До рідких лікарських форм відносять розчини, фітопре парати, суспензії, емульсії, краплі, мікстури.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 64Следующая ⇒

Розчин ( Solutio ) — рідка лікарська форма для зовнішнього, внутрішнього та парентерального застосування. Розчин одержують шляхом розчинення однієї або декількох лікарських речовин у розчиннику. Основна властивість — прозорість.

Як розчинник використовують: воду дистильовану ( Aqua desti llata ), спирт етиловий 70%, 90%, 96% ( Spiritus aethylicus 70%, 90%, 96%), олії — персикову ( Oleum Persicorum ), соняшникову ( Oleum Helianthi ), вазелінове масло ( Oleum Vaselini ).

Розчини для внутрішнього застосування виписують в об'ємі 100—200 мл і дозують столовими ложками (15 мл), десертними (10 мл), чайними (5 мл) або спеціальною мензуркою.

Краплі ( Guttae ) — різновид розчинів. Виписують 5—10 мл і застосовують внутрішньо та зовнішньо (в ніс, вухо). Краплі для очей виготовляють в асептичних умовах і стерилізують.

Слизи ( Mucilagines ) — колоїдні розчини, які одержують шляхом обробки водою лікарської сировини (насіння льону, коріння алтеї тощо).

Застосовують внутрішньо та ректально в клізмах для зменшення подразливої дії лікарських засобів.

Приклад рецепта:

Rp.: Chlorali hydrati 1,5

Mucilaginis Amyli_

Aquae destillatae aa 25 ml

M.D.S. Ввести в пряму кишку за один раз.

Емульсії (Emulsiones) — рідка лікарська форма, яку утворюють із нерозчинних рідин (вода та жирні або ефірні олії). Природна емульсія — молоко. Застосовують емульсії зовнішньо та внутрішньо для маскування неприємного смаку ліків.

Приклад рецепта:

Rp.: Emulsi olei Ricini ex 20 ml — 200 ml

D.S. По 20 мл на одне приймання всередину.

Суспензії (Suspensiones) — рідка лікарська форма, що складається з подрібненої лікарської речовини, нерозчинної у рідині. Призначають внутрішньо, зовнішньо, стерильні — для внутрішньом'язового введення. Перед уживанням їх слід збовтувати.

Приклад рецепта:

Rp.: Suspensions Metacelfini 25 ml

D.S. По 30 крапель на одне приймання всередину.

Фітопрепарати одержують шляхом обробки рослинної лікарської сировини.

Настій ( Infusum ) — це водна витяжка з листя, квітів, трави, яку готують в аптеці або в домашніх умовах. Для цього рослинну сировину подрібнюють, кладуть в інфундирку (закритий посуд з фарфору або з інших матеріалів), заливають дистильованою водою кімнатної температури і ставлять на киплячу парову баню (часто помішуючи) на 15 хв., потім охолоджують (45 хв.), проціджують, доводять дистильованою водою до загального об'єму і відпускають у флаконах по 100—200 мл.

Зберігають у прохолодному місці, пе ред вживанням збовтують.

Для внутрішнього застосування дозу ють ложками.

Співвідношення рослинної лікарської сировини і води згідно з Фармакопеєю — 1:400; 1:30; 1:10.

Відвар ( Decoctum ) — водна витяжка з грубих частин лікарської рослинної сировини (коріння, кори, кореневища). На відміну від настоїв нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хв. і фільтрують у гарячому вигляді або через 10 хв. Дозують, зберігають і вживають як настої.

Настойка ( Tinctura ) — це спиртова, спиртоводна, спиртоефірна витяжка з лікарської рослинної сировини.

Готують на фармацевтичних фабриках шляхом мацерації (настоювання), перколяції (витиснення) у співвідношенні 1:10 для сировини, що містить сильнодіючі речовини і 1:5 для сировини, що не містить сильнодіючих речовин.

Випускають у флаконах (20—25 мл, 5—10 мл) і дозують по 20—25 крапель, 5-10 крапель. Для дітей: скільки років, стільки й крапель.

Настойки мають тривалий термін придатності.

Зберігати їх слід у прохолодному, захищеному від світла місці, щільно закритими.

Екстракт ( Extractum ) — це концентрована, спиртова, спиртоводна витяжка з лікарської рослинної сировини для внутрішнього або зовнішнього застосування. Готують у співвідношенні 1:2, 1:1. За консистенцією розрізняють рідкі ( fluidum ), густі ( spissum ) і сухі ( siccum ).

Рідкі екстракти випускають по 25—50 мл і дозують краплями, сухі і густі входять до складу порошків, таблеток, супозиторіїв.

Новогаленові препарати — це спиртоводні, спиртоефірні витяжки з рослинної лікарської сировини, що максимально очищені від баластних речовин.

Призначають внутрішньо, а стерильні вводять парентерально.

Мікстури — це рідка лікарська форма, суміш рідких або рідких і твердих лікарських речовин. Вони каламутні і мають осад.

Призначають внутрішньо, випускають по 100—200 мл і дозують ложками. Зберігають у прохолодному місці і перед вживанням збовту ють.

