Зберігання лікарської сировини
Після сушіння рослинну сировину упаковують у тару: мішки звичайні, подвійні, паперові, пакети, ящики, тюки, кіпи, які інколи обшивають тканиною.
Тара повинна захищати сировину від сонця, вологи, шкідників, бути міцною та непроникною. До тари прикріплюють бирку, на якій фарбою, що не змивається, роблять напис, вказуючи: назву сировини, місце, рік і місяць заготівлі, масу. Таку ж бирку вкладають всередину.
Зберігають лікарську рослинну сировину у сухих, чистих, добре провітрюваних приміщеннях, не заражених шкідниками та захищених від прямих сонячних променів, без сторонніх запахів, з дотриманням правил пожежної безпеки.
Рослинну сировину зберігають групами: отруйна та сильнодіюча, ефіроолійна, плоди та насіння, сировина загального зберігання.
Сировину зберігають на стелажах, які розташовують на відстані 15 см від підлоги і 25 см від стін, проміжки між штабелями - 50 см. У приміщенні температура повинна бути 10-12 °С, вологість-до ІЗ %.
Щорічно сировину необхідно переглядати, стелажі дезінфіку- вати, переглядати бирки та контролювати термін зберігання сировини.
Для знищення шкідників на стелажах розставляють пляшечки з хлороформом, закриті гумовими пробками з вставленими у них голками для ін'єкцій.
Непридатну сировину бракують. Рослини)' сировину запліснявілу, з невластивим запахом, гнилу, з домішками, пошкоджену шкідниками і гризунами, без етикетки на упаковці не допускають до використання.
|
|
|
Морфологічні частини рослин зберігають протягом: бруньки - до 2, листя — 2—3, квіти і суцвіття — 2, плоди -2-3, кору — 4—5, траву — 2—3, корені і кореневища - до 3-4 років.
Рецептура. Поняття про лікарську речовину, лікарську форму, ліки, лікарський препарат.
Рецептуравивчає правила виписування ліків і технологію виготовлення лікарських форм і галенових препаратів. Завданням її є засвоєння загальних принципів оформлення рецептів і складання рецептурних прописів, уміння виготовляти різні лікарські форми і виписувати рецепти на них.
Для подальшого вивчення рецептури і виготовлення лікарських форм необхідно мати поняття про лікарську речовину, сировину і ліки.
Лікарською називається речовина, яка має лікувальні властивості або - це органічна чи неорганічна сполука, яка має біологічну чи фармакологічну активність і використовується для лікування чи профілактики.
Лікарська сировина – матеріал з якого готують лікарські речовини. Вона буває мінерального, мікробного, синтетичного чи напівсинтетичного походження.
Лікарська форма – це одна або кілька лікарських речовин, яким в результаті спеціальної технологічної обробки в аптеці або на фармакологічному підприємстві надана певна форма зручна для введення.
|
|
|
Лікарський препарат– одна або кілька лікарських речовин певної лікарської форми, якій дана на фармакологічному підприємстві назва.
Ліки (лікарські засоби) – це препарати або фізіотерапевтичні прийоми (масаж, компреси), які застосовують для лікування.
Фармакопея, мануали, довідники.
Фармакопея (ліки - роблю) – єдиний збірник державних стандартів і положень, які нормують якість лікарських препаратів.
Вимоги її обов'язкові для установ і підприємств, які виготовляють, зберігають та відпускають лікарські засоби.
В Україні користуються десятим і одинадцятим виданнями Державної фармакопеї СРСР (ДФ X і ДФ XI) та ДФУ - Державною фармакопеєю України.
Одинадцяте видання Державної фармакопеї СРСР (ДФ XI), що вийшло у 1968 р., складається з вступної частини, двох основних частин і додатка.
Попередниками фармакопей вважають єгипетський папірус, складення якого відносять до 1400 року до н.е., твір відомий під назвою “Карабаддіні” арабського лікаря Сабур-бен-Саалом видане в 840 році в Персії.
Першою Державною фармакопеєю вважається китайська фармакопея 659 р., в якій описано 844 лікарських засобів.
|
|
|
Перша фармакопея в Європі була видана в 1140 році в м. Салерно, пізніше в 1498 році у Флоренції, а потім і в інших державах.
На Русі до XVII ст. прообразами самобутньої фармакопеї були різні травники, зельники, лікувальники, в яких описувалися різні лікарські засоби, способи приготування лікарських препаратів та їх застосування.
Перша згадка про рукописну фармакопею датована 1676 роком, російським лікарем Іваном Венедиктовим: був зроблений переклад із латинської на російську мову фармакопеї про складання ліків. Ним також був написаний лікувальник “Фармакопея або аптека”, в якому були описані всі ліки, які малися в аптеках. Фармакопея Венедиктова була створена по матеріалам російської медицини і користувалася великим успіхом. Пізніше, в 1778 році в Росії була видана перша рукописна фармакопея, складена аптекарем Д.А.Гурчиним, а на початку XVIII ст. – Афанасієм Любимовим. Ці рукописи поклали початок узагальнення відомостей про ліки та їх якості.
