Karpylenko Valeriya. Notions of frame and framing in news texts of the Ukrainian mass media. 4 страница
ним характером, хоча трапляється й у сьогод-
нішній практиці.
3. Проблемний найбільше, зрозуміло, поши-
рений у відповідного виду публікаціях.
4. Констатуючо-описовий трапляється теж
часто, як у назвах певних публікацій, так і
телепередач.
5. Рекламно-інтригуючий заголовок завжди
має певний елемент загадковості, несподівано-
сті, навіть сенсаційності [2, 113].
В. Здоровега зазначає, що журналісти вда -
ються також до широкої гами засобів і стилі-
стичних прийомів побудови заголовків. Це мо -
жуть бути вдалі вислови з тексту статей чи
інтерв’ю, заголовок може будуватись на руйну-
ванні стійких словосполучень або їх розширен-
ні, двозначності слів тощо.
Ще одну типологізацію заголовків запро -
понував американський практик-журналіст
Б. Блай.
Прямі заголовки викладають саму суть спра-
ви без будь-яких спроб продемонструвати май-
стерність.
Створення непрямого заголовка потребує
біль шої майстерності. Автор розраховує на до -
питливість читача і створює заголовок так, щоб
в останнього виникло запитання, відповідь на
яке міститься в тексті статті. Для цього часто
користуються двозначними словами, що вияв -
ляється корисним в он-лайн доступі.
Інформаційний заголовок пояснює себе сам,
доки новина не втратила актуальність.
Заголовок, що починається з «Як», всюди: в
он-лайн чи офф-лайн доступі, працює з одної
причини — зачаровує.
Заголовок у формі запитання повинен більше
|
|
|
ніж задавати питання, це має бути запитання.
Заголовок у формі команди розповідає ймо-
вірному клієнтові, що треба робити.
Заголовок у формі причини. У тексті статті
надається нумерований перелік якостей товару
або порад [6].
Наведені визначення допоможуть класифіку-
вати заголовки публікацій з релігійної тематики,
які трапляються в тижневику «Кореспон дент».
Стаття І. Соломко «Почем звонит колокол?»
(2005. — 3 груд. — № 47 (186)) присвячена при-
буткам українських церков. Автор наводить
різні джерела прибутків і доводить: щорічний
бюджет церков дорівнює сотням мільйонів до -
ларів. Журналістка доповнює власні пошуки
інтерв’ю з представниками церков, що робить
статтю ґрунтовною.
Назва публікації є парафразом до назви
роману Е. Гемінгвея «По кому подзвін?» (росій-
ською — «По ком звонит колокол?»). Цей заго-
ловок дотепний і влучний. За типологізацією
В. Здоровеги, заголовок можна віднести до про-
блемного, а за типологізацією Б. Блая — до
непрямого.
Заголовок зрозумілий, не суперечить мате-
ріалу, містить ідею твору й може викликати
інтерес читачів аналогією з відомим романом
Е. Гемінгвея.
Стаття без зазначення на автора «Преда -
тельство наоборот» (рубрика «Истоки рели-
|
|
|
гии») присвячена публікації історичного доку-
мента — легендарної Евангелії від Іуди (2007. —
10 листоп. — № 43 (282)). За твердженням авто-
ра, цей документ дає можливість переглянути
історію християнства. У статті наводяться вис-
новки вчених-істориків і археологів про безпе-
речну істинність і цінність цього документа.
Йдеться про різні трактування монолітності
християнської релігії.
Але заголовок не відповідає сутності статті,
її тематиці та ідеї. Увага автора заголовка зосе-
реджена не на змісті статті, а на маловірогідно-
му моменті біблійної історії. Тож віднести за -
головок до якогось з типів, запропонованих
В. Здоровегою, не можна. Користуючись типо-
логією Б. Блая, можна вважати це прикладом
непрямого заголовка.
Стаття О. Бондарева має назву «Отче наш по
рецепту» (2009. — 27 берез. — № 11 (350)), вона
опублікована у відділі тижневика «Наука і тех-
нології» під рубрикою «Релігія і здоров’я». У
публікації наводяться аргументи щодо користі
релігії для здоров’я людей: дотримання вірую -
чими посту, уникання шкідливих звичок (па -
ління, вживання алкоголю і наркотиків), опти-
містичне ставлення до життя, несхильність до
депресій тощо. Автор наводить результати до -
|
|
|
сліджень деяких лікарів і фізіологів щодо
корисності релігійних вірувань і молитов.
Заголовок відповідає сутності статті, її темі
та ідеї, він привабливий і цікавий, розрахова-
ний на сенсацію. Заголовок можна назвати кон-
статуючо-описовим і віднести до категорії
«сильних» заголовків. Лише виникає питання
щодо коректності заголовка «Отче наш по
рецепту», тому що він може образити почуття
християн.
