Karpylenko Valeriya. Notions of frame and framing in news texts of the Ukrainian mass media. 9 страница
зав, що жоден з матеріалів не може претендувати
на цілковиту відповідність визначеному жанру, а
містить лише окремі елементи, що дозволяють
зробити приблизний жанровий поділ.
Газета «ЗОМ пресс» СШ № 78 (№ 1 (31)) про-
понує читачам 14 журналістських матеріалів,
кожен з яких можна визначити як замітку; у 10
з них містяться елементи репортажу, 10 текстів
присвячено шкільним подіям, 2 — літньому від-
починку школярів, 1 — спортивній події загаль-
номіського значення і 1 — спортивній грі.
Газета «Ліцей» Авіакосмічного ліцею На ціо -
нального авіаційного університету (№ 34) розмі-
стила 15 матеріалів, з яких 5 можна назвати
репортажами, 3 — замітками, 2 — есе, 2 — розши-
реними замітками, 1 — заміткою з елементами
есе, 1 — бліц-опитуванням і 1 — інформаційним
звітом. Шкільним подіям у цьому виданні при-
свячено 7 текстів, розвагам — 3, соціальним про-
блемам (онкохворим дітям та голодомору) — 2,
позашкільним подіям — 2, ще один матеріал є
роздумом автора над тлумаченнями деяких
українських слів.
Газета «NOTA BENE» ліцею № 100 «Поділ»
(№ 1) умістила 7 матеріалів: 5 — заміток, 1
бліц-опитування та 1 — есе. П’ять текстів безпо-
середньо присвячено шкільним подіям, 1 — істо-
рії вулиці, на якій розташований ліцей, і ще 1 —
загальноміській події.
У газеті «Дзеркало» гімназії № 39 (жов-
тень—листопад 2006 р.) розміщено 6 матеріалів:
4 — замітки та 2 — репортажі. Два тексти при-
свячено шкільним подіям, 3 — подорожам до
|
|
|
різних міст, 1 — відвідуванню ученицею театру.
У газеті «Зорепад» СЗШ №147 (№ 10) усього
2 журналістських матеріали, а саме дві замітки,
присвячені шкільним подіям.
Газета «Нова ера» СШ № 197 (вере-
сень—жовтень 2006 р.) подає 5 матеріалів —
колонку редактора, яку можна визначити як
коментар, інформаційне інтерв’ю, бліц-опиту-
вання, замітку та есе. 3 тексти присвячено
шкільному жит тю, 1 — біографії поп-зірки, та
ще 1 — роздумам про загальнолюдські цінності.
У газеті «School Times» СЗШ № 187 (№ 3)
лише 2 матеріали можна віднести до жур -
налістських: репортаж з першого дзвоника та
замітку про початок навчального року.
Газета «13 балів» СЗШ № 250 (жовтень
2006 р.) теж розмістила лише 2 журналістських
матеріали; обидва можна визначити як замітку
з елементами репортажу. Подібною є й темати-
ка матеріалів — вони присвячені позашкільним
розважальним заходам.
Газета «Атлант» СШ № 300 (вересень
2006 р.) складається з 6 заміток і 1 статті.
Замітки присвячено новинам культури, науки і
техніки, статтю — проблемі наркоманії.
У газеті «Teenager-Boom» СШ № 207 (№ 1)
подано 1 журналістський матеріал — замітку,
присвячену подорожі на Говерлу.
Отже, жанрове розмаїття розглянутих ви -
|
|
|
дань обмежується інформаційними матеріалами
та одним художньо-публіцистичним — есе. Ос -
нову шкільних газет становлять замітки, рідше
трапляються репортажі, опитування та есе, у
поодиноких випадках автори вдаються до ін -
формаційного інтерв’ю, звіту та статті. Водно -
час відповідність поданих матеріалів визначе-
ним жанрам є умовною, у текстах спостерігаєть-
ся змішування жанрів — замітка+репортаж,
замітка+есе.
З-поміж тем, обраних юними журналістами
для висвітлення, найбільшу частину становлять
події шкільного життя, за ними — позашкільні
культурні, освітні та спортивні заходи, час від
часу юні автори звертаються до соціально значу-
щих тем, як-то: проблеми здорового способу
життя чи явище голодомору в Україні, і зовсім
рідко трапляються есе філософського характеру.
Жанрова й тематична обмеженість шкільних
видань значно погіршує їхню якість і сприйняття
читачами газети в цілому. Складається вражен-
ня, що й редакція видання, й окремі кореспо-
нденти не зацікавлені у створенні цікавого, ус -
піш ного, конкурентоспроможного порівняно з ін -
шими шкільними газетами видання. Тому редак-
тор шкільної газети (дорослий чи дитина) під час
планування номера повинен не лише давати зав-
|
|
|
дання кореспондентам, а й стежити за тим, щоб
події висвітлювалися в різних жанрах, відповідно
до їхнього значення в житті школи та школярів.
