Аналіз рівня собівартості продукції (робіт, послуг)
Аналіз рівня собівартості продукції (робіт, послуг) виконується за допомогою наступних прийомів: порівняння, зведення і групування.
Прийом порівняння полягає у співставленні елементів витрат на виготовлення продукції з нормативами (нормами, лімітами).
Прийом зведення і групування полягає в об’єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
Вплив зростання обсягів виручки на величину прибутку проявляється через зниження собівартості. Всі витрати по відношенню до обсягу виручки можна розподілити на дві групи: постійні і перемінні.
Постійні витрати – це витрати, сума яких не змінюється при зміні виручки від реалізації. До цієї групи відносяться: орендні платежі, амортизація основних фондів, зношеність нематеріальних активів тощо. Ці витрати аналізуються по абсолютній сумі (величині).
Перемінні витрати – це витрати, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виручки від реалізації продукції. Дана група охоплює: витрати на сировину, транспортні витрати,витрати на невласні енергоресурси, витрати на оплату праці тощо.
Собівартість, вартість, прибуток і ціну потрібно розглядати не спрощено: мало чи багато, дорого чи дешево, а як об’єктивну (без присутності суб’єктивних причин) закономірність зростання або зниження виробничих витрат. Безумовно, ціна повинна відображати витрати: інакше це призведе до банкрутства виробників. Однак в іншому плані ціна як мірило суспільних витрат не може виконувати функції каталізатора будь-яких витрат, особливо на продукцію низької якості і яка не задовольняє потреб суспільства.
|
|
|
Щодо питання зниження витрат, то цей процес не може визначатись якимось невизначеним чи визначеним строком.
Цей процес – безперервний, як і безперервне матеріальне виробництво, що ґрунтується на постійному удосконаленні науково-технічного прогресу. Тут витрати можуть визначатися якоюсь кривою відповідно до постійно зростаючого технічного (технологічного) рівня продукції, що виробляється. І прогресивність цих витрат можна визначити тільки методом співставлення (порівняння), виходячи з технічного рівня і споживчої вартості товару в порівнянні з існуючими аналогами. Тому в матеріальному виробництві (також і в сфері послуг) витрати є первісним явищем, а ціна вторинним, тобто ціна чимось нагадує похідну від витрат.
Але структура витрат і її об’ємні значення повинні постійно удосконалюватися, тобто бути прогресивними. Резервів тут багато, навіть без врахування глобального технічного переозброєння виробництва, що пов’язано зі значними капіталовкладеннями.
В текстовій частині аналізу собівартості продукції необхідно, виходячи з характерних причин зростання витрат на виробництво (якщо таке має місце), дати об’єктивну оцінку факторам, що призводять до збільшення витрат на виробництво (додаток К, табл. К.1, К.2 та К.3). Особливу увагу необхідно звернути на обсяги використання енергетичних ресурсів.
|
|
|
Аналіз фінансового стану підприємства
За рентабельністю і фінансовою стійкістю
Фінансовий стан підприємства характеризується його платіжною і кредитною здатністю, тобто конкурентоспроможністю, використанням фінансових ресурсів і капіталу, виконанням зобов’язань перед державою й іншими господарськими суб’єктами.
Аналіз фінансового стану підприємства включає такі напрями аналізу: доходності і рентабельності; фінансової стійкості; кредитоспроможності; використання капіталу; валютної самоокупності.
Джерелами інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс і додатки до нього, статистична і оперативна звітність. Для аналізу використовуються нормативи, що розробляються і використовуються підприємством.
Аналіз фінансового стану підприємства виконується з використанням наступних прийомів: порівняння, зведення і групування, ланцюгових підстановок.
|
|
|
Прийом порівняння полягає у співставленні фінансових показників відповідного (звітного) періоду з їх плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.
Прийом зведення і групування полягає в об’єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
Прийом ланцюгових підстановок використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів в загальному комплексі їх впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв’язок між показниками можливо виразити математично в формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним (тобто показником, з яким порівнюється показник, що аналізується), всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник.
Прибутковість підприємства характеризується абсолютними та відносними показниками.
Абсолютний показник прибутковості – це сума прибутку або доходів.
Відносний показник – це рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, що пов’язані з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.
|
|
|
В процесі аналізу вивчаються динаміка зміни обсягів чистого прибутку, рівень рентабельності і фактори, що їх визначають. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяги виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності, доходи від позареалізаційних операцій, величина податку на прибуток й інших податків, що виплачуються з прибутку.
Залежність прибутку від реалізації визначається з допомогою графіка рентабельності (рис. 14.14).