Ця стаття доповнена ще чотирма невелики-
ми публікаціями. Вони уточнюють, доповню-
ють й аргументують основні думки головної
статті. Перша публікація під назвою «Искус -
ство прощать» теж грунтується на результатах
досліджень лікарів. У ній ідеться про корис-
ність для фізичного стану людини релігійної
здатності прощення ворогів і недоброзичливців.
Заголовок проблемний, непрямий.
Друга публікація має назву «Бог изменит
твой мозг». Вона ґрунтується на дослідженнях
професора Пенсільванського університету Енд -
рю Нью берга, який проаналізував зміни в мозку
людей, які часто моляться або медитують.
Професор довів, що ці зміни позитивно впли-
вають на здатність до обробки інформації і запо-
бігають старінню мозкових клітин. Заголовок
|
|
|
рекламно-інтригуючий, прямий.
Третя стаття вийшла під заголовком «Химия
души и тела» присвячена позитивному впливу
на організм людини християнських постів, про -
те джерела цієї інформації не зазначено.
Заголовок цієї публікації непрямий. За класи-
фікацією В. Здоровеги, він не відповідає жодно-
му пункту.
Четверта стаття називається «Религиозные
дети». В її основу покладено дослідження про-
фесора Баррі Ніренберга, співробітника Пів -
денно-Східного університету Нова штату Фло -
рида. Він досліджував біологічний зв'язок між
захворюваннями серця і релігійністю дітей.
Про фесор дійшов висновку, що релігійні діти
менш схильні до захворювань серця й підви-
щення тиску, ніж діти-атеїсти. Заголовок пуб-
лікації констатуючо-описовий і непрямий.
Цікавим авторсько-редакційним рішенням є
те, що всі чотири публікації можуть бути об’єд-
нані за тематикою, проблематикою та ідеєю
загальним заголовком «Отче наш по рецепту».
Він відповідає ідеї та концепції статей. І, у свою
чергу, є хедлайном, що об’єднує ці статті в
єдине ціле.
Стаття «Поставили крест» (2009. — 4 груд. —
№ 48 (385)) присвячена референдуму, що був про-
ведений у Швейцарії щодо будівництва мусуль-
манських мінаретів у країні. Громадяни Швей -
царії більшістю голосів заборонили будівництво
мінаретів у своїй державі. У публікації викладе-
но результати референдуму, на які не очікували
в Європі.
У статті аналізуються причини негативного
ставлення європейців до представників ісламу,
їхніх релігійних обрядів, звичаїв, небажання
асимілюватися, неприйняття культури Європи.
Назва публікації іронічна, вона має кілька під-
текстів: «поставити хрест» — заборонити, а та -
кож закінчити або поховати якусь справу. Вод -
но час, «поставити хрест» у контексті статті —
надати перевагу християнству перед ісламом.
Заголовок можна вважати непрямим і про-
блемним. Він привертає увагу читача, змушує
його прочитати публікацію. Тому його можна
вважати сильним заголовком.
Ще одним прикладом сильного заголовка є
назва публікації В. Кіпіані «Святой Мазепа»
(2010. — 13 серп. — № 30 (418)). У цій статті
наявний увесь заготовочний комплекс — рубрика
«Мнение/Думка», заголовок, підзаголовок: Пра во -
славна церква могла б реабілітувати Івана Мазепу.
Були прецеденти, і Мазепа цього заслуговує».
Сьогодні газети, журнали та інтернет не
обмежуються заголовком. Для ЗМІ популярним
стає хедлайн. На думку російського вченого
О. Са марцева, хедлайн не лише заголовок, тому
що він «стоїть безпосередньо перед матеріалом,
визначає його тему» [9, 302]. Заголовок має
функцію анонсу. Хедлайн розкриває суть публі-
кації, наголошує на найголовніших проблемах
або резонансних фактах. О. Самарцев визначає
такі функції хедлайна:
• визначає тему, свідчить, про що текст;
• дозволяє зрозуміти суть тексту;
• орієнтує в загальному змісті випуску ЗМІ;
• за формою, розташуванням і стилістикою
хедлайна можна зробити висновок про важли-
вість і пріоритетність повідомлення;
• яскравий і гострий хедлайн привертає
увагу;
• хедлайн задає тональність, стиль, ритм,
якому відповідає подальший текст [9, 299].
Найчастіше хедлайн уміщується в центрі
шпальти і композиційно виокремлюється від тек -
сту. В журналі «Кореспондент» хедлайн може вмі -
щуватися на обкладинці. Він завжди супроводжу-
ється фотографіями або малюнками, є ще такий
варіант, коли стаття анонсується на другій шпаль-
ті, поруч з переліком назв публікацій журналу.
Статті І. Соломко «Почем звонит колокол?»
