Тема 20. Колізії та прогалини у праві

Зміст теми:

Підходи до поняття юридичних колізій у вітчизняних і зарубіжних школах теорії права. причини виникнення колізій. Об’єктивні причини. Суб’єктивні причини. Види колізій. Колізії норм права і нормативних актів. Класифікація колізій норм права. Темпоральні, просторові, ієрархічні, змістовні колізії.

Засоби подолання колізій. Розробка колізійних норм і принципів. Судовий порядок розгляду справ у колізійних ситуаціях. Судові тлумачення. Тлумачення чинного законодавства органом конституційного нагляду. Оскарження і опротестування актів органами прокуратури. Погоджувально-примирні процедури. Тимчасові або спеціальні режими як засіб подолання колізій. Превентивні заходи попередження колізій.

Юридична конфліктологія. Юридичний конфлікт у вузькому і широкому розумінні. Функції юридичного конфлікту. Причини виникнення юридичних конфліктів. Динаміка юридичних конфліктів. Структура юридичного конфлікту. Суб’єктивна і об’єктивна сторони юридичного конфлікту. Прогнозування як засіб блокування юридичних конфліктів. Попередження юридичних конфліктів.

Поняття прогалин у праві. Прогалини у праві як прояв недосконалості юридичної техніки. Шляхи констатації прогалин у праві. Реальні і удавані прогалини у праві. Диференціація кваліфікованого мовчання і прогалин у праві. Причини прогалин у праві. Подолання прогалин. Аналогія закону. Аналогія права. Принципи дії інституту аналогії. Субсидіарні норми. Попередження прогалин.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

Поняття юридичних колізій.
Види колізій і причини їх виникнення.
Колізії норм права і нормативних актів.
Способи усунення колізій. Превентивні заходи.
Юридична конфліктологія.
Поняття прогалин у праві.
Подолання прогалин. Аналогія закону, аналогія права.
Субсидіарні норми.

Тематика рефератів:

Види колізій у праві.
Категорії юридичної конфліктології

Література:

1. Мадіссон В. Правова конфліктологія та юридичний конфлікт у приватних правовідносинах // Право України. – 2003. – № 9. – С. 39 – 44.

2. Рощина І. Принципи та аналогія у кримінальному праві України // Право України. – 2007. – № 8.

3. Спасибо-Фатєєва І. „Трансцендентна судова мімікрія”, або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 137 – 149.

4. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М., 1994.

5. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок // Государство и право. – 1994. – № 1.

6. Юридическая конфликтология / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М., 1995.

Тезаурус:

Аналогія закону – це рішення конкретної юридичної справи на підставі правової норми, розрахованої не на даний, а на подібні випадки.

Аналогія права – це рішення конкретної юридичної справи на підставі загальних принципів і сенсу права. А. п. можлива лише тоді, коли немає конкретної норми, яка б регулювала подібний випадок.

Види юридичних колізій:

- між Конституцією і всіма іншими актами (вирішується на користь Конституції);

- між законами і підзаконними актами (вирішується на користь законів як актів більшої юридичної сили);

- між актами одного і того ж органу, але виданим у різний час (застосовується акт, прийнятий пізніше);

- між актами, прийнятими різними органами (застосовується акт, що має більш високу юридичну силу);

- між загальним і спеціальним актом (якщо вони прийняті одним органом, то застосовується останній; якщо вони прийняті різними органами, то застосовується перший).

Змістові колізії – протиріччя між загальними і спеціальними нормами права, тобто між нормами, які регулюють род і вид суспільних відносин, якщо вони регулюють одну і ту ж ситуацію. Для подолання цієї колізії існує правило: спеціальна норма скасовує дію загальної норми.

Ієрархічні колізії – неузгодженість норм різної юридичної сили.

Колізії юридичні – це протиріччя між правовими нормами, актами, регулюючими одні і ті ж самі суспільні відносини, а також протиріччя, які виникають у процесі правозастосування і здійснення державними органами і посадовими особами своїх повноважень.

Конфліктологія юридична – новий напрямок юридичної науки, який вивчає правові норми, принципи, інститути під кутом зору їх використання для попередження і розв’язання юридичних конфліктів.

Прогалини у праві – відсутність у чинному законодавстві норми права, відповідно до якої має вирішуватися питання, яке потребує правового регулювання.

Просторові колізії – протиріччя, які виникають внаслідок неспівпадіння меж дії правової норми і місця, в якому відбуваються суспільні відносини (спадкування, відносини власності).

