Завдання аналізу та джерела інформації
Результати діяльності підприємства визначаються обсягом, структурою сформованого капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних активів та оптимізація його структури, що сприятиме ефективному використанню капіталу.
Основними завданнями аналізу джерел фінансування підприємства є:
· оцінка наявності, складу і динаміки джерел фінансування підприємства;
· оцінка виявлених змін у складі і структурі власного і позиченого капіталів;
· оцінка причин та наслідків зміни капіталу підприємства;
· оцінка ефективності використання капіталу;
· відшукання шляхів росту капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства.
Джерелами інформації для аналізу слугують:
1. Фінансова звітність підприємства.
· ф №1 «Баланс»;
· ф №4 «Звіт про власний капітал»;
· ф №5 «Примітки до річної фінансової звітності».
2. Регістри синтетичного і аналітичного обліку:
· журнал 2 «Облік довгострокових та короткострокових позик»;
· журнал 3, розділ 2 «Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов’язань»;
· журнал 7 «Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань»;
· відомість 7.1 аналітичних даних рахунка 42 «Додатковий капітал»;
· відомість 7.2 аналітичних даних рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»;
· відомість 7.3 аналітичних даних рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».
|
|
|
3. Фінансовий план.
Загальна оцінка джерел фінансування підприємства
Метою аналізу джерел фінансування підприємства євивчення тенденцій динаміки, обсягу, складу і структури капіталу і їх вплив на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.
Аналіз джерел фінансування здійснюють у такій послідовності.
Вивчається загальний обсяг капіталу (пасиву балансу) та оцінюється його динаміка; оцінюється співвідношення динаміки загального обсягу капіталу в зіставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції.
Ріст капіталу, в цілому, оцінюється позитивно, бо свідчить про розширення діяльності і рівень надійності підприємства.
Як позитивну тенденцію, слід відмітити перевищення темпів росту обсягу виробленої і реалізованої продукції над темпами росту капіталу. Це веде до росту показників капіталовіддачі, рентабельності, тобто свідчить про підвищення ефективності використання капіталу.
Вивчається структура капіталу, тобто частка власного і позиченого в загальній його сумі; вивчається загальна сума і частка позиченого капіталу, який залучається підприємством на довго- і короткостроковій основі.
|
|
|
Оцінюючи динаміку обсягу власного і позиченого капіталу, враховують їх позитивні і негативні характеристики (табл. 2.79).
Статья C. Таблиця 2.79
Характеристика власного і позиченого капіталу підприємства
[11, с. 221]
| Власний капітал | |
| Позитивні моменти | Негативні моменти |
| 1 | 2 |
| 1. Простота залучення, так як рішення, пов’язане із збільшенням власного капіталу, приймається власниками і менеджерами підприємства без необхідної згоди інших господарюючих суб’єктів | 1. Обмеженість обсягу залучення, а, відповідно, і можливостей розширення операційної та інвестиційної діяльності |
| 2. Висока здатність генерувати прибуток у всіх сферах діяльності, так як при його використанні не треба платити позиковий процент | 2. Висока вартість залучення через необхідність сплати дивідендів |
Статья CI. Продовження таблиці 2.79
| 1 | 2 | ||
| 3. Забезпечує фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність, а, відповідно, і знижується ризик банкрутства | 3. Не використовується можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позиченого (не враховується механізм дії фінансового важеля) | ||
| Позичений капітал
| |||
| 1. Досить широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії | 1. Використання цього капіталу пов’язано з ризиком зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно до частки позиченого капіталу | ||
| 2. Забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності збільшення обсягів господарської діяльності | 2. Активи, сформовані за рахунок позиченого капіталу, генерують менший прибуток, який знижується на суму позикового процента у всіх його формах | ||
| 3. Більш низька вартість у порівнянні з власним капіталом (виплати здійснюються за рахунок витрат, і тому в склад оподаткованого прибутку не входять) | 3. Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку | ||
| 4. Здатність генерувати приріст фінансової рентабельності (рентабельність власного капіталу – враховується механізм дії фінансового важеля) | 4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від кредиторів і вимагає в ряді випадків гарантії або застави | ||
Слід зазначити, що висока частка власного капіталу і її ріст, у цілому, оцінюється як позитивна риса фінансового стану, бо свідчить про зміцнення фінансових позицій підприємства, вміння ефективно господарювати, а ріст позиченого капіталу вказує на збільшення загальної суми боргу підприємства.