Головне завдання побудови графіка рентабельності полягає у визначенні точки беззбитковості (К). Вона відображає ту граничну суму виручки від реалізації продукції у вартісній оцінці (0m) і в натуральних одиницях виміру (0n), нижче якої діяльність підприємства буде збитковою, оскільки лінія собівартості вища за лінію виручки від реалізації.
Графіки рентабельності представляють дуже простий і ефективний метод, що дозволяє підійти до вирішення таких складних проблем, як «що відбудеться з прибутком, якщо випуск продукції зменшиться; що станеться з прибутком, якщо ціна буде збільшена, собівартість знижена, а реалізація впаде?»
Розрахунок точки беззбитковості можна виконувати й аналітичним методом. Він полягає у визначенні мінімального обсягу виручки від реалізації продукції (Тмін), при якому рівень рентабельності підприємства буде більше нуля відсотків.
| (14.3) |
де Тмін – мінімальний обсяг виручки, при якій рівень рентабельності більший нуля відсотків;
Іпост – сума постійних витрат, грн.;
Іпер – сума перемінних витрат, грн.;
Т – виручка від реалізації, грн.
Фінансово стійким є таке підприємство, яке за рахунок власних засобів покриває засоби, що вкладаються в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується в термін за своїми зобов’язаннями.
Рис. 14.14. Графіки рентабельності:
а) залежність абсолютних показників;
б) залежність відносних показників
Аналіз фінансової стійкості підприємства проводиться в такій послідовності:
1. Аналіз складу і розміщення активів господарського суб’єкта.
2. Аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів.
3. Аналіз наявності власних обігових засобів.
4. Аналіз кредиторської заборгованості.
5. Аналіз наявності і структури обігових засобів.
6. Аналіз дебіторської заборгованості.
7. Аналіз платіжної спроможності.
За даними бухгалтерського балансу порівнюється рух основних засобів, обігових засобів і інших активів за період, що аналізується, а також рух джерел засобів, що наведені в пасиві балансу (додаток Л, табл. Л.1-Л.19).
Джерела фінансових ресурсів поділяються на власні і позичені. Зростання частки власних засобів позитивно характеризує діяльність господарського суб’єкта. Частка їх в загальній сумі джерел, що дорівнює 60% і більше, свідчить про фінансову незалежність суб’єкта.
Аналіз готівки і структури обігових засобів виконується шляхом порівняння величини цих засобів на початок і кінець періоду, що аналізується. Обігові засоби, на які в господарському суб’єкті встановлені нормативи, порівнюються з цими нормативами і робиться висновок про нестачу або надлишок нормативних засобів. Особливу увагу приділяють стану кредиторської та дебіторської заборгованості. Ці заборгованості можуть бути нормальними або невиправданими. До невиправданої кредиторської заборгованості відноситься заборгованість постачальникам по несплачених в строк розрахункових документах. Невиправдана заборгованість являє собою форму незаконного відхилення обігових засобів і порушення фінансової дисципліни. Важливо встановити строки виникнення заборгованості, щоб забезпечити контроль за її вчасною ліквідацією.
Аналіз платіжної спроможності забезпечується шляхом порівняння наявності і надходження засобів з платежами першої необхідності. Найбільш чітко платіжна спроможність виявляється при аналізі її за короткий термін (тиждень, півмісяця).
Кредитоспроможність – це наявність в господарського суб’єкта передумови для одержання кредиту і спроможність повернення кредиту в строк. При аналізі кредитоспроможності використовують цілий ряд показників. Найбільш важливими є норма прибутку на вкладений капітал та ліквідність.
Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансу
| (14.4) |
де Р – норма прибутку;
П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн.;
– загальна сума пасиву (по бухгалтерському балансу), грн.
Зростання цього показника характеризує тенденцію прибуткової діяльності позичальника, його прибутковість.
Приклад:
§ маємо за минулий рік: 10 150 / 35 290=0,2876;
§ за звітний рік: 10 950 / 35 412 = 0,3092.
Таким чином, сума прибутку, одержаного з однієї гривні вкладеного капіталу, виросла на 2 грн. 16 коп. – з 28 грн. 76 коп. до 30 грн. 92 коп., або на 7,5%.
Ліквідність підприємства – це здатність його швидко гасити свою заборгованість.
Ліквідність визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів, тобто засобів, які можуть бути використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери, елементи обігових засобів, що реалізуються, тощо).
По суті ліквідність підприємства визначає ліквідність його балансу, яка свідчить про безумовну платіжну спроможність підприємства.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за термінами їх погашення і розташованих в порядку зростання термінів.
Таблиця 14.6
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!