Тема 1. Предмет і метод теорії держави і права

ЗМІСТ

Передмова…………………………………………………………………………………………

Основна література до курсу…………………………………………………………………………………………….

Тема 1. Предмет і метод теорії держави і права………………………………………………

Тема 2. Ознаки держави……………………………………………………………….

Тема 3. Походження держави……………………………………………………………………

Тема 4. Сутність держави. Основні концепції сучасної держави…………………………..

Тема 5. Типи держави……………………………………………………………………………

Тема 6. Функції держави………………………………………………………………………..

Тема 7. Механізм держави………………………………………………………………………

Тема 8. Форма держави…………………………………………………………………………..

Тема 9. Основні концепції праворозуміння. Сутність , принципи і функції права ……………

Тема 10. Право в системі соціальних норм. ………………..…………………………………..

Тема 11. Норми права………………………………………………………………………………..

Тема 12. Форми (джерела) права…………………………………………………………………..

Тема 13. Система права……………………………………………………………………………..

Тема 14. Правова система…………………………………………………………………………..

Тема 15. Правовідносини. Юридичні факти…………………………….

Тема 16. Правотворчість……………………………………………………………………………..

Тема 17. Реалізація права……………………………………………………………………………..

Тема 18. Колізії у праві………………………………………………………………………………..

Тема 19. Тлумачення права…………………………………………………………………………..

Тема 20. Юридична техніка…………………………………………………………………………

Тема 21. Правосвідомість і правова культура……………………………………………………..

Тема 22. Правомірна поведінка……………………………………………………………………..

Тема 23. Правопорушення. Юридична відповідальність………………………………………...

Тема 24. Механізм правового регулювання………………………………………………………..

Тема 25. Законність і правопорядок…………………………………………………………………

Тема 26. Правова держава і громадянське суспільство…………………………………………..

Тема 27. Інститут прав і свобод людини……………………………………………………………………

Алфавітний покажчик……………………………………………………………………………..

Питання до екзамену……………………………………………………..

Передмова

Теорія держави і права є базовою юридичною наукою, яка знайомить студентів- майбутніх юристів з досягнутими рубежами в галузі науково-теоретичного і практичного пізнання державно-правових явищ, з основними державно-правовими поняттями і категоріями, формує світогляд юриста, дає йому базові знання у сфері юриспруденції, необхідні для поглибленого вивчення галузевих і спеціальних юридичних дисциплін. Даний навчальний посібник призначений для підготовки студентів спеціальності «Правознавство» до семінарських занять, ним можна користуватися при підготовці до екзамену, коли необхідно відновити у пам’яті матеріал тієї чи іншої теми, а також при самостійному вивченні курсу.

Структурно посібник поділений на теми-блоки. Кожний блок містить інформацію про загальний зміст теми, що допоможе студенту одержати цілісне уявлення про необхідний для засвоєння обсяг знань; далі вказані питання, які виносяться на обговорення на семінарському занятті, і тематика рефератів; на завершення наводиться тезаурус, в якому надано значення і зміст основних термінів, категорій і понять теми, котрі необхідно засвоїти.

Для полегшення користування посібником наприкінці наведено перелік термінів і понять в алфавітному порядку із зазначенням номеру теми. Список рекомендованої літератури складається з двох частин. У першій частині вказана література до всього курсу, у другій – література до окремих тем. Список не є вичерпним або обов’язковим. Студент може скористатися не всіма, а декількома підручниками, виходячи із власних можливостей і ситуації, яка склалася.

      

Основна література до курсу:

1. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1994.
2. Антошкіна В.К., Тимченко Г.В. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Донецьк, 2004.
3. Васильєв А.С. Теорія держави і права. – Одеса, 2006.
4. Ведерніков Ю.А., Геркул В.С. Теорія держави і права. – К., 2005.
5. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник. – М., 1998.
6. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право. – 2002.
7. Кистяковский Б.А. В защиту права. – М., 1991.
8. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологи социальных наук и общей теории права. – М., 1916.
9. Лившиц Р.З. Теория права. – М., 1994.
10. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах. – М.: Юрист. – М., 2007.
11. Морозова Л.А. Теория государства и права. – М.: Юрист. – 2003.
12. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для вузов. – М., 1999.
13. Общая теория государства и права. Академический курс. В 2-х т. Под ред. М.Н. Марченко. – М., 1998.
14. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Кузьмин, В.В. Лазарев и др.: Под ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана. – 1997.
15. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов. Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист. – 1994.
16.  Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. Навч. посібник. – Вид. 5. – К.: Атіка, 2001.
17.  Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Енциклопедичний курс. Підручник для вищих навчальних закладів. – Х.: Еспада, 2006.
18. Теорія держави і права. Академічний курс. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
19. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Матузова и А.В. Малько. – М., 2000.
20.  Теорія держави і права. Навчальний посібник. А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.А. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.А. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Ін Юре, 2002.
21. Теория права и государства. Под ред. проф.. Г.Н. Манова. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1996.
22. Федоренко Г.О. Теорія держави і права. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. – К.: КНЕ, 2006.
23.  Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М., 1995.
24. Чиркин В.Е. Государствоведение. – М., 1999.
25.  Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 1999.
26.  Четвернин В.А. Понятие права и государства. Введение в курс теории права и государства. – М., 1997.