Способи вирішення колізій:

- прийняття нового акту;

- скасування старого акту;

- внесення змін у чинні акти;

- систематизація законодавства;

- референдуми;

- діяльність судів (насамперед Конституційного Суду України);

- переговорний процес через узгоджувальні комісії;

- тлумачення та ін.

Структура юридичного конфлікту – складові частини юридичного конфлікту. У С. ю. к. виділяють об’єкт, суб’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторони.

Об’єктом юридичного конфлікту можуть бути суспільні відносини, які підпадають під правове регулювання. Суб’єктами юридичного конфлікту можуть бути фізичні і юридичні особи, муніципальні утворення, держава. Об’єктивна сторона юридичного конфлікту передбачає різні поведінкові форми протистояння – юридично значущі дії, юридично нейтральні, сполучення тих та інших. Суб’єктивна сторона юридичного конфлікту представляє собою його внутрішню, психологічну частину, у тому числі мотиваційний процес у конфлікті, який формується на базі актуальної потреби, інтересу, постановки мети, проявлення волі суб’єктів конфлікту тощо.

Субсидіарне застосування норм права — додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права

Темпоральні колізії – протиріччя, які виникають внаслідок видання в різний час по одному питанню двох і більше норм, що містять різні правові приписи.

Рекомендована література:

1. Клімова Г. Юридичний конфлікт: причини і сутність // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 11. – С. 99 – 105.

2. Лилак Д. Колізія і конкуренція законів // Право України. – 2001. – № 4. – С. 18 – 20.

3. Мадіссон В. Правова конфліктологія та юридичний конфлікт у приватних правовідносинах // Право України. – 2003. – № 9. – С. 39 – 44.

4. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М., 1994.

5. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок // Государство и право. – 1994. – № 1.

6. Юридическая конфликтология / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М., 1995.

Тема 21. Тлумачення права

Зміст теми:

Загальне поняття тлумачення права. Питання про об’єкт тлумачення в юридичній науці. Тлумачення у формі зрозуміння. Тлумачення у формі роз’яснення. Офіційне і неофіційне роз’яснення. Роз’яснення за обсягом.

Граматичний, логічний, систематичний способи тлумачення права. Історико-політичний спосіб. Телеологічне тлумачення. Спеціально-юридичний спосіб тлумачення права. Прийоми спеціально-юридичного способу.

Види тлумачення права. Офіційне тлумачення. Неофіційне тлумачення. Нормативне і казуальне тлумачення. Види нормативного тлумачення. Автентичне і легальне тлумачення як види нормативного тлумачення. Казуальне тлумачення. Судове і адміністративне тлумачення як підвиди нормативного і казуального тлумачення. Види неофіційного тлумачення. Побутове, професійне, доктринальне тлумачення як види неофіційного.

Тлумачення норм права за обсягом. Адекватне тлумачення. Розширювальне тлумачення. Обмежуюче тлумачення. Поняття конкретизації норми права і нормативно-правового акту. Інтерпретаційні акти. Особливості інтерпретаційних актів. Класифікація інтерпретаційних актів. Підстави класифікації інтерпретаційних актів.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

Загальне поняття тлумачення права.
Способи (прийоми) тлумачення права.
Види тлумачення норм права.
Тлумачення норм права за обсягом.
Інтерпретаційні акти.

Тематика рефератів:

1. Тлумачення правових норм при правозастосуванні.

2. Способи і обсяг тлумачення правових норм.

Література:

Мармазов В. Методи динамічного тлумачення Конвенції про захист прав людини та основні свободи // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 63 – 72.
Марчук В., Ніколаєва Л. Основні поняття та категорії права. – К., 2001.
Спасибо-Фатєєва І. „Трансцендентна судова мімікрія”, або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 137 – 149.
Чулінда Л.І. Юридично-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів: монографія. – К.: Атика, 2006. – 152 с.
Юдин З. Толкование договоров как разновидность толкования права // Юридический вестник. – 2000. – № 3. – С. 85.

Тезаурус:

Автентичне тлумачення норм права – вид офіційного тлумачення норм права, яке дає орган, що видав даний акт.

Адміністративне тлумачення норм права – тлумачення норм права, яке дане виконавчими органами влади і стосується питань управління, соціального забезпечення, фінансів, податків, праці.

Буквальне тлумачення норм права – адекватне тлумачення норм права, без розширення або обмеження їх значення.

Граматичний спосіб тлумачення норм права – спосіб, заснований на аналізі окремих слів, лексичного зв’язку між словами, у тому числі за допомогою розділових знаків, сполучників та ін.