|
|
|
За даними балансу проаналізуємо зміни стану, структури джерел фінансування підприємства в таблиці 2.80
Статья CII. Таблиця 2.80
Загальна оцінка джерел фінансування підприємства
| Показники | На поч. звітного періоду | На кін. звітного періоду | Динаміка | Темп зміни, % |
| 1. Всього капіталу, тис. грн. | 10167,7 | 25462,9 | 15295,2 | 250,4 |
| 2. Власний капітал і прирівняні до нього джерела засобів у % до всього капіталу | 6366,6 62,62 | 22556,8 88,59 | 16190,2 25,97 | 354,3 – |
| 2.1. Власний капітал у % до капіталу | 5658,5 55,65 | 21675,3 85,13 | 16190,2 25,98 | 354,3 – |
| 2.2. Забезпечення наступних витрат і платежів у % до всього капіталу | 708,1 6,96 | 881,5 3,46 | 173,4 –3,5 | 124,5 – |
| 3. Доходи майбутніх періодів у % до всього капіталу | – – | – – | – – | – – |
| 4 . Позичений капітал у % до всього капіталу | 3801,1 37,39 | 2906,1 11,41 | –8695,0 –25,98 | 76,5 – |
На аналізованому підприємстві за звітний період весь приріст активів відбувся за рахунок власних і прирівнених до них джерел засобів. Їх величина зросла на 16190,2 тис. грн., або на 254,3%.
Власні і прирівнені до них джерела засобів – це сума першого, другого і п’ятого розділів пасиву балансу.
У джерелах формування активів найбільшу питому вагу становлять саме власні засоби. Її ріст можна оцінювати як позитивну тенденцію, бо вона свідчить про підвищення рівня фінансової незалежності суб’єкта господарювання.
Сума позиченого капіталу за звітний період зменшилася на 895 тис. грн., або на 23,5%. Його частка структурі капіталу знизилася на 25,98% і складає 11,41% сукупного капіталу підприємства.
Це свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства (фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування).
Алгоритм їх розрахунку і економічна інтерпретація розглянуті в § 2.9.2.
Оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання капіталу.
У процесі такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміці такі показники:
а) коефіцієнт рентабельності всього капіталу
де: Рк – рентабельність капіталу;
ЧП – чистий прибуток підприємства за відповідний період;
– середня вартість капіталу за відповідний період.
За своїм кількісним виміром цей показник відповідає коефіцієнту рентабельності активів, тобто характеризує рівень економічної рентабельності;
б) капіталовіддача:
де: Кк – коефіцієнт капіталовіддачі;
ОР – обсяг реалізації за певний період;
– середня вартість капіталу за певний період.
Цей показник характеризує обсяг чистого доходу на одиницю капіталу. Тобто в певній мірі служить для вимірювання ефективності операційної діяльності;
в) період обороту капіталу:
,
де: ТОк – тривалість обороту капіталу, в днях;
К – середній обсяг капіталу;
ОРод – одноденний обсяг реалізації в аналізованому періоді.
Чим менший період обороту капіталу, тим вища при інших рівних умовах ефективність його використання, так як кожний оборот капіталу генерує додатково певну суму прибутку;
г) капіталомісткість реалізації продукції (Ккм):
.
Даний коефіцієнт вказує на обсяг капіталу, який задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції і є базовим для моделювання потреби в капіталі на наступний період з врахуванням особливостей операційної діяльності.
Вивчаються основні фактори, які формують структуру капіталу; здійснюється оптимізація структури капіталу, при якій мінімізується його вартість при найбільшій прибутковості.
Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення авансованого власного і позиченого капіталів, при якому досягається оптимальне співвідношення між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтами фінансової стійкості підприємства.
В економічній літературі пропонуються різні методи оптимізації структури капіталу [11]. Розглянемо метод, що ґрунтується на критерії максимізації показника фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу), що отримав назву фінансовий важіль (леверидж).
Фінансовий важіль – це фінансовий механізм управління рентабельністю власного капіталу, що ґрунтується на оптимізації співвідношення власних і позичених засобів, тобто механізм, що допомагає підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал за рахунок використання позичених засобів.
Рівень додатково створюваного прибутку на власний капітал, при різній частці позиченого, відображається показником, що називається ефектом фінансового важеля:
ЕФЛ=(1–Сп) х (Ра–Ск) · 
,
де: ЕФЛ – ефект фінансового важеля, який полягає в прирості рентабельності власного капіталу, %;
Сп – ставка податку на прибуток, визначена дробом;
Ра – рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
Ск – середній розмір процентів за кредит, які платить підприємство за використання позиченого капіталу, %;
ПК – середня сума позиченого капіталу, який використовується підприємством.
ВК – середня сума власного капіталу підприємства.
Як видно, ефект фінансового важеля визначається:
а) податковим коректором фінансового важеля (1–Сп), який показує, як проявляється ефект в залежності від рівня оподаткування прибутку. Він не залежить від діяльності підприємства, бо ставка податку на прибуток визначається законодавчо. Однак, використовуючи пільговий режим оподаткування прибутку, що полягає в зниженні ставки оподаткування, можна підвищити (при інших рівних умовах) дію податкового коректора фінансового важеля на його ефект;
б) диференціалом фінансового важеля (Ра–Ск), який відображає різницю між рентабельністю активів (економічною рентабельністю) і рівнем ставки процента за кредит;
в) коефіцієнтом фінансового важеля (ПК/ВК), який характеризує суму позиченого капіталу в розрахунку на одиницю власного.
Якщо економічна рентабельність вища від ставки банківського процента, тобто коли диференціал має позитивне значення, то будь-який ріст коефіцієнта фінансового важеля веде до росту його ефекту. Ефект буде визначатися величиною диференціала: чим вище його значення, тим вищий ефект.