передує хедлайн на обкладинці — світлина
трьох очільників українських церков із запи-
танням: Звідки у церкви гроші? Хедлайном є
фраза: «На чому заробляють сотні мільйонів
православна і католицька церкви», вона винесе-
на на обкладинку часопису. На другій сторінці
видання світлина голови однієї з церков зі скан-
дальним хедлайном: «Патріарх із секретом:
Філарет, голова УПЦ КП і його оточення бюд-
жет своєї церкви обнародувати відмовляються».
Наукові записки Інституту журналістики. Том 43. 2011. Квітень—червень.
Хедлайн і заголовок на шпальтах журналу «Кореспондент» (2005—2010)
Полякова А.
Візьмемо до уваги ще один хедлайн, винесений
на обкладинку. Він хоч і прямо не стосується ре -
лігійної проблеми, але в ньому згадується церква:
«Формула молодості: секс+овочі+церква+фі зич ні
навантаження» (2010. — 3 груд. — № 47 (186)).
Прикладом хедлайна на обкладинці є стаття
«Гарем на барикадах» (2011. — 8 квіт. — № 13
(450)), доповнена хедлайном «Жінки Сходу
стають двигунами революцій» і фотографією
му сульманки в хіджабі. У змісті журналу наяв -
ний інший хедлайн «Сучасні мусульманки по -
руч із чоловіками роблять революції, і разом із
тим, борються за свої права». А в самій публі-
кації ще більш гострий і привабливий хедлайн,
який стоїть перед заголовком на фотографії, де
зображені жінки з прапорами, які кричать і
демонструють негативні емоції. Хедлайн такий:
«Відчайдушні домогосподарки: жінки Бай хрей -
ну беруть найактивнішу участь у вуличних
антиурядових демонстраціях».
Хедлайни визначають одну з провідних тем
випуску — проблему мусульман на Сході і в Євро -
пі. Цій темі присвячені статті «Закриття Євро -
пи» і «Кордони дозволеного». У першій статті
розповідається про життя мусульман у Франції,
у другій — про нелегальну еміграцію арабів у
країни Європи. Більше зазначеній тематиці від-
повідає стаття «Закриття Європи» з хедлайном:
«Європа підхопила вірус націоналізму. Най го -
стріша форма — у страждаючих від мусульман
Франції». Хедлайни доповнені фотографіями —
жінка у чадрі виходить з паризького супермар-
кету й кілька чоловіків, які здійснюють мусуль-
манську молитву — намаз — на тротуарі фран-
цузького міста.
Публікація «Поставили хрест» супроводжу-
ється хедлайном «Замахнулися на найсвятіше.
Мусульмани Швейцарії глибоко ображені під-
сумками референдуму про заборону будувати
мінарети в країні». Стаття «Набожні люди»
(2010. — 16 квіт. — № 4 (402)) має хедлайн з фо -
тографією людей зі свічками і текстом: «Хрест
на пузі: В Україні розквітає демонстративна,
святкова релігійність». Публікація «Між Ко -
раном і Талмудом» вийшла з хедлайном «Па -
лестинсько-ізраїльський тупик» і поясненням:
«Багаторічне протистояння між євреями і ара-
бами з раціональної площини переходить в емо-
ційну. Заспокоюватись не хоче ніхто».
Яскравим хедлайном можна вважати публіка-
цію під заголовком «Останній китайський при-
мус» (2008. — 29 листоп. — № 46 (335)). Цей хед-
лайн під рубрикою «Третє око» складається з
заголовка, панорамної фотографії, яка супровод-
жується розгорнутим текстом, підзаголовок ви -
конує також і роль складника хедлайна: «Гру па
буддійських монахів сидить на кам’яній підлозі
перед храмом Цісань під час обов’язкового пат-
ріотичного навчання, яке проводить китайська
влада на місцях».
У цьому ж випуску часопису «Кореспондент»
(2008. — 29 листоп. — № 46 (335)) є ще одна
ста ття з релігійної тематики: «Ряса кольору
хакі». Їй передує фото солдат, що моляться,
стоячи на колінах, і текст хедлайна: «На Бога
рівняйсь. Солдати дрогобицької частини добро-
вільно ходять у храм за місцем служби. А свя-
щеннослужителі приходять у казарми».
Релігійна тематика в українських ЗМІ посту-
пається місцем іншим тематичним блокам і є
відносно новою для газет, журналів, інтернету.
Тому й журналісти часто допускаються поми-
лок у висвітленні цієї тематики. Але в журналі
«Кореспондент» жоден заголовок не ображає і
не принижує кого-небудь з віруючих.
Редакція тижневика дотримується законо-
давства України про церкви та релігійні органі-
зації — вони не публікують заангажовані мате-
ріали, не надають переваги жодній конфесії і
коментують події в релігійному житті України
і світу з позицій об’єктивності та актуальності.
