Тема 20. Правова природа франчайзингу.



ПЛАН

 Вступ.

  1. Поняття договору франчайзингу. Відмінності франчайзингу від суміжних з ним інститутів.
  2. Зміст договору франчайзингу.
  3. Відповідальність сторін та припинення договору франчайзингу.

Висновки.                            

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору франчайзингу (спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау). Потрібно вказати, що франчайзинг можна розглядати як систему договірних відносин, при якій одна фірма (франчайзор) надає іншій фірмі (франчайзі) за плату і на певний термін комплекс виключних прав - франшизу. Одразу потрібно зазначити, що франшиза - це дозвіл на використання комплексу виключних прав правоволодільця (визначеної торговельної марки, операційної системи, ноу-хау). Доречно студенту навести приклад, що яскравим зразком франчайзингу є мережа підприємств «Макдональдс», «Кодак», «Фуджі», «Білла», «ТНК-Україна», «Лукойл-Україна», «Альянс» та інші.

Доречно зауважити, що актуальність теми даної курсової роботи полягає у тому, що серед договорів на передачу прав в останні десятиліття широкого застосування в країнах з розвинутою економікою дістав договір франчайзингу. Однак в Україні для законодавчого регулювання комерційних справ, відомих у міжнародній практиці як «франчайзинг» і «франшиза», використовується термінологія «комерційна концесія». Правовідносини сторін у договорі комерційної концесії регулюються ЦК України (статті 1115-1129) і ГК України (статті 366-376). Потрібно розкрити юридичну природу договору.

У другому пункті плану треба зупинитись на правовій характеристиці змісту договору франчайзингу. Треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі франчайзингу. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони - користувача, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки правоволодільця.

При висвітлені третього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором франчайзингу.

Література:

  1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
  2. Шаперенков К. Сторони договору простого товариства // Підприємництво господарство і право. - 2007. - № 2
  3. Участь держави Україна у концесійних відносинах / І. Ніколаєв // Право України. — 2004. — N 10. — С. 44-47.
  4. Блажівська О. Співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору // Підприємництво господарство і право. - 2006. - № 4
  5. Виникнення та розвиток інституту простого товариства (роль римського приватного права у цьому процесі) / Ю. Дмитрієва // Право України. — 2007. — N 6. — С. 126-130.
  6. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3
  7. Сидоров Я. Правовий статус сторін у договорі франчайзингу \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 6
  8. Величко О. Коротко про юридичну природу договору франчайзингу \\ Юридичний журнал. – 2003. - № 1.

Тема 21. Правова характеристика договору факторингу.

ПЛАН

 Вступ.

1. Поняття договору факторингу.

2. Предмет та сторони в договорі факторингу.

3. Відповідальність сторін за договором факторингу.

Висновки.

                                                          

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору факторингу та визначити його місце в системі договірних зобов'язань. В першу чергу потрібно проаналізувати історичний аспект становлення та розвитку договору факторингу. Потрібно вказати, що окремі факторингові операції в порядку експерименту здійснювались в Радянському Союзі, вони регулювалися листом державного банку СРСР «Про порядок здійснення операцій по уступці постачальниками банкові права отримання платежу по платіжних вимогах за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги». Студенти повинні окреслити нормативно-правову базу, яка регулює договір факторингу. Важливим є те, що договір факторингу за своєю юридичною природою є різновидом поступки права вимоги з особливим суб’єктним складом. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Слід мати на увазі, що договір факторингу як зобов’язання може бути основним або акцесорним.

 У другому пункті плану треба зупинитись на правовій характеристиці предмету договору факторингу. Передбачається, що предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право на одержання коштів, яке виникає в майбутньому. Доцільно провести паралель між предметом договору цесії та предметом факторингу. Треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі факторингу. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно вказати, що сторонами договору факторингу є фактор і клієнт, а потім охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони - фактора, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки клієнта. Слід детально зупинитись на аналізі виконанні боржником грошової вимоги факторові, наступне відступлення права грошової вимоги, захист прав боржника.

При висвітлені третього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором факторингу. Слід пам’ятати, що клієнт відповідає за дійсність грошової вимоги. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги.

Література:


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 330; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