Тема 1. Предмет і метод теорії держави і права

Зміст теми:

Теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна. Предмет і об’єкт вивчення теорії держави і права. Метод, методика, методологія наукового пізнання. Методологія науки і навчальної дисципліни теорії держави і права. Методи загальні, загальнонаукові, спеціальні.

Завдання курсу. Функції теорії держави і права. Гносеологічна, онтологічна, евристична, методологічна, ідеологічна, виховна, організаційна, прогностична функції.

Зв’язок ТДП з іншими науками. Система юридичних наук. Класифікація юридичних наук. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних дисциплін.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Предмет і об’єкт вивчення теорії держави і права.
2. Методи, які використовуються в теорії держави і права.
3. Завдання теорії держави і права.
4. Функції теорії держави і права.
5. Місце теорії держави і права в системі наук.
6. Роль теорії держави і права у підготовці професійних юристів.

 

Тематика рефератів:

1. Метод, методика, методологія теоретико-правової науки.
2. Значення теорії держави і права для майбутнього юриста.

 

Література:

1. Дворкін Р. Серйозний погляд на право. – К., 2000.

2.. Дубов Г. Застосування основних принципів синергетичної теорії при дослідженні держави і права // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 18 – 23.

3.Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права. – К., 2001.

4. Медведчук В. Правова наука і правова держава: проблеми взаємозв’язку і розвитку // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 37 – 53.

5. Паньков А. Право как составляющая общественного идеала и элемент образования общества // Юридический вестник. – 2004. – № 4. – С. 38 – 42.

6. Селіванов В. Щодо методологічних засад вітчизняної юридичної науки як передумова розроблення сучасної стратегії // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1.

7. Тімочко О. Традиційність і новації у розвитку загальної теорії держави та права через призму розвитку суспільства // Підприємництво, господарство і права. – 2009. – № 4. – С. 139 – 141.

8. Фролова Е.А. Соотношение энциклопедии, теории и философии права (теоретико-методологические основы) // Вестник Московского университета. – Серия 11. Право. – 2007. – № 3. – С. 31 – 44.

 

Тезаурус:

Вплив теорії держави і права на практику юриспруденції проявляється у таких моментах:

1. Теорія держави і права як базова юридична навчальна дисципліна формує світогляд майбутнього юриста-професіонала, дає йому знання, необхідні для засвоєння інших юридичних дисциплін.
2. Теорія держави і права є загальнотеоретичною юридичною наукою, яка розробляє основні юридичні категорії, котрі застосовуються іншими юридичними дисциплінами.
3. Теорія держави і права як самостійна юридична наука може давати рекомендації з позицій накопичених знань про державно-правові явища, пропонувати науково обґрунтовані варіанти розв’язання юридичних ситуацій і проблем, що виникають у практичній діяльності.

Метод (з гр. – „спосіб”, „шлях дослідження”) – сукупність прийомів, правил, принципів наукової діяльності, які застосовуються для отримання істинних (таких, що об’єктивно відображають дійсність) знань.

Методи теорії держави і права поділяються на 3 групи:

- загальнофілософські (метафізичний, діалектичний, матеріалістичний, ідеалістичний);

- загальнонаукові (історичний, логічний, аналіз, синтез, функціональний, комплексний, телеологічний);

- спеціальні (соціологічного дослідження, моделювання, статистичний, соціально-правового експерименту, математичний, кібернетичний, сіненергетичний, порівняльно-правовий, формально-логічний та ін.).

Об’єкт науки – сукупність явищ,які вивчає дана наука, тобто те, щó саме вивчає дана наука за допомогою своїх пізнавальних засобів. 

Об’єкт теорії держави і права – держава і право.

Предмет науки – це межі, кордони, в яких вивчаються дані об’єкти.

Предмет теорії держави і права – вивчення найбільш суттєвих сторін державно-правового життя, найбільш загальних закономірностей державно-правової дійсності, у тому числі:

- виникнення держави і права;

- зміна їх історичних типів;

- розвиток їхньої сутності;

- еволюція форм держави і права;

- будова системи органів держави і системи права;

- здійснення функцій держави і права;

- межі регулюючого впливу права на суспільні відносини;

- розширення і збагачення прав особи і посилення їх захисту;

- утвердження принципів демократії, законності і правопорядку;

- розвиток правосвідомості і правової культури громадян, посадових осіб, всього суспільства;

- дотримання, виконання, використання, застосування норм права;

- розвиток самої юридичної науки та ін.

Система юридичної науки – система знаньпро закономірності, виникнення,існування і розвиток державно-правових явищ. До С. ю. н. входять такі елементи (групи наук):

1. Історико-теоретичні науки (теорія держави і права, історія держави і права, історія політико-правових вчень, філософія права, соціологія права).
2. Галузеві юридичні науки (конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, екологічне право тощо).
3. Практично-прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова бухгалтерія, судова медицина, судова психіатрія та ін.)
4. Організаційні науки (судоустрій, організація прокуратури, адвокатури, нотаріату).
5. Міжнародні науки (міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, космічне, морське право).

