Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Способи зниження ризику інтелектуального проекту
У практиці управління інноваційними проектами застосовуються наступні способи зниження ризику:
• розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);
• страхування ризику;
• резервування засобів на покриття непередбачених витрат.
Розподіл ризику здійснюється при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів. При цьому учасники проекту ухвалюють рішення по збільшенню або зниженню кількості потенційних інвесторів. Тут повинна виявлятися певна гнучкість учасників переговорів.
Страхування ризику означає передачу певних ризиків страховим компаніям. Це робиться тоді, коли крупний проект може мати затримки в реалізації, що приводить до збільшення вартості робіт, перевищуючої первинну вартість проекту.
Резервування засобів на покриття непередбачених витрат
передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту. При цьому необхідно враховувати точність первинної вартості проекту і його елементів. Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрату засобів. Структура резерву на покриття непередбачених витрат визначається двома методами:
• резерв ділиться на загальний і спеціальний;
• непередбачені витрати розподіляються по видах витрат (заробітна платня, матеріали і т. д.).
|
|
|
Загальний резерв покриває зміни в кошторисі і інші витрати. Спеціальний резерв включає надбавки на покриття підвищення цін, збільшення витрат по позиціях, оплату позовів по контрактах. Цей метод особливо важливий в умовах інфляції.
Диференціація резерву по видах витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожним видом витрат, і надалі врахувати ризик на окремих етапах проекту. Детальне розділення робіт сприяє придбанню досвіду і створює базу даних для коректування непередбачених витрат.
План фінансування проекту повинен враховувати:
• ризик нежиттєздатності проекту;
• податковий ризик;
• ризик незавершення проекту.
Інвестори завжди повинні бути упевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.
На мікрорівні інноваційному менеджеру основна увага слідує приділити комерційній ефективності проекту, яка визначається як відношення фінансових витрат і результатів.
З погляду інвестиційної привабливості і зниження частки ризику при розгляді альтернативних проектів в діловій практиці детально аналізуються:
|
|
|
• методи страхування проектів від інфляційних втрат;
• середня річна рентабельність проектів з середньою ставкою банківського кредиту;
• потреби в інвестиціях і стабільність їх надходжень;
• періоди окупності інвестицій;
• рентабельність інвестицій в цілому і з урахуванням дисконтування.
Питання для самоконтролю
1. Ризики інтелектуального бізнесу.
2. Система економічних ризиків і місце в ній інтелектуального ризику.
3. Сутність інтелектуального ризику.
4. Суттєвість та її вплив на ризик у інноваційної діяльності підприємств.
Завдання до самостійної роботи
1. Проведіть класифікацію ризиків інтелектуального бізнесу.
2. Розкрийте сутність інтелектуального ризику у різних галузях економіки.
3. Проаналізуйте ризики у інноваційної діяльності підприємств.
Рекомендована література
[1,2,5,6,7,9,25,30]
ТЕМА 9. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
План вивчення теми
1. Економічна безпека інтелектуального бізнесу: сутність і передумови формування.
2. Антикризова діяльність підприємств.
3. Методи та заходи економічної безпеки інтелектуального бізнесу.
4. Показники оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.
|
|
|
Навчальні цілі
Засвоєння, закріплення і систематизація знань про основні поняття економічної безпеки інтелектуального бізнесу.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Інновації й інноваційний розвиток зазнають істотного впливу елементів невизначеності, чим зумовлюється високий ризик інноваційної діяльності. Цей ризик стає особливо значним в умовах трансформації вітчизняної економіки і переходу її на ринковий шлях розвитку, оскільки (в тому числі й через об'єктивні причини) багато важливих рішень приймаються в умовах неповної, неточної або суперечливої інформації.
Наслідком прийняття рішень у цих умовах є невизначеність результатів, тому доводиться ризикувати. З іншого боку, ризик спричинений спонтанним і суперечливим характером процесів, що відбуваються в складних соціально-економічних системах, які неможливо адекватно і вичерпно описати (аналог - принцип невизначеності в сфері природничих наук). Таким чином, ризик слід розглядати як наслідок прийняття рішень в умовах неповної, неточної і (або) суперечливої інформації, тобто в умовах невизначеності або неповної визначеності.
Під невизначеністю слід розуміти неможливість оцінити майбутній розвиток подій як з погляду ймовірності їхньої реалізації, так і виду їхнього прояву.
|
|
|
Відповідно до наведеної дефініції, невизначеність - це те, що не піддається оцінюванню, тому далі йтиметься про неповну визначеність (ризик). Неповну визначеність з певною мірою вірогідності можна оцінити (її можна трактувати як розмитість або примарність майбутніх подій, що підлягають імовірнісному оцінюванню).