Доктринальне тлумачення норм права – тлумачення, здійснюване спеціальними науково-дослідними інститутами, вченими або групами вчених у статтях, науковій літературі, у коментарях, при юридичній експертизі законопроектів тощо.

Зрозуміння норми права – внутрішній мислений процес, який відбувається у свідомості суб’єкта тлумачення (інтерпретатора).

Інтерпретаційні акти – те ж, що акти тлумачення права; правові акти, які містять роз’яснення значення і зміст правових норм.

Історико-політичний спосіб тлумачення норм права – спосіб, що полягає у визначенні тих чи інших умов і обставин (економічних, політичних, соціальних), які зумовили появу даної правової норми, у тому числі мету і завдання, які ставила перед собою держава, регулюючи дану сферу суспільних відносин.

Казуальне тлумачення норм права – вид офіційного тлумачення норм права, яке здійснюється компетентним органом по конкретному випадку, конкретній справі і обов’язково лише для неї.

Легальне тлумачення норм права – тлумачення, яке має підзаконний характер. Здійснюється за дорученням органу, який видав даний нормативний акт, або коли органу надається відповідне повноваження законодавцем.

Логічний спосіб тлумачення норм права – спосіб, який передбачає дослідження логічного зв’язку між окремими положеннями норми права або акту на підставі правил логіки, оскільки зміст передписання не завжди збігається з його словесною формою.

Неофіційне тлумачення норм права – роз’яснення, яке здійснюється суб’єктами, що не мають офіційного статусу, не мають повноважень офіційно тлумачити норми права. Воно здійснюється у формі рекомендацій, порад і не має владної сили.

Нормативне тлумачення норм права – роз’яснення загального характеру, яке має силу для всіх можливих у майбутньому випадків застосування норми права. Поділяється на автентичне і легальне тлумачення норм права (див.).

Обмежувальне тлумачення норм права – тлумачення, яке застосовується у випадках, коли дійсний зміст норми права вужчий за її текстуальне вираження (наприклад, у Кримінальному кодексі України обставини, що обтяжують покарання, завжди тлумачаться обмежувально або буквально, але ніколи не можуть витлумачуватися розширювально).

Офіційне тлумачення норм права – вид роз’яснення, який: 1) здійснюється уповноваженими на це державними органами або посадовими особами; ці повноваження закріплюються у спеціальних актах; 2) має обов’язкове значення для інших суб’єктів; 3) є юридично значущим, оскільки породжує юридичні наслідки і орієнтує на однакове розуміння юридичної норми.

Побутове тлумачення норм права – вид неофіційного тлумачення, яке може даватися будь-яким громадянином у повсякденному житті.

Професійне тлумачення норм права – вид неофіційного тлумачення, яке здійснюють особи, що мають спеціальну освіту (адвокати, прокурори, нотаріуси, юрисконсульти та ін.).

Розширювальне тлумачення норм права – тлумачення, яке застосовується у випадках, коли дійсний зміст норми права ширший за її текстуальне вираження.

Роз’яснення правової норми – форма тлумачення; здійснюється для зрозуміння змісту норми права іншими особами.

Систематичний спосіб тлумачення норм права – спосіб, який визначається тим, що кожна норма права є частиною системи права, отже, взаємодіє з багатьма нормами. Таким чином, зміст норми усвідомлюється шляхом визначення місця і значення даної норми з іншими нормами цієї галузі, підгалузі, інституту права.

Спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права – спосіб, який базується на правилах юридичної техніки. С.-ю. с. передбачає такі прийоми:

- нормативне тлумачення, тобто встановлення нормативності правової поведінки;

- зрозуміння особливостей юридичних конструкцій;

- визначення галузевої приналежності норми;

- термінологічне тлумачення;

- співставлення змісту норми з примітками до неї та ін.

Судове тлумачення норм права – роз’яснення значення норм права, здійснюване судами і спрямоване на одноманітне застосування закону в діяльності судів.

Телеологічний спосіб тлумачення норм права – тлумачення за допомогою встановлення мети видання нормативного акту.

Тлумачення норм права – діяльність, спрямована на встановлення змісту юридичних норм.

Функціональний спосіб тлумачення норм права – спосіб, який враховує умови і чинники, при яких реалізується норма права, у тому числі особливостей часу, місця та інших обставин.

Тема 22. Юридична техніка

Зміст теми:

Поняття юридичної техніки. Роль юридичної техніки в юридичній науці і практиці. Законодавча і правозастосовча техніка. Зміст законодавчої техніки. Правила побудови нормативних актів. Правила оформлення актів. Засоби і прийоми формулювання норм права та інших нормативних приписів. Термінологічна точність, юридичні конструкції, правові дефініції, класифікації, відсилання, правові символи. Вимоги до мови і стилю нормативного правового акту. Правила опублікування нормативно-правових актів. Способи систематизації нормативно-правових актів як показник юридичної техніки. Зміст правозастосовчої техніки.

