Діючі початки лікарських рослин

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 72Следующая ⇒

Лікувальна дія рослин обумовлена їх біологічною активністю, комплексом органічних і неорганічних речовин в них, і залежить від вмісту в них діючих початків.

Алкалоїди – органічні азотовмісні сполуки, що мають лужні властивості і відносяться до сильнодіючих лікарських засобів;

- глікозиди – органічні сполуки, які також є сильнодіючими, потрапляючи в шлунок і кишечник під впливом ферментів вони розпадаються на цукристу недіючу частину та глюкон – діючу частину.

- ефірні олії – безбарвні або ледь забарвлені пахучі, сильно леткі розчини, які зовнішньо нагадують рослинні олії.

- таніди – речовини дубильного походження, що володіють в’яжучими властивостями.

- вітаміни , гіркоти, фітонциди, слизі, дубильні і пектинові речовини також є діючими початками.

Техніка збору різних анатомічних частин рослин

При зборі лікарських рослинн слід дотримуватись техніки безпеки:

листя сумаху викликає абсцеси, багно діє наркотично та одурманюючи, коріандр викликає головний біль. Обережним треба бути з черемхою, лілією, магнолією, акацією, липою, жасмином, трояндою, так як вони виділяють пневмоалергени та спричинюють алергічні риніти.

У безвітряні, жаркі дні при зборі рослин можливе отруєння внаслідок вдихання летких отруйних речовин. При появі втоми, головного болю, запаморочення, кашлю, сльозотечі, нежиті, алергії потрібно припинити контакт з рослиною, подихати свіжим повітрям та відпочити. При головному болю прийняти анальгін, при алергії - антигістамінні засоби.

У випадку, коли при заготівлі лікарської сировини на шкіру, слизові оболонки потрапляє сік рослин і виникає почервоніння, висипи, пухирці, дерматит, контакт з рослиною необхідно припинити та промити місце враження чистою водою або водою з милом.

Слизові оболонки та шкіру обробляють 0,1% розчином калію перманганату. При потребі наносять мазі ("Флуцинар") а при появі виразок використовують лінімент синтоміцину. При блефариті наносять 3 % сульфацилову або тетрациклінову мазь. Вводять антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, дипразин та кальцію хлорид).

Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора, корені, кореневища, цибулини та бульби.

Збирають окремі частини рослин у строки, коли вони найбагатші на активні лікарські речовини. Найбільше цих речовин нагромаджується на таких стадіях росту рослин: у корі - під час весняного соковиділення; у зеленому листі і стеблах - під час цвітіння і на початку плодоношення; у плодах (насінні) - у період повного достигання; у кореневищах, бульбах, цибулинах, коренях - після того, як зів'яне надземна частина рослини.

Рослини збираються в суху погоду, вдень, дотримуючись таких правил:

- траву зрізають за допомогою ножів, ножиць, серпів, а не рвуть з корінням, збирають у період масового цвітіння рослин, з високих рослин зрізують верхівки (20-30 см), іноді 14-40 см (полин, звіробій). Але траву кропиви собачої зрізують зі стеблом, не товщим 0,5 см, а траву сухоцвіту виривають з корінням і висушують з ним. Траву череди збирають у фазі бутонізації;

- кору знімають з молодих гілок після їх зрізання, збирають у період початку руху соку у деревах (квітень - травень), коли вона легко відокремлюється від деревини. На гілках роблять кругові надрізи (на 25-30 см один від одного), з'єднують їх, знімають кору у вигляді жолобків або трубочок, нещільно складають і перевозять до місць сушіння;

- квіти, суцвіття та листя збирають на початку фази цвітіння, знімають з рослин не обламуючи гілок.Листя збирають у період цвітіння рослин, лише у суху погоду, після висихання роси та дощу. Збирають руками, зрізують ножицями, ножами тільки здорові, свіжі, цілі листки, відбирають бліді, травмовані і рихло складають у тару. Сушать у день збирання.

-б руньки збирають в кінці зими або рано навесні, коли вони набрякли, але не розпустились (тоді в них найбільше БАР). Зрізують бруньки ножами, гілкорізами, а дрібні - з гілочками за допомогою ножиць.

Сушать бруньки у день збору або у крайньому випадку залишають у холодному приміщенні.

-п лоди збирають у період дозрівання без домішок та інших частин. Соковиті плоди (чорниці, малина, горобина) складають у міцну тару тонкими шарами (до 5 см) і перестилають травою, щоб не злипались. Рослини родини зонтичних дозрівають не разом, тому збирають їх верхівки, які потім обмолочують

-підземні органи рослин (корені, кореневища, бульби та цибулини) збирають після достигання насіння та плодів, отже заготовляють восени у період відмирання надземних частин рослин або рано навесні до початку відростання надземних частин рослин. Викопують вилами та лопатами. Очищають від землі, тонких корінців, пошкоджених частин та промивають холодною водою. Відбирають здерев'янілі корені, а корені аїру, алтеї, солодцю очищають від здерев'янілого верхнього шару.

Після цього доставляють до місць сушіння. Корені алтею (містять слизи), солодцю (сапоніни) миють швидко, щоб не вимити активних речовин. Після промивання розкладають для просушування.

