Тема 24. Правопорушення. Юридична відповідальність
Зміст теми:
Поняття правопорушення. Загальні риси і ознаки правопорушення. Поняття діяння. Протиправне діяння як ознака правопорушення. Суспільна небезпечність або шкідливість діяння. Винуватість суб’єкта. Деліктоздатність суб’єкта як риса правопорушення. Поняття і критерії осудності. Юридичний склад правопорушення. Об’єкт правопорушення. Види об’єктів. Загальний, родовий і безпосередній об’єкти. Суб’єкт правопорушення. Загальний і спеціальний суб’єкт. Юридичні особи як суб’єкти правопорушення. Об’єктивна сторона правопорушення. Дія і бездіяльність. Причинно-наслідкові зв’язки дії чи бездіяльності суб’єкта і суспільної небезпечності або шкоди, яка настала. Суб’єктивна сторона правопорушення. Форми вини. Умисел і необережність як форми вини. Прямий і непрямий умисел. Злочинна недбалість і злочинна легковажність.
Види правопорушень. Злочини і проступки як види правопорушень. Кримінальні злочини: поняття, ознаки, види. Адміністративні правопорушення. Ознаки цивільних правопорушень. Специфіка цивільних проступків. Джерела цивільних правопорушень. Дисциплінарні проступки. Процесуальні правопорушення. Міжнародні правопорушення.
Причини правопорушень. Соціальні та біологічні причини, їх співвідношення. Умови вчинення правопорушень. Приводи для вчинення правопорушень. Профілактика правопорушень. Роль правового виховання, правової просвіти населення.
|
|
|
Поняття юридичної відповідальності. Ознаки юридичної відповідальності. Відмінність юридичної відповідальності від моральної, суспільної відповідальності. Публічний характер юридичної відповідальності. Питання про позитивну юридичну відповідальність у вітчизняній теоретико-правовій науці.
Види юридичної відповідальності. Класифікація видів юридичної відповідальності за змістом санкцій, за формою здійснення, за галузевою ознакою. Конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна відповідальність. Їхні особливості. Підстави юридичної відповідальності. Джерела конституційної відповідальності. Санкції конституційної відповідальності.
Сутність кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності. Пом’якшуючі і обтяжуючі обставини. Співучасть. Види співучасників. Стадії вчинення злочину. Поняття крайньої необхідності. Обставини, що виключають злочинність діяння. Поняття і мета покарання. Види покарання. Характеристика Кримінального Кодексу України 2001 року.
Особливості цивільно-правової відповідальності. Договірна і недоговірна цивільно-правова відповідальність. Майновий характер цивільно-правової відповідальності. Форми цивільно-правової відповідальності. Захист порушених цивільних прав.
|
|
|
Адміністративна відповідальність. Особливості адміністративної відповідальності. Відмінність адміністративного правопорушення від злочину; відмінність адміністративної відповідальності від кримінальної. Міри адміністративної відповідальності. Особливості адміністративної відповідальності юридичних і фізичних осіб. Адміністративна відповідальність посадових осіб. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
Дисциплінарна відповідальність. Загальна, спеціальна дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність у порядку підпорядкованості. Особливості видів дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень.
Матеріальна відповідальність. Умови настання матеріальної відповідальності. Обмежена і повна матеріальна відповідальність. Випадки, з настанням яких настає виключення матеріальної відповідальності.
Мета і принципи юридичної відповідальності. Принцип законності, обґрунтованості, справедливості, доцільності, невідворотності.
Питання для обговорення на семінарському занятті:
- Поняття правопорушення.
- Ознаки правопорушення.
- Склад правопорушення.
- Види правопорушень.
5.. Поняття юридичної відповідальності.
|
|
|
6. Принципи юридичної відповідальності.
7. Ознаки юридичної відповідальності.
8. Види юридичної відповідальності.
Тематика рефератів:
1. Причини правопорушень.і шляхи запобігання.
2. Юридична відповідальність неповнолітніх.
Література:
1. Білозьоров Е. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006. – № 1. – С. 50 – 54.
2. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002. – № 11. – С. 109 – 111.
3. Іваненко О. Державно-примусова форма реалізації юридичної відповідальності // Право України. – 2006. – № 6. – С. 29 – 33.
4. Іваненко О. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності // Право України. – 2006. – № 3. – С. 32 – 35.
5. Кінаш Я. Трансформація юридичної відповідальності як один із інструментів побудови демократичного суспільства // Право України. – 2006. – № 8. – С. 106 – 110.
6. Копилян В. Особливості суб’єкта злочину // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 98 – 102.
7. Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв’язок і взаємо обумовленість // Право України. – 2007. – № 7.
|
|
|
8. Лук’янець Д. Теорія правового регулювання як концептуальне джерело інституту адміністративної відповідальності // Право України. – 2005. – № 8.
– С. 22 – 24.
9. Малеин Н.С. Юридическая ответственность и справедливость. – М., 1992.
10. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституціональної відповідальності // Право України. – 2002. – № 5. – С. 126 – 130.
11. Лук’янець Д. Філософські основи і концептуальна модель юридичної відповідальності // Юридична Україна. – 2006. – № 4. – С. 4 – 11.