А. Бойко зазначає: «У висвітленні релігійних
проблем мусить бути максимально обережне і
толерантне ставлення журналістів до реципієнтів,
їх внутрішнього світу, проблем віри тощо. То -
лерантність у даному разі є не лише моральною
основою, а й закріпленою законодавчо в законі
«Про свободу совісті». Толе рант ність передбачає
рівне ставлення до всіх об’єктів і суб’єктів кому-
нікації, відсутність монополії на істинну віру,
визнання права іншого на розуміння й проголо-
шення релігійних цінностей, власні свтоглядно-
релігійні позиції тощо. В основу толерантності
покладено так зване зо лоте правило моральності:
«Визна вати інших як рівних собі» [7, 105].
Висновки. На основі праць українських і
закордонних учених виявлено типологію за -
голов ків тижневика «Кореспондент». Це дало
змогу дійти висновку про те, що автори видан-
ня використовують різні типи заголовків для
того, щоб привернути увагу аудиторії до своїх
публікацій.
Більш повно інформують читачів про зміст
статей, приваблюють читачів хедлайни цього
часопису.
Журналісти толерантно висвітлюють деякі
проблеми релігійного життя України й світу.
Ми не знайшли порушення законодавства та
етики журналістської творчості в матеріалах з
релігійної тематики тижневика «Кореспон -
дент». А це означає, що редакція позитивно
впливає на суспільну думку.
Журналістська майстерність і толерантність
у висвітлені релігійної інформації авторів
тижневика «Кореспондент» є зразком для всіх
друкованих регіональних ЗМІ. Також їм стане в
пригоді вміння журналістів тижневика приваб-
лювати заголовками статей читачів.
1. Про що говорять заголовки // Дзеркало
тижня. — 2009. — 19—26 верес. — № 35 (763).
2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчо-
сті : підручник / В. Здоровега. — Львів : ПАІС, 2008. — 276
с.
3. Іванов В. Техніка оформлення газети: курс лек-
цій / В. Іванов. — К. : Т-во «Знання». — 2000. — 222 с.
4. Колесниченко А. Практическая журналистика :
учеб. пособ. / А. Колесниченко. — М. : Изд-во Моск.
ун-та, 2010. — 192 с.
5. Мельник Г. Основы творческой деятельности
журналиста / Г. Мельник, А. Тепляшина. — С.Пб :
Питер, 2006. — 272 с.
6. Блай Б. Посібник копірайтера [Електронний
ресурс]. — URL : http://www. blay.com/blog/.
7. Бойко А. Релігія в мас-медіа: курс лекцій /
А. Бойко. — К., 2009. — 158 с.
8. Комінко Ю. Релігійна тематика на сторінках
провідних загальнонаціональних видань / Ю. Ко -
мінко // Наукові записки Інституту журналістики. —
К., 2006. — Т. 22. — С. 69—74.
9. Самарцев О. Творческая деятельность журнали-
ста / О. Самарцев. — М. : Академический проект,
2007. — 528 с.
Іванюха Т. В. Лист у системі жанрів духовної публіцистики ХХ ст. // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010 . – Т. 4 2 . – Липень–вересень. – 242 с. – С. 133
Публіцистика, враховуючи прадавність іс ну -
ван ня самого феномену, сьогодні належить
до найдосліджуваніших і до кінця не вивчених
галузей вияву людської думки та духу. При -
чиною цього, на нашу думку, є перш за все, син -
тетичність самого явища, що об’єд нало люд ські
fides et ratio (а також sensus, ars et acta diurna).
Один із перших вітчизняних дослідників
пуб ліцистики М. Шлемкевич зазначає, що пуб -
ліцис тика споріднена, нерозривно пов’я зана з
наукою, мистецтвом, філософією, релігією, але
не є жодною з них [1, 111]. Поділяючи думки
М. Шлем кевича про публіцистику як складне,
суперечливе, нечітко оформлене явище, пов’я -
зане з наукою, мистецтвом, релігією, відомий
науковець-журналістикознавець Й. Лось стверд -
жує, що «це словесна сфера моделювання свідо-
мості, вияв незгасної активності, динамізму
люд ського духу, політичне й мо рально-філо-
софське освоєння історії та актуальної суспіль-
ної практики, всеохоплюючий засіб формування
особистості, площина вияву інтересів та варто-
стей людей, соціальних груп і націй, втілення
їх культурної ідентичності» [2, 9]. Від найдавні-
ших часів ці функції виконували публіцистичні
жанри — промова (або ораторська промова та
проповідь як її різновид), памфлет, есе, нарис,
етюд, замальовка, фейлетон та ін., серед яких
виділяється лист як один із найдавніших і
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 92; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!