Порівняння основних характеристик кредитних і факторингових операцій
| Основні характеристики кредитного фінансування | Основні характеристики факторингового фінансування |
| Повертається позичальником банку | Погашається грошима дебіторів постачаль- ника |
| Видається на фіксований строк | Виплачується на строк фактичної відстрочки платежу |
| Повертається в строк, обумовлений кредитним договором | Факторингове фінансування здійснюється в в в в день поставки товару |
| Видається під заставу | Відсутність забезпечення |
| Видається на завчасно обумовлену суму | Розмір фактичного фінансування необме- жений і може збільшуватися із ростом обсягу продажу постачальника |
| Погашається в завчасно обумовлений строк | Погашається в день фактичної оплати де- бітором продукції |
| Передбачає оформлення великої кількості документів | Здійснюється автоматично при пред’явленні накладної і рахунку-фактури |
| Повернення кредиту не гарантує його нового отримання | Продовжується безстроково |
| Не передбачає ніяких послуг | Супроводжується управлінням дебіторсь- кою заборгованістю |
Аналізуючи загальну схему здійснення факторингових операцій, можна дійти висновку , що позитивними сторонами використання цієї послуги є покриття банком значної частини кредитних, валютних, процентних та ліквідних ризиків підприємства.
Під кредитними ризиками розуміють ризики постачальників, пов’язані з не оплатою поставок з відстрочкою платежу. При факторинговому обслуговуванні без регресу постачальник, одержуючи кошти від банку в рахунок чергової поставки, передає банку право вимагати платіж. Після фінансування поставки банком, його дебітором вже стає покупець продукції, і якщо покупець не оплачує поставку, то збитків зазнає банк, а не постачальник. Таким чином, покриваються кредитні ризики постачальника за поставками з відстроченням платежу при факторинговому обслуговуванні.
|
|
|
Валютний ризик – це ризик зміни курсу іноземної валюти в період відстрочки платежу. Покриття валютних ризиків постачальника полягає в негайному конвертуванні грошових коштів, отриманих від банку як авансовий платіж під оплату валютного контракту. Цей аспект факторингових послуг важливий для тих компаній, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Функція покриття валютних ризиків в рамках факторингу дозволяє постачальникам не використовувати типові методи хеджування цих ризиків за допомогою підвищення ціни в національній валюті на розмір можливої її девальвації за період оборотності поставки, або використання в якості відпускних цін умовних одиниць. Звільнивши себе від необхідності застосовування таких непопулярних серед покупців заходів як підвищення ціни, і захистивши себе від валютних ризиків за рахунок факторингу, постачальник одержує додаткові конкурентні переваги на ринку.
|
|
|
При факторингу постачальник покриває так звані процентні ризики. Ці ризики виникають у компаній, що будують свій бізнес в умовах нестачі власного оборотного капіталу. При різкій зміні ринкової вартості позиченого капіталу зростає собівартість товару (послуги) і, відповідно, ціна на продукцію постачальника. При факторингу, як правило, банк гарантує постачальнику, незмінність вартості грошових ресурсів, що надаються останньому протягом тривалого періоду часу (наприклад, півроку або рік). Цей аспект факторингового обслуговування є додатковим стабілізуючим чинником для бізнесу постачальника.
Ліквідні ризики є ризиками виникнення незбалансованості в часі надходжень і виплат грошових засобів, а саме нездатності підприємства вчасно отримувати платежі від покупців в рахунок здійснених поставок, і формувати грошові потоки на погашення власної кредиторської заборгованості. При факторингу постачальник одержує кошти за поставкою від банку практично у момент її здійснення, тому ліквідні ризики постачальника нейтралізує банк.
|
|
|
В рамках функції управління дебіторською заборгованістю банк веде облік стану і руху дебіторської заборгованості постачальника. При цьому він регулярно надає постачальнику звіти щодо її стану та динаміки. Крім контролю за дебіторською заборгованістю постачальника банк у міру необхідності контактує з його покупцями (наприклад, при наближенні до критичних термінів прострочки платежу). Таким чином, здійснюючи адміністративне управління дебіторською заборгованістю постачальника, банк звільняє його від необхідності стежити за станом своєї дебіторської заборгованості. Отримана від банку інформація є достатньою для ухвалення управлінських рішень, крім того співробітники компанії-постачальника дістають можливість сконцентрувати свої зусилля на розвитку виробництва, оцінці збуту, вивченні ринків, розв’язанні господарських, організаційних і інших важливих питань.
Невід'ємною послугою при управління дебіторською заборгованістю є надання постачальнику програмного забезпечення, що дозволяє управляти інформаційними потоками між банком і постачальником.
