А) Розвиток державності на Русі в першій половині X ст. Ігор
В часи князювання Олега пожвавився еконемічний розвиток суспільства. Розбудовувався стольний град Київ. Однак східнослов'янська етнокультурна спільність залишалася не досить згуртованою політично. Будівництво держави було продовжено за наступника Олега — Ігоря. Давньоруські літописи зберегли мало свідчень про внутрішнє життя Київської Русі в першій половині X ст. Більше їх — у східних істориків і географів того часу. Наприклад, перс ал-Істахрі зображує її квітучою й могутньою країною. Він пише, що з усіх країн купці приїздять торгувати до Києва, який значно більший, ніж навіть Булгар Великий на Волзі — одне з головних торжищ тогочасного східного світу.
Протягом першої половини X ст. київські князі наполегливо й послідовно згуртовували в спільній державі племінні княжіння східних слов'ян. Справу Олега, за свідченням «Повісті...», 912 р. продовжив його наступник Ігор. Він знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про загибель Олега.
На 40-і рр. X ст. припав новий спалах воєнної активності давньоруської панівної верхівки. Київський князь поширив свою владу на східний Крим і Тамань, де було створено Тмутараканське князівство. Ігор вчинив два великі походи на Візантію, що мали на меті як захист південних рубежів, так і забезпечення вигод для руських торговельних людей у Константинополі та інших грецьких містах.
|
|
|
Перший похід 941 р. не приніс йому успіху. Через три роки, одночасно водою й суходолом, величезне руське військо знову вирушило на південь. Візантійського імператора Романа повідомили: «Ось ідуть руси, немає ліку кораблям їхнім, укрили море кораблі». Імператор послав назустріч Ігореві своїх урядовців із пропозицією миру. Було підписано союзну угоду, що виявилася менш вигідною для Русі, ніж русько-візантійські договори 907 та 911 рр. Мабуть, Візантія добре підготувалася до війни, й Ігор не зважився рухатися далі на південь. Зате він досяг успіху в поході 943 р. на узбережжя Каспію. Руські воїни заволоділи тоді багатими містами Дербент і Бердаа.
Великі й малі (зовсім не відбиті у джерелах) війни приносили славу та багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали од мирної праці багато людей, у війнах гинули тисячі чоловіків, що послаблювало економіку держави. Головним же джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягнення данини, яку князі прагнули постійно збільшувати. Особливо жорстоким було збирання полюддя, що в X ст. йшло безпосередньо на утримання військової дружини. Саме під впливом своїх дружинників 944 р. князь Ігор, зібравши полюддя в землі древлян, повернувся туди, щоб стягти його вдруге, за що був забитий повсталими данниками. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.
|
|
|
Б) Перші спроби регламентації данини й адміністративно-судової системи. Ольга
Єдиний відомий із літопису син Ігоря — Святослав — був ще хлопчиком, і на князівський престол сіла дружина забитого князя Ольга. Вона виявила себе розумним, енергійним і далекоглядним державним діячем. Ольга жорстоко придушила повстання древлян навесні 945 р., штурмом здобувши їхнє головне місто Іскоростень, знищивши древлянських князів і багатьох воїнів. Водночас княгиня, певно, зрозуміла, що настала пора встановити розмір данини, насамперед полюддя, із залежного населення, що вона й зробила. «Повість...» розповідає: «І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм і дружиною, встановлюючи устави й уроки; й існують становища її й ловища». І далі: «пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі оброки й данини, ловища її є по всій землі».
Є підстави розглядати державні нововведення Ольги та її «мужів» (верхівки дружини, радників) як регламентування повинностей залежного населення (запровадження «уроків»), створення уставів, що ними керувалися княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні й судові функції. Все це було, напевно, пов'язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих для цього представників князівської адміністрації, що приймали її від населення в укріплених пунктах — «становищах». Ольгою були також влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж і судова системи поширені практично на всі підвладні Києву землі племінних княжінь.
|
|
|
За часів Ольги розбудовувався, прикрашався й зміцнювався стольний град Русі. Літописці під 945 р. згадують резиденцію Ольги в Києві: «двір княжий» і «терем кам'яний». Археологи розкопали цю велику кам'яну, слід гадати, двоповерхову споруду, прикрашену мармуром, червоним шифером і декоративною керамікою. З князюванням Ольги можна пов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності.
Він ознаменувався візитом Ольги до Константинополя близько 946 р. Уперше в історії глава Давньоруської держави йшов до Візантії не з флотом і суходольним військом, а на чолі мирного посольства. Руську княгиню урочисто прийняв візантійський імператор Константин Багрянородний. Було укладено союзну русько-візантійську угоду. Ольгу було охрещено патріархом та імператором у головному храмі Візантійської імперії, грандіозному й пишному Софійському соборі.
|
|
|
Але давньоруське суспільство середини X ст. виявилося не готовим до запровадження християнства як офіційної релігії. Це, зокрема, доводиться розповіддю Нестора про невдале намагання Ольги схилити сина до нової віри: Святослав «не послухав матері, відправляючи язичницькі обряди», оскільки побоювався, що над ним сміятиметься його військова дружина. Мине ще більш як сто років, аж поки князь Володимир Святославич зважиться запровадити християнство на Русі.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 155; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!