Однак ріст коефіцієнта фінансового важеля веде до зниження фінансової стійкості підприємства, генерує ризик банкрутства. Це спонукає кредиторів збільшувати ставку банківського процента. При певному значенні коефіцієнта фінансового важеля його диференціал може стати рівним нулю, або взагалі мати від’ємне значення. В таких умовах будь-яке збільшення позиченого капіталу веде до зниження рентабельності власного і тому є недоцільним.
Розглянемо методику застосування механізму фінансового важеля для оптимізації структури капіталу.
Умовний приклад. Нехай підприємство володіє власним капіталом на суму 40 тис. грн. Підвищення рівня ділової активності вимагає збільшення джерел фінансування за рахунок позиченого капіталу. Розрахуємо, якою повинна бути оптимальна структура капіталу, щоб рівень фінансової рентабельності підприємства був найбільший. Вихідні дані і дані розрахунків відобразимо в таблиці 2.81
Статья CIII. Таблиця 2.81
Розрахунок оптимальної структури капіталу за допомогою механізму дії фінансового важеля
(тис. грн.)
| Показники | Варіанти розрахунку | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1. Обсяг власного капіталу | 40 | 40 | 40 | 40 | 40 | 40 | 40 |
| 2. Можливий обсяг позиченого капіталу | – | 10 | 20 | 40 | 60 | 80 | 120 |
| 3. Загальний обсяг капіталу | 40 | 50 | 60 | 80 | 100 | 120 | 160 |
| 4. Структура капіталу: | |||||||
| 4.1. Власний капітал, % | 100 | 80 | 66,6 | 50 | 40 | 33,4 | 25 |
| 4.2. Позичений капітал, % | – | 20 | 33,4 | 50 | 60 | 66,6 | 75 |
| 5. Коефіцієнт фінансового важеля (ряд.2 : ряд.1) | – | 0,25 | 0,5 | 1 | 1,5 | 2 | 3 |
| 6. Коефіцієнт рентабельності активів | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 |
| 7. Ставка банківського процента, % | 18 | 18 | 18 | 18 | 18 | 18 | 18 |
| 8. Премія за ризик росту банкрутства, % | – | – | 0,5 | 1,0 | 1,5 | 2,0 | 2,5 |
| 9. Ставка банківського процента з врахуванням ризику, % (ряд.7 + ряд.8) | 18 | 18 | 18,5 | 19,0 | 19,5 | 20 | 20,5 |
Статья CIV.
Статья CV.
Статья CVI.
Статья CVII. Продовження таблиці 2.81
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 10. Обсяг прибутку без врахування процентів за кредит (ряд.2 х ряд.6 : 100) | 8 | 10 | 12 | 16 | 20 | 24 | 32 |
| 11. Сума сплачених процентів за кредит, % (ряд.2 х ряд.9 : 100) | – | 1,8 | 3,7 | 7,6 | 11,7 | 16 | 24,6 |
| 12. Обсяг прибутку з врахуванням процентів за кредит (ряд.10 – ряд.11) | 8 | 8,2 | 8,3 | 8,4 | 8,3 | 8 | 7,4 |
| 13. Ставка податку на прибуток | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 |
| 14. Сума податку на прибуток (ряд.12 х ряд.13) | 2,0 | 2,05 | 2,075 | 2,1 | 2,075 | 2 | 1,85 |
| 15. Обсяг чистого прибутку (ряд.12 – ряд.14) | 6,0 | 6,15 | 6,225 | 6,3 | 6,225 | 6,0 | 5,55 |
| 16. Коефіцієнт фінансової рентабельності (ряд.15 : ряд.1) | 0,150 | 0,154 | 0,155 | 0,158 | 0,155 | 0,150 | 0,14 |
| 17. Ефект фінансового важеля (ряд.6 – ряд.9) х (ряд.2 : : ряд.1) | 0 | 0,5 | 0,75 | 1 | 0,75 | 0 | –1,5 |
Як видно з даних таблиці, найвищий коефіцієнт фінансової рентабельності досягається при коефіцієнті фінансового важеля, що дорівнює 1. Він визначає співвідношення позиченого і власного капіталу в пропорції 50:50. Ефект фінансового важеля при цьому найбільший. Приведені дані показують, що ефект фінансового важеля зведений до нуля в 6 варіанті при співвідношенні позиченого і власного капіталу в пропорції 33,4:66,6. У цьому випадку диференціал фінансового важеля дорівнює нулю, внаслідок чого використання позиченого капіталу ефекту не дає. В останньому, 7 варіанті ефект фінансового важеля від’ємний. При такому співвідношенні частина прибутку, яка створюється власним капіталом, використовується на сплату високих банківських процентів.
Приймаючи остаточне рішення при формуванні структури капіталу, крім використання того чи іншого методу оптимізації, необхідно брати до уваги певні фактори. Їх склад відображено на рис. 2.33.