Результати використання факторингової технології в підприємницькому бізнесі очевидні. Фінансовим результатом впровадження факторингу є прискорення оборотності оборотних засобів і, відповідно, скорочення потреби в них. Оскільки при фінансуванні постачальника в рамках факторингу останній фактично не стає позичальником (на відміну від випадку з кредитом), в його балансі не виникають зобов’язання. Таким чином, залишаючись “чистим” від боргів, постачальник, при необхідності, зможе сміливо претендувати на додаткове фінансування, наприклад, у формі кредитної лінії або овердрафту як в банку-факторі, так і в будь-якому іншому банку, бо його кредитний рейтинг не знижується. Покриття значної частини ризиків, банківський контроль за дебіторською заборгованістю постачальника забезпечують його фінансову стійкість та ліквідність.
|
|
|
Комерційний результат від використання факторингу проявляється в можливості підтримання товарного асортименту в необхідному обсязі для задоволення потреб покупців. Можливість одержувати кошти за поставкою відразу після відвантаження дозволяє надати покупцю пільгові умови при придбанні товару (наприклад, збільшити відстрочку платежу і т.п.). Це у свою чергу приводить до зростання обсягів збуту.
До недоліків факторингових операцій можна віднести втрату прямих зв’язків з покупцями продукції в процесі здійснення ними платежів.
Незважаючи на недостатню законодавчу врегульованість факторингових операцій, високу його вартість, цей вид послуг може бути надзвичайно ефективним для підприємств, які мають проблеми з неконтрольованим зростанням дебіторської заборгованості.
Підсумовуючи сказане, необхідно відмітити, що факторинг, широко розвинутий на заході робить тільки перші кроки в Україні. Він є одним з небагатьох, на сьогоднішній день, банківських продуктів, направлених на дійсну підтримку і розвиток підприєництва. В умовах наявної кризи неплатежів, нестачі власних оборотних засобів, факторинг, є важливим інструментом росту українського ринку товарів і послуг.
Оцінюючи перспективи розвитку факторингових операцій, необхідно зауважити, що вони є спорідненими з такими операціями як страхування кредитного ризику, котрий є ліцензованим видом діяльності страхової компанії і вексельного обігу, який можна використовувати в різноманітних сферах виробничо-господарської діяльності.
Аналіз грошових активів
Грошові активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що відображають суми грошей, що на дату балансу перебувають у касі, на банківських рахунках, у дорозі, у формі грошових документів та виставлених акредитивів. До складу грошових коштів не включають гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом строку, що перевищує один рік. Їх слід відображати в складі необоротних активів, як інші фінансові інвестиції.
Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» і П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» еквівалентами грошових коштів є короткострокові (терміном до 3-х місяців) високоліквідні фінансові інвестиції підприємств, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Найбільш розповсюдженим видом еквівалентів грошових засобів є ощадний (або депозитний) сертифікат. Це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотка по ньому.
Крім того, еквівалентами грошових засобів можуть бути вкладення в акції. Оскільки акція – це цінний папір, що не має встановленого терміну обігу, то виступати еквівалентом грошових засобів може лише тоді, коли придбана на короткий термін, тобто з метою перепродажу.
Облігації також можуть виступати як еквіваленти грошових коштів, якщо вони видані на термін до трьох місяців або придбані незадовго до погашення. В Україні випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємства.
Ще одним видом еквівалентів грошових коштів можуть виступати казначейські зобов’язання держави. Цей вид цінних паперів на пред’явника розміщується виключно на добровільних засадах серед населення і засвідчує внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фінансового доходу.
Основною метою вкладень в еквіваленти грошових коштів є отримання доходу за рахунок вигідного розміщення тимчасово вільних коштів та захист грошових засобів від інфляції.
Основні напрямки використання грошових активів відображено на рис. 2.32
Рис. 2.32. Основні напрямки використання грошових активів підприємства
Основною метою аналізу грошових активів є обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на забезпечення постійної платоспроможності та ефективне використання тимчасово вільних грошових засобів підприємства.
Оцінюється склад, структура і динаміка та рівень участі грошових активів в оборотному капіталі.
У процесі аналізу необхідно врахувати, що ріст і значна частка грошових активів підприємства свідчать про його готовність вчасно покривати свої зобов’язання та використовувати їх в інших цілях, однак гроші є монетарним активом, що змінює свою вартість у часі. Тому політика управління грошовими активами зводиться до оптимізації їх залишку, мінімізації рівня втрат при їх зберіганні та розробці заходів протиінфляційного захисту.
Збільшення чи зменшення залишків грошової наявності на рахунках дуже часто обумовлене незбалансованістю грошових потоків у часі, тобто надходженням і витрачанням грошей. Перевищення надходжень над видатками збільшує залишок, і навпаки, перевищення видатків над надходженнями призводить до нестачі грошових засобів і збільшення кредиту.
Визначається тривалість знаходження капіталу в готівці (ТОга).
