Основні напрямки аналізу потенційного банкрутства

Аналіз потенційного банкрутства, що спрямований на виробленя політики антикризового фінансового управління  передбачає використання заходів як експрес діагностики, так і фундаментальної діагностики. Алгоритм такого аналізу може здійснюватися в наступній послідовності.

1. Визначення об’єктів моніторингу, які реалізують загрозу банкрутства.

Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, у сучасних економічних умовах практично всі аспекти господарської діяльності можуть створювати загрозу банкрутства підприємства. Тому система смоніторингу повинна будуватися шляхом виділення найбільш суттєвих об’єктів. До них, як правило, відносять: чистий грошовий потік, структуру капіталу, склад фінансових зобов’язань і боргових прав, склад активів, склад поточних витрат підприємства, рівень ефективності використання капіталу, рівень ризику (див. табл. 2.90).

2. Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства та їхдиференціація за рівнем небезпеки для фінансового розвитку підприємства.

Всі показники-індикатори поділяються на абсолютні (виражені абсолютною сумою) та відносні (виражені відносними величинами).

Статья CXVIII. Таблиця 2.90

Система важливих показників-індикаторів загрози банкрутства

Об’єкти спостереження можливого банкрут- ства	Показники-індикатори
	абсолютні	негативна тенденція, критичне значення	відносні	негативна тенденція, критичне значення
1	2	3	4	5
1. Чистий грошовий потік	1. Сума чистого грошового потоку по підприємству	Зменшення, менше 0	1. Коефіцієнт достатності чистого грошового потоку	Зниження, менше 1
	2. Сума чистого грошового потоку по операційній діяльності, інвестиційній і фінансовій діяльності	Зменшення, менше 0	2. Коефіцієнт ліквідності грошового потоку	Зниження, менше 1
			3. Коефіцієнт рентабельності грошового потоку	Зниження, менше 1
			4. Коефіцієнт ре- інвестування гро- шового потоку	Зниження, близьке до 0
2. Структура капіталу	1. Сума власного капіталу	Зменшення	1. Коефіцієнт автономії	Зниження, рівне 0
	2. Сума позиченого капіталу	Збільшення	2. Коефіцієнт фінансового важеля	Збільшення, більше 1
3. Склад активів підприємства	1. Сума необоротних активів	Збільшення	1. Коефіцієнт маневрування	Зменшення, менше 0,2
	2. Сума оборотних активів	Зменшення	2. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом	Зменшення, менше 0,1
	3. Сума грошових активів	Зменшення	3. Коефіцієнт майна виробничого призначення	Зменшення, менше 0,5
			4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Зменшення, менше 0,2

Статья CXIX. Продовження таблиці 2.90

1	2	3	4	5
			5. Коефіцієнт проміжної ліквідності	Зменшення, менше 0,6
			6. Коефіцієнт загальної ліквідності	Зменшен- ня, менше 1,5
			7. Коефіцієнт Бівера	Не перевищує 0,2
4. Склад фінансових зобов’язань і боргових прав	1. Сума довгострокових зобов’язань	Зменшення	1. Коефіцієнт співвідношення довгострокових і короткострокових зобов’язань	Зменшення
	2. Сума короткострокових зобов’язань	Збільшення	2. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей	Збільшення
	3. Обсяг дебіторської заборгованості	Збільшення	3. Співвідношення періоду обороту дебіторської і кредиторської заборгованостей	Збільшення
	4. Обсяг кредиторської заборгованості	Збільшення
	5. Період інкасації дебіторської заборгованості	Збільшення
	6. Тривалість обороту кредиторської заборгованості	Збільшення
5. Загальна сума поточних витрат	1. Загальна сума змінних витрат	Збільшення	1. Коефіцієнт витратомісткості продукції	Збільшення, більше 1
	2. Загальна сума постійних витрат	Збільшення	2. Коефіцієнт операційного важеля	Збільшення

 

Статья CXX. Продовження таблиці 2.90

1	2	3	4	5
6. Рівень ефективності використання капіталу	1. Сума прибутку	Зменшення	1. Рентабельність капіталу	Зменшення, менше 1
	2. Чистий дохід	Зменшення	2. Оборотність капіталу	Зменшення
	3. Зона безпеки підприємства, що відображає різницю між фактичним і без- збитковим обсягом продажу	Зменшення, дорівнює 0	3. Коефіцієнт, що відображає зону безпеки підприємства	Зменшення, дорівнює 0
7. Рівень ризику	–	–	1. Рівень ризику фондового портфеля	Збільшення
			2. Ризик здійснення реальних інвестиційних проектів	Збільшення

 

Основу такої оцінки складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) їх значеннями і виявлення розмірів відхилень у динаміці. Ріст розміру негативних відхилень у динаміці, досягнення ними критичних значень характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

Прогнозування потенційного банкрутства можливе також на основі дискримінантних факторних моделей Альтмана, Таффлера та інших західних економістів, а також аналітичних моделей, напрацьованих вітчизняною господарською практикою.

