Суб’єкти та об’єкти комунікації
Комунікація – с-ма безпосередніх та опосередкованих зв”язків, яка реалізується за допомогою вербальних і неверб-х засобів, засобів комп”ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин.
Суб”єкт комунікації є носієм активного, діяльного, творчого начала, комунікативно освіченою особистістю, здатною свідомо планувати й організовувати власну комунікативну д-ть, впливати на партнера, сприймати, аналізувати, оцінювати інформац-ий, емоційний та інтелектуальний зміст його висловлювань, психофізіологічні й енергетичні стани, має розвинений емоційний інтелект, володіє комунікативними уміннями , навичками, досвідом.
Провідним суб”єктом прфесійно-педагогічної комунікації є учитель. Комунікативною метою якого є не лише досягнення взаєморозуміння у спілкуванні, а й ініціювання всебічного, гармонійного розвитку інших.Цього він може досягти, усвідомлюючи унікальність і неповторність людини як індивідуальності, враховуючи динамічність змін, що відбув-ся з нею, розуміючи складність і неоднозначність процесу розвитку, вміючи бачити віддалені перспективи взаємодії, вселяючи тим, із ким спілкується, впевненість в успішному оволодінні знаннями, правильному особистісному зростанні. Вчитель має усвідомлювати, що головна відповід-ть за успіх комунікації покладена саме на нього як фахівця, який може і повинен знайти вихід із будь-якої комунікативної ситуації.
|
|
|
Суб”єктом комунікації є і соц-на група, яка, взаємодіючи із суб”єктами зовн-го середовища, впливає на поведінку і спілкування кожного причетного до неї індивіда.
Об”єкт комунікації становить спільна д-ть суб”єктів комунікації, результатом якої є поглиблення їх інформованості, підвищення якості комунікативної д-ті, розвиток комунік-х умінь, збагачення комунікаи-го досвіду.
Комунікація реаліз-ся як с-ма найрізноманітніших безпосередніх та опосередкованих зв”язків суб”єктів комунікації. Особливістю безпосередніх є прямі контакти з єдиними часовими та прсторовими характеристиками (студент - викладач). Опосередковані зв”язки передбачають наявність посередника, як передавача інформації. Вони роз”єднані у часі і віддаленірсторі (листування, комп”ютерна мережа).
Важливим компонентом комунікації є інформаційний потік , який передбачає рух інформації у певному середовищі даних (інформації), структурованих на підставі змістово-цільового взаємозв”язку та впорядкованості, спрямованих від джерела до суб”єкта комунікації.
72.методична концепція лекційного курсу. види лекцій. Структура та вимоги до читання.
|
|
|
Основні функції лекції:
1. Методологічна функція лекції забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета в русі й розвитку.2. Виховна ф-я лекції дозволяє здійснити складне завдання формування особистості майбутнього педагога, виховує в ньому переконливість і свідому активність.3. Інформаційна (освітня) ф-я – дозволяє поряд з передачою системи потрібних знань про предмет допомагати аудиторії самостійно вибудовувати цю систему в процесі «образ-мислення). 4. Розвивальна ф-я – пов’язана з завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання. 5. Орієнтувальна ф-я – дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної з різних джерел – лекцій, практичних занять, вивчення наукової та навчальної літ-ри. 6. Організуюча ф-я – вона робить лекцію незамінною, найважливішою ланкою навчального процесу.
Вимоги до структури лекції: - виділення як обов’язкових вступної, тематичної, заключної, а також оглядових та установчих лекцій; - запровадження добре продуманої системи взаємозв’язків викладача і студента на лекції; - активізація пізнавальної д-ті студента на лснові принципу проблемності.
|
|
|
Видм лекцій: 1. Тематична л-я – всебічно і систематично розкривається програмовий матеріал, виділяються провідні аспекти вивчення кожної наукової проблеми, виділяються взаємозв’язки між окремими частинами лекційного курсу. 2. Вступна лекція – висуває й обґрунтовує основні методологічні позиції, визначає предмет і метод науки, яка вивчається, зв'язок теоретичного матеріалу з суспільною практикою, особистим досвідом студентів і їх майбутньою спеціальністю. 3. Заключна або підсумкова л-я – завершує лекційний курс, систематизує одержані знання, підводить підсумки прочитаного курсу. 4. Оглядова л-я – передбачає систематичний аналіз центральних наукових проблем курсу, які повязуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійної д-ті. 5. Проблемна л-я – нове завдання подається як невідоме. 6. лекція вдвох – моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома фахівцями. 7. Л-я – прес-конференція – ставляться питання у письмовій формі викладачеві на задану тему, викладач формує питання по змісту і читає лекцію.
Дидактичні принципи відбору та викладу матеріалу: 1. науковість лекції – викладач встановлює які знання, наукові теорії, правила він повинен повідомити слухачам. 2. доступність викладеного матеріалу. 3. наступність – кожна лекція передбачає органічний зв'язок із попереднім матеріалом і точний вихід на наступний. 4. історичність – викладений матеріал повинен співвідноситись із тією епохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, зявився той чи інший факт. 5. зв'язок теорії з практикою – виявляється в лекційному викладанні як практична орієнтація.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 2085; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!