Після збирання сировину очищають від землі, сміття, при необхідності промивають чистою водою і сушать. Висушену рослинну сировину запаковують у тару і біркують.

Зберігають рослинну сировину в сухих, прохолодних, вільних від шкідників та гризунів приміщеннях, які добре провітрюються. Якщо сировина містить ефірні олії та леткі речовини, їх зберігають у скляному посуді з кришкою. Пахучі рослини зберігають окремо.

Після збору сировину у тарі доставляють до місця сушіння, розстилають та переглядають. Сировину, що змінила колір, пошкоджену, зіпсовану відбирають та відкидають.

Висушують сировину у день збору, розстилаючи тонким шаром. У крайньому випадку залишають у холодному приміщенні.

Сушіння сировини

У сирому вигляді зібрані рослини під дією власних ферментів швидко псуються. При цьому в них руйнуються БАР та змінюється забарвлення. Тому зібрану сировину потрібно негайно висушити. Сушіння це - основний вид консервації лікарської рослинної сировини, який грунтується на видаленні вологи. При зниженні вологості у сировині до 20 % знижується ферментативна активність, а при вологості 10-14 % діяльність ферментів припиняється, інактивуються біохімічні процеси та не руйнуються біологічно активні речовини.

Отже, вміст вологи у повітряносухій сировині не повинен перевищувати 14%. Під час висушування стежать, щоб сировина зберігала природний колір рослин, властивий запах, смак та анатомічну цілісність.

Температурний режим сушіння лікарської рослинної сировини різний: для ефіроолійних культур 25-35 °С; серцевих глікозидів 55- 60 °С; флавоноїдів 70-80 °С.

Розрізняють два види сушіння: природне та штучне. Природне сушіння є найдоступнішим та найпоширенішим. Розрізняють такі способи природного сушіння - повітряно-тіньове та повітряно-сонячне.

При повігряно-сонячному сушінні у суху, жарку погоду під відкритим небом сушать плоди, підземні органи рослин, деякі трави та листя. На ніч рослини накривають поліетиленовою плівкою або брезентом і відкривають після висихання роси. Але під впливом сонячного проміння у рослин руйнується хлорофіл, зникає колір та вивітрюються ефірні олії.

При повітряно-тіньовому - рослини сушать під накриттям, на горищах та у приміщеннях. Сировину розкладають на стелажах або на столах. Для максимального використання площі приміщень та горищ влаштовують стелажі з планок, обтягнутих сіткою, марлею або рідкою тканиною. Бажано одночасно сушити лише один вид рослин, але якаю це неможливо, то на верхніх стелажах розстилають сировину, яка потребує швидкого сушіння (квітки глікозид- та алкалоїдовмісних рослин - конвалії, горицвіту та ін.). Інші рослини розстилають на нижніх стелажах, але за умови, що запахи не будуть поширюватись на верхні стелажі.

Штучне — це сушіння сировини у сушарках, печах або духовках.

Бруньки берези, сосни, тополі, смородини сушать у затінку, розсипавши тонким шаром, або у сушарках при температурі 25—30 °С. В печах або на печах бруньки сушити не можна, щоб вони не перегрілися і не розпустилися.

Квітки сушать у день збирання, розстилаючи тонким шаром на підстилці або стелажі на повітрі у затінку, або у добре провітрюваному приміщенні, видаливши квітконіжки, стебла та приквітки. Стежать, щоб вони не пересихали та не осипалися. Пересушену сировину на ніч кроплять водою, потім фасують та упаковують.

Листя сушать на повітрі у затінку, у приміщеннях, що добре провітрюються, під навісами та на горищах під залізним дахом. Розстилають його тонким шаром і періодично перевертають.

Трави сушать, як і листя.

Плоди. Ягоди бажано сушити зразу ж після збирання під накриттям, на горищах під залізним дахом, у натоплених печах, на печі, у сушарках (плодоовочевих) при температурі 50-60 °С. їх розкладають тонким шаром на обтягнутих тканиною рамах, сигах або решетах. У сонячні дні плоди малини, чорниці, шипшини прив'ялюють насонці. Добре висушені плоди не повинні склеюватися при стискуванні та забарвлювати долоню.

Насіння очищають, висушують на повітрі при доброму провітрюванні.

Кору висушують на повітрі у затінку або на горищах, або у сушарках при температурі 40-45 °С, розстилаючи тонким шаром і періодично перевертаючи при доброму провітрюванні.

Корені, кореневища. Після очищення і промивання у холодній воді, а в теплі дні після обсихання на повітрі їх сушать на горищах, під навісами та в інших місцях, які добре провітрюються при температурі не вище 35-40 °С. Коріння перед сушінням розрізають на шматочки і прив'ялюють на повітрі протягом 1-2 днів.

Корені і кореневища перстачу, гірчака зміїного та інших рослин (які містять танін) можна сушити на сонці, корінь валеріани на сонці лише трохи прив'ялюють.

Дія сушіння розкладають рослини тонким шаром і 3 - 4 рази на день перемішують (крім квіток). Сировина повинна зберігати зелений колір, не пересігхати. Сушіння закінчують, коли листя і квіти легко розтираються у порошок, стебла ламаються з характерним тріском, коріння ламається, але не гнеться, ягоди при стисканні у руці розсипаються.

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 414; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!