Виділяють такі види взаємодії:

— фармацевтичну — відбуваються за межами організму. Такі
взаємодії, як правило, небажані, тому їх називають несумісними.
Це може статися внаслідок змішування різних речовин в одному
шприці (перед тим, як змішувати розчини для інфузій, слід звер­нути увагу на поради виробника лікарського препарату);

— фармакодинамічну — на рівні механізму дії або фармаколо­гічних ефектів;

— фармакокінетичну — на рівні всмоктування ліків, витіснен­ня один одного із зв'язку з білками крові, зміни активності біотрансформації та швидкості виведення ліків із жовчю чи сечею.

 

Згідно з ВООЗ небажаною є «кожна реакція на лікарський засіб, що є шкідливою для організму і виникає внаслідок викорис­тання під час лікування, діагностики або профілактики захворю­вання». Побічні явища виникають у кожного 20-го хворого, а в стаціонарі — у кожного 3-го пацієнта. Загроза виникнення побічних явищ дуже велика в групах ризику:

— діти дошкільного віку, особи літнього віку, вагітні;

— хворі з ураженням органів біотрансформації й екскреції;

— хворі з обтяженим анамнезом;

— хворі, які тривалий час вживають ліки.

Класифікація побічних явищ

І. Побічні явища, що виникають при терапевтичній концент­ рації препарату в плазмі крові. До них відносять:

— побічні дії наслідок фармакокінетичної і фармакодинаміч-
ної дії препаратів, які можна прогнозувати і їм запобігти;

— алергійні реакції можуть виникнути миттєво або після пе­ріоду сенсибілізації. Вони дозонезалежні. Для виявлення гіпер чутливості негайного типу проводять пробу in vitro. Для виявлен­ ня гіперчутливості уповільненого типу в скарифіковану шкіру вти­рають розчин препарату, наносячи зверху аерозоль полімеру для створення плівки. Якщо через 1~2 дні на місці нанесення утворю­ється папула — це ознака гіперчутливості;

— ідіосинкразія — це гіперчутливість або непереносимість. Во­на пов'язана зі спадковим дефектом ферментних систем або спад­ковими порушеннями обміну речовин;

— лікарська залежність, психічна — при якій відміна препара­ту спричинює емоційний дискомфорт, і фізична — коли відміна
препарату призводить до абстинентного синдрому (психічні і со­матичні порушення).

II . Побічні явища, що виникають при токсичній концентрації
препарату в плазмі крові. Лікарські препарати в терапевтичних і
токсичних концентраціях можуть справляти таку дію:

— ембріотоксичну — виникає в перші 3 тиж після запліднення,
при цьому неімплантована бластоциста гине. До такого наслідку
призводять гормони (естрогени, прогестагени), барбітурати, суль­фаніламідні препарати, нікотин тощо;

— тератогенну — виникає від початку 4-го до кінця 10-го тиж­ня вагітності. Спричинює аномалії розвитку внутрішніх органів і
систем плода. Дуже небезпечні для плода талідомід, андрогени,
гормональні протизаплідні засоби; менш небезпечні протиепілептичні, нейролептики, транквілізатори, антибіотики, саліцилати, сечогінні тощо. Різні лікарські речовини зумовлюють вади розвит­ку. Все залежить від того, в які терміни вагітності ліки надійшли ворганізм жінки;

— фетотоксичну — це наслідок реакції зрілого плода на лікар­
ські засоби. Реакція плода може бути причиною його загибелі та
загибелі новонародженого.

III . Побічні явища, що виникають незалежно від концентрації
ліків у плазмі крові. Це група біологічних вторинних побічних
явищ. До них відносять:

— дисбактеріоз — якісне і кількісне порушення мікрофлори кишок, тяжкими наслідками якого є:

• суперінфекції;

• гіповітаміноз;

• пригнічення імунітету.

Особливе місце серед побічних явищ посідає синдром відміни, який виникає внаслідок швидкої відміни препарату і спричинює загострення захворювання. Для запобігання цьому слід застосову­вати лікарські засоби за схемою і попередити пацієнта.

Медичній сестрі слід знати ознаки і симптоми токсичної дії і давати пацієнту певні настанови.

Ознаками нефротоксичності є гематурія, олігурія, кристалурія, тому слід спостерігати за кількіс­тю виведеної сечі, контролювати результати лабораторних ана­лізів.

Ознаками ототоксичності є шум у вухах, запаморочення, то­му слід перепитувати пацієнта про ці симптоми, спостерігати за проявами запаморочення; припинити давати пацієнтові призначе­ні засоби та повідомити лікаря.

Симптомами анемії є блідість, хронічна втома, диспное. Необ­хідно контролювати результати лабораторних аналізів крові.

Ознаками гепатотоксичності є жовтяниця, загальна слабість, біль у правому верхньому квадранті живота, темна сеча.

 

---

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 302; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!