 Теорія держави і права є вихідною, узагальнюючою, методологічною і фундаментальною наукою по відношенню до всіх інших юридичних наук.

Структура теорії держави і права – сукупність системних блоків, елементів, частин, які складають дану навчальну дисципліну. Умовно теорію держави і права можна поділити на 2 блоки: Загальна теорія держави і Загальна теорія права.

У рамках загальної теорії держави вивчаються теорії походження держави, поняття і основні ознаки держави, співвідношення держави і суспільства, роль держави в політичній системі суспільства, функції держави, державна влада, механізм держави, державний апарат і принципи його діяльності, типологія держави, форма, сутність і зміст держави, теорія правової держави і громадянського суспільства та інші проблеми держави.

У межах загальної теорії права вивчаються теорії походження права, поняття, сутність і соціальна цінність права, джерела права, правотворчість, правовідносини, право реалізаційний процес, механізм правового регулювання, поняття і види систематизації нормативно-правових актів, співвідношення системи права і системи законодавства, тлумачення норм права, вплив права на економіку, політику, культуру, соціальна роль права у суспільстві, правопорушення і юридична відповідальність, законність і правопорядок, правова система, основні правові системи світу, правомірна поведінка, правосвідомість, правова культура, юридична техніка та інші проблеми права.

Теорія (з гр. – „розгляд”, „дослідження”) – той рівень пізнання, на якому виробляються і формулюються поняття, категорії, судження, умовиводи про предмет пізнання. Це система понять, в яких науково відображені природа, сутність, закономірності, тенденції формування і розвитку предмету, що пізнається.

Теорія держави і права як навчальна дисципліна – навчальний курс, який викладається у навчальних закладах для підготовки фахівців юридичного профілю вищої кваліфікації. Це базова навчальна дисципліна, яка знайомить майбутнього юриста з досягнутими рубежами в галузі науково-теоретичного і практичного пізнання державно-правових явищ, основними державно-правовими поняттями і категоріями, формує світогляд юриста, дає йому базові знання у сфері юриспруденції, необхідні для поглибленого вивчення галузевих і спеціальних юридичних дисциплін.

Теорія держави і права як наука розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими керуються і користуються всі без винятку науки про державу і право, оперує правотворча і правозастосовча практика.

Функції теорії держави і права показують, у чому призначенняцієї науки, які вона виконує задачі і яку мету ставить перед собою. Функціями теорії держави і права є:

1. Евристична.
2. Прогностична.
3. Організаторська.
4. Політична.
5. Методологічна.
6. Ідеологічна.
7. Гносеологічна.
8. Онтологічна.
9. Виховна.
10. Науково-прикладна.

Тема 2. Ознаки держави

Зміст теми:

Ознаки держави. Основні та факультативні ознаки держави. Територія, населення, публічна влада як основоположні ознаки держави. Поняття громадянства. Державна влада як особливий різновид соціальної влади. Типологія влади за М. Вебером. Державний суверенітет. Суверенітет народу. Національний суверенітет. Роль податкової системи, силових структур, правової системи у державі. Державна мова, символіка, грошова одиниця як факультативні ознаки держави.

Відмінність держави від інших організацій класового суспільства. Риси держави.     

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Основні ознаки держави.
2. Публічна влада як різновид соціальної влади.
3. Суверенітет народний, державний, національний: співвідношення понять.
4. Факультативні ознаки держави.

 

Тематика рефератів:

1. Типологія влади за М. Вебером.
2. Закріплення ознак держави у нормативно-правових актах..

 

Література:

1. Аристотель. Политика. Афинская полития. – М.: Мысль, 1997.
2. Голосніченко Д. Поняття повноважень, їх владна природа та походження // Право України. – 2007. – № 2. – С. 123 – 128.
3. Каплунов А.И. Об основных чертах и понятии государственного принуждения // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 10 – 17.
4. Кашанина. Т.В. Происхождение государства и права. – М., 2001.
5. Кельман М. Аспекти аналізу методологічних проблем співвідношення держави і права // Право України. – 2009. – № 2. – С. 60 – 68.
6. Кистяковский Б. Сущность государственной власти / Академічна юридична думка / Укладачі: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук. За заг. Ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре. – 1998. – С. 111 – 132.
7. Колісник В. Національний суверенітет та право нації на самовизначення // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1. – С. 33 – 39.
8. Малиновський В. Державна територія як просторова основа здійснення публічної влади // Вісник НАДУ. – 2008. – № 4. – С. 182 – 192.
9. Сербін Р. Діалектика державного суверенітету в епоху глобалізму // Право України. – 2002. – № 12. – С. 37.
10. Сердюк В. Легітимність влади як один з її основних атрибутів // Юридична Україна. – 2006. – № 11. – С. 10 – 15.
11. Телятник Л. Логіко-методологічне тлумачення ознак загального поняття держави // Право України. – 2002. – № 9. – С. 14 – 18.
12. Тур М. Права людини та суверенітет народу в фокусі комунікативної влади // Сучасність. – 2000. – № 5. – С. 54.
13. Шаповал Т. Народний суверенітет та політичні права і свободи (питання співвідношення) // Право України. – 2008. – № 2. – С. 9 – 13.

