Ф-ії та структура спілкування
Спілкування є однією з найважливіших умов об”єднання людей для спільної д-ті.
Поняття спілкування є широким і розглядається в 3-х основних аспектах:
1)спілкування – це процес обміну інформацією, думками, судженнями та оцінками
2)спілкув-ня – це складний багатоплановий процес обміну між людбми певними результатами їх псих-ої та дух-ої д-ті
3)спілкування – це процес обміну почуттями, переживаннями та установками.
Спілкування у навч-му процесі має бути особистісно-орієнтованим, діалогічним, здійснюватись на суб”єкт-суб”єктному рівні.
Запорукою продуктивного спілкування є спрямованість на партнера, професійне володіння комунікативною поведінкою, вміння долати комунік-ні бар”єри та ускладненя. Спілкування передбачає комунікативну взаємодію спрямовану на створення сприятливого псих-го клімату, на псих-ну оптимізацію д-ті, на обмін думками, переживаннями, способами поведінки, звичками. Спілкування забезпечує передавання людської культури, засвоєння знань, сприяє формуванню ціннісних орієнтацій.
Спілкування у навч-ні – це с-ма соц-но-псих-х взаємодій між викладачем і студентом, спрямована на створення оптим-х соц-но-псих-х умов для спільної д-ті.
Ф-ії спілкування: 1.Контактна – встановлення контакту як стану готовності до приймання і передавання повідомлення. 2.Інформаційна – обмін повідомленнями: прийом, передавання інф-ії; обмін думками, рішеннями тощо. 3.Спонукальна – тобто спонукання партнера до активної комунікації. 4.Координаційна – взаємне узгодження дій. 5.Пізнавальна – сприйняття, осмислення змісту інформ-ії, пізнання внутрішнього стану співрозмовника. 6.Експресивна – можливість цікаво, доступно та емоційно- виразно передавати інф-ію
|
|
|
7.Встановлення відносин – усвідомлення власного місця в процесі комунікацій. 8.Організація впливу – зміна стану поведінки, рівня комунік-х знань, вмінь, навичок, досвіду та ціннісно-мотиваційної сфери співрозмовника.
9.Управлінська – вміння керувати власною поведінкою та вміння впливати на ін-х людей.
Спілкування має носити суб”єкт-суб”єктний характер, який полягає в рівності псих-х позицій, взаємній гуманістичній спрямованості, у готовності до прийняття аргументів співрозмовника.
За типом, спілкування поділяють на: функціонально-рольове та особистісно-орієнтоване.
Професійне спілкування є складною с-ою, яка в своєму становлені і розвитку проходить певні етапи:
-моделювання майб-го спілкування (прогностичний етап) – план-ся зміст, форм-ся мета, структура та засоби спілкування.
-комунікативна атака – завоювання ініціативи, встановлення емоц-го та ділового контакту
|
|
|
-керування в спілкуванні – свідома та цілеспрямована організація взаємодії скоригування процесу спілкування згідно його мети
-аналіз спілкування – порівняння мети, засобів взаємодії з її результатами.
У навчальній д-ті комунікативний вплив має певну структуру, яка включає в себе: “Хто – кому – що – як -ефективність повідомлення” . При цьому “Хто” – суб”єкт комунікативного впливу; “що” – зміст комунікат-го процесу; “як” – засіб спілкування; “ефективність повідомлення” – ступінь тотожності змісту, що передається зі змістом сприйнятим.
В залежності від засобів, які застосов-ся в навч-ій комунікації, виділяють типи комунікативної поведінки: “Сократ”, “Керівник групової дискусії”, “Майстер”, “Менеджер”, “Тренер”, “Гід”.
Модель процесу комунікації.
Моделювання як метод пізнання дає змогу пізнати взаємозвязки між структурними елементами складних процесів і систем зясувати принципи їх внутрішньої організації, функціонування , певні їх властивості.
Модель- це певний образ,аналог обєкту, процесу,що відображає його структуру, властивість, взаємозвязки і відносини між елементами пояснює процес збуття. Інформаційний процес комунікації є- складним процесом який утворює певні структурні елементи, а саме:
|
|
|
1)відправна інформація (субєкт якого формує зміст)
2)кодування і подача їх у зрозумілих кодах.
3)різного роду засоби комунікації
4)декодування (переклад її мовою одержувача що залежить від його сприйняття ) здатності розрізняти та інтерпритувати коди які використовуються для передачі інформації
5)одержувач – група осіб які мають інформацію, та виявляє відповідну реакцію що визначає результативність комунікації.
Комунікація є двостороннім потоком інформації. У ньому важливі якість передавання інформації, її повнота, зміст, форма, що дає змогу не лише оперативно і правильно сформувати уявлення про відповідну проблему, а й обрати адекватні методи і засоби реалізації конкретних цілнй. Ефективність комунікації залежить від зрозумілості, доступності інформації. Інформаційна взаємодія субєктів опосередкована впливом інформації (прямого і зворотного звязку) якістю її кодування і декодування. Потоки зворотної інформації можуть нести дані як про кожного субєкта комунікації, так і про їх взаємодію: ступінь володіння засобами комунікації. У процесі взаємообміну інформацією вчитель має акцентувати на правильності передавання інформації, належному її розумінні учнями, усвідомлювати, що на кожному етапі процесу комунікації інформація частково втрачається викривляється. Під час комунікації фігурують тауі модифікації інформації : інформація яку має намір передавати відправник.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!