Рис. 2.33 Основні фактори формування структури капіталу
Галузеві особливості діяльності суб’єктів господарювання визначають структуру його активів. Висока частка необоротних активів свідчить про високу фондомісткість виробництва і низьку мобільність капіталу. Ці умови зменшують доступ підприємства до зовнішніх джерел фінансування і змушують його збільшувати частку власного капіталу в їх складі.
На ранніх стадіях життєвого циклу підприємства змушені більше засобів інвестувати в свій розвиток. Високий рівень інвестиційних потреб таких підприємств при високій вартості позиченого капіталу, що зменшує доступ до кредитних ресурсів, змушує їх збільшувати обсяг і частку власного капіталу. В той же час підприємства, що перебувають на стадії зрілості і ведуть не таку активну діяльність, мають можливість залучати необхідні їм кредитні ресурси на більш вигідних умовах. Це об’єктивно веде до росту частки позиченого капіталу.
У період підйому кон’юнктури товарного ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, в умовах росту обсягу продажу стає безпечніше користуватися позиченим капіталом. Несприятливі ж умови, економічний спад, що супроводжується зниженням обсягу реалізації, ведуть до зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, генерують ризик банкрутства і сприяють зменшенню частки позиченого капіталу в джерелах фінансування активів.
Кон’юнктура фінансового ринку визначає вартість кредитних ресурсів. При збільшенні ставки банківського процента диференціал фінансового важеля може набути від’ємного значення. Це робить недоцільним використання позичених засобів.
Зростання рівня прибутковості операційних активів збільшує диференціал фінансового важеля, а значить, і його ефект. Це знижує частку використання позичених засобів.
Високий діловий імідж і кредитний рейтинг підприємства збільшують можливість залучення підприємством позиченого капіталу і навпаки.
Режим оподаткування, ставка податку на прибуток впливає на структуру капіталу. При зменшенні ставки оподаткування збільшується податковий коректор (податковий щит), що вказує на суму економії податкових платежів, яка буде отримана за рахунок використання кредитних ресурсів. Ця економія виникає у зв’язку з тим, що на суму процентів, що виплачуються банку зменшується величина оподатковуваного прибутку. В таких умовах доцільніше змінювати структуру капіталу в бік росту власного. В той же час при високій ставці оподаткування підвищується ефективність використання позиченого капіталу.
Фінансові ризики і ставлення до них власників підприємства впливає на співвідношення позиченого і власного капіталу в складі джерел фінансування підприємства. Коефіцієнт фінансового важеля відображає рівень цього ризику. Неприйнятність ризику формує у власників підприємства бажання збільшувати частку власного капіталу. І навпаки, бажання розширювати обсяги діяльності, отримувати більший прибуток на вкладений капітал, нехтування ризиком дозволяє максимально збільшити частку позиченого капіталу.
Бажання зберегти контроль, самостійність і владу в управлінні підприємством не дозволяє власникам згодитися на збільшення обсягу акціонерного (статутного) капіталу, навіть за сприятливих умов. Тому часто бажання зберегти контрольний пакет акцій чи контрольний обсяг пайового капіталу штовхає власників на збільшення джерел фінансування за рахунок позичених засобів.
Аналіз власного капіталу
Власний капітал є вкладеннями власників в майно суб’єкта господарювання для початку та продовження їх бізнесу. Згідно П(С)БО 2 «Баланс», власний капітал (ВК) – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Частина активів, сформована за рахунок власного капіталу, є чистими активами підприємства.
З метою розуміння суті, значення власного капіталу для діяльності підприємства розглянемо його функції [20, с. 15] (рис. 2.34).
Рис. 2.34. Функції власного капіталу підприємства
Функція довгострокового фінансування означає, що власний капіталперебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго.
Функція фінансування ризикувказує на те, щовласний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори.
Функція самостійності і влади визначає ступінь незалежності та впливу власника на діяльність підприємства.
Функція розподілу доходів і активів вказує на частку окремих власників у капіталі, є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства.
Аналіз власного капіталу здійснюється в такій послідовності.
Вивчається загальний обсяг власного капіталу та його динаміка; відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства; динаміка питомої ваги власного капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства.
Перевищення темпів приросту власного капіталу над темпом приросту активів свідчить про ріст фінансової незалежності підприємств, а темпів приросту обсягу реалізації на темпами приросту власного капіталу є свідченням підвищення ефективності основної діяльності.
На основі «Звіту про власний капітал» вивчається склад власного капіталу і зміни, які відбулися в ньому протягом звітного періоду. Оцінюються фактори, за рахунок яких відбулися зміни як в обсязі, так і в складі власного капіталу.
Оцінюючи склад власного капіталу, беруть до уваги кваліфікаційні ознаки, відображені на рис.2.35.
За видами власний капітал поділяють на статутний, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток. До підсумку (валюти) балансу включається лише оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається вирахуванням із загальної суми випущених акцій, тобто зареєстрованого капіталу, суми дебіторської заборгованості власників за внесками до статутного капіталу. Залишок неоплаченого капіталу показують у дужках і вираховують при визначенні загального обсягу власного капіталу. Підлягає вилученню із загального обсягу власного капіталу фактична собівартість акцій власної емісії та часток, викуплених підприємством у його учасників? з метою перепродажу, анулювання чи розповсюдження серед своїх працівників.