12.. Туляков В., Дмитрук М. Категорія кримінального проступку в правовій доктрині // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наукових праць. – Вип. 45. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 384 – 390.
13. Яра О. Роль особи злрчинця в механізмі злочинної поведінки // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 115 – 118.
Тезаурус:
Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності (див.) фізичних і юридичних осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила А. п. (проступок), певного заходу державно-правового примусу – адміністративного стягнення.
Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправне винне діяння фізичної або юридичної особи, яке посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність (див.).
Вина – психічне ставлення суб’єкта правопорушення (див.) до своєї поведінки і зумовленим нею наслідкам. Розрізняють 2 основні форми В. – умисел і необережність.
Умисел може бути прямим і непрямим. Умисел вважається прямим, якщо особа усвідомлює протиправність своєї поведінки, передбачає шкідливі наслідки і бажає їхнього настання. Якщо особа усвідомлює протиправність своєї поведінки, передбачає шкідливі наслідки і не бажає, але допускає їхнє настання, то умисел вважається непрямим.
Необережність може бути з легковажності і з недбалості. Діяння можна кваліфікувати як необережність з легковажності, якщо особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала можливість настання шкідливих наслідків, але легковажно сподівалася їх не допустити. Якщо ж особа не передбачала шкідливих або небезпечних наслідків свого діяння, але за обставинами справи могла і повинна була їх передбачити, то наявна В. у формі недбалості.
Дисциплінарна відповідальність – застосування до порушників трудової чи іншої дисципліни стягнень, передбачених законодавством або правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами тощо.
Дисциплінарний проступок – недотримання норм трудового законодавства, яке порушує внутрішній розпорядок організації, учбову, службову та інші види дисципліни.
Злочин – суспільно небезпечне протиправне винне карне діяння, передбачене кримінальним правом держави.
Конституційна відповідальність – вид юридичної відповідальності (див.), який відрізняється від інших видів відповідальності а) по джерелах, б) суб’єктами, в) по підставах, г) своєрідністю санкцій.
Кримінальна відповідальність – вид юридичної відповідальності (див.), який виникає внаслідок вчинення злочину, відрізняється більшим ступенем суворості покарання, накладається виключно судом, здійснюється по чітко визначеній процедурі, тягне стан судимості.
Матеріальна відповідальність – вид юридичної відповідальності (див.), який полягає в обов’язку роботодавця відшкодувати працівнику або працівника відшкодувати роботодавцю збитки, спричинені як результат винуватого протиправного діяння.
Об’єкт правопорушення – елемент складу правопорушення; у загальному вигляді – ті суспільні цінності, яким спричинена або може бути спричинена шкода і які охороняються чинним правом (загальний О.). Водночас виділяється родовий О. – сукупність однорідних суспільних відносин, на які посягає правопорушник (суспільна безпека, охорона навколишнього середовища, порядок управління), а також безпосередній О. (матеріальні цінності, життя, здоров’я, гідність людини). Будь-яке правопорушення посягає одночасно на загальний, родовий і безпосередній О.
Об’єктивна сторона правопорушення – елемент складу правопорушення, який характеризує правопорушення з точки зору: а) протиправності діяння; б) шкідливих (суспільно небезпечних) наслідків; в) наявності причинно-наслідкових зв’язків між вчиненим діянням і наслідками, що настали; г) місця, часу, умов та інших обставин вчинення правопорушення, а також засобів і способу його вчинення.
Правопорушення – це протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), яке спричиняє або може спричинити шкоду суспільству, державі, окремим особам, вчинене деліктоздатною особою.
Принципи юридичної відповідальності – вихідні засади Ю. в. П. ю. в. є: принцип законності, обґрунтованості, справедливості, доцільності, невідворотності покарання.
Процесуальні правопорушення – порушення встановленої законом юридичної процедури при розгляді різного характеру спорів у суді, при здійсненні конституційного правосуддя, регламентації кримінально-процесуальної процедури, процесу в господарських судах, адміністративного судочинства.
Суб’єкт правопорушення – фізична або юридична особа. Фізична особа має бути деліктоздатною. За законодавством України, кримінальна відповідальність настає з 16 років (за особливо тяжкі злочини – з 14 років), адміністративна – з 16 років, повна цивільна – з 18 років (у випадку укладання шлюбу – з 16 років). Юридичні особи виступають суб’єктами цивільно-правових правопорушень і деяких адміністративних (екологічних, податкових, порушення правил будівництва).
Суб’єктивна сторона правопорушення – ознака правопорушення, яка характеризує його з точки зору його вини (див.).
Цивільне правопорушення – це дії у сфері майнових і немайнових відносин, які порушують норми цивільного законодавства, умови договору, звичаї ділового обігу і спричиняють шкоду особі або її майну.
Юридична відповідальність – застосування до особи, яка вчинила правопорушення, заходів державного примусу, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому законом порядку. (О. Лейст)
Юридичний склад правопорушення – своєрідна модель типового правопорушення, яка містить істотні ознаки окремих різновидів правопорушень. Наявність Ю. с. п. є підставою для протягування до юридичної відповідальності (див.). Ю. с. п. містить 4 обов’язкових елемента – об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!