у якому міністром закордонних справ був призначений Того. Новий уряд, вочевидь, прагнув посередництва Росії, щоб гідно закінчити війну. 26 липня з Потсдама Сполучені Штати, Англія й Китай (Чан Кайші дав свою згоду по радіо) надіслали до Токіо ультиматум, вимагаючи від Токіо безумовної капітуляції. 28 липня генерал Судзукі відхилив цей ультиматум. Мабуть, Японія не знала про таємну Ялтинську угоду і ті обіцянки, що їх Сталін дав Гопкінсові під час їхньої зустрічі в Москві. Однак Японії було відомо про те, що китайський міністр Сун виїхав до Москви і що на кордонах з Монголією, Маньчжурією та Кореєю відбувалися великі переміщення військ. Росіяни зібрали там близько 60 дивізій під командуванням маршала Василевського. 8 серпня СРСР оголосив війну Японії, висунувши як привід до цього відхилення японцями ультиматимуму Англії, США й Китаю від 26 липня і посилаючись на свої зобов'язання перед союзниками та необхідність швидше покінчити з війною; радянський уряд заявив, що він розпочинає воєнні дії наступного дня. Ці дії були надзвичайно швидкі: російські війська з чотирьох боків вступили в Маньчжурію, увійшли в Корею і в південну частину Сахаліну.
|
|
|
Капітуляція Японії
10 серпня токійське радіо повідомило про те, що Японія готова капітулювати. Швейцарський повірений у справах у Вашингтоні того ж дня передав американському урядові офіційну ноту японців. У ній від імені імператора оголошувалося, що в цій ноті «не міститься жодної вимоги, яка могла б порушити прерогативи його величності як суверена». Це було спробою пристойно сформулювати єдину умову капітуляції — збереження влади імператора. Ця умова практично була прийнята союзниками, і 11 серпня 1945 р. Бірнс надіслав на ім'я японців відповідь у такому розумінні, уточнюючи, що з «моменту капітуляції імператор та японський уряд будуть підлягати верховному командувачеві сил держав-союзників». Імператор повинен дати наказ усім японським військам, хоч би де вони перебували, припинити воєнні дії та здати зброю. Ув'язнені та інтерновані мали бути звільнені зразу після капітуляції.
|
|
|
14 серпня Японія прийняла ці умови, і мікадо передав по радіо наказ припинити вогонь. Після чого уряд Судзукі подав у відставку, а генерал Анамі, військовий міністр, заподіяв собі смерть. 16 серпня принц Хігасі Куні, двоюрідний брат та зять мікадо, сформував уряд.
15 серпня американці запропонували японцям прислати їхніх емісарів до американського головного штабу в Манілу. Там їм надав інструкції генерал Макартур (19 та 20 серпня).
2 вересня на борту лінкора «Міссурі» в Токійській затоці представник японського уряду Сігсміцу та генерал Йосігіро Юмецу, представник імператорського генерального штабу, зустрілися з генералом Макартуром і офіцерами армій союзників. Японські представники підписали безумовну капітуляцію Японії. Протягом кількох наступних днів інші японські армії, кожна своєю чергою, підписали окремі договори про капітуляцію. Лише окремі невеликі групи японських сил і далі вели спорадичні бої. Війна була закінчена. В наступному розділі ми розглянемо політичні наслідки капітуляції Японії.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 300; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!