Основні поняття фармакодинаміки.
Фармакологічний ефект — це зміни в організмі під дією лікарських засобів.
Механізм дії — це спосіб досягнення фармакологічного ефекту. Терапевтичні і токсичні ефекти ліків залежать від їх перетворень в організмі пацієнта.
У більшості випадків лікарські речовини взаємодіють зі специфічними компонентами клітин — рецепторами.
Властивості рецепторів:
— відповідальні за вибірковість дії ліків;
— на рівні рецепторів відбувається дія лікарських засобів;
— препарати, що зв'язуються з рецепторами і змінюють їх функції — агоністи, а ті, що не змінюють функції, — антагоністи.
Види дії лікарських засобів:
— місцева — дія препарату на місце застосування (місцевоанестезувальна);
— резорбтивна — після всмоктування і надходження у велике
коло кровообігу, а потім у тканини; залежить від шляху введення і здатності проникати через біологічні бар'єри;
— ефект рефлекторної дії на екстеро- або інтерорецептори проявляється зміною стану виконавчих органів (наприклад, гіркоти для збудження апетиту; гірчичники при захворюваннях органів дихання);
— пряма дія — це безпосередній контакт лікарської речовини з тканинами;
— вибіркова — дія препарату тільки на певні рецептори (афінітет речовини до рецептора);
— зворотна дія — неміцна взаємодія «речовина—рецептор» (для більшості препаратів);
— незворотна — міцна взаємодія «речовина—рецептор».
|
|
Відмінності в реакції на лікарські засоби визначаються як особливостями організму хворого, так і умовами навколишнього середовища. Найбільш очевидним є вплив
- віку;
- статі;
- вагітності;
- лактації;
- фізичних навантажень;
- температури зовнішнього середовища, захворювань у тому числі інфекційних;
- лікарських засобів на працюючих з ними людей;
- циркадних ритмів людини;
- сезонних змін в організмі;
- станів напруження;
- гарячки;
- харчування;
- вживання алкоголю, наркотичних речовин;
- тютюнопаління;
- функціонального стану серцево-судинної системи, печінки, імунологічних механізмів, сечової системи.
У дітей всмоктування лікарських речовин з травного каналу сповільнене. При тяжких захворюваннях дітям дошкільного віку препарати вводять внутрішньовенно, тому що в них недостатньо розвинені м'язи і жировий шар, що утруднює всмоктування препаратів у разі введення внутрішньом'язово або підшкірно.
Розподіл лікарських речовин має відмінності в дітей різних вікових груп і залежить від вмісту в організмі води, здатності зв'язуватися з білками і рецепторами, стану кровообігу, ступеня проникності ГЕБ (проникність ГЕБ для наркотичних анальгетиків, засобів для наркозу, седативних, снодійних підвищена). Фізіологічні зрушення в організмі дитини призводять до змін метаболізму лікарських речовин (левоміцетин може спричинити сірий синдром).
|
|
Елімінація нирками в дітей, особливо новонароджених, знижена, бо швидкість клубочкової фільтрації мала порівняно з такою у дорослих, тому під час проведення раціональної терапії дітям виникають проблеми з правильним дозуванням.
У людей віком понад 65 років відбуваються зміни фізіологічного стану, збільшується кількість захворювань і, відповідно, обсяг ліків, які вони вживають. Також з віком змінюється реактивність організму на лікарські речовини. При цьому ефект може або посилюватися, або послаблюватися, порівняно з реакцією у молодих людей. Препарати, які впливають на ЦНС, можуть раптово призвести до сильнішого ефекту за звичайних концентрацій їх у крові, а седативні і снодійні — до тривалішого.
У чоловіків біотрансформація відбувається в 2—3 рази швидше, ніж у жінок. Жінки більш чутливі до морфіну, нікотину,
стрихніну.
Обережно призначають ліки вагітним. У період вагітності погіршується всмоктування ліків із травного каналу, зменшується їх концентрація в сироватці крові, прискорюється виведення з сечею. Ризик захворювань, спричинених ліками, у плода залежить від його чутливості до шкідливих речовин у різні періоди вагітності.
|
|
У жінок в період лактації більшість лікарських засобів ви діляється з молоком. Протипоказані їм солі літію, індометацин, левоміцетин, тетрациклін, антикоагулянти, атропін, вітаміни А і D у великих дозах. Деякі препарати можуть зменшити або припинити лактацію: естрогени, прогестерон, фуросемід, адреналін. Стимулюють лактацію окситоцин, нікотинова, аскорбінова, глутамінова кислоти, тіамін, піридоксин, токоферол.
Патологічні процеси можуть впливати на фармакокінетику і фармакодинаміку препаратів. Так, запальні процеси, дистрофія, гіповітамінози, атеросклероз змінюють фармакокінетику лікарських речовин. При захворюваннях печінки сповільнюється метаболізм ліків. При алкоголізмі спотворюється дія препаратів деяких фармакологічних груп: снодійних, транквілізаторів, антигістамінних, деяких антибактеріальних, антигіпертензивних, антикоагулянтів, протисудомних.
Циркадні (добові) ритми — це коливання активності метаболізувальних ферментів печінки, чутливості ЦНС до дії психотропних речовин, ниркової екскреції, функції надниркових залоз тощо. Встановлено, що найсильніша антитромботична дія гепарину проявляється о 4-й годині ранку, найменша — о 8-й годині ранку. Глюкокортикоїди призначають згідно з циркадним ритмом активності гормонів надниркових залоз: 70—80% добової дози — о 7—8-й годині ранку, решту — до 14-ї години. При бронхіальній астмі у 80% хворих напади частіше стаються вночі. Побічні дії внаслідок застосування нестероїдних протизапальних засобів, зокрема індометацину, виникають значно рідше, якщо їх призначають у вечірній час.
|
|
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 351; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!