Коефіцієнт ймовірності банкрутства (індекс Альтмана) являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулі 3 роки:

Z =1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+1,0Х5,

де: Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X1 – відношення власного оборотного капіталу до середньорічної вартості активів підприємства;

Х2 – відношення нерозподіленого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х3 – відношення прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х4 – відношення ринкової вартості акцій до позиченого капіталу;

Х5 – відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості активів підприємства.

При Z ≤1,8 – дуже висока ймовірність банкрутства;

1,81-2,7 – висока;

2,71-2,99 – можлива;

3,0 і вище – дуже мала.

Застосування індексу Альтмана доцільне для оцінки ймовірності банкрутства великих акціонерних компаній, які торгують своїми акціями на фондових біржах.

Фонд державного майна України для оцінки вірогідності банкрутства відкритих акціонерних товариств (ВАТ) з часткою державного майна пропонує застосовувати подібний показник – коефіцієнт вірогідності банкрутства:

Z = 1,2Коб + 1,4Кран + 3,3Кра+ 0,6Кп +1,0Кф,

де: Коб – частка оборотних активів в активах ВАТ (рядок 260 графа 4 ф. 1 : (рядок 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) : 2);

Кран – рентабельність активів, обчислена за нерозподіле­ним прибутком (рядок 350 графа 4 ф. 1) : (рядок 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) : 2);

Кра – коефіцієнт рентабельності активів (чистий прибу­ток : вартість активів);

Кп – відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткотермінових зобов’язань (ціна продажу 1 акції х кіль­кість акцій у статутному капіталі (рядок 310 ф. 2) : рядок 620 графа 4 ф. 1);

Кф – коефіцієнт фондовіддачі (рядок 035 графа 3 ф. 2) : (ря­док 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) : 2).

Аудиторська палата України для оцінки ризику банкрутства для акціонерних товариств, які не торгують своїми акціями на фондових біржах, пропонує застосовувати наступну модель:

R = 8,38К₁ + К₂ + 0,054К₃ + 0,63К₄,

де: К₁ – частка від ділення оборотного капіталу і середньорічної вартості активів;

К₂ – частка від ділення нерозподіленого прибутку і власного капіталу;

К₃ – частка від ділення виручки від реалізації і середньорічної вартості активів;

К₄ – частка від ділення нерозподіленого прибутку і загальних витрат підприємства (операційних, інвестиційних і фінансових).

 

Таблиця розрахунку R

Формула розрахунку	Фактичне значення
	період	період	період
R =   ф 1 ряд.260 : ф 1 ряд. 640 х 8,38 + ф 1 ряд.350 : ф 1 ряд. 380 + ф 2 ряд.(10-15) : ф 1 ряд.640 х 0,054 + ф 1 ряд.350 : ф 2 ряд.(040+090+070+080+140+160) х 0,63

 

Ймовірність банкрутства відповідно до величини показника R:

Величина R	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

 

У 1997 році західний економіст Таффлер запропонував наступну модель:

Z=0,53Х1 + 0,13Х2 +0,18Х3 +0,16Х4,

де: Х1 – коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов’язань;

Х2 – коефіцієнт співвідношення оборотних активів і суми зобов’язань;

Х3 – коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і суми активів;

Х4 – коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів (більше 0,3 –  загроза банкрутства відсутня; менше 0,2 – банкрутство більш ніж вірогідне).

Для перевірки стійкості фінансового стану у вітчизняній літературі пропонують розрахувати коефіцієнт втрати платоспроможності на строк 3 місяці (Квтр) [3]:

 

,

 

де: Клзк, Клзп – фактичне значення коефіцієнта загальної ліквідності відповідно на кінець і початок періоду;

Т – звітний період в місяцях;

3 – період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн – нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

Квтр>1 – є можливість не втратити платоспроможність упродовж 3-х місяців;

Квтр<1 – є можливість у найближчі три місяці втрати платоспроможності.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у працюючих суб’єктів підприємницької діяльності і вжиття попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства у відповідності з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 1 січня 2001 №10 (далі – просто Методичні рекомендації), повинен проводитися фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера пропонується розраховувати як відношення суми чистого прибутку підприємства і нарахованої амортизації до суми довгострокових і поточних зобов’язань за формулою:

 

,

 

де:  – коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми 2 «Звіт про фінансові результати» відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові і поточні зобов’язання (підсумки розділів III і ІV пасиву балансу), наведені у рядках 460 і 620 форми №1 «Баланс».