Корисним буде інформування юних журналістів
про найзагальніші ознаки різних журналістських
жанрів, створення в редакції архіву прикладів
різножанрових матеріалів з професійних видань.
Молодших підлітків варто орієнтувати на прості-
ші інформаційні жанри: замітку, звіт, інтерв’ю;
старшокласників можна залучати до роботи над
складнішими аналітичними жанрами: статями та
розслідуваннями.
Тематика шкільного видання також потребує
корекції: газета повинна задовольняти не лише
бажання керівництва висвітлити шкільні події,
з якими читачі вже ознайомлені, оскільки бра -
ли в них участь як учні навчального закладу, а
й прагнення дітей отримувати доступно викла-
дену інформацію про культурні й розважальні
події, важливі соціальні явища, питання май-
бутньої профорієнтації тощо. Розширення тема-
тики дозволяє, по-перше, привернути до видан-
ня увагу читачів (учнів школи, їхніх батьків та
друзів); по-друге, залучити більше кореспонден-
тів, кожен з яких зможе обрати цікаву для
висвітлення тему; по-третє, вивести видання на
|
|
|
районний, загальноміський рівень, що підви-
щить рейтинг школи та забезпечить професійне
зростання юних журналістів.
Отже, вибір жанрів і тематики в шкільних
виданнях зумовлений віковими особливостями
юних журналістів і рівнем професійної підго-
товки редактора газети. На сьогодні жанрове
роз маїття більшості шкільних видань обмежу-
ється інформаційними та художньо-публі цис -
тич ними жанрами, а саме: замітками, репорта-
жами, бліц-опитуваннями, інформаційними зві-
тами, інтерв’ю та есе. Крім журналістських, у
шкільній пресі трапляються літературні жанри:
вірші та оповідання. З-поміж тем, висвітлених
у шкільних виданнях, переважають різноманіт-
ні шкільні та позашкільні події, рідше автори
вдаються до висвітлення питань соціального
характеру.
Для поліпшення якості видання редактор
повинен: а) проводити роботу з інформування
юних журналістів про різновиди та основні
ознаки журналістських жанрів, стежити за
переважанням у газеті журналістських жанрів
над літературними та за дотриманням відповід-
ності матеріалу обраному жанру; б) розширюва-
ти тематику видання та сприяти висвітленню
молодими журналістами тем, не пов'язаних зі
шкільним життям.
Отримані результати можуть бути використа-
ні в подальших дослідженнях шкільної преси,
під час розробки рекомендацій для редакцій
шкільних газет, у дослідженнях проблем дитя-
чої творчості та психології творчості.
1. Гостомыслов А. П. Детская журналистика:
хозрасчётные газета и журнал в школе / А. П. Гос -
томыслов. — С.Пб. : Изд-во Михайло ва В. А.,
2006. — 352 с.
2. Путівник у медіапросторі шкільної преси : зб.
порад для представників шкільної преси / Уклад.
Ю. М. Скоробогач. — К. : КПДЮ, 2008. — 32 с.
3. Школьник А. Я. Детская самодеятельная пре -
сса как фактор социального воспитания под рост -
ков : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06 «Теория и
мето дика воспитания» / А. Я. Школь ник. — М.,
1999. — 137 с.
4. Ежова С. И. Самоактуализация подростков сред -
ствами периодической школьной прессы : автореф.
дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 «Общая педагогика,
история педагогики и образования» / С. И. Ежова. —
Ярославль, 2005. — 19 с.
5. Лопатіна І. Нова хвиля / І. Лопатіна //
Хрещатик. — 2006. — № 176. — С. 14.
6. Ефимкина Р. П. Детская психология : метод.
указ. [Електронний ресурс] / Р. П. Ефимкина // Но -
во сибирск : Научно-учебный центр психологии НГУ,
1995. — Режим доступу: <http://psylib.org.ua/books/
efimr01/index.htm> (25.01.2010).
7. Тертычный А. А. Жанры периодической печа-
ти : учеб. пособ. / А. А. Тертычный. — М. : Аспект
Пресс, 2000. — 312 с.
Воронова М. Ю. Публіцистичний портрет: методологічні засади і сучасна модель // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010 . – Т. 4 1 . – Липень–вересень. – 242 с. – С. 42
Активна включеність жанру публіцистично-
го портрета у контент соціальних комуніка-
цій, виникнення певного метажанру, який, від-
творюючи особистість, вдається часом до по -
лярних за своєю структурою форм (від портрет-
ного досьє Вікіпедії до газетно-журнальних ви -
дань, заснованих на портретно-біографічних
формах), робить його дослідження цікавим, не -
обхідним і актуальним. А новітні типи публі-
цистичного портрета змушують замислитися
про формотворчу домінанту і перемінні склад-
ники жанру, які щодо часу виявляються рухли-
вими. Це надає новизни науковій розвідці, яка
є логічним продовженням досліджень у сфері
жанрології.