Техніко-правові категорії. Правова аксіома. Правова презумпція. Загальноправові і галузеві презумпції. Спростування презумпцій. Неспростовувані презумпції. Юридичні фікції. Призначення юридичних фікцій. Преюдиції. Юридичні конструкції.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Законодавча і правозастосовча техніка.

2. Правові аксіоми.

3. Правові презумпції.

4. Юридичні фікції.

5. Преюдиції.

6. Юридичні конструкції.

Тематика рефератів:

1. Вимоги до мови нормативних правових і правозастосовчих актів.

2. Техніко-правові категорії.

Література:

Власенко Н.А. Язык права. – Иркутск, 1997.
Кармазина К. Правові стилі (до історії питання) // Право України. – 2005. – № 10. – С. 125 – 127.
Кацавець Р. Культура думки і слова у професійній діяльності юриста // Право України. – 2009. – № 12. - . 144 – 148.
Керимов Д.А. Законодательная техника: Научно-методическое пособие. – М., 1998.
Керимов Д.А. Культура и законодательная техника. – М., 1998.
Лисюткин А.Б. Юридическая техника и правовые ошибки // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 22.
Панько К.К. Фикции в уголовном праве и правоприменении. – Воронеж, 1998.
Проблемы юридической техники. Сборник статей / Под ред. М.В. Баранова. – Н. Новгород, 2000.
Професійна лексика та юридична техніка як засоби професійного успіху юриста // Юридичний вісник України. – 2002. – 21-27 грудня. – С. 9.
Ульяновська О. Правові фікції та правові презумпції: єдність та відмінність // Право України. – 2005. – № 6. – С. 101 – 103.
Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномены в правовой науке и практике. – Екатеринбург, 1993.
Язык закона / Под ред. А.С. Пиголкина. – М., 1990.

Тезаурус:

Галузеві презумпції – різновид правових презумпцій (див.); презумпція, яка не досягла рівня презумпцій-принципів і має галузеву приналежність: презумпція рівних часток майна членів подружжя, яке надбане у шлюбі; презумпція відмови позивача від своїх вимог при повторному нез’явленні до суду без поважних причин тощо.

Загальноправові презумпції – різновид правових презумпцій (див.); презумпція, яка є прийнятою у всіх або багатьох галузях права і яка фактично перетворилася на правовий принцип: презумпція добропорядності громадян, презумпція правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб, які вступають у правовідносини.

Законодавча техніка – складова частина юридичної техніки (див.); З. т. включає:

- правила побудови нормативних правових актів;

- правила оформлення актів;

- правила і засоби формулювання норм права та інших правових передписань.

Правова аксіома – положення, яке приймається без доказів у юридичній науці і практиці, оскільки є очевидним, переконливим та істинним („закон не має зворотної сили”, „ніхто не може бути суддею у власній справі”, „суб’єктивному праву завжди відповідає юридичний обов’язок” тощо).

Правова презумпція – припущення про наявність чи відсутність певних фактів, засноване на зв’язку між фактами, які припускаються, і наявними фактами і підтверджене попереднім досвідом.

Правозастосовча техніка – складова частина юридичної техніки (див.); П. т. включає:

- правила оформлення і побудови правозастосовчих актів – протоколів, вироків, судових рішень тощо;

- способи легалізації документів;

- способи і прийоми тлумачення юридичних норм і нормативних правових актів;

- способи подолання колізій і прогалин у праві;

- способи процедурно-процесуального оформлення юридичної практики, у тому числі слідчої, оперативно-розшукової, судової, наглядової, арбітражної тощо.

Преюдиція – обов’язковість для всіх судів, які розглядають справу, прийняти без перевірки і доказів факти, раніше встановлені вироком або рішенням суду, яке набуло чинності.

Юридична конструкція – побудова нормативного матеріалу за типом зв’язку між його елементами (наприклад, склад правопорушення).

Юридична техніка – сукупність правил, прийомів, специфічних засобів підготовки, оформлення, публікації і систематизації нормативних правових актів та інших юридичних документів.

Юридична фікція – неіснуюче положення, яке, однак, визнається законодавством як існуюче і внаслідок цього набуває обов’язковості. Ю. ф. застосовується для уточнення правового статусу особи (визнання особи несудимою, якщо судимість була погашена; визнання без вісті пропалого померлим тощо).

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 327; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!