Загальна теорія держави і права

АЗ . Теорії походження держави 23

Необхідно відзначити, що творцями цієї теорії суспільний договір розуміється не як історичний факт підписання ким-небудь якогось конкретного документу, котрий би став основою виникнення держави, а як стан суспільства, коли люди добровільно об'єдналися в державно-організаційну форму шляхом мовчазного визнання необхідності заснування певного об'єднуючого всіх центру.

Теорія суспільного договору має немало позитивних аргументів, які відрізняють її від інших теорій. Досить сказати, що чим як не суспільними договорами стали конституції (правда, вже юридично оформленими договорами між народами і владами), характерні для сучасних держав.

Література

1. Алексеев В. В., Першиц А. И. История первобьттного общества. - М, 1990.

2. Бутенко А. П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактов-ки//Государство и право. 1993, №7.

3. Гайдар Е. Государство и зволюция. - М.,1997.

4. Знгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - т. 20.

5. История политических и правових учений / Под ред. В.С. Нерсесянца. -М.,1997

6. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права Современньїе трактовки и новьіе подходм Учебное пособие. - М., Юрист, 1999.

7. Косарев А. И Происхождение и сущность государства. - М., 1969.

8. Ленин В. И. Государство и революция // Полное собрание сочинений, т. 33.

9. Манов Г. И. Признаки государства: Новьіе прочтения. - М., 1993.

10. Мухаев Р. Т. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, исто-рии политических и правових учений. - М., 2000.

11. Толочко О. Н. Психологическая теория права Л.И. Петражицкого : Автореф. дис. на соиск. учен. степ, кандидата наук (12.00.01) / Белорус. гос. ун-т. — Минск, 1992.— 22 с.

12. Платон. Государство // Соч.. Т. 3. Ч. 1. - М., 1972.

Загальна теорія держави і права

Глава 4. Поняття держави та її характеристики

Плюралізм у розумінні держави

* Санкт-Петербурзький учений XIX ст. П. Лодій (виходець із Закарпаття), який

у 1828 р. став автором чи не першого навчального посібника з теорії держави і права у Російській імперії (з назвою "Теория общих прав, содержащая в себе фи-лософское учение о естественном всеобщем государственном праве") державу розумів у такий спосіб: "Держава - це нерівне суспільство вільних людей, що об'єдналися під однією верховною владою, для досягнення загальної безпеки й благополуччя. Члени, об'єднані в одну Державу, називаються Громадянами; ті ж, ^ які не входять до об'єднання, називаються Іноземцями".

Відомий російський державознавець П. Сорокін (автор "Злементарного учеб-
ника обТцеи ТйОрии праТйНГсвязи с теорией государства") у 1919 р. писав, що дер
жава "виступає організованим союзом людей^ об'єднаних єдиною верховною вла
дою". З його точки зору "відмінною отакою держави^^я^<^фо^жи_суспіль"ства",~є те,
ию_туг_об'єдн^ючим зв'язко_м виступає підлеглість всіх його членів одній держав
ній владі, обов'язковій для всіх^ленів суспільства, незалежно вцГїх~віру5ань І ро
дової приналежності".
{"* На думку~основоположників марксизму і, зокрема, Ф. Енгельса "держава є
нічилГ"Тїїшим, як машиною для придушення одного класу іншим". Пізніше
б?Ульянов-Ленін (праця "Держава і революція") уточнив: "Держава - це машина
/ для підтримання панування одного класу над іншим". Такий підхід, хоч і поясню-
ється умовами західного суспільства XIX - поч. XX ст. з його соціальним розша
руванням і протистоянням, все ж, на нашу думку, не зовсім адекватно відображає
сутність держави початку XXI ст.
1 Нині найвідоміший Фішеровський словник права дає поняття держави як спі-

і льність, в основі структури якої лежить територія, народ і державна влада.

