Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів
І стимулювання, і мотивація навчання забезпечують активність особистості, її дії, поведінку і діяльність як вищий прояв активності. Але поняття активності має і спеціальне значення. Діяльність і активність не тотожні поняття, проте багато іноземних мов дають однаковий переклад для цих понять. Діяльність виходить з потреби у предметі, а активність з потреби у діяльності. Активність – це якісна характеристика діяльності, надає їй відмінного відтінку, визначає діяльність через ставлення суб’єкта до процесу діяльності. Людині притаманні декілька видів активності:
1. природна, абсолютна і незмінна активність людини як біологічної істоти, що реагує на навколишнє середовище, фізіологічно змінюється та інше;
2. активність як риса особистості — відносна, змінна з розвитком людини, зміною обставин її життя і діяльності;
3. активність як ситуативний стан людини в певний момент діяльності, що проявляється у готовності людини реагувати.
Ми будемо розглядати активність саме у третьому значенні. У процесі навчання така активність учня називається пізнавальною активністю і означає певні риси особистості, що виражають психічну готовність учня до навчання, знаходження його психіки у стані актуалізації. Пізнавальна активність означає прагнення студента до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння ним соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності. Пізнавальна активність виражається в тому, що всі психічні процеси учня (відчуття, сприйняття, пам’ять, уява, мислення, мова), його увага, емоційно-вольова сфера готові до активного опрацювання навчального матеріалу.
|
|
|
Забезпечення пізнавальної активності учня є однією із найважливіших складових активізації навчальної діяльності. Педагогічна практика використовує різні шляхи активізації, основний серед яких — різноманітність форм, методів, засобів навчання, вибір таких їх сполучень, які відповідно до ситуації стимулюють активність і самостійність учнів. Активізація ж пізнавальної сфери учня відбувається на основі розуміння основних властивостей психічної сфери людини, що навчається, і використання спеціальних прийомів управління психічною діяльністю. Структура пізнавальної активності:
1. Мотиваційний компонент: - загальна спрямованість студента на пізнання та навчальну діяльність; - позитивне ставлення до навчальної діяльності; - сформованість пізнавальної потреби, як внутрішньої необхідності.
2. Операційний компонент: - здатність до аналізу, порівняння, узагальнення (мисленеві операції); - властивості мислення, вміння доходити до певного самостійного висновку, критичність мислення, глибина; - мовленнєво-розумова діяльність (вміння передавати зміст матеріалу).
|
|
|
3. Особистісний компонент: - допитливість; - вдумливість; - самовдосконалення.
Виховання як процес.
Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Поняття “виховання” вживають у широкоиу соц-му, в широкому педагогічному, у вузькому педагогічному, в гранично вузькому педагогічному значеннях.
Виховання в широкому соц-му значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов обставин, сусп-го ладу.
Виховання в широкому педагог-му значенні – формування особистості дитини під впливом д-ті педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання у вузькому педагогічному значенні – цілеспрямована виховна д-ть педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів (н-д, виховання здорової громадської думки).
Виховання в гранично вузькому значенні – спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком і відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.
|
|
|
Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю сутністю, змістом, характером.
Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.
Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Таке виховання забезпечує етнізацію дітей як необхідний і невід”ємний складник їх спеціалізації.
Етнізація – наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в особистості націоональної самосвідомості.
Соціалізація людини – процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.
Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує свою національну й особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер.
На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта.
Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички.
Як у широкому соціальному, так і в широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!