 

Тезаурус:

Верховенство державної влади – основнавластивість державного суверенітету (разом із незалежністю державної влади). В. д. в. передбачає повноту влади держави на своїй території. Ніяка інша влада не може привласнювати собі функції державної влади, звідси випливає, що держава: а) розповсюджує свою владу на всю територію держави; б) визначає всю систему правових відносин; в) визначає правове становище різних організацій, об’єднань, межі поведінки і дії фізичних і юридичних осіб; г) регламентує права, свободи та обов’язки особи; ґ) регулює компетенцію державних органів і повноваження посадових осіб та ін. Однак В. д. в. не означає необмеженості державної влади. У демократичному суспільстві державна влада обмежена правом і заснована на праві.     

 

Громадянство – постійний правовий зв’язок особи з певною державою, який полягає у взаємних правах і обов’язках громадянина і держави.

 

Держава – владно-політична організація суспільства, що має державний суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу, державну казну і встановлює правовий порядок на певній території.

 

Державна влада – одна з визначальних ознак держави, яка характеризується універсальністю та загальністю примусового впливу на поведінку громадян.На відміну від інших видів соціальної влади, державна влада є публічною (виступає від імені народу і має публічну основу для своєї діяльності), апаратною (має механізм здійснення влади у вигляді різних державних органів), суверенною (не залежить від жодної іншої влади), легітимною (спирається на закон).

Державна мова – визнана Конституцією або законом офіційна мова держави, обов’язкова для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо.

 

Державна символіка – засіб ідентифікації суверенної держави і суб’єкта влади в системі внутрішніх і міжнародних правових відносин. Д. с. є сукупністю конституційно закріплених знакових, образних чи музичних символів, що юридично уособлюють державу.

 

Державний суверенітет – верховенство державної влади всередині держави, тобто її самостійність у визначенні змісту своєї діяльності, її повноправність у встановленні режиму життя суспільства в межах своєї території і незалежність у взаємовідносинах з іншими державами.

 

Легальність державної влади – законність,юридичне обґрунтування державної влади, її відповідність правовим нормам. Легальність є юридичною характеристикою державної влади.

 

Легітимність державної влади – характер взаємовідносин між владою і підвладними, який виражається у добровільному визнанні цінності влади, в її праві управляти. Легітимність є моральною характеристикою державної влади.

       Виділяють такі типи Л. д. в.:

1. Раціональний, коли влада є узаконеною встановленими демократичним шляхом і визнаними нормами права, основаною на підлеглості не особі керівника, а законам, у межах яких обираються і діють представники влади.

2. Ідеологічний, коли влада визнається легітимною внаслідок внутрішньої переконаності або віри у правильності тих ідеологічних цінностей, які проголошені нею.

3. Традиційний, коли влада вважається виправданою внаслідок звичаїв, традицій, звички коритися, віри у незмінність здавна існуючих порядків.

4. Харизматичний (персональний), коли влада базується на вірі мас у виключні якості, особливі здібності політичного лідера (вождя від Бога, який має чудовий дар), на особистому авторитеті правителя тощо. 

  

Незалежність державної влади – одна з головних властивостей державного суверенітету (разом із верховенством – див.). Н. д. в. означає її самостійність у відносинах з іншими державами і міжнародними організаціями.

       У сучасному світі Н. д. в. не є абсолютною: хоча держави і мають право самостійно визначати свою зовнішню політику, однак будь-яка держава, яка є членом світового співтовариства, зазнає впливу норм і принципів міжнародного права, самообмежується необхідністю дотримання основних невідчужуваних прав людини, а також взаємними зобов’язаннями держав за міжнародними договорами.

 

Ознаки держави – ознаки, які відрізняють державу від соціальної влади родового ладу:

1) наявність публічної влади (див.);

2) система податків, податей, позичок, необхідних для утримання державного апарату, людей, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності і зайняті лише управлінською діяльністю;

3) територіальна організація населення (держава об’єднує своєю владою і захистом всіх людей, які населяють її територію, незалежно від етнічної, релігійної, соціальної приналежності);

4) право (держава не може існувати без права, оскільки воно юридично оформлює державну владу);

5) суверенітет – притаманне державі верховенство на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах (деякі науковці вважають, що це ознака не держави, а державної влади).

Вказані ознаки є основними і складають політико-юридичну характеристику держави.

Додатковими, допоміжними ознаками є державна мова, державна символіка, єдина система оборони і зовнішньої політики, армія.

Підданство – юридичний статус особи в державі, де характерполітико-правових відносин особи і держави (зазвичай монархії), сукупність прав, свобод і обов’язків та інші умови історично створили інститут П.