За джерелами утворення він поділяється на внутрішній та зовнішній.
До зовнішнього можна віднести статутний капітал, додатково вкладений капітал, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.
До внутрішнього – нерозподілений прибуток, резервний капітал, сума дооцінки необоротних активів.
Рис.2.35. Систематизація власного капіталу підприємства за основними класифікаційними ознаками [20]
За формою існування виділяють інвестований капітал, подарований капітал та нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал – це номінальна вартість акцій підприємства, а також додатково вкладений капітал.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) показує суму прибутку, що залишається у підприємства після сплати дивідендів та формування резервного капіталу, або сума непокритого збитку. Остання зменшує обсяг власного капіталу.
Подарований капітал показує обсяг безкоштовно отриманих матеріальних і нематеріальних активів.
За рівнем відповідальності капітал поділяють на реєстрований (статутний) капітал, сума якого оголошується при реєстрації підприємства і при зміні його величини вимагає перереєстрації засновницьких документів. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм мінімальний його розмір регулюється законодавством. Нереєстрований капітал складається з додатково вкладеного капіталу, подарованого та резервного капіталу і нерозподіленого прибутку.
До складу власних джерел фінансування, крім власного капіталу (1 розділ пасиву балансу), в аналітичній практиці слід відносити джерела засобів, відображені в II і V розділах пасиву балансу.
Стандарт 11 «Зобов’язання» трактує забезпечення наступних витрат і платежів як різновид зобов’язань, що створюються для відшкодування майбутніх витрат на здійснення виплат відпусток, додаткового пенсійного забезпечення, гарантійних зобов’язань, інших витрат (наприклад, пов’язаних із реструктуризацією підприємства чи виконання обтяжливих зобов’язань).
Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, облік забезпечень і цільового фінансування здійснюється на рахунках 4-го класу «Власний капітал та забезпечення зобов’язань». В Інструкції зазначено: «Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого і неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. І далі читаємо: «На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення до витрат поточного періоду. Тобто це власні кошти підприємства, які ним резервуються з власної ініціативи для згладжування протягом певного періоду витрат.
До цього розділу належить також цільове фінансування і цільові надходження. На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в т.ч. отримана гуманітарна допомога, субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо, тобто різні види допомоги, які можна трактувати як безповоротно надані підприємству джерела формування засобів).
Згідно з методичними рекомендаціями про застосування регістрів бухгалтерського обліку, для обліку власного капіталу і забезпечення зобов’язань передбачається вести спільний обліковий регістр – журнал 7. Все вищеперераховане дає можливість розглядати 2 розділ пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» як засоби, прирівняні до власного капіталу.
Схожа ситуація з даними 5 розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів». Це доходи, які отримані протягом поточного періоду (наприклад, авансові орендні платежі), однак формують фінансовий результат наступних періодів. З аналітичної точки зору, ці засоби можна також прирівняти до власних.
Висока частка власного капіталу в цілому оцінюється як позитивна риса фінансового стану. Ріст власного капіталу відповідає як інтересам власників, так і кредиторів, бо:
· дає можливість проводити незалежну фінансову політику, веде до росту фінансової стійкості;
· свідчить про ріст ефективності господарювання, про здатність формувати й ефективно розподіляти прибуток, вміння підтримувати рівновагу за рахунок внутрішніх джерел;
· власний капітал служить джерелом забезпечення кредиту, джерелом погашення боргів у разі ліквідації підприємства.
Однак висока і стійка частка власного капіталу може бути наслідком небажання або невміння використовувати банківські кредити. Цей факт веде до обмеження можливостей розвитку підприємства. Збільшення частки позичених засобів за певних умов (якщо рентабельність активів більша, ніж ставка банківського процента) веде до підвищення рентабельності власного капіталу (фінансовий важіль).
У процесі аналізу оцінюють фактори, за рахунок яких відбулися зміни як в обсязі, так і в складі власного капіталу. Зміни в складі власного капіталу можуть відбутися внаслідок:
· переоцінки активів;
· чистого прибутку (збитку) за звітний період;
· розподілу прибутку;
· внесків учасників;
· вилучення капіталу;
· інших змін у капіталі.
Узагальнена оцінка складу власного капіталу відображена в 2.82.
Статья CVIII. Таблиця 2.82.