Фармакопея містить вступну частину, два розділи: “Препарати”, “Загальні методи фізико-хімічного, хімічного і біологічного дослідження” і додаток.
У вступній частині зазначені скорочення слів, зміни основних латинських найменувань, перелік отруйних і сильнодіючих засобів.
|
|
|
В першій (основній) частині за латинським алфавітом розміщені етапі на лікарські препарати (латинське і російське найменування препарату, його синоніми, фізичні і хімічні властивості, дослідження на ідентичність і чистоту, методи кількісного визначення і умови зберігання, основні лікарські форми).
У другій (основній) частині викладено правила контролю якості ліків (загальні методи фізико-хімічного, хімічного і біологічного досліджень, зокрема, визначення чистоти і допустимого вмісту домішок, правила стерилізації та ін.).
У додатках наведені вищі разові і добові дози отруйних і сильнодіючих засобів для дорослих і дітей; одноразові дози препаратів, які найчастіше застосовуються для тварин; таблиці крапель та ін.
ДФУ (Державна фармакопея України) введена у дію з 1 жовтня 2001 р. Це правовий документ, що містить загальні вимоги до ліків, фармакопейні статті - ФС (монографії), а також методики контролю їх якості (Закон України "Про лікарські засоби", ст. 2).
ДФУ має законодавчий характер. Її вимоги, що висуваються до ліків, є обов'язковими для всіх підприємств та установ України(незалежно від їх форми власності), які виготовляють, зберігають, контролюють і застосовують лікарські препарати.
ДФУ гармонізована з Європейською Фармакопеєю, що відповідає курсу України на інтеграцію до ЄС та її статусу спостерігача щодо Європейської Фармакопеї (з 1998 р.). Тому загальні статті та монографії ДФУ складаються із двох взаємозалежних частин - європейської, ідентичної відповідній статті Європейської Фармакопеї, і національної, що враховує специфіку сучасного стану фармацевтичного виробництва України.
Національна частина ДФУ не суперечить європейській, а містить додаткові вимоги до лікарських препаратів, які не випускаються за умовами належної виробничої практики (ОМР), встановленими у ЄС. У національну частину включені також додаткові інформаційні матеріали та альтернативні методики. ДФУ містить такі розділи: "Загальні зауваження", "Методи аналізу", "Реактиви", "Загальні тексти", "Загальні статті на лікарські форми", "Загальні монографії"", "Монографії", "Гомеопатичні лікарські засоби".
Для збереження гармонізації з Європейською Фармакопеєю, яка щорічно доповнюється, здійснюється доповнення до ДФУ. Доповнення 1 до ДФУ 1-го видання (ДФУ 1.1) введено в дію з 1 квітня 2004 р., 1.2-з 1 лютого 2008 р.; 1.3 - з 1 січня 2010 р. Робота над доповненнями до ДФУ триває.
Згідно з Законом України до лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції), готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти), гомеопатичні засоби, засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також для боротьби із збудниками хвороб або паразитами, лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про лікарські засоби" маркування, що наноситься на етикетку, зовнішню та внутрішню упаковку лікарського засобу повинно містити такі відомості: назву лікарського засобу, назву та адресу його виробника, реєстраційний номер, номер серії, способи застосування, дозу діючої речовини у кожній одиниці та їх кількість в упаковці; термін придатності, умови зберігання, запобіжні заходи.
При державній реєстрації (перереєстрації) можуть затверджуватись додаткові вимоги до маркування та упаковки у зв'язку з особливостями застосування лікарського засобу.
Лікарські засоби, призначені для клінічних досліджень, повинні мати позначення "Для клінічних досліджень".
В Україні з 1 січня 2010 р. набув чинності закон "Про внесення зміни до статті 12 закону "Про лікарські засоби". Законом внесена зміна до ст. 12 чинного закону, згідно з якою на зовнішній упаковці лікарського засобу шрифтом Брайля визначатиметься назва лікарського засобу, доза діючої речовини та лікарська форма. Зміни допоможуть людям, які погано бачать і тим, котрі повністю втратили зір, самостійно прочитати певну інформацію про лікарський засіб.
Лікарські форми (рецепти), які готуються на заводах або в аптеках за прописами фармакопеї, називаються офіцинальними.
Всі інші форми, які готуються за рецептами, складеними лікарем, або фельдшером називаються магістральними.
Мануали– тимчасовий збірник прописів лікарських форм і галенових препаратів, який створений між випусками фармакопеї.
Довідники та прайси утримують інформацію про існуючі та щойно отримані лікарські препарати вітчизняного та зарубіжного походження.
? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що вивчає фармакологія?
2. Які завдання фармакологія?
3. Назвіть видатних вчених в області фармакології?
4. Кого із вчених називають “батьком медицини”?
5. Хто із вчених вперше ввів таке поняття, як доза?
6. Що таке лікарська сировина?
7. Що таке лікарська речовина?
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 380; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!