 

 Податкова система – система податків та обов’язкових платежів, що вносяться до бюджету відповідного рівня або у держаний цільовий фонд; П. с. є однією з основних ознак держави (див.).

 

Політична система суспільства – сукупність і єдністьусіх державних, громадських організацій та об’єднань, що діють у сфері політики певної держави.

Публічна влада – одна із основних ознак держави (див.), різновид соціальної влади. Публічна влада виділяється із суспільства, але безпосередньо не співпадає з населенням; вона передбачає розподіл суспільства на тих, хто управляє, і на тих, ким управляють; вона стоїть над суспільством, не зливаючись із ним.

           

 

Тема 3. Походження держави

Зміст теми:

Влада у додержавному суспільстві. Основні передумови і закономірності походження держави. Економічний, політичний, соціальний, ідеологічний, психологічний чинники. Специфіка утворення держав „східного” і „західного” типів. Основні теорії походження держави. Патріархальна, теологічна, договірна, іригаційна, органічна, психологічна, матеріалістична, патримоніальна теорії, теорія насильства, дифузійна та інші теорії. Марксистська, або класова теорія. Форми виникнення держави за класовою теорією.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1.Основні теорії походження держави.

2. Влада у додержавному суспільстві.

5. Східний шлях виникнення держав.

6. Західний шлях виникнення держав.

 

Тематика рефератів:

1. Держава у поглядах діячів Просвітництва.

2. Марксистсько-ленінська наука про походження держави.

 

Література:

1. Аристотель. Политика. Афинская полития. – М.: Мысль, 1997.

2. Каплунов А.И. Об основных чертах и понятии государственного принуждения // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 10 – 17.

3. Кашанина. Т.В. Происхождение государства и права. – М., 2001.

4. Ленин В.И. Государство и революция. – М.: Политиздат. – 1967.

5. Платон. Диалоги. – Х., 1991.

6. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // Трактаты. – М., 1969.

7. Тимошенко В.І. Роль насильства у виникненні держави (з історії політичної та правової думки) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 1 (39). – С. 26 – 29.

8. Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М., 1965.

 

Тезаурус:

Військова демократія – термін, впроваджений Л.Г. Морганом для позначення організації влади у давньогрецькому суспільстві на стадії розкладу первіснообщинного ладу. К. Маркс і Ф. Енгельс надали цьому терміну універсально-історичного значення. У працях радянських істориків цим терміном позначався не тільки форма організації влади, але й відповідний їй заключний етап розкладу первісного суспільства і перетворення його на класове суспільство.

Для періоду В. д. характерним є те, що військові начальники, зокрема, вожді союзів племен, поступово захоплювали владу в органах управління первісним суспільством – родоплемінних радах. Значення народних зборів падало, а родоплемінні ради поступово трансформувалися у специфічні органи В. д., які з остаточним поділом суспільства на класи перетворювалися на органи державної влади.

 

Вождизм – те ж, що чіфдом (див.).

 

Дифузійна теорія виникнення держави – одна з сучасних теорій, згідно з якою в умовах глобалізації і розвитку засобів комунікації державність може запозичуватися шляхом передачі досвіду управління великими спільнотами від одних народів до інших.

 

Договірна (природно-правова) теорія виникнення держави – теорія, згідно з якою, держава створюються людьми на підставі добровільної угоди для забезпечення спільного блага. Головними положеннями Д. т. є: 1) до виникнення держави і права люди жили в умовах так званого природного стану; 2) держава виникає внаслідок укладення суспільного договору.

       В окремих положеннях Д. т. була започаткована ще у V – IV ст. до н.е. у вченнях софістів Давньої Греції. У XVI – XVIII ст. вона набула концептуального оформлення у працях Г. Гроція („Про право війни та миру”), Т. Гоббса („Левіафан”), Дж. Локка („Два трактати про правління”), Ж.Ж. Руссо („Суспільний договір”) та ін.

       Представники Д. т. вважали суспільний договір передумовою виникнення держави, і хоча такого договору як документу не було знайдено, все ж таки загальноприйнятим вважається, що він був укладений усно. Проте це не знижує його конституюючого значення.  

       Значення цієї теорії полягає у наступному: 1. Вона проголосила народ джерелом державної влади, носієм суверенітету. Правителі є лише уповноваженими народу, вони можуть бути усунені з волі народу і є підзвітними йому. 2. Д. т. має демократичний характер, оскільки виходить з того, що права і свободи людини належать їй від народження, люди є рівними між собою і кожний з них є цінним для суспільства. 3. Д. т. вперше заперечила релігійне трактування причин виникнення держави і спиралася на конкретні історичні факти (наприклад, на договори між окремими феодальними містами і запрошуваними для управління князями та іншими правителями).

 

Західний шлях виникнення держави – умовна назва для узагальнених закономірностей виникнення держав так званого західного типу. З удосконаленням знарядь праці у суспільстві відбувається розпад общини на сім’ї і заміна колективної власності сімейною або індивідуальною (приватною). В таких умовах швидко посилюється товарообмін, що призводить до появи структури, яка регулювала б і упорядковувала суспільне життя. Такою структурою стає держава. Державними службовцями стають найбільш заможні, влада набуває спадкового характеру. Ця нова влада відтісняє стару племінну аристократію. Метою такої держави стає захист інтересів власників.