Оцінка складу, структури та динаміки власного капіталу
(тис. грн.)
| Показник | На поч. періоду | На кінець періоду | Динаміка | ||||
| сума | питома вага,% | сума | питома вага,% | абсолютна | від- носна, % | у структурі,%,% | |
| 1. Статутний капітал | 138,9 | 2,45 | 1378,9 | 0,64 | – | – | –1,81 |
| 2. Пайовий капітал | – | – | – | – | – | – | – |
| 3. Додатковий вкладений капітал | – | – | – | – | – | – | – |
| 4. Інший додатковий капітал | 5412,2 | 95,65 | 18185,7 | 83,90 | 1273,50 | 236,01 | –11,75 |
| 5. Резервний капітал | 34,7 | 0,61 | 34,7 | 0,16 | – | – | –0,45 |
| 6. Нерозподілений прибуток | 72,7 | 1,29 | 3316,0 | 15,30 | 3243,3 | 4461,2 | 14,01 |
| 7. Неоплачений капітал | – | – | – | – | – | – | – |
| 8. Вилучений капітал | – | – | – | – | – | – | – |
| 9. Всього власного капіталу | 5658,5 | 100,0 | 21676,3 | 100,0 | 16016,8 | 283,06 | – |
Як свідчать дані таблиці, збільшення власного капіталу відбулося за рахунок переоцінки вартості основних засобів, а також за рахунок росту суми нерозподіленого прибутку.
Оцінюється достатність власних фінансових ресурсів для формування активів підприємства.
Проводячи аналіз джерел фінансування активів, слід дотримуватися принципу цільового призначення, тобто фінансування певних активів здійснюється за рахунок певних джерел.
Джерелами фінансування необоротних активів, як правило, є власний капітал і прирівняні до нього джерела засобів та позичений капітал, що залучається підприємством на довгостроковій основі. Не виключені випадки їх формування і за рахунок короткотермінових зобов’язань. Хоча наявність останнього джерела фінансування необоротних активів часто вважають ознакою зростаючих фінансових труднощів підприємства. Формування необоротних активів за рахунок власних засобів є гарантією того, що у випадку фінансової кризи не будуть продані основні засоби з метою виконання короткострокових зобов’язань. Звідси слідує, що основний капітал підприємства повинен формуватися за рахунок позиченого капіталу, що залучається підприємством на довгостроковий період, і власного капіталу, який без визначення строку повернення внесений його засновниками. Цей принцип називається золотим правилом балансу.
Оборотні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок позиченого капіталу, що залучається на короткостроковій основі. Хоча не виключене фінансування оборотних активів за рахунок позичених довгострокових джерел.
Щоб порахувати, який обсяг власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів використовується на фінансування поточної діяльності, а який капіталізований, тобто вкладений у необоротні активи, розраховуються такі показники, як власний основний капітал, власний оборотний капітал, робочий капітал.
Власний основний капітал розраховується як:
ВОС=НА–ДКн,
де: ВОС – власний основний капітал;
НА – загальна сума необоротних активів;
ДКн – сума довгострокового позиченого капіталу, який використовується на фінансування необоротних активів підприємства.
Якщо необоротні активи профінансовано за рахунок залучення короткострокових позичених джерел, то від отриманої різниці віднімають їх суму. Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка направляється на фінансування необоротних активів.
При визначенні власного оборотного капіталу здійснюють такі розрахунки:
ВОК = ОБа–ПЗ,
де: ВОК – власний оборотний капітал;
ОБа – оборотні активи підприємства;
ПЗ – сума поточних зобов’язань підприємства.
Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка спрямована на фінансування оборотних активів підприємства.
Власний оборотний капітал можна також розрахувати ще таким чином: від загальної суми першого, другого, третього і п’ятого розділів пасиву балансу відняти суму необоротних активів підприємства (першого розділу активу балансу).
У процесі аналізу оцінюється величина перерахованих показників і їх динаміка.
Ріст частки власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу свідчить про його високу мобільність, оскільки більша частина власного капіталу знаходиться у високоліквідній формі. Для оцінки такого співвідношення використовують коефіцієнт маневрування (Км):
.
Для оцінки достатності власних джерел фінансування для формування активів, крім коефіцієнта маневрування, використовується коефіцієнт забезпеченості матеріальних оборотних активів власним оборотним капіталом, коефіцієнт забезпеченості підприємства власним оборотним капіталом (його ще називають коефіцієнтом самофінансування розвитку підприємства), коефіцієнт автономії (див. § 2.9.2).
Узагальнена оцінка джерел фінансування підприємства відображена в таблиці 2.83.
Статья CIX. Таблиця 2.83.
Загальна оцінка джерел фінансування підприємства
| Показники | На поч. звітного періоду | На кін. звітного періоду | Динаміка | Темп зміни, % |
| Всього капіталу, тис. грн. | 10167,7 | 25462,9 | 15295,2 | 250,4 |
| 1. Власний капітал і прирівняні до нього джерела засобів у % до капіталу | 6366,6 62,61 | 22556,8 88,59 | 16190,2 25,48 | 354,3 – |
| 1.1. Власний капітал у % до власного і прирівняного | 5658,5 88,88 | 21675,3 96,09 | 16016,8 7,21 | 383,06 – |
| 1.2. Забезпечення наступних витрат і платежів у % до власного і прирівняного | 708,1 11,12 | 881,5 3,91 | 173,4 –7,21 | 124,5 – |
| 1.3. Доходи майбутніх періодів в % до власного і прирівняного | – – | – – | – – | – – |
| 1.4. Наявність власного оборотного капіталу в % до власного і прирівняного | 2310,0 36,28 | 5051,2 22,39 | 2741,2 –13,89 | 218,62 – |
| 1.5. Наявність власного основного капіталу у % до власного і прирівняного | 4056,6 63,72 | 17505,6 77,61 | 13449,0 13,89 | 431,5 – |
Як позитивну тенденцію слід відмітити ріст обсягу власного оборотного капіталу, адже він вказує про зменшення обсягу власного капіталу, який був спрямованний на фінансування оборотних активів.