Серед сучасних юристів, і це природно, продовжує залишатися різноманіт-НІсть підходів до розуміння й визначення поняття держави та її ознак. У 1982 р., наприклад, іспанський дослідник, професор юридичного факультету Мадридсько-Г^унів'ет?сШету~ТТПерес-Барба Мартінес писав, що термін "держава" означає не 'всяку фс^мУгішїітІїчІної організації, а лише таку, яка виникає у новий час. На його" Ж думку, характерними ознаками держави виступають: суверенна влада, раціональність адміністрації, державна власність, постійна армія, релігійний нейтралітет.

І _?_5ІЦшщузькі вчені Р. Пенто і М. Гравітц вважають, що будь-яка держава характеризується такими ознаками:

а) новим типом колективної спільноти;

^територією в^р'амках національних кордонів;

в)1щділенням"в оргШгз1щїї~держави форми правління і державної служби;

Глава 4. Поняття держави та її характеристики

г) виникненням власне правотворчої функції держави;

д) глобальністю (ідеєю суверенітету);
і є) інституйрваною формою влади.

Інший французький вчений П. Бірнбаум дає таке визначення держави: "Держава - це інституційна політико-правова машина, що обслуговується функціонерами, котрі ідентифікуються з своєю роллю, відокремлена від громадянського суспільства, над яким вона намагається здійснити повну опіку, контролюючи його через свої адміністративні органи і через своє власне право, домінуючи в ньому через свою поліцію, приводячи його в рух шляхом економічних інтервенцій, підкоряючи його врешті через оволодіння думками і їх пов'язування з своїми власними цінностями."

Разом з своїм колегою Б. Баді цей учений виділяє такі елементи сучасної держави:

1) система інституйованих ролей, яка постійно функціонує;

2) єдиний легітимний тримач, який використовує силу для контролю території, на якій він здійснює свій суверенітет, реалізуючи охоронну владу над територією найбільш віддаленої з провінцій, захищаючи також кордони;

3) політико-адміністративна машина, котра діє через функціонерів, які рекрутуються на без особистій основі за меритократичними критеріями.

Американський вчений Р. Даль, відомий своїми теоретичними дослідження-ми демократії, державу розуміє в^такий спосіб - це асоціація, що характеризується ступенем забезпеч^ення~згоди з установленими в ній нормами і правилами з боку тих людей^а яких методами примусу гюінирюється їїюрисдикщя,

Як відзначає російський фахівецТ-державознавець В.А.Четвернін, західна теорія держави розглядає останню як "правову форму організації і функціонування політичної влади - з точки зору міжнародного права" і важко з ним не погодитися, бо справді сучасні держави настільки повноцінно функціонують, наскільки вони визнані міжнародним співтовариством. ^"*" Інший російський дослідник В.Е. Чіркін відслідковує в сучасній науковій літературі п'ять основних підходів до поняття держави:

1) теологічний (мусульманські вчення);

2) класичний (держава - це сукупність влади, території, населення);

3) юридичний (держава - юридична персоніфікація нації);

4) соціологічний (велика кількість вчень про суть держави: органічне, природньо-правове, марксистське тощо);

5) кібернетичний (держава - особлива інформаційна система з прямими і

зворотними зв'язками).

Відомий український вчений зі Львова ПМЛРабірпвич к ппному ч останніх
досліджень цієї проблеми подає таке визначення: "Держава - це організація полі-
тичної!шади~д"омінуючої частини на~селення у соціально неоднорідному суспільс-
тві, яка, забезпечуючи" його цШсність і безпеку, організовує задоволення загально
соїіїшйних^ютреб та здійснює 1се^вниц1^:в^~с^пТль^твом. насамперед в інтересах
цієї його частини"? Цим же вченимПвизІїачається соціальна сутність держави: у
здатності держави забезпечувати -у процесі свого функціонувашш_і_розвитку -
¹ задоволення- основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для
26 Загальна теорія держави і права

можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб й інтересів окремих груп індивідів та їх спільнот.