Алгоритм розрахунку наступний:
.
Якщо відсутні дані обліку, то тривалість обороту грошових активів (ТОга) можна розрахувати як:
,
де: ГА – середній залишок грошових активів підприємства в періоді, за який проводиться аналіз;
ОРод – сума одноденного обороту по реалізації продукції в періоді, за який проводиться аналіз.
Даний показник є складовою тривалості операційного циклу підприємства. Збільшення часу знаходження капіталу в готівці без генерування додаткового прибутку є негативним моментом його діяльності.
Розраховується також і кількість оборотів середнього залишку грошових активів (КОга) в періоді, за який проводиться аналіз:
,
де: ОР – загальна сума обороту по реалізації продукції в періоді, що аналізується;
– середні залишки грошових активів підприємства за цей же період.
Даний показник характеризує швидкість відтворення грошових активів з додатковим приростом і є фактором формування швидкості обороту оборотного капіталу.
Визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства по окремих місяцях періоду. Для цього розраховується коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кла):
,
де: ГК– сума грошових коштів підприємства на певну дату;
КФВ – сума еквівалентів грошових коштів підприємства на певну дату;
КЗ – сума всіх короткострокових (поточних) зобов’язань підприємства на певну дату.
Розраховується частка еквівалентів грошових коштів у грошових активах підприємства та коефіцієнт їх рентабельності.
,
де: ПВКФВ – питома вага (частка) еквівалентів грошових коштів підприємства в грошових активах підприємства, в %;
– середній залишок грошових активів у формі еквівалентів грошових коштів за відповідний період;
– середній залишок всіх грошових активів підприємства за відповідний період.
,
де: РКФВ – рентабельність короткострокових фінансових вкладень;
ПКФВ – сума прибутку, отримана підприємством від короткострокового інвестування вільних грошових активів за певний період;
– середній залишок грошових активів у формі вкладень за певний період.
Оптимізується середній залишок грошових активів підприємства (ГА), як [11]:
ГА=ГАп+ГАс+ГАі,
де: ГАп – потреба в грошових активах, необхідних для операційної діяльності;
ГАс – потреба в грошових активах для формування страхового резерву;
ГАі – потреба в грошових активах для формування інвестиційного (спекулятивного) залишку.
Операційний залишок грошових активів обслуговує операційну діяльність підприємства і пов’язаний з придбанням матеріальних ресурсів, оплатою праці та інших платежів. Розрахунок показника обумовлений планом надходження і витрачання грошових засобів і кількістю оборотів грошових активів і має наступний вигляд:
,
де: ГОоп – обсяг грошового обороту (сума витрачання грошових активів), який планується на операційну діяльність;
КОга – кількість оборотів середнього залишку грошових активів в плановому періоді.
Страховий (резервний) залишок грошових активів пов’язаний із незбалансованістю надходження і витрачання грошових засобів операційної діяльності через сповільнення платіжного обороту, погіршення кон’юнк-
тури товарного ринку і т.п. Його величина повинна визначатися обсягом невідкладних фінансових зобов’язань і бути гарантом підтримки поточної платоспроможності підприємства. Алгоритм визначення страхового залишку грошових активів наступний:
ГАс=ГАпхКв,
де: ГАп – планова сума грошових активів, необхідних для операційної діяльності;
Кв – коефіцієнт варіації надходження грошових коштів на підприємство в минулому періоді.
Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових активів (ГАс) планується після того, як повністю забезпечена потреба в операційному і резервному запасах. Інвестиційний залишок грошових активів пов’язаний з обсягом формування еквівалентів грошових засобів і має на меті зберегти вільні грошові кошти від інфляції.
Основним критерієм формування цієї частини грошових активів виступає необхідність забезпечення більш високої рентабельності короткострокових інвестицій у порівнянні з рентабельністю активів.
(i) КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Назвіть основні класифікаційні ознаки активів підприємства.
2. Охарактеризуйте завдання та інформаційне забезпечення активів підприємства.
3. В якій послідовності здійснюється загальна оцінка активів?
4. Перерахуйте основні показники ефективності використання активів.
5. Назвіть основні етапи аналізу основного капіталу.
6. За якими основними ознаками класифікують нематеріальні активи?
7. Назвіть склад оборотного капіталу підприємства.
8. Як оцінюється структурна динаміка окремих елементів оборотного капіталу?
9. Назвіть основні шляхи прискорення оборотності оборотних активів.
10. Яка методика аналізу запасів?
11. Сформулюйте основні етапи аналізу дебіторської заборгованості.
12. Що розуміють під якістю дебіторської заборгованості?
13. Як оцінюється кредитоспроможність позичальника?
14. Що входить до складу грошових активів?
Розділ 8.
Аналіз джерел фінансування підприємства
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!