Метою статті є з’ясування основних мето-
дологічних засад публіцистичного портрета (які
є незмінною основою жанру) і відтворення
сучасних моделей жанру, аби визначити їх сут-
ність і відповідність творчим потребам часу.
Об’єктом наукового аналізу визначено жанр
публіцистичного портрета, предметом — методо-
логічні засади та сучасні моделі жанру. Не
маючи достатньої кількості спадкоємної науко-
вої бази з порушеного питання, науковий по -
шук ведеться з урахуванням радянської теорії
портретного нарису (на основні компаративного
аналізу та критичного переосмислення).
Типологічний діапазон публіцистичного порт-
рета є надзвичайно широким: класичний літера-
турний портрет, політичний, історичний, твор-
чий (мистецький) портрети та всі їх численні
різ новиди. Практично кожне сучасне загально-
національне видання містить рубрику публіцис -
тичного портрета. У «Дзеркалі тижня», «Дні»,
«Столичных новостях» широко подано літера-
турний портрет; у «Киевском телеграфе» — істо -
рич ний; у тижневиках «Корреспондент», «Фо -
кус», «Український тиждень», «Главред» — по -
лі тичний портрет; у масових виданнях типу
«Се годня», «ВВ», «Україна молода» — портрет
по літика; в електронних суспільно-політичних
ви даннях «Обозреватель», «Украинская прав-
да» — політичний портрет з елементами розслі-
дування й психологічний політичний портрет; у
спеціалізованих виданнях «Бізнес», «Власть де -
нег» — політичний портрет-інтерв’ю. Існують
видання, концепція яких повністю будується на
біографічно-портретних жанрах (використо ву -
ються май же всі різновиди публіцистичного
портрета), а саме: «Биография», «100 человек»,
«Караван историй», «Личности».
Причини актуальності та поширеності жанру
публіцистичного портрета зумовлені, з одного
бо ку, сучасним станом соціальних комунікацій
та змістом суспільно-політичного і культурного
дискурсу, де портрет є засобом реклами (полі-
тичної чи шоу-бізнесової), але, з другого боку (і
більшою мірою) — самою природою жанру, яка,
незалежно від кон’юнктурних процесів медіа-
ринку, має свій тривалий еволюційний шлях,
виражену соціально-історичну місію і свою ні -
шу в гуманістичній публіцистиці. А позачасова
актуальність цього жанру пов’язана передусім
із інтересом до особистості, що виявляється,
становлячи індивідуума в контекст історичного
та соціального часу. «Відображаючи особи-
стість, — зазначає В. Шкляр, — публіцистика
тим самим впливає на неї, прагнучи розкрити
діалектику взаємозв’язку особистості і суспіль-
ства, показати людську особистість як частку
соціально-історичного цілого» [1, 13].
Портрет — один із тих небагатьох жанрів су -
часної публіцистики, який відповідає потребам,
запитам, настроям епохи, змінює свою струк -
туру згідно з новітніми стандартами по дання
інформації. Але, з іншого боку, публіцистичний
портрет зберігає незмінними свої ко рінні зав-
дання, методологію й в окремих своїх зразках
становить вершину документально-ху дожньої
творчості, що зумовлено його етичними завдан-
нями та естетичними можливостями.
Досліджуючи радянський портретний нарис,
М. Стюфляєва зазначає, що «публіцистику
передусім хвилює соціальна природа особи сто -
сті. Людина розглядається переважно з точки
зору виконання нею соціальних зобов’язань пе -
ред суспільством» [2, 66]. Нині погляд на «зобо -
в’я зання» особистості є наслідком не стільки
теоретичного, скільки ідеологічного роздуму. І з
по зиції сьогодення слід зазначити, що публіци-
стичний портрет розглядає особистість на соці-
альному тлі, але з позицій духовного значення
особистості в плині сучасності та на широкому
фоні всезагальної історії, а також у контексті
виміру індивідуального (принаймні це засвід-
чують портрети Ліни Костенко, змальовані
М. Сла бошпицьким [3] та С. Соложенкіною [4];
портрет В. Набокова, написаний Ю. Андру хо -
вичем [5]; портрет М. Коцюбинського, написа-
ний С. Гаранським [6]; портрет Віктора Ющен -
ка, написаний А. Окарою [7]). Крім того, як
слушно зауважила Г. Лазутіна: «факт сьогоден-
ня з часом перетвориться на прецедент історії
[...] його буде покладено в основу художнього
образу» [8, 14], і, наголосимо, що так само су -
часник із перебігом часу стає фігурою історич-
ною, і розглядати його тільки в площині актуа-
лізованих подій означає зменшувати його особи-
стісний контекст і звужувати авторський твор-
чий підхід.