       Держава забезпечує захист від військових нападів, встановлює торгівельні правила, карбує монету, здійснює міжнародний товарообмін, стягує податки, розподіляє суспільні фонди і використовує їх у випадку стихійних лих, формує органи для розгляду спорів між власниками тощо. 

 

Звичаєве право – норми поведінки, які діють у суспільстві внаслідок довготривалого застосування і забезпечуються захистом з боку держави.

Іригаційна (гідравлічна) теорія виникнення держави – теорія, сформульована К. Вітфогелем, який пов’язував виникнення держави із необхідністю проведення спільних іригаційних робіт. Процес побудови іригаційних споруд потребував вмілої організації, отже, керівництво роботами брали на себе розумні люди-організатори, які пізніше стали державними службовцями. Вони були звільнені від участі у матеріальному виробництві і зосередилися на управлінні іригаційними роботами, а згодом – на управлінні державою.

 

Кризова теорія виникнення держави – те ж, що потестарна теорія виникнення держави (див.).

 

Класи – за визначенням В.І. Леніна, це „великі групи людей, що різняться за їхнім місцем в історично зумовленій системі суспільного виробництва, за їхнім відношенням (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) до засобів виробництва, за їхньою роллю у суспільній організації праці, а значить, за засобами отримання і розмірами тієї частини суспільного багатства, яку вони мають у розпорядженні. Класи – це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю іншої завдяки різниці їхнього місця у певному укладі суспільного господарства.”

  

Класова теорія виникнення держави – започаткована К. Марксом і Ф. Енгельсом і продовжена В.І. Леніним теорія, яка пов’язує виникнення держави із розпадом суспільства на класи (див.).

В основі теорії лежить вчення про суспільно-економічні формації, тобто про історичний тип суспільства, що базується на певному типі виробництва. Спосіб виробництва зумовлює соціальні, політичні і духовні процеси життя суспільства. Отже, спосіб виробництва, економіка є базисом, а соціальні, політичні і духовні явища, інститути і процеси становлять надбудову. Держава і право – надбудова, вони зумовлені типом економічної структури суспільства. Держава виникла внаслідок суспільного розподілу праці, який потяг за собою появу надлишкового продукту і виникнення приватної власності, що, у свою чергу, зумовило появу в суспільстві класів з протилежними економічними інтересами. Держава стала тим знаряддям, який дозволив більш могутньому, панівному класу закріпити своє політичне панування і утримати в руках засоби виробництва і можливість експлуатації пригнобленого класу.

Отже, держава – це інструмент для пригноблення експлуатованого класу. Однак Ф. Енгельс вважав появу держави позитивним чинником: це була необхідність, викликана розколом суспільства на класи. Із настанням комуністичної формації відімруть класи і з ними відімре держава: „Суспільство, яке по-новому організує виробництво на основі вільної асоціації рівноправних виробників, відправить державну машину туди, де їй буде тоді справжнє місце: у музей старожитностей, поруч із прялкою і кам’яною сокирою”.      

Марксистська теорія виникнення держави – те ж, щокласова теорія виникнення держави (див.).

Неолітична революція – назва переходу від привласнюючого господарства (полювання, рибальство, збирання плодів) до відтворюючого – скотарства і орного землеробства. Цей перехід відбувся у період пізнього неоліту (нової кам’яної доби) на рубежі переходу до доби бронзи.

Органи влади і управління додержавного суспільства виникають і функціонують за первіснообщинного ладу. Такими органами були:

1. Старійшини – голови сім’ї або роду. Вони організовували життя роду, керували повсякденним господарчим, суспільним та ідеологічним життям колективу, розглядали спори між родичами. 

2. Рада старійшин. Цей орган виникав із часом. Рада старійшин розглядала спори між родами, узгоджувала дії родин общини при проведенні сільськогосподарських робіт, санітарно-гігієнічних заходах (подолання епідемій, пошесті) тощо.

3. Військові начальники. Ними зазвичай були голови племен; вони відрізнялися особливими фізичними і розумовими якостями. Військові начальники оточували себе військовими дружинами. У мирний час військові начальники не відрізнялися від інших членів племені.

4. Рада воєначальників. Діяла у часи військової небезпеки.

5. Збори дорослих членів племені (воїнів). Роль цього органу не треба перебільшувати: вони існували не у всіх спільнот, скликалися нечасто, хід зборів направлявся або жорстко регулювався вождем або головою ради старійшин, які домагалися ухвалення своїх рішень.

6. Жерці (чаклуни, ворожбити, шамани, знахарі, віщуни, священики). Вони організовували свідомість людей, були зберігачами звичаїв групи.

Ці органи мали місце не в рівному ступені в різних суспільствах. Конкретний характер влади у племені міг набувати конкретних рис, відмінних від таких в інших племенах. 