Хоча сума власного оборотного капіталу за звітний період зросла, але його частка в структурі власних джерел засобів знизилась на 13,9%. Так, на початок року 36,3% власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів направлялося на фінансування поточної діяльності, тобто було вкладено в оборотні активи.
На кінець звітного періоду ця частка знизилась і склала 22,4%. Відповідно, 63,7% цих засобів на початок року пішло на формування необоротних активів. На кінець року частка необоротних активів, сформованих за рахунок власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів, зросла до 77,6%. Про це свідчить динаміка власного основного капіталу. Така ситуація веде до сповільнення оборотності власного капіталу.
Оцінюється ефективність використання власного капіталу.
До таких показників відносять рентабельність власного капіталу, капіталовіддачу власного капіталу, його оборотність.
Рентабельність власного капіталу розраховують як відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу; капіталовіддачу – як відношення чистого доходу до середньої величини власного капіталу; оборотність – за аналогічною формулою.
Коефіцієнт оборотності відображає активність власного капіталу, яким ризикують власники підприємства. Зниження в динаміці цього показника означає бездіяльність частини власного капіталу, тобто свідчить про нераціональність його використання. В таких випадках для підвищення ефективності власного капіталу необхідно підвищувати його рентабельність. Тому в процесі аналізувивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рентабельності власного капіталу, шляхом розкладання даного показника на ряд часткових коефіцієнтів його формування, а саме:
· рентабельності продаж (Рор) – відношення чистого прибутку до виручки;
· оборотності капіталу (КОк) – відношення виручки до середньої суми капіталу;
· структури капіталу (Ск) – як відношення всього капіталу до середньої суми власного капіталу
Факторний аналіз зміни рентабельності власного капіталу показано в § 2.6.7.
Аналіз позиченого капіталу
Позичений капітал характеризує ресурси залучені підприємством для фінансування своєї діяльності. Він характеризує обсяг його фінансових зобов’язань, загальну суму боргу. Позичений капітал, що функціонує на підприємстві, класифікують за різними ознаками (див. рис. 2.36).
Рис. 2.36. Класифікація позиченого капіталу підприємства
Залежно від строку погашення зобов’язання поділяють на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», зобов’язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом операційного циклу підприємства або повинне бути погашене протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов’язання є довгостроковими.
До поточних зобов’язань належать:
· поточна частина довгострокових зобов’язань;
· короткострокові кредити банків;
· кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в тому числі сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі;
· заборгованість за отриманими авансами, за нарахованими сумами платежів до бюджету та позабюджетних фондів, за страхуванням, з оплати праці, за розрахунками з учасниками за по внутрішніми розрахунками.
Основними формами довгострокових зобов’язань є довгострокові кредити банків зі строком використання більше одного року, заборгованість за емітованими облігаціями, сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.
За формами залучення виділяють фінансовий, товарний кредит та внутрішню кредиторську заборгованість.
Фінансовий кредит включає банківський кредит, фінансовий лізинг і займи підприємства.
Під банківським кредитом розуміють грошові засоби, надані підприємству банками для цільового використання на певний період під певні проценти. Займи – це зобов’язання підприємства із залучення позичених коштів (крім кредитів банку), на які нараховуються відсотки (наприклад, облігаційний займ, відсоткові векселі). Фінансовий лізинг відображає залучення позичених засобів у формі фінансової оренди необоротних активів.
Товарний кредит відображає кредиторську заборгованість підприємства, тобто суму заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.
Фінансовий і товарний кредит відображають зовнішні джерела залучення позиченого капіталу.
Внутрішня кредиторська заборгованість підприємства відображає його поточні зобов’язання за розрахунками. Її склад відображено на рис. 2.37.
Ці зобов’язання називаються нарахованими витратами. Вони нараховуються регулярно (щомісяця), а погашаються в певні строки. З моменту нарахування засоби, які входять до внутрішньої кредиторської заборгованості, вже не є власністю підприємства, а розглядаються як різновид позиченого капіталу, що формується із внутрішніх джерел.
Рис. 2.37. Склад внутрішньої кредиторської заборгованості
В залежності від умов виникнення виділяють:
1. дійсне ( реальне) зобовязання – щодо якого точно визначено строк і суму виконання (придбання товарів і отримання послу приводить до виникнення кредиторської заборгованості - зобов’язань перед постачальниками, а одержання позики банку –до виникнення зобов’язання перед банками повернути борг);
2. умовне (потенційне) зобов’язання – щодо яких суми і час майбутніх платежів не визначені ( оплата відпусток працівникам, здійснення гарантійного ремонту і т.п.) Сума таких зобов’язань визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок. Не всі зобов’язання такого типу будуть перетворені в реальні. Так, не всі працівники отримають оплату за відпустку через плинність кадрів, тільки незначна частина продукції потребуватиме гарантійного ремонту.
