Загальні методи, прийоми і засоби виховання в їх історичному розвитку. Вибір методів виховання.
Поняття про методи, прийоми, засоби виховання. Метод як спосіб пізнавальної і практичної діяльності, система дій з метою виховання особистості. Функції методів виховання, їх специфіка. Прийом виховання як деталь методу. Прийоми завтрашньої радості дітей у досвіді А.С.Макаренка. Класифікація прийомів виховання за рівнями взаємодії педагогів і школярів (А.М.Бойко). Засоби виховання у широкому і вузькому значенні поняття. Матеріальні засоби виховання. Праця, слово вчителя, педагогічно доцільні діяльність, спілкування, відносини як засоби виховання.
З історії розвитку методів виховання. Метод виховання в етнопедагогіці. Методи практичного життєвого досвіду. Методи, що засновуються на виховній силі слова. Стимулюючі методи. Методи самовиховання. Система моральних заохочень і покарань у навчальному процесі Києво-Могилянської академії. Прогресивні педагогічні ідеї братських шкіл, роль прикладу батьків і вчителів у вихованні. Словесні методи, вправи, покарання. Я.А.Коменський про методи встановлення дисципліни: похвалу, осуд, оцінку, змагання. Педагогічні ідеї Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, А.А. Проковича-Антонського, О.В. Духновича, І.Я. Франка, М.І.Пирогова, К.Д. Ушинського. Ідеї педагогів ХХ століття; дискусія щодо методів виховання в к. 70-х років.
Класифікації та характеристика основних груп методів виховання в сучасній педагогічній теорії. Ознаки класифікацій методів виховання. Класифікація методів виховання за характером виховної діяльності (М.І. Болдирєв, Н.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов); методи переконування, вправ, заохочення і покарання. Класифікація методів виховання на основі джерела отримання узагальненого практичного досвіду (І.Т. Огородніков і Т.А. Ільїна). Класифікація на основі комплексної організації виховних впливів учасників педагогічного процесу (І.С. Мар’єнко). Класифікація на основі оптимального керівництва виховною діяльністю (Г.І. Щукіна, О.І. Сластьонін, Ю.К. Бабанський). Система методів виховання, в основу якої покладено взаємозв’язок ефективності виховного впливу із соціальною установкою особистості (М.Д.Ярмаченко). Класифікація методів виховання на основі врахування рівня виховуючих відносин; уперше розроблена і обґрунтована класифікація прийомів виховання. (А.М. Бойко).
|
|
|
Класифікація методів виховання за основною метою і завданнями виховного процесу: група методів формування свідомості особистості (методи переконування; методи позитивного прикладу). Методи формування позитивного досвіду поведінки у процесі діяльності вихованців (спонукаючі; формуючі необхідні способи поведінки; закріплюючі позитивний досвід; коригуючі). Методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців (заохочення, покарання, змагання, контроль і ін.).
|
|
|
Фактори, що визначають вибір вихователем методів виховання: мета виховання; зміст виховання; особистість вихователя; вікові та індивідуальні особливості вихованців; рівень згуртованості вихованців.
Проблема виховання особистості в колективі у сучасній та зарубіжній педагогіці. Альтернативні підходи в теорії та практиці виховання особистості в колективі.
Проблема виховання особистості в колективі в історії вітчизняної педагогіки. Індивідуальний і колективістський підходи до виховання школярів. К. Ушинський про колектив як засіб формування моралі дітей, розвитку їхніх суспільних почуттів. Основоположники вчення про колектив — В.М. Сорока-Росинський та А.С. Макаренко. Специфіка виховних колективів А.Макаренка; обґрунтування авторської гуманної методики виховання дітей у колективі й через колектив.
Діяльність української лабораторії «Колектив і особистість» (кер. – О.В. Киричук), лабораторій Л.І. Новікової, А.Т. Куракіна; творчість послідовників А.С. Макаренка Г.Є. Жураківського, І.О. Синиці, М.Д. Ярмаченка, В.В. Кумаріна, Л.Ю. Гордіна, В.М. Коротова.
|
|
|
В.О. Сухомлинський про дитячий колектив. Актуалізація і реалізація потреб особистості в умовах колективу у виховній системі Павлиської середньої школи. Значення для колективу особистості вихователя. «Парна педагогіка» В.О. Сухомлинського як засіб індивідуального впливу на дитину.
Обґрунтування соціально-особистісного і особистісно-соціального підходів до виховання на сучасному етапі. Особистісно-гуманістична парадигма виховання (А.М. Бойко) про колектив як ефективну форму виховання. Взаємозв’язок феноменів особистості і колективу. Подальший розвиток теорії виховуючих відносин у колективі. Інтерес учених і педагогів-практиків до проблеми дослідження розвитку особистості в колективі. Методи: соціометрія, анкетування, співбесіди, психологічні дослідження, тестування тощо. Мікрогрупи в колективі. Проблема ставлення особистості до колективу.
Основні положення теорії дитячого колективу. Поняття «колектив», основні визначення цього терміну (Т. Мальковська, Т. Ільїна, Я. Левін). Колектив як група людей (дітей або дорослих), яка є частиною суспільства, об'єднана загальною метою і спільною діяльністю. Ознаки колективу (за А.С. Макаренком, М.Ф. Красовицьким). Макаренко про структуру колективу. Первинний колектив як основна