У своїй соціокультурній і творчій місії публі-
цистичний портрет демонструє себе як форма
екзистенціальна, що перебуває у площині таких
філософсько-етичних проблем: творчого без-
смертя; соціальної пам’яті; пізнання Осо бис -
тості; психологічної реконструкції характеру;
ху дожньої рефлексії. Відповідно, його основні
етичні засади зосереджені навколо:
• збереження пам’яті людства в іменах; «по -
довження» життя історично важливих персона-
лій засобом сучасних інтерпретацій;
• створення фонду персоналій, котрі є носія-
ми певних цінностей, важливих для цивілізації
та її розвитку;
• виокремлення з плину соціального часу
Особистостей, цінності, спосіб життя і результа -
ти діяльності котрих заслуговують на соціо-
культурну пропаганду;
• пізнання Особистості засобом художньо-
аналітичного осмислення біографічних фактів
та життєтворчості.
Загальне призначення публіцистичного порт-
рета полягаєв такому: на основі художньо-ана лі -
тичного пізнання Особистості максимально пов -
но, достовірно, психологічно точно відтворити її
образ на тлі історичного та соціального ча су в
контексті її долі та життєдіяльності. Ті ме діа,
які усвідомлюють засади жанру, його призна -
чен ня та естетичні можливості, намагаються
уни кати випадкового та непрофесійного звернен-
ня до цієї унікальної документально-художньої
фор ми і створюють максимально ефективну її
мо дель. Вони ж намагаються модернізувати її
та ким чином, аби, зберігаючи свої засади, вона
відповідала потребам часу і вимогам інформа -
цій ного запиту з боку суспільства.
Основна проблема моделі жанру пов’язана з
ефективною організацією роботи з біографічним
фактом (вибором методу та засобів його естетиза-
ції). І хоча сучасний публіцистичний портрет
став набагато ширшим за звичні межі портретно-
го нарису, думка радянської дослідниці Т. Бе -
неволенської щодо гармонійності «монтажу» ви -
хідного портретного матеріалу, є цілком актуаль-
ною і нині. Зокрема дослідниця наголошувала на
необхідній гармонії всіх складових портрета,
«про необхідний баланс у співвідношенні фактів
і коментарів, про єдність внутрішнього світу ге -
роя та зовнішнього тла, го ловного і другорядно-
го, часткового й загального, про принцип співвід-
несення і субординації фактів і узагальнень...
про внутрішню єдність різних ритмів, тонально-
стей, інтонацій...» [9, 60]. Очевидно, що Т. Бе не -
воленська виходила з нарису про сучасника, тоді
як публіцистичний портрет у всіх своїх різнови-
дах оперує значно ширшим (історичним, полі-
тичним, соціальним, творчим) тлом, і, відповід-
но, біографічний матеріал у ньому розглядається
в різних ракурсах.
Можна визначити кілька найбільш поширених
підходів до організації біографічного матеріалу:
• Повне відтворення біографії з елементами
характеристики та узагальнення (недоскона-
лість цього підходу в тому, що, як правило, не
окреслюється життєдіяльність героя та його
характер; біографічний факт стереотипізується
та стандартизується; здебільшого основні біо-
графічні дані вже відомі широкому загалу; цей
підхід найбільш ефективно застосовувати до
маловідомих персонажів).
• Інтерпретаційне відтворення (автор, спира -
ючись на знання фактів, узагальнює, характе-
ризує, створює версію характеру, відтворює
пси хологічний контур Особистості в образній
сис темі; складність цього підходу полягає в
тому, що читач може не знати тих біографічних
фактів, що лягли в основу психологічного ана-
лізу та висновків-узагальнень, і, відповідно,
певна частина тексту й контексту буде йому не
зрозумілою).
• Стиснуте відтворення біографічного факту
у вигляді хроніки, довідки, досьє в поєднанні з
характеристикою-інтерпретацією (сьогодні це
оптимальна форма в умовах такого інформацій-
ного засилля; Вікіпедія — найбільш яскравий
приклад; однак щоб відбувся портрет, хроніка
має супроводжуватися яскравим нарисом чи
портретною замальовкою, тільки за таких умов
буде досягнуто баланс інформативності, змістов-
ності, психологізму, емоційності та естетизму).
Однак оптимальний підхід до роботи з біогра-
фічним фактом ще не є гарантією повноцінної
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 75; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!