Узагальнюючи вищесказане й спробуємо сформулювати поняття держави та
її основних параметрів^ "~"~

і Отже, держава - це політико-територіальна суверенна організація публічної

влади, яка має спеціальний апарат з метою управління суспільством і здатна зробити свою волю обов'язковою для всього населення даної країни. ■"* Погоджуємося із відомим вітчизняним вченим-теоретиком права М. Цвіком, який вказує, що в умовах демократичного суспільства держава завжди є правовою організацією, бо діє в межах права, котре має пріоритет над нею.

Кожна сучасна держава характеризується, принаймні, такими ознаками як: а) визначена кордонами територія; б) належність осіб до держави (громадянство); в) державна влада; г) суверенітет; д) спеціальний апарат; є) правотворча діяльність; є) економічна і фінансова система.

Територія держави

У державно-організованому суспільстві принцип кровноспорідненої організації населення втратив своє значення. На зміну йому прийшов інший принцип -його територіальної організації. Тому й варто з'ясувати поняття "територіГ'.ГТе-ритощя тої чи іншої держави - це чітко визначена кордоном частина земної кулі, на яку поширюється її юрисдикція, а населення, що на ній мешкає, перетворюється у підданих або громадян держави^

\ІЦе в XIX ст. вченими-юристами (А.Дюгі, М.Коркунов) були визначені властивості державної території: а) неподільність (її належність багатьом недержавним власникам не розділяє її); б) недоторканість, що зокрема знаходить відображення в принципі невтручання публічної влади в справи іншої держави; в) винятковість -на даній території відсутні всякі прояви влади іншої держави; г) невіднущвашсгиі (держава, позбавлена території, перестає функціонувати)!

(Територія сучасної держави визначена кордонами, встановленими внутрішнім законодавством та міжнародними договорами з сусідніми країнами^ Що розуміти під "державним кордоном" ?ЇЧинне законодавство України встановлює, що державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій ЛінГСякі визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного прос-

,'Договірне погодження лінії кордону називають його делімітацією^ Встанов-Щння державного кордону, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, здійснюється в такі способи :

, ц 1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України; ^ 3) на судноплавних річках - по середині головного фарватери або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або посередині голо-

івого рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує ви-

■—— ■ ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

14. Поняття держави та її характеристики 27

ходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

$4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді^

На основі делімітації державний кордон поводять на місцевості з допомогою спеціальних знаків - цей процес називають демаркацією.

\ДЬ складу державної території відповідно до норм міжнародного права включають такі елементи:

1) суша в межах державних кордонів;

2) водяний простір у межах кордонів, а саме:

- внутрішні води (до внутрішніх вод України належать: а) морські води, роз
ташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини
територіального моря України; б) води портів України, обмежені лінією, яка про
ходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; в)
води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать
Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря
вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не пе
ревищує 24 морських миль; г) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що
історично належать Україні; д) обмежена лінією державного кордону частина вод
річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні);

- територіальні води (до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки);

- континентальний шельф (прилягаюче до територіальних вод морське дно до глибини 200 м від поверхні моря або за цими межами до місця, де глибина дозволяє розробляти природні багатства цих районів);

- прикордонні судоходні річки до середини головного фарватеру;

3) повітряний простір над сушею і водним простором;

4) надра під сушею і водним простором;

5) приписані до портів^аної держави військові кораблі чи шлюпки, які плавають під прапором цієї країни, а також військові літаки,^де б вони не перебували, в тому числі в межах території іншої держави з її дозволу:

6) приписані до портів даної держави невійськові когза_б^і^таки_і.я.кі не_ перебувають в межах території інших держав;

~ "Тї території приміщень дипломатичних і консульських представництв даної державІГніГтериторії іншої держави.