Ризик у загальному випадку слід розглядати як можливість чи загрозу відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних.
Ризик має місце тільки там, як стверджують угорські вчені Т. Бачкаї і Д. Месена, де може бути, як мінімум, два сценарії розвитку подій (відповідно - два і більше можливих результати).
Оскільки альтернативи інноваційному шляху розвитку немає, то виникає об'єктивна необхідність розробити способи запобігання, зниження чи компенсації можливих негативних наслідків ризику. Для цього необхідно спочатку кількісно оцінити величину ризику конкретної інновації (як імовірності негативних наслідків, так і величини можливих втрат), виділити і дослідити вплив і частку кожного з факторів ризику в загальній сумі можливих втрат. Результати оцінки ризику варто враховувати при прийнятті суб'єктами господарської діяльності рішень про вибір стратегії і тактики інтелектуального розвитку, плануванні науково-технічної, виробничо-збутової і фінансової діяльності. Проблема ризику посідає важливе місце в ринкових дослідженнях, що передують розробці і виведенню на ринок інновацій зокрема і ринкової діяльності взагалі.
Так, ризик може проявлятися в тому, що новий (модернізований) товар уже в процесі виробництва виявляється непотрібним, тоді як на момент рішення про його розроблення і виробництво, що спиралося на результати аналізу кон'юнктури ринку, потреб і запитів споживачів, напрямів і темпів розвитку НТП та ін., передбачалося, що попит на нього буде стійким. Ризик може проявлятися й у тому, що на даному ринку чи його ділянці новий товар може бути і не реалізований у тих обсягах, які були розраховані на основі результатів маркетингових досліджень. Приймаючи рішення про проведення великомасштабної рекламної компанії нової продукції, як правило, не можна бути цілком упевненим у її ефективності. Так само, як і вибираючи варіанти цінової стратегії для проникнення на нові ринки, не можна з повною впевненістю стверджувати, що підприємство очікує успіх, оскільки конкуренти можуть відповісти адекватними діями. Як наслідок цих ситуацій -можливість отримання збитків чи недоотримання доходу. Сучасне ринкове середовище невіддільне від ризику. Ризик існує в усіх галузях ринкової діяльності, незалежно від того, враховують його чи ігнорують. Тому варто не ігнорувати ризику, діючи за принципом фіктивного зниження невизначеності, а належним чином його враховувати.
Питання ризику невіддільні від господарського механізму, від дій чинників, які впливають на суб'єктів інноваційної діяльності, тобто від того економічного середовища, в якому ризик проявляється і яке сприяє чи перешкоджає урахуванню ризику. Усі чинники, які впливають на зростання ступеня ризику, поділяють на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні (зовнішні і внутрішні).
До об'єктивних відносять чинники, які не залежать безпосередньо від суб'єкта інноваційної діяльності. Конкретне підприємство має будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати їхній деструктивний вплив і використовувати сприятливі можливості.
У свою чергу, об'єктивні, чи зовнішні, чинники ризику поділяють на чинники безпосереднього і опосередкованого впливу.
До чинників безпосереднього впливу відносять:
• законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють господарську і підприємницьку діяльність;
• бюджетну, фінансово-кредитну і податкову системи;
• дії органів влади;
• дії економічних контрагентів (постачальників, споживачів, торгових і збутових посередників і т. д.);
• конкуренцію;
• дії криміналітету та ін.
Чинниками опосередкованого впливу є:
політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни;
• міжнародні економічні зв'язки і торгівля;
• НТП і т. д.
До суб'єктивних чинників належать ті, які характеризують безпосередньо господарюючий суб'єкт, що реалізує інноваційний проект:
• стратегія розвитку;
• маркетинг;
• виробничі потужності;
• технології;
• кадри і мотивація їхньої діяльності;
• якість продукції;
• система управління;
• місце розташування і т. д.
Виділені групи чинників ризику мають загальні елементи, що тісно взаємодіють один з одним, їх варто розглядати разом у логічному взаємозв'язку.
Аналіз ризику поділяють на два доповнюючих один одного види - якісний і кількісний.
Якісний аналіз має за мету визначення чинників ризику, що впливають на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт, встановлення потенційних зон ризику й ідентифікацію ризиків.
Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів ризику (імовірностей виникнення втрат і їх величин).
Для точного оцінювання ризиків інноваційної діяльності варто використовувати кількісний аналіз як більш точний, тому в подальшому будемо розглядати саме його.
Під ризиком в інтелектуальній діяльності (дещо перефразуючи визначення П.Г. Грабового) слід розуміти можливість (загрозу) втрати господарюючим суб'єктом частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації і т. д.
У той же час ризик існує і для інших суб'єктів інтелектуального процесу, зокрема, інвесторів, постачальників, споживачів і т. д., а також усього суспільства. Численні техногенні катастрофи, кількість яких зростає в міру розвитку НТП, підтверджують це.
У загальному випадку під інноваційним ризиком слід розуміти загрозу виникнення втрат суб'єктами інтелектуального процесу в результаті інноваційної діяльності.
Кожний з визначних видів ризику, у свою чергу, можна розділити на складові, доки кожному з елементарних ризиків можна буде поставити у відповідність тільки йому властиві чинники ризику.
При аналізі ризику варто виділяти ті їх види, які не перетинаються, щоб уникнути подвійного урахування.
Однак тут існує ряд проблем:
• одні й ті самі чинники можуть впливати на збільшення або
зменшення різних видів ризику;
• ризики, що входять до однієї з класифікаційних груп,
можуть включати ризики інших класифікаційних груп і в той же
час самі можуть входити як складові в інші класифікаційні групи.
Наприклад, ризики, виділені за масштабами впливу, можуть входити до складу економічного ризику; ризики, виділені за сферами прояву, можуть розглядатися як складові ризику країни;
• один і той же вид ризику залежно від конкретних умов може розглядатися як зовнішній і як внутрішній. Наприклад, ризик інвестування за рахунок власних коштів (амортизаційних відрахувань), тому що амортизаційна політика встановлюється єдиною в масштабах держави, але в той же час закон дає конкретним суб'єктам господарювання певну свободу дій. І ці проблеми потребують вирішення.
В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого, для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення чи дії (або закон їхнього розподілу) і ймовірності цих наслідків.
Імовірності розвитку того чи іншого сценарію можна визначити об'єктивним методом (на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в аналогічних умовах, розраховується частота, з якою відбуваються ті чи інші явища). Класифікація інтелектуальних та інноваційних ризиків наведена у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Класифікація інтелектуальних та інноваційних ризиків
| Класифікаційна ознака | Види ризиків |
| За сферами прояву | - Економічний - Політичний - Екологічний - Соціальний - Технологічний - Інші |
| За масштабами впливу | - У масштабах країни - Регіональний - Галузевий - Ризик окремих суб'єктів господарювання |
| За суб'єктами інноваційної діяльності | - Ризик інвестора в новації - Ризик одержувача інвестицій - Ризик споживача - Ризик суспільства - Інші |
| За формами інвестування в новації | - Реального інвестування - Фінансового інвестування |
| За джерелами інвестування новацій | - Ризик інвестування з внутрішніх джерел - Ризик інвестування за рахунок позикових коштів - Ризик інвестування за рахунок залучених коштів |
| За механізмами інвестування новацій | - Ризик реінвестування прибутку - Ризик інвестування за рахунок амортизаційних відрахувань - Ризик інвестування за рахунок інвестиційних позик і кредитів - Ризик венчурного фінансування новацій - Ризик інвестування за рахунок облігацій підприємства |
Питання для самоконтролю
1. Економічна безпека інтелектуального бізнесу.
2. Економічна безпека інтелектуального бізнесу: сутність і передумови формування.
3. Антикризова діяльність підприємств.
4. Методи та заходи економічної безпеки інтелектуального бізнесу.
5. Показники оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.
Завдання до самостійної роботи
1. Надайте аналіз терміну економічна безпека інтелектуального бізнесу.
2. Наведіть приклади антикризової діяльності підприємств.
3. Охарактеризуйте методи та заходи економічної безпеки інтелектуального бізнесу.
Рекомендована література
[1,2,3,5,6,7,30]
ТЕМА 10. ВЕДЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
План вивчення теми
1. Організація та створення підприємств інтелектуального бізнесу.
2. Процедури реєстрації сучасних підприємств.
3. Кооперація та співпраця підприємств та закладів інтелектуального бізнесу.
4. Реалізація продукції інтелектуального бізнесу.
Навчальні цілі
Засвоєння, закріплення і систематизація знань про основні поняття ведення інтелектуального бізнесу.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 164; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!