Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950р.
Вона була підписана 4 листопада 1950 р. у Римі. Цей міжнародно-правовий документ став фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху демократичних держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. З часу набрання Конвенцією чинності було прийнято 11 Протоколів.
7 листопада 1995 р. - вступ України до Ради Європи та ратифікація Конвенції про захист прав та свобод людини та протоколів.
Конвенція та Протоколи до неї за юридичною природою є обов'язковим міжнародно-правовим договором, який запровадив систему наднаціонального контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні. Права й свободи, передбачені Конвенцією та Протоколами до неї, складають найважливіші сторони життя людини і мають громадянську, політичну, економічну та соціальну спрямованість.
Головні з них: право на життя, право на свободу та особисту недоторканість особи, право на вільне пересування; свобода думки та слова; свобода совісті, релігії, виявлення поглядів; право на мирні збори, право на об’єднання та асоціації, право на створення сім’ї, повагу до особистого і сімейного життя; право на справедливий судовий розгляд; мирне володіння майном; заборона дискримінації, катувань, рабства та примусово праці; неприпустимість покарання без закону.
Європейський суд із прав людини: юрисдикція та процедура звернення
|
|
|
Європейський суд з прав людини був створений у 1959 р. як основний елемент контрольного механізму по дотриманню положень Європейської конвенції по захисті прав людини й основних свобод 1950 р. Штаб-квартира Суду знаходиться в Страсбурзі (Франція).
Відповідно до ч.1 ст.32 Конвенції юрисдикція Суду поширюється на всі питання, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції і Протоколів до неї.
Під юрисдикцію Європейського Суду по правам людини підпадає юридична оцінка виконання державами своїх зобов'язань за Конвенцією і Протоколами до неї у випадках, коли Суд розглядає скарги, визнані прийнятними відповідно до Конвенції.
Для того, щоб звернутися до Європейського Суду необхідно витримати певні критерії прийнятності, а саме: Європейський Суд розглядає звернення лише після використання особою всіх націоналних засобів захисту, - тобто заявник має попередньо звернутися до місцевого, апеляційного та Верховного судів; Суд не розглядає анонімних звернень; Судом розглядається заява, якщо є факт конкретного порушення прав і особа дійсно є жертвою цього порушення; особа може звернутися до Європейського суду лише протягом 6 місяців з моменту винесення остаточного рішення Верховним Судом України; до розгляду беруться справи про порушення прав і свобод людини, що виникли після 11 вересня 1997 року тобто після набуття чинності Конвенції для України.
|
|
|
Заяви щодо порушень Конвенції слід надсилати на адресу Секретаріату Європейського Суду з прав людини. До заяви потрібно додати копії згаданих документів.
Виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні
Відповідно до ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною та здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
За загальним правилом, виплата відшкодування здійснюється у тримісячний строк з моменту набуття рішенням Європейського суду статусу остаточного або у строк, передбачений самим рішенням Європейського суду. У випадку порушення зазначених строків на суму відшкодування нараховується пеня.
Заходами загального характеру є:
1) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування;
2) внесення змін до адміністративної практики;
3) забезпечення юридичної експертизи законопроектів;
|
|
|
Перелік заходів загального характеру не є вичерпним, а відповідальність за їх виконання покладається на відповідні центральні органи виконавчої влади.
Додаткові заходи індивідуального характеру застосовуються з метою забезпечення відновлення порушених прав. Вони застосовуються поряд із виплатами по відшкодуванню. Такими заходами є:
1) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Європейської конвенції 1950 р. та Протоколів до неї. Таке відновлення здійснюється, наприклад, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі або шляхом повторного розгляду справи адміністративним органом;
2) інші заходи, передбачені в рішенні Європейського суду з прав людини.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 595; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!