Досвід формування територій сучасних держав протягом останніх кількох

сторіч дозволяє визначити основні способи набування території:____________

28 "~~"""~ ~~—-—~~ -——----------- ЗзгаЯБїїа теорія держави і права

1) ^кцесія - це набуття території внаслідок прояву природних сил, незалежно
від волі людини (наприклад, з'являється новий острів);

2) первинна окупація - це зайняття території, яка не має державної принале
жності;

3) ^анексія - це здобуття території з використанням насилля (наприклад, вій
ськовими діями);

4) тривале утримання - означає, якщо певна держава тривалий час безперервно утримує певну територію, вона отримує на неї переважне право;

5) територіальна цесія - це перехід частини території від однієї держави до іншої на договірних засадах^}

Населення і громадянство

\До поняття "населення" включають, як правило, всіх осіб, які постійно проживають на території даної країни. Сюди належать громадяни цієї держави, іноземні громадяни, особи без громадянства та особи з подвійним громадянствомК В юриспруденції нерідко вживають ще один термін - "народ'/Марксисти вважали "народом" ту частину населення, котра має низький рівень життя і за своїми інтересами об'єктивно протиставляється "правлячим колам" або "експлуататорам". Очевидно, що такий підхід занадто спрощений.

Зараз не існує загальноприйнятого визначення поняття "народ".\Під "наро дом" розуміється співтовариство з єдиною історією, мовою, однаковими культурними характеристиками, члени якого розділяють ідею, що вони зв'язані один з одним і що вони відрізняються від інших груп своєю своєрідністю₇

\Нині коли говорять про народ як потенційного учасника правовідносин у державі, то мають на увазі усіх дієздатних громадян, наділених правами і свободами, тобто, по суті, "виборчий корпус" країни/4іаприклад, розхоже конституційне формулювання "Президент обирається "народом" означає, що глава держави насправді обирається громадянами, котрі володіють виборчим правом.

^Громадянство або підданство осіб виражає їх постійний правовий зв'язок з тою чи іншою державою, який проявляється у взаємних правах і обов'язках.

Набувається громадянство у країнах по різному, але все ж можна виділити основн і способи^

1) за походженням - коли громадянство отримують особи, батьки яких мали громадянство даної держави (принцип крові);

2) за народженням - коли громадянство отримати вправі ті, хто народився на території даної держави (принцип території);

3) через натуралізацію - коли іноземний громадянин або особа без грома-дянстваЗаІвстановленою процедурою отримують громадянство даної державиіІВ Україні, до прикладу, до осіб, які бажають натуралізуватися ставиться кілька вимог: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві; 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років; 4) отримання дозволу на постійне проживання в Глава 4. Поняття держави та її характеристики 29

Україні; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування; 6) наявність законних джерел існування' У нас питання натуралізації вирішується указом Президента України, а в США~- рішенням федерального районного суду;

Г4) через повернення громадянства, котре від натуралізації відрізняється одним - спрощеною процедурою^У такий спосіб отримати громадянство можуть, звичайно, лише особи, котрі його раніше вже мали;

\ 5) через оптацію, за якої населенням території, котра переходить від однієї держави до іншої, робиться вибір між громадянствами цих двох держав.]

Припиняється громадянство також по різному. Демократичні держави не знають такого способу як позбавлення громадянства. Колишній Радянський Союз та інші комуністичні держави таку практику мали. В СРСР Указом Президії Верховної Ради позбавили громадянства не одного дисидента.

^РКрім добровільного виходу з громадянства, в Україні та деяких інших країнах є можливою втрата громадянства в певних випадках (невстановлення за кордоном протягом певного строку зв'язку з консульською установою, здобуття громадянства неправомірним шляхом, вступ громадянина до державної чи військової служби

іншої держави)!

[Статус іноземців і осіб без громадянства у всіх країнах відрізняється від статусу громадян даної держави. Як правило, вони позбавлені лише деяких політичних прав і обов'язків (виборчого права, служби в збройних силах, права на державну службу). В Україні, правда, іноземцям також заборонено бути суб'єктом права власності на земельні ділянкиї Відзначимо також, в розвинутих демократичних країнах має місце тенденція до розширення політичних прав іноземців - в деяких із них іноземці вже наділені виборчим правом у ході місцевих виборів.

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 214; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!