Теми для підготовки доповідей
1. Інтелектуальні продукти: сутність і особливості створення.
2. Визначення інтелектуального продукту.
3. Види, форми та класифікація інтелектуального продукту.
4. Методи та визначення споживчої цінності та вартості інтелектуальної продукції.
5. Приклади та опис різноманітних інтелектуальних продуктів.
6. Охарактеризуйте різноманітні методи визначення вартості інтелектуальної продукції.
Рекомендована література
[1, 2, 3, 5, 6, 7, 14]
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3
Тема 3. Нормативно-правові засади інтелектуального бізнесу в Україні
Мета заняття: поглибити та систематизувати теоретичні знання студентів про основні поняття нормативно-правових засад інтелектуального бізнесу в Україні.
План вивчення теми
1. Визначення інтелектуального бізнесу та інтелектуального продукту згідно з нормами законодавства України.
2. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності та їх захист.
3. Міжнародні документи з авторського права і суміжних прав.
Проблемні питання для обговорення
1. Нормативно-правові засади інтелектуального бізнесу в Україні.
2. Визначення інтелектуального бізнесу згідно з нормами законодавства України.
3. Визначення інтелектуального продукту згідно з нормами законодавства України.
4. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності та їх захист.
5. Міжнародні документи з авторського права і суміжних прав.
|
|
|
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Вивчення теми слід починати з оцінки ролі інновацій для економіки та суспільства в цілому. Зростаюче значення інновацій знаходить відображення в зміні критеріїв, які визначають ступінь розвитку соціо-економічних систем. Одним із головних сучасних показників є рівень «постіндустріальності», під яким розуміють відсутність або згортання промисловості у традиційному розумінні, розвиток інтелектуального виробництва, заснованого на науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НДДКР), удосконалення сфери послуг, управління фінансовими ринками, оптимізацію систем освіти та охорони здоров’я, дослідження щодо захисту довкілля. Зростає частка наукомістких галузей, відбувається формування нових засад економічного зростання, де нові знання, нововведення є найважливішим ресурсом, що сприяють заміні інтенсивного типу економіки інноваційним.
Студенти повинні розуміти, що в умовах дії класичних ринкових механізмів отримання науково-технічних результатів було б дуже проблематичним, а деякі з них не могли б застосовуватись на практиці. Цю обмеженість ринкових механізмів, як середовища створення і поширення інновацій, зумовлено такими головними чинниками:
|
|
|
· окремі суб’єкти господарювання не можуть здійснити масштабних інновацій через недостатню озброєність фондами, необхідність залучати висококваліфіковані кадри, пошук інформації, виділення коштів на експертизу, патентування, сертифікацію продукції, коштів на реалізацію нововведень;
· для багатьох інновацій їх економічна ефективність помітна лише при досягненні певних масштабів, що переходять певний критичний мінімум, і наявності значного ринку. Це відбувається через зростання частки умовно-постійних витрат у виробництві, але може бути здійснене за допомогою держави;
· ізольоване здійснення інновацій може призвести до витрат як для окремих фірм, так і економіки в цілому, бо дублювання витрат на НДДКР стає дуже дорогим задоволенням для суспільства;
· фундаментальні наукові дослідження не можуть бути комерціалізовані;
· інтелектуальні проекти характеризуються значним ступенем невизначеності результату і значним терміном очікування результату. Підприємець або фірма ризикує. Інноваційний ризик має декілька чинників, але обов’язково потрібні зовнішні стимули або гарантії повного або часткового повернення витрат, щоб підприємець обрав інноваційний проект а не інший, альтернативний.
|
|
|
Названі причини визначають необхідність державного регулювання інноваційної діяльності, а основними функціями державних органів визначено такі:
· акумуляція коштів на наукові дослідження як через бюджет, так і через формування фондів;
· координація інноваційної діяльності. Держава визначає стратегічні орієнтири інноваційних процесів та створює єдиний технологічний простір, що забезпечує спільність дій;
· стимулювання інновацій через схвалення конкуренції, фінансові субсидії і пільги здійснювачам інноваційних процесів. Важливого значення набуває державне страхування інноваційних ризиків;
· створення правової бази інноваційних процесів, що включає не тільки необхідне законодавство, а й створення реальних механізмів його виконання;
· кадрове забезпечення інновацій шляхом створення навчальних програм у державних навчальних закладах, які б підвищували творчий потенціал нації;
· формування науково-інтелектуальної інфраструктури через здійснення інформаційних, юридичних, консалтингових послуг, допомоги в пошуку партнерів, здійснення угод під державні гарантії;
|
|
|
· підвищення суспільного статусу інтелектуальної діяльності шляхом заохочення новаторів, забезпечення їх соціального захисту, пропаганди науково-технічних досягнень;
· регіональне регулювання інноваційних процесів шляхом раціонального розміщення та використання інтелектуального потенціалу;
· регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів шляхом визначення загальноекономічної та інноваційної стратегії, які націлені на міжнародну науково-технічну кооперацію.
Для здійснення цих функцій формується інноваційна система держави, яку визначають як комплекс структур і механізмів, що забезпечують здобуття і накопичення науково-технічних знань у країні та створюють умови їх використання. Залежно від системи пріоритетів, які формуються урядом, вирізняють три головні типи моделей науково-інтелектуального розвитку країн.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 98; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!