Приклад рецепта:

Rp.: Decocti folii Fartarae 20,0-200 ml

Olei Anisi gtt. XX

Natrii benzoatis 0,45

M.D.S. По 1 столовій ложці 4 рази на день всередину.

6. До м'яких лікарських форм відносять мазі, пасти, лініменти, супозиторії, пластири.

Мазь ( Unguentum ) — лікарська форма м'якої консистенції для зовнішнього застосування, яка складається з лікарських речовин і мазевих основ.

Вазелін ( Vaselinum ) — продукт переробки нафти. Під дією повітря не псується. При нанесенні на шкіру не всмоктується, тому використовують для виготовлення мазей та лікування виразок, ран, поверхневих пошкоджень шкіри.

Ланолін ( Lanolinum ) — мазева основа, яку добувають з овечої вовни. Має властивість проникати вглиб шкіри, також забезпечує резорбційну дію лікарських препаратів.

Свинячий жир ( Adeps suillus , sen Axungia porcina depurata ) — добре всмоктується через шкіру. Недолік: швидко псується.

Якщо в рецепті не зазначена мазева основа, тоді мазь виготов ляють на вазеліні.

Для очних мазей беруть основу, яка містить 10 частин безводного ланоліну і 90 частин спеціального вазеліну для очних мазей.

Мазі виготовляють на фармацевтичних заводах за офіцінальними прописами та в аптеках за магістральними прописами.

Відпускають у баночках або тубах від 20 до 100 г.

Мазі для очей ви готовляють в асептичних умовах і випускають від 5 до 10г.

Зберігати мазі потрібно в холодному місці.

Паста ( Pasta ) — це густа мазь, що містить від 25 до 65% порошкоподібних речовин. Виготовляють на фармацевтичних заводах та в аптеках.

До складу пасти входять лікарські речовини, індиферентні порошки тальк ( Talcum ), крохмаль ( Amylum ), цинку оксид ( Zinci oxydum ) та мазеві основи. Відпускають у баночках до 100 г.

На відміну від мазей вони більш тривалий час затримуються на поверхні шкіри і чинять адсорбівну та протизапальну дію.

Лініменти ( Linimenta ) — це рідкі мазі. Складаються з лікарських речовин і олій. Застосовують зовнішньо для накладання на рани, виразки, змащування уражених ділянок шкіри. Перед застосуванням їх слід збовтувати.

Приклад рецепта:

Rp.: Linimenti Thesani 100 ml

D.S. Змащувати уражені ділянки шкіри.

Супозиторії ( Suppositoria ) — дозована лікарська форма, що має тверду консистенцію за кімнатної температури і плавиться при температурі тіла.

Ректальні супозиторії мають форму циліндра, конуса, сигари, масою від 1,4 до 4 г. Вводять у пряму кишку для місцевої та резорбтивної дії.

Піхвові супозиторії за формою бувають сферичними, яйцеподібними або мають вигляд плоского тіла із закругленими кінцями. Маса — 1,5—6 г. Вводять у піхву для місцевої дії.

Виготовляють супозиторії на фармацевтичних заводах і в аптеках.

До їх складу входять лікарські речовини та основи: масло какао ( Oleum ( Butyrum ) Cacao ), бутирол ( Butyrolum ),поліетиленоксиди, желатино-гліцеринове желе.

Випускають супозиторії загорнутими в станіоль, целофан.

Пацієнту слід роз'яснити, як їх вводити.

Зберігають супозиторії в прохолодному місці.

8. До лікарських форм для ін'єкцій належать стерильні вод ні й олійні розчини в ампулах (по 1, 2, 3, 5, 10, 20 мл), а також стерильні порошки у флаконах та ампулах, які перед уведенням розчиняють у відповідних розчинниках.

Як розчинники викорис товують:

- бідистильовану воду; воду для ін'єкцій, очищену воду;

- 0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду;

- 0,5% розчин новокаїну;

- 0,5% розчин лідокаїну.

До лікарських форм для ін'єкцій ставлять такі вимоги: стерильність (відсутність мікроорганізмів), чистота (відсутність механічних домішок), стійкість під час зберігання, апірогенність (не підвищує температуру тіла) і в ряді випадків ізотонічність, коли осмотичний тиск препарату дорівнює осмотичному тиску крові.

Лекція ІІ

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

1. Шляхи введення ліків

2. Фармакокінетика лікарських речовин

- Абсорбція

- Розподіл

- Біологічні бар'єри

- Депонування

- Біотрансформація

- Екскреція

3. Основні питання фармакодинаміки

- Залежність фармакотерапевтичного ефекту від чинників, зумовлених організмом: вік, стать, патологічні процеси, циркадні ритми.

- Залежність фармакотерапевтичного ефекту від чинників, зумовлених лікарською речовиною: фізичні та фізико-хімічні властивості, дози і концентрації, повторне введення лікарських засобів, взаємодія лікарських засобів, види небажаної дії.

1. Дуже важливим у медикаментозній терапії є шлях введення препаратів. З одного боку це: потрібний препарат у правильній дозі, в певний час, правильний шлях і метод введення, а з іншого — дії медичного працівника для зниження емоційного стресу, пов'язаного із застосуванням (введенням) лікарського засобу.

