Поняття, види та ознаки банкрутства
Банкрутство– це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у т.ч. зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх оплати.
Банкрутство може бути реальним, фіктивним або навмисним.
Реальне банкрутство виникає через здійснення неефективної, збиткової роботи та ризикованих операцій, що приводять до катастрофічних втрат капіталу, які не дозволяють підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність.
Фіктивне банкрутство виникає внаслідок навмисного оголошення підприємством своєї неплатоспроможності з метою отримання відстрочки своїх кредитних зобов’язань чи знижки з суми кредиторської заборгованості.
Навмисне банкрутство виникає внаслідок навмисного створення керівником чи власником стану неплатоспроможності підприємства в особистих інтересах чи інтересах інших осіб у результаті навмисного некомпетентного фінансового управління.
Навмисне і фіктивне банкрутство переслідується законом.
Основними ознаками банкрутства можуть бути:
· серйозні порушення фінансової стійкості підприємства, які заважають здійсненню його господарської діяльності;
|
|
|
· перевищення фінансових зобов’язань підприємства над його активами. Такий стан відображається показником «чиста від’ємна вартість підприємства», який відображає обсяг перевищення позиченого капіталу над сумою його активів;
· суттєва незбалансованість у рамках відносно тривалого періоду обсягів його грошових активів (тривале перевищення обсягу негативного грошового потоку над позитивним і відсутність перспектив перелому цієї негативної тенденції);
· тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів (значне перевищення невідкладних фінансових зобов’язань над сумою залишків його грошових засобів і активів у високоліквідній формі, що носить хронічний характер);
· суттєві втрати в основній діяльності, що відображаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажу і хронічній збитковості;
· наявність хронічної простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;
· збільшення до небезпечних розмірів позиченого капіталу;
· хронічний дефіцит власного оборотного капіталу;
· хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (виплата процентів, дивідендів, повернення позик);
|
|
|
· постійне збільшення тривалості обороту капіталу;
· використання короткотермінових позичених засобів для довгострокових вкладень;
· використання нових джерел фінансування на відносно невигідних умовах.
10.2 Діючі підходи до застосування діагностичних методів в аналізі потенційного банкрутства
Антикризове управління бізнесом вимагає систематичної регулярної оцінки кризових факторів фінансової діяльності та прогнозування можливого настання банкрутства ще до появи явних ознак. Така оцінка здійснюється на основі фінансового аналізу і має діагностичний характер.
Вчені-економісти, використовуючи термін «діагностика» в оцінці фінансової ситуації на підприємстві, застосовують його в сполученні з такими термінами, як «експрес», «фундаментальна”, «аналіз», «банкрутство», «експертна», «фінансово-економічна» та ін.
Ф. Ф. Aунапу відмічає: «Діагностика — метод аналізу стану виробничої системи для виявлення й усунення в ній диспропорцій, що сприяють появі «вузьких місць», тобто «хвороб» виробничого організму» [21].
А. П. Ковальов підкреслює: «Діагностика банкрутства — такий вид фінансового аналізу, що націлений у першу чергу на виявлення якомога раніше різноманітних збоїв і недоліків у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з погляду можливості настання банкрутства» [31].
|
|
|
І. А. Бланк дає наступне визначення діагностики, поділивши її на два етапи: експрес і фундаментальну . Екс прес-діагностика банкрутства забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти оперативні заходи для їх нейтралізації, а фундаментальна - дозволяє одержати найбільш розгорнуту картину кризового фінансового стану підприємства і конкретизувати форми і методи майбутнього його фінансового оздоровлення[10]. Запропонована Блаком І.А.система індикаторів нараховує 41 абсолютний і відносний показник, що характеризує різні сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому він виділяє три принципові характеристики оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства: легка фінансова криза; глибока фінансова криза; фінансова катастрофа.
Ряд науковців пропонують використання методу діагностики по слабких сигналах” [35], використовуючи систему моніторингу , яка дозволяє видслідковувати сильні і слабкі сигнали, що надходять із внутрішнього і зовнішнього середовища.
|
|
|
Базуючись на викладених вище визначеннях можна стверджувати, що експрес-діагностика фінансового стану й стійкості функціонування підприємства є етапом діагностичного циклу, що забезпечує по «слабких сигналах» (симптомах) виявлення порушень пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.
Фундаментальна діагностика фінансового стану й стійкості функціонування підприємства — етап діагностичного циклу, що дозволяє встановити причини порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.
Для діагностики фінансового стану й стійкості функціонування підприємства характерна наявність таких основних принципів [34].
Принцип 1. Від загального до часткового. Даний принцип припускає при діагностиці фінансового стану й стійкості функціонування підприємства послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої здійснюється діагноз. При цьому в процесі діагностики на початку дається загальний діагноз фінансового здоров'я підприємства, а при виявленні хвороби визначається її вид, причини і швидкість перебігу. Схематично даний принцип можна зобразити так, як показано на рис 2.41.
Рис 2.41 . Схематичне зображення принципу від загального до часткового [34]
Принцип 2. Від попередньої до остаточної оцінки. Суть цього принципу полягає в сполученні методу експрес-діагностики з остаточною фундаментальною діагностикою фінансового стану й стійкості функціонування підприємства. У першому випадку здійснюється моментальний, терміновий діагноз фінансового здоров'я підприємства, у другому — обґрунтоване, глибоке, фундаментальне дослідження виду фінансової хвороби і причин її виникнення. Схематично даний принцип можна зобразити таким чином (рис. 2.42).
Рис. 2.42 Схематичне зображення принципу від попередньої до остаточної оцінки [34]
Принцип 3. Охоплення повного циклу кругообігу капіталу. Зміст цього принципу полягає в діагностуванні фінансового стану і стійкості функціонування підприємства на всіх стадіях циклу кругообігу капіталу, тому що фінансова хвороба може виникнути на будь-якій з них, наприклад, надмірне запозичення коштів на стадії «залучення» або неефективне їх використання на стадії «використання».
Принцип 4.Поєднання статичних і динамічних оцінок.Даний принцип передбачає необхідність діагностичної оцінки фінансової стану й стійкості функціонування підприємства як на даний момент часу, так і характеристики динаміки його в часі. Це обумовлено тим, що фінансова хвороба підприємства може прогресувати, а може, навпаки, йти процес видужування.
Принцип 5. Поєдання кількісних і якісних оцінок. Суть принципу полягає в необхідності при діагностуванні фінансового стану й стійкості функціонування підприємства поєднувати кількісні і якісні методи оцінки. Кількісні методи діагностування фінансового стану й стійкості функціонування підприємства здійснюються за допомогою застосування розрахунково-обчислювальних процедур і встановлення критерію фінансового здоров'я або хвороби в числовій формі. Якісні методи є завершальною стадією діагностики фінансового стану й стійкості функціонування підприємства, коли, використовуючи кількісні методи за допомогою шкал або матриць, одержують словесну характеристику діагнозу фінансової хвороби підприємства і причини її виникнення.
Принцип 6. Формалізації оцінок. Він передбачає алгоритмізацію процесу діагностики фінансового стану й стійкості функціонування підприємства, чітку визначеність оцінок, послідовність їх проведення. Даний принцип знаходить свою реалізацію в індикаторах оцінки, шкалах, матрицях і класифікаціях.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 300; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!