Такі зобов’язання називаються забезпеченнями. Для їх обліку передбачено рах.47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. Їх відображають в 2 розділі пасиву балансу.
Позичений капітал може залучатися підприємством на відтворення активів чи інші господарсько-соціальні потреби.
Аналіз позиченого капіталу має на меті оцінити обсяг, склад, форми залучення та ефективність використання позичених засобів підприємством. Його здійснюють у такій послідовності.
Вивчається динаміка позиченого капіталу, а також частка цього капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, динаміка коротко- і довгострокових позичених засобів і їх відповідність обсягу оборотних і необоротних активів; темпи зміни позиченого капіталу зіставляються з темпами зміни власного капіталу, та активів підприємства.
Враховуючи те, що обсяг позиченого капіталу вказує на загальну суму боргу, його ріст не дає можливості підприємству проводити незалежну фінансову політику, вказує на погіршення його фінансової стійкості, генерує ризик банкрутства. Така ситуація супроводжується перевищенням темпів приросту позиченого капіталу над темпом приросту власного капіталу і активів. Однак треба врахувати, що ріст частки позичених засобів за певних умов веде до підвищення рентабельності власного капіталу (фінансовий важіль).
Вивчимо склад та структуру позиченого капіталу в таблиці 2.84
Статья CX. Таблиця 2.84
Оцінка складу та структури позиченого капіталу підприємства
(тис. грн.)
| Показники | На поч. звітного періоду | На кін. звітного періоду | Динаміка | Темп зміни, % |
| 1. Всього капіталу, тис. грн. | 10167,7 | 25462,9 | 15295,2 | 250,4 |
| 2. Позичений капітал у % до всього капіталу, в т.ч. | 3801,1 37,38 | 2906,1 11,41 | –895,0 –25,97 | 76,5 – |
| 2.1. Довгострокові зобов’язання у % до позиченого капіталу | 279,1 7,34 | 105,8 3,64 | –173,3 –3,70 | 37,91 – |
| 2.2. Поточні зобов’язання у % до позиченого капіталу | 3522,0 92,66 | 2800,0 96,36 | –721,7 3,17 | 79,51 – |
| 2.2.1. у т.ч. кредиторська заборгованість у % до позиченого капіталу | 3036,5 79,88 | 2440,3 83,97 | –596,2 4,09 | 80,37 – |
Як свідчать дані таблиці 2.84, обсяг позиченого капіталу зменшився на 895,0 тис. грн., або на 150,4%. Відбулися зміни в структурі позиченого капіталу: частка довгострокових зобов’язань зменшилася, а зросла частка поточних зобов’язань.
Вивчається склад позиченого капіталу в розрізі форм та строків залучення; аналізується в динаміці частка фінансового, товарного кредитів та внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позиченого капіталу, який використовується підприємством; виявляється динаміка питомої ваги окремих їх видів у складі фінансового, товарного кредитів і внутрішньої кредиторської заборгованості; перевіряється своєчасність нарахування і виплат засобів за окремими рахунками.
У процесі аналізу виявляється сума кредитів і займів, не сплачених у строк, виявляються причини їх утворення, оцінюються штрафні санкції за прострочку платежу.
Вивчається участь позиченого капіталу у формуванні активів підприємства. В процесі аналітичного дослідження розраховується, яка частка необоротних активів і оборотних активів покрита позиченим капіталом.
Вивчається ефективність використання позиченого капіталу в цілому і окремих його форм.
З цією метою використовуються показники оборотності і рентабельності позиченого капіталу:
,
де: Рпк – рентабельність позиченого капіталу,
ЧП – чистий прибуток підприємства за відповідний період,
– середня величина позиченого капіталу за відповідний період.
,
де: ТОпк – тривалість обороту позиченого капіталу (в днях);
ПК – середня величина позиченого капіталу за відповідний період;
ОРод – одноденний обсяг реалізації в цьому ж періоді.
Критеріями ефективності використання банківського кредиту є дотримання наступних умов:
· рівень кредитної ставки по короткостроковому банківському кредиту повинен бути нижчий від рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;
· рівень кредитної ставки по довгостроковому кредиту повинен бути нижчим від коефіцієнта рентабельності активів.
Критеріями ефективності використання товарного кредиту є дотримання наступних умов:
· вартість товарного кредиту не повинна перевищувати рівень ставки процентів за короткостроковий банківський кредит;
· перевищення швидкості обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, сформованих за його рахунок, над швидкістю обороту товарного кредиту.
Критеріями ефективності використання внутрішньої кредиторської заборгованості є отримання ефекту, який полягає в скороченні потреби підприємства в кредитах і витратах, пов’язаних з їх обслуговуванням:
,
де: Е – ефект від використання внутрішньої кредиторської заборгованості;
КЗ – середні залишки (або приріст) внутрішньої кредиторської заборгованості за звітний період;
%К – середньорічна ставка процента за короткостроковим кредитом.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 307; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!