 

Органічна теорія виникнення держави – теорія, сформульована Г. Спенсером („Позитивна політика”). Сутність теорії полягає у тому, що держава визнається подібною до живого організму. В процесі еволюції життя на Землі відбувалося ускладнення живих організмів, аналогічні процеси відбувалися і у суспільстві: дрібні утворення трансформувалися у все більші і складніші (плем’я – союз племен – місто-держава – імперія). Якісні зміни, що відбуваються у державі, пов’язані із процесами соціально-класової диференціації, спеціалізації, виникнення органів політичної влади. Всі верстви населення, соціальні групи, подібно до органів у живому організмі, виконують певну функцію, причому організм у цілому здоровий і може нормально функціонувати лише тоді, коли всі органи працюють без збоїв. Як і будь-який живий організм, держава гине, якщо суттєво порушується функціонування життєво важливого органу.  

 

Патріархальна теорія виникнення держави – теорія, започаткована Платоном і Аристотелем, розвинута Фільмером. Засновники цієї теорії зробили висновок з досвіду Давньої Греції, де нестача орної землі змусила населення шукати альтернативних шляхів розвитку господарства. Таким шляхом став розвиток торгівлі; це зумовило необхідність ефективної організації виробництва і вмілого налагодження відносин із сусідами по регіону. Влада старійшин у цих умовах трансформувалася у владу вождів, а згодом – у владу царів. У цьому регіоні Землі процес створення держави йшов шляхом патріархальності – розростання кровноспорідненої сім’ї, а цар став „патріархом” („батьком”) всього народу. Отже, держава в П. т. розглядається як продукт сім’ї, яка розрослася. Державна влада виникає у процесі перетворення влади батька у владу глави держави, владу монарха. 

 

Потестарна (кризова) теорія виникнення держави – одна із сучасних теорій виникнення держави. Основними її положеннями є наступні:

1. Держава виникає об’єктивно внаслідок внутрішніх потреб організації життя общинників-землеробів і переходу первісного суспільства від привласнюючої до відтворюючої економіки (див. Неолітична революція). Такі потреби виникають внаслідок зміни матеріальних умов життя суспільства, необхідності враховувати внесок кожного общинника у спільну справу, розподіляти продукт тощо. Отже, держава не нав’язується суспільству ззовні.
2. Держава виникає поступово, протягом довгого часу; вона є нерозривно пов’язаною з існуванням суспільства. Звідси випливає, що в принципі суспільство може існувати без держави, але держава неможлива без суспільства.
3.  Становлення і розвиток класів і держави відбувається паралельно, оскільки не тільки класи викликали появу держави, але і сама держава стимулює появу класів (формування особливого прошарку людей, які займаються обліком, передачею інформації, зберіганням традицій, звичаїв, ритуалів тощо).
4. Ранньокласова держава захищала інтереси всього суспільства, всіх його верств. Класова природа держави визначилася лише згодом, після появи класів і прагнення окремих їхніх представників поставити державу на службу інтересів даного класу.
5. У виникненні держави велику роль відіграв екологічний чинник, який зумовив перехід людства від привласнюючої до відтворюючої економіки.
6. Процес виникнення ранньокласової держави у різних народів відбувався непрямолінійно, він зазнавав зворотного руху; цей процес залежить від впливу не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних чинників, у тому числі і від випадковостей.

 

Психологічна теорія виникнення держави – теорія, яка пояснює виникнення держави особливими властивостями людської психіки. Витоки П. т. започатковані ще у Давньому Римі, але концептуально вона була оформлена у працях Л. Петражицького. Людській психіці властиве прагнення до пошуків авторитету, якому можна було б підпорядкуватися і вказівками якого можна було б керуватися у повсякденному житті. Таким чином, держава і право породжуються емоціями і переживаннями людей, а не матеріальними умовами життя. Без правових переживань людей неможливе існування усталених соціальних груп, а також суспільства і держави. Причинами виникнення держави Л. Петражицький вважав певний стан людської психіки: постійну залежність первісних людей від авторитету вождів, служителів культу, страх перед магічною силою чаклунів, шаманів. Це змушувало людей добровільно коритися державній владі.

       Прихильниками цієї теорії також були Д. Фрезер, З. Фрейд, М. Коркунов, Ф. Кокошкін, М. Рейснер.

 

Расова теорія виникнення держави – теорія, сформульована Ж. Гобіно („Про нерівність людських рас”), продовжена Ф. Ніцше („Воля до влади”). Засновники теорії виходили з того, що раси не є рівними у фізичному, психічному, розумовому та інших відношеннях. Існують вищі і нижчі раси. Вищі раси можуть претендувати на роль вершителів долі світу. Держава виникає внаслідок потреби забезпечення постійного панування одних рас над іншими.

           

Суспільний договір – див. Договірна (природно-правова) теорія виникнення держави.

 

Суспільний розподіл праці – розподіл трудових функцій, що прийшов на зміну природному віковому і статевому розподілу. Першим великим розподілом праці було відокремлення скотарства від землеробства, другим – виділення ремесла, третім – виокремлення спеціальної групи людей, що займалися обміном товарів – купців.