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, в якого протягом тривалого часу (1,4-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг, і його коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом стає меншим від 0,1.

3. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Методичні рекомендації Міністерства економіки України при оцінці кризового стану підприємства пропонують використовувати три принципові характеристики:

· поточна неплатоспроможність;

· критична неплатоспроможність;

· надкритична неплатоспроможність.

Економічним показником ознак поточної платоспро­можності при наявності простроченої кредиторської заборго­ваності (П_п) є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається так:

 

П_п=А₀₄₀+А₀₄₅+А₂₂₀+А₂₃₀+А₂₄₀–П₆₂₀,

 

де: А₀₄₀ – рядок активу балансу «Фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств»;

А₀₄₅ – рядок активу балансу «Інші фінансові інвестиції»;

А₂₂₀ – рядок активу балансу «Поточні фінансові інвестиції»;

А₂₃₀, А₂₄₀ – рядки активу балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» (в національній та іноземній валюті);

П₆₂₀ – підсумок за розділом IV пасиву балансу «Поточні зобов’язання».

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, в якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці кварталу, присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт загальної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом у кінці звітного кварталу менший від нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Якщо за підсумками року коефіцієнт загальної ліквідності менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Надкритична неплатоспроможність відповідає фінансо­вому становищу боржника, коли він, відповідно до Закону, зобов’язаний звернутися в місячний термін до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів при­зведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

При необхідності кожна з цих характеристик може отримати поглиблену диференціацію.

Методичними вказівками визначені ознаки фіктивного, навмисного банкрутства та дій доведення до банкрутства.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт загальної ліквідності перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, коли підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших дій, які, відповідно до статті 156-4Кримінального кодексу України, кваліфікуються умисними, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності (навмисне банкрутство).

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані неправдиві відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, – у таких випадках можуть мати місце ознаки приховування банкрутства.

4. Виявлення і оцінка основних факторів, які зумовлюють кризовий стан підприємства.

Передумовою виникнення банкрутства є взаємодія різноманітних факторів, що мають об’єктивний і суб’єктивний характер і зумовлюються операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства. Їх можна систематизувати таким чином (рис. 2.43 та 2.44).

Рис. 2.43. Внутрішні передумови виникнення банкрутства

 

 

Рис. 2.44. Зовнішні передумови виникнення банкрутства

 

5. Оцінка терміновості реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства і розробка заходів фінансової стабілізації підприємства.

У залежності від масштабів кризового стану система заходів фінансової стабілізації може бути спрямована на усунення неплатоспроможності підприємства, відновлення його фінансової стійкості чи зміну фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного росту.

У процесі аналізу вивчають можливості підприємства в подоланні кризових тенденцій за рахунок росту чистого грошового потоку, зменшення обсягу фінансових зобов’язань і перетворення їх з довгострокових на короткострокові, ліквідації необґрунтованих перевитрат і непродуктивних витрат, зниження рівня коефіцієнта операційного важеля і т.п.

Узагальнену оцінку здатності підприємства нейтралізувати загрозу банкрутства в короткостроковій перспективі дає коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства (Кнб) [3]:

,

де: ЧГП – очікувана сума чистого грошового потоку;

Фз – середня сума фінансових зобов’язань.

Для перевірки реальної можливості відновити свою платоспроможність розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців (Квід):

,

де: Клзк, Клзп – фактичне значення коефіцієнта загальної ліквідності відповідно на кінець і початок періоду;

Т – звітний період у місяцях;

6 – період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн – нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

При Квід<1 у підприємства упродовж 6-ти місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність, коли Квід>1, у підприємства є можливість за 6 місяців відновити платоспроможність.

 Згідно з Методичними вказівками Міністерства економіки України, якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом перевищує його нормативне значення (0,1), або протягом звітного кварталу спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації у процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта забезпечення при наявності тенденції зростання рентабельності, то платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!