Європейська соціальна хартія (переглянута)
Європейська соціальна хартія була ратифікована Верховною радою України 14.09.2006р.
Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, яка набула чинності 1 липня 1999 року, втілює в одному документі всі права, гарантовані Європейською соціальною хартією 1961 року, додатковим протоколом до неї 1988 року і додає нові права і містить поправки, прийняті Сторонами. Вона поступово замінює собою первинний договір 1961 року.
Хартія гарантує права і свободи, які стосуються всіх людей в їх повсякденному існуванні. Основні права, викладені в Хартії:
Житло: доступ до адекватного і доступного житла; скорочення числа бездомних; процедури щодо обмеження примусового виселення; рівний доступ для негромадян до соціального житла і житлових пільг; будівництво житла та житлові дотації, пов’язані з потребами сім’ї.
Здоров’я: доступне і ефективне медичне обслуговування; політика, спрямована на попередження захворювань, в тому числі гарантії на здорове навколишнє середовище; захист материнства.
Освіта: безкоштовна початкова та середня освіта; безкоштовні і ефективні служби професійної орієнтації; доступ до освіти; інтеграція в школи дітей з обмеженими можливостями; доступ до освіти і професійної підготовки для осіб з обмеженими можливостями.
Зайнятість: свобода роботи; справедливі умови праці; колективні права.
Правовий та соціальний захист: правовий статус дитини; правовий захист сім’ї; право на соціальну безпеку, соціальне забезпечення та соціальні послуги; право на захист від бідності та соціального відчуження;
|
|
|
Пересування людей: право на возз’єднання сім’ї; право громадян на виїзд з країни;
Недопущення дискримінації: право жінок і чоловіків на рівне поводження і рівні можливості в галузі зайнятості; право інвалідів на соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.
Європейський комітет з соціальних прав (ECSR) є органом, що відповідає за контроль за дотриманням Хартії в державах, які є її сторонами.
Комітет Ради Європи проти катувань
Комітет запобігання катувань (КЗК) організує інспекції місць позбавлення волі, щоб оцінити, як поводяться з особами, яких утримують під вартою. До таких місць належать в’язниці, заклади для утримання неповнолітніх, поліцейські дільниці, центри для утримання порушників імміграційного законодавства, психіатричні лікарні, соціальні заклади тощо.
Делегації КЗК мають необмежений доступ до місць позбавлення волі і право вільно пересуватися всередині таких установ. Вони віч-на-віч бесідують з позбавленими волі особами і вільно спілкуються з усіма, хто може надати необхідну інформацію.
|
|
|
Після кожної інспекції КЗК надсилає докладну доповідь відповідній державі. Ця доповідь містить висновки Комітету, його рекомендації, коментарі та запити про надання інформації.
Повною назвою КЗК є «Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».
Система інспекцій: Делегації КЗК здійснюють інспекції періодично (як правило, один раз на чотири роки), але, якщо необхідно, Комітет може організувати додаткові позачергові («ad hoc») інспекції. Комітет має повідомити відповідну державу про свій намір здійснити інспекцію.
Висновки Комітету, його доповіді і коментарі урядів мають конфіденційний характер. Якщо якась держава не бажає співпрацювати або відмовляється покращувати ситуацію Комітет може вирішити зробити публічну заяву з цього приводу.
Структура КЗК: Членами Комітету є правники, медики та фахівці з пенітенціарних і правоохоронних питань. Від кожної Договірної Сторони Комітет міністрів Ради Європи обирає до складу КЗК одну особу. Члени КЗК не здійснюють інспекцій у тих країнах, від яких їх було обрано.
КЗК було створено відповідно до прийнятої в рамках Ради Європи Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, яка набула чинності у 1989 році.
|
|
|
Діяльність ОБСЄ в ділянці захисту прав людини («Московський механізм», Бюро з прав людини та демократичних інститутів, Комісар у справах національних меншин)
Московський механізм ОБСЄ - метод роботи ОБСЄ у сфері людського виміру з ініціативи країн-учасниць. Включає створення місій експертів або доповідачів для роботи з положенням з людським виміром в певній країні. Експерти і доповідачі не можуть бути громадянами або резидентами відповідної країни або країн-ініціаторів місії.
Механізм може бути запущений: відповідною країною за власною ініціативою або за запитом іншої держави-учасниці (в цих випадках держава сама вибирає експертів); 6 державами-учасниками (в разі, якщо ініціатори вважають, що питання не було вирішено в результаті направлення місії експертів); 10 державами-учасниками - без попередніх переговорів з відповідною державою; Керівною радою або Постійною радою.Механізм введений Московським документом ОБСЄ в 1991 році в розвиток Віденського механізму, що передбачав двосторонні зустрічі і обмін інформацією з тематики людського виміру. Експерти вибираються з особливого списку, куди їх призначають держави-учасники. Для роботи механізму потрібно не менше 45 експертів. Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) є головною установою ОБСЄ для допомоги державам – учасницям ОБСЄ „забезпечувати повну повагу до прав людини та основних свобод, керуватися принципом верховенства права, розбудовувати принципи демократії та зміцнювати і захищати демократичні інститути, а також пропагувати принципи толерантності в масштабах усього суспільства”. Штаб-квартира БДІПЛ знаходиться у Варшаві, його було створене у 1990 році на Паризькому саміті.БДІПЛ є провідною агенцією в Європі у сфері спостереження за виборами. У сфері забезпечення толерантності та недискримінації, БДІПЛ надає підтримку країнам – учасницям ОБСЄ у виконанні їхніх зобов’язань у рамках ОБСЄ та в зміцненні їх реагування на злочини на ґрунті ненависті, прояви расизму, ксенофобії, антисемітизму та інших форм нетерпимості.Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин – посадова особа ОБСЄ. Пост Верховного комісара створений у 1992 році на Гельсінському саміті ОБСЄ. Управління Верховного комісара знаходиться в Гаазі, Нідерланди. Верховний комісар призначається на трирічний період, який може бути продовжений не більше ніж на один строк.Основним методом роботи Верховного комісара є «тиха дипломатія», завданням – попередження конфліктів та термінові дії щодо запобігання переростання міжетнічної напруженості в конфлікт.
|
|
|
Місія Верховного комісара полягає у вирішенні подвійної задачі: докладати зусилля до стримування і розрядки напруженості та виступати в якості «наглядача», привертаючи увагу ОБСЄ на всі випадки, коли ситуація загрожує вийти за межі, в яких дипломатичні засоби, наявні в розпорядженні Верховного комісара, вичерпано. На основі досвіду Верховний комісар публікує тематичні Рекомендації та Директиви, які містять консультації щодо загальних викликів і передового досвіду.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 513; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!