Виділяють такі шляхи введення лікарських речовин:

- ентеральні через травний канал

- парентеральні, минаючи травний канал.

Ентеральні шляхи

Пероральний ( per os — через рот; вередину) — найбезпечніший, найекономічніший. Для певної безпеки слід дотримуватися певних правил:

— тверді лікарські форми найкраще ковтати стоячи і запивати
рідиною до 100 мл;

— таблетки з ентеросолюбільним покриттям не можна роздавлювати, а також давати з молоком або антацидами, вони руйнують
покриття таблеток;

— дітям і пацієнтам літнього віку, яким важко ковтати таблетки, краще давати препарати в рідкому стані;

— вживати препарати в певний час, відповідно до прийому їжі.

Всмоктування ліків при пероральному шляху введення відбувається в основному в тонкій кишці; через печінковий кровообіг надходить у печінку, а потім у кров через 30—60 хв. На швидкість всмоктування впливає час приймання ліків, стан травної системи та склад їжі. Пероральний шлях введення не використовують, якщо ліки кислотонестійкі, руйнуються в травному каналі, чинять ульцерогенну дію, а також через стан пацієнта: захворювання органів травлення, непритомність, блювання, порушення акту ковтання.

Сублінгвальний ( sub lingua , під язик) — це спосіб введення, при якому таблетку або декілька крапель розчину ліків, нанесених на грудочку цукру, тримають під язиком до повного розсмоктування, слину при цьому затримують у роті. Ефект настає швидко через 1—3 хв., тому що з ротової порожнини ліки добре всмоктуються через капіляри і надходять у велике коло кровообігу, шлункові ферменти не впливають на препарат. Так призначають засоби невідкладної допомоги (нітрогліцерин при нападі стенокардії, клофелін та ніфедипін при гіпертензивних кризах тощо).

Крім того, є ще способи приймання препаратів за щоку суб букально або на ясна у вигляді плівки.

Ректальним ( per rectum , через пряму кишку) шляхом вводять лікарські речовини у вигляді супозиторіїв і мікроклізм (50—100 мл). Всмоктування відбувається швидко через 5—7 хв., ліки потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку.

Сила дії препарату за такого способу введення вища, ніж при введенні його через рот, тому дози ліків зменшують. Через пряму кишку ліки вводять маленьким дітям, у разі непритомності хворого, при блюванні, патології шлунка, кишок. Але при цьому шляху введення ліків неможливо передбачити інтенсивність абсорбції.

Парентеральні шляхи

Інгаляційно через дихальні шляхи вводять газоподібні речовини, рідини й аерозолі. При цьому шляху введення відбувається швидке всмоктування, оскільки адсорбуюча поверхня легенів становить 100 м². Цей метод використовують як для місцевої дії (бронхорозширювальні засоби, антибіотики), так і резорбтивної (засоби для інгаляційного наркозу).

Трансдермально призначають ліки, що добре всмоктуються через непошкоджену шкіру. Наприклад, нітрогліцерин у вигляді мазі для запобігання нападу стенокардії. Деякі ліки (антибіотики, кортикостероїди) під час використання у вигляді мазей для лікування шкірних захворювань можуть частково всмоктуватись і чинити побічну дію на весь організм. Особливо це слід враховувати у разі призначення їх дітям.

Для отримання швидкої резорбтивної дії ліків застосовують ін'єкційні шляхи введення, д ля яких характерно:

— точність дозування;

— швидка дія;

— дотримання стерильних методів;

— вимагає великих затрат;

— загроза передозування, особливо при введенні препаратів з малим спектром терапевтичної дії;

— небезпека пошкодження сідничого нерва при введенні ін'єкції в сідничний м'яз.

Підшкірно вводять стерильні водні й олійні розчини (в цьому випадку після ін'єкції слід зігріти або помасажувати місце введення, щоб не було інфільтратів).

Дія препарату при такому шляху введення настає через 5—15 хв. Під шкіру підшивають деякі депо-препарати.

Не вводять подразливі лікарські речовини та ліки у вигляді суспензій.

Слід враховувати, що у разі різкого зниження артеріального тиску при шокових, колаптоїдних станах уведення ліків під шкіру малоефективне, тому що різко сповільнюється процес усмоктування.

Введення ліків внутрішньом 'язовозабезпечує швидке їх надходження у велике коло кровообігу через 10—15 хв.

Вводять у м'яз стерильні водні, олійні розчини, суспензії. Об'єм однієї ін'єкції — 10 мл.

Не можна вводити лікарські речовини, що можуть спричинити некроз або подразнення тканин (кальцію хлорид, норадреналін).

Введення ліків внутрішньовеннозастосовують в ургентних випадках. При цьому шляху введення ліки відразу надходять у кров.

Дуже важливою є швидкість уведення. Введення ліків внутрішньовенно повинно бути болюсним (струминним), повіль ним, або інфузійним (крапельним).

Внутрішньовенно вводять тіль ки стерильні водні розчини.

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 370; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!