Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін



Методи навчання – це способи упорядкованої, взаємозв’язаної спільної діяльності викладача і студента, що спрямована на розв’язання навчальних завдань освіти, розвиток і виховання в процесі навчання. При цьому між способами діяльності викладача і студента існує тісний взаємозв’язок та взаємовідповідність. Методи навчання є одними з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів. У структурі методів є такий елемент методу, як прийом. Це окремий крок, фазова дія в реалізації методу. Методи навчання мають як об’єктивну, так і суб’єктивну сторони. Метод навчання є досить складним утворенням, має багато сторін, за кожною з яких методи можна групувати у системи. Наряду з десятками класифікацій методів існує цілісний підхід до взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів – це поділ методів навчання у великі групи, за класифікацією В.М. Галузинського і М.Б. Євтуха. Групи методів навчання є наступні: 1) Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності; 2) Методи стимулювання і мотивації учіння; 3) Методи контролю і самоконтролю; 4) Бінарні методи навчання; 5) Ситуаційний метод.

У сучасній вищій школі відомі такі загальнонаукові методи пізнання: індуктивні, формально-дедуктивні, аналогії й моделювання, ідеалізації й абстракції, формалізації наукових знань, рух від конкретного до абстрактного, рух від абстрактного до конкретного.

Сучасні вимоги до навчання потребують використання мінімаксного підходу – це мінімум викладання і максимум самостійної роботи студентів. В основі підходу лежить використання керованої мимовільної пам’яті, що дозволяє навчання студентів без напруження.

Дії викладача і студента за мінімаксним підходом:

1) Демонстрації дій викладачем (одна лекція, одне практичне заняття);

2) Самостійне знайомство студентів з інструментарієм дисципліни;

Далі стосовно двох цих позицій виконується наступний алгоритм дій:

3) Завдання студентам на використання алгоритму;

4) Виконання завдання студентом;

5) Самоконтроль виконання завдання;

6) Контроль виконання завдання викладачем;

7) З’ясування чи є у виконанні завдання помилка (якщо є, то слід здійснити дії першого пункту);

8) З’ясування чи постійний час виконання завдання (якщо ні, то слід здійснити дії другого пункту);

За умови чіткого, вірного і своєчасного виконання алгоритму:

9) Задається десять нових нестандартних наскрізних завдань.

Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.

Значного поширення набула типологія особистості, що її започатку­вав швейцарський психіатр К. Юнг.

Теорія типології базується на положенні, за яким кожен від наро­дження схильний до певних особистих переваг. Існує чотири пари про­тилежних переваг:

Екстравертний (Е) — інтровертний (І).

Екстравертний тип отримує енергію із зовнішнього світу, а через те йому властиві такі особливості поведінки: (*має тенденцію спочатку говорити, а потім думати; *знайомий з великою кількістю людей і багатьох із них вважає друзями; *при спілкуванні йому не заважають ні інші розмови, ні радіо, ні те­левізор; *користується повагою інших; *розмірковує, говорячи вголос;)

Ключові словаекстравертів: товариськість, взаємодія, широта, екстенсивність, значні зв'язки, витрачання енергії, зовнішній прояв, говорять, а потім думають.

Інтровертний тип— енергія життєдіяльності — він сам, а тому: (*обмірковує те, що треба сказати; *віддає перевагу самотності; *вважається «добрим» слухачем; *в очах інших має вигляд задумливого і замкненого; *бажає висловити свої ідеї; *його не влаштовує, коли переривають розмову; *не влаштовують «пусті» розмови).

Ключові слова інтроверта: замкненість, зосередженість, внутріш­ній, глибина, інтенсивний, обмежені зв'язки, збереження енергії, внут­рішня реакція, задумливий, думає, а потім говорить.

Сенсорний (S) — інтуїтивний (N).

Сенсорний тип збирає інформацію про навколишній світ до­слівно і послідовно, а відтак йому притаманні: (*переважання точних відповідей на точні запитання; *концентрація на конкретній справі; *віддання переваги роботі, від якої можна очікувати конкретні пред­метні результати; *задоволення тим, що є; *віддання переваги роботі з фактами і цифрами; *читання журналів і доповідей від початку до кінця)

Ключові слова «сенсора»: закономірний, теперішній, реалістичний, важка робота, фактичний, земний, практичність, конкретність.

Інтуїтивний тип збирає інформацію щодо навколишнього світу взагалі і довільно, а тому характеризується такими рисами: (*думає зразу про декілька речей; *вважає, що майбутнє скоріше загадкове, ніж страшне; *що час — відносна категорія; *схильний давати загальні відповіді; *переважають фантазії).

Ключові слова цього типу: випадковий, майбутній, концептуаль­ний, натхнення, теоретичний, фантазер, оригінальний, загальний.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!