 

Східний шлях виникнення держави – умовна назваузагальнених закономірностейвиникненнядержавності успільнот з так званим азіатським способом виробництва. Задовго до появи приватної власності в суспільстві виділяється прошарок людей, пов’язаних із виконанням необхідних для суспільства загальних функцій, виконання яких потребувало застосування насильства. Такими суспільними функціями були будівництво іригаційних, водопостачальних, оборонних споруд, упорядкування землекористування тощо. І тільки пізніше, із удосконаленням засобів виробництва виділяється публічна влада, яка перебирає на себе і функцію економічного регулювання. Диференціація суспільства відбувається не за майновим, а за соціальним статусом. Місце індивіда в апараті управління визначало його заможність; при відсутності посади були відсутні і прибутки. Відбувалося виділення общинної знаті, привласнення суспільних посад за допомогою механізму спадкоємства.

       Економіка в таких державах базувалася на державній і общинній формах власності. Приватна власність суттєво не впливала на економіку. Суспільство трималося на праці общинників.

       Формувався розгалужений чиновницько-бюрократичний апарат, на чолі якого стояв деспот з необмеженою владою.  

 

Теологічна теорія виникнення держави – теорія, сформована християнськими мислителями середньовіччя, зокрема Аврелієм Августином („Про град Божий”), Фомою Аквінським („Про правління властителів”). Згідно з Т. т., держава є результатом Божої волі; вона вічна, як і сам Бог. Монарх реалізує Божу волю на землі, люди мають беззастережно підкорюватися владі.

Фома Аквінський наголошував, що правитель у державі займає те ж місце, що і Бог у Всесвіті, що душа в тілі. Воля монарха є єдиним стрижнем, який об’єднує державу. Фома Аквінський посилався на Іоанна Златоуста, який вважав, що існування влади – це справа Божої премудрості.

Особа царя набуває у Т. т. особливого значення: він має управляти собою, тоді тільки він буде у змозі управляти державою. Монарх має 3 обов’язки: карати ворогів Божих, які сіють зло; розповсюджувати вчення Боже у своїй державі; створювати умови для доброчесного життя людей.   

       Ця теорія ненаукова, оскільки неможливо ані довести, ані спростувати те, що нею проголошується; можна тільки вірити або не вірити в неї.

 

Теорія інцесту – теорія, сформульована етнографом і соціологом К. Леві - Строссом („Антропологія”). Досліджуючи первісне суспільство, вчений висунув і обґрунтував ідею про те, що особливості відтворення людського роду (заборона на інцест) виділили людину з тваринного світу і врешті решт призвели до появи держави.

       Сучасний російський дослідник Л. Васильєв, підтримуючи цю теорію, встановив, що відмова від права на жінок своєї спільноти стимулювала посилення контактів з іншими спільнотами, що, у свою чергу, призводило, зокрема, до покращення системи комунікацій. Практика заборони інцесту зумовила потребу в людях, які б контролювали дотримування заборони і карали за порушення її; ці люди згодом складали апарат управління.

 

Теорія насильства – теорія, яка пояснює виникнення держави впливом військово-політичного чинника – завоювання одних племен і народів іншими. Переможці прагнуть за допомогою держави закріпити своє панування і змусити переможених коритися собі. Представниками даної теорії є Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський. Так Л. Гумплович писав, що історія не знає жодного випадку виникнення держави інакше, ніж за допомогою насильства одного племені над іншим. К. Каутський вказував, що рабство виникало внаслідок війни з чужими общинами, а плем’я переможців привласнює собі їхню землю, змушує переможених працювати на себе, сплачувати данину, податки, створює апарат примусу для управління переможеними.

 

Чіфдом (вождизм) – це тип соціально-політичної організації, яка складається з групи общинних поселень, ієрархічно підпорядкованих центральному, найбільш великому з них, в якому проживає правитель (вождь). Наявність чіфдому є свідченням формування протодержави.

       В радянській теоретико-правовій науці поняття „чіфдом” ототожнювалося із поняттям „військова демократія” (див.). Але сучасні дослідники виділяють такі відмінності:

1. При чіфдомі, спираючись на зародкові органи влади, вождь організує економічну, розподільчу, судову і релігійну діяльність суспільства. На відміну від військової демократії, тут народ усувається від безпосереднього управління.

2. Військова демократія – це горизонтальна політична структура, в ній існують три не підпорядковані один одному органи влади: голова, рада старійшин, народні збори. При чіфдомі явно помітна ієрархічність поселень, їхня централізація, яскравіше виражена стратифікація суспільства.

3. У чіфдомі помітна тенденція до сакралізації особи верховного правителя, а при військовій демократії члени племені могли і не погоджуватися з ним.

4. У чіфдомі сильніша внутрішня структура влади і політичне розшарування аристократії на управлінську, військову та жрецьку.

       Поступово влада чіфів стає спадковою, відбувається виділення вождів із суспільства. Влада чіфів, вождів трансформується у державну владу. 

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!