Легітимація державної влади .

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 64Следующая ⇒

Легітимація державної влади відіграє ще більш важливу роль, ніж легалізація, бо жодна державна влада не може опиратися лише на існування законів, які її проголошують, або на насилля. Щоби бути стійкою й міцною, вона повинна знайти підтримку суспільства, певних груп, впливових осіб/Така підтримка можлива передусім певними діями (в тому числі голосуванням), а також думками, настроями, почуттями. У певних випадках підтримка можлива й бездіяльністю (наприклад, відмова від акцій протесту) і навіть нейтральним ставленням до представників державної влади. Державна влада завжди намагається поставити себе в таке становище, щоби виключити недовіру до себе і тим більше різкий прояв незадоволення.

ГТчасів німецького юриста Макса Вебера (1864-1920 рр.) прийнято розрізняти три "чисті" типи легітимації державної влади: традиційний, харизматичний і раціонально-правовий. У сучасному суспільстві переплітаються різні типи легітимації? "Розглянемо кожен із них більш детальної

^ Традиційна легітимація полягає в пануванні на основі традиційного автори
тету, заснована на повазі до традицій, вірі в їх правильність, у те, що влада вира
жає "дух народу", відповідає звичаям і традиціям, які вже стали стереотипами сві
домості і поведінки! Такий тип легітимації опирається також на тривалу практику
її дотримання. >

Традиційні способи легітимації пов'язані з особливою роллю релігії. Не тільки в мусульманських країнах, але і в деяких європейських державах існує державна релігія: англіканська церква у Великобританії, євангелічна лютеранська церква в Данії тощо| Глава держави - монарх повинен належати до державної церкви;, у Великобританії він за посадою є її главою і призначає вищих священнослужителів. Таке становище монарха придає йому додаткову легітимацію в уявленнях віруючих, особливо прихильників державної релігії.

І Х^из^тичн^^ - це панування, засноване на вірі в унікальні осо-

бистГздібності вождя, його виняткову місіїоДВона не пов'язана з розумом, розумними судженнями, а нерідко просто відкидає їх. Харизматична легітимність опирається на гамму почуттів, тобто має сенсорну природу. \ На відміну від традиційної влади, носієм якої може бути і колектив, і індивід, харизматична влада завжди є індивідуальною, але, як і перша, вона бере свої корені в далекому минулому"^ Віра в надприродну силу боголюдини єгипетського фараона, харизма "доброго царя", переконання в непереможності імператора Наполеона зміцнювали їх владу. Харизма влади, заснована на відсталих настроях людей, була властива комуністичним лідерам Сталіну в СРСР, Кім Ір Сену в КНДР, Мао Цзедуну в Китаї, фашистським вождям Гітлеру в Німеччині, Муссоліні в Італії.

уРаціонально-правова легітимація державної влади заснована на сприйнятті інтелектом переконання в розумності існуючого порядку, законів, правил, прийнятих у даному суспільстві для управління ним. Цей вид легітимності є основним у сучасному суспільстві в умовах демократичної правової державиД

Що способів раціонально-правової легітимації належать "вибори найважливіших державних органів населенням (виборчим корпусом), загальнодержавний ре-

Загальна теорія держави і права

фсрендум, опитування населення, вибори органів місцевого самоврядування)

На міжнародній арені способом легітимації державної влади може 'бути між-Иародно-правове визнання держави. Таке визнання сприяє легітимації нової влади •середині країни, і, головне, у відносинах з іншими державами. Разом з тим, деякі Иходи державної влади в сфері міжнародних відносин можуть істотно підірвати її легітимацію, хоча внутрішні заходи влади можуть оцінюватися населенням позитивно (США під час війни в Іраці, наприклад).

Лімітація державної влади .

( пі

Принцип лімітації (обмеженості) державної влади логічно випливає з принципу верховенства права - основоположної засади правової держави. \Це поясню-Сться передусім тим, що саме право, правова система "пов'язує" державну владу, Ставить її в певні рамки. За словами французького вченого Жан Люка Шабо мова Іде про встановлення кордону влади управляючих над тими, ким вони управля-юту?

Уже Аристотель, а після нього Макіавеллі, аналізуючи історичний досвід, Вказували на випадки деградації демократії як влади народу в тиранію більшості.

Творці американської конституції також вважали, що найбільшим ризиком Демократії є можливість її перетворення у владу нелімітованої більшості. Але вперше концепцію самообмеження влади сформулював німецький вчений Гумбольт. У середині XIX ст. французький вчений Алексіє де Токвіль визначив, які, на його думку, засоби можуть обмежити державну владу: а) релігія і норми моралі; б) Проміжкові територіальні організми і утворення патріотичної орієнтації (нації, що •ходять до держави; провінції і регіони; місцеві громади); в) проміжкові групи інтересів і соціальної солідарності (політичні партії, асоціації, лобістські групи).

Із врахуванням вищесказаного спробуємо визначити основні правові та інсти-туційні засоби, котрі прямо чи опосередковано обмежують владу сучасної держа-

\1. Легальний характер _самої державної влади, тобто забезпечення нею режиму законності й верховенства праваІ^ЧЦе означає, що влада визнає свою зв'язаність правом. Для того, щоб право могло виконувати цю роль ("пов'язувати" державу) необхідною є наявність трьох умов:

а) відповідність писаної норми права цінностям і співвідношенню сил у сус
пільстві (екзогенна відповідність норми);

б) визнання в правовій системі вищої сили норм, закріплених у деклараціях
Прав і в конституціях (ендогенна ієрархія правових норм);

в) наявність механізмів і органів, які мають завдання ефективно забезпечити
•казану ієрархічну первинність (контроль конституційності)./

рез

2. Відокремлення установчої влади від законодавчд^Це означає, що право
Здійснювати установчу~владу від імені народу повинен не лише парламент/ Право
приймати конституцію, вносити до неї зміни й доповнення, перерозподіляти пов
новаження між органами - все це має належати до виключного права народу (че-
референдум) або здійснюватись від його імені спеціальним органом, більш
«7. Державна влада: основні характеристики 55

прєдсіавницьким за парламент, або кількома владними суб'єктами (наприклад, президент ініціює законопроект, парламент схвалює; в США конституційну поправку схвалює Конгрес, а затверджують не менше 38 законодавчих органів штатів).

3. Збереження народного'суверенітету, про який вже було вище сказано.

4. Поділ державної вл^и^д_.2щ&шйаж створення механізму "стримувань і противаг" між гілками влади.

5. Правовий захист прав людини^ індивідуальних і колективних ( в т.ч. прав національних, релігійних та інших меншин, особливо - політичної меншини і виступаючої від її імені опозиції).

бУ^озвмнушаміщевемрегіональне£амоврядувапня_і котре має власну фінансову базу (муніципальна власність і місцевий бюджет) і охоронювані законом по-вноваження./£ішення органу самоврядування скасовуються лише в судовому порядку і лише з мотивів їх невідповідності закону.

Література

1. Вебер М. Избранньїе произведения. - М., 1990.

2. Дмитриев Ю. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право, 1994, №7.

3. Волянська Г. М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти: Авторефер. дис. ... канд... юрид. наук. - К., 1995.

4. Джунусов М. С. Суверенитет как социальньїй феномен. - М., 1994.

5. Козюбра М. Державна влада: межі здійснення та форми організації (політико-правові аспекти) // Українське право. 1995, № 2.

6. Колодій А., Копейчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії. //Українське право. 1995, № 2

7. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні. Проблеми теорії і практики / За ред.В.Ф. Погорілка. - К., 2001.

8. Крьілов Б. С. Понятие суверенитета. Суверенитет государства и суверенитет народа // Проблеми суверенитета в Российской Федерации. - М., 1994.

9. Ледяев В. Власть: концептуальний анализ // ПОЛИС, 2000, №1.

10. Мамут Л. С. Народ в правовом государстве. - М., 1999.

11. Силенко Л. М. Конституційні о.снови системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні : Дис... канд. юрид. наук (12.00.02) / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2000. — 199 л.

12. Федоренко В.Л. Конституційно- правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики : Дис... канд. юрид. наук (12.00.02) / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. - 195л.

13. Федущак-Паславська Г. М. Політико- правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України : Автореф. дис... канд. юрид. наук (12.00.01) /Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2000. - 18с.

14. Черданцев А. Ф. Государственная власть и ее обоснование // Правоведение, 1992, № 2.

56 Загальна теорія держави і права

15. Чиркин В.Е. Легализация и легитимация государственной власти.// Государство и право, 1995,№ 8

16. Чиркин В.Е. Основи государственной власти. — М, 1996

17. Чиркин В.Е. Злементьі сравнительного государствоведения. - М., 1994

18. Шабо Ж.Л. Государственная власть: конституциоиньїе предельї и порядок осу-ществления // Полис, 1993, № З

Глава 7. Державна влада : основні характеристики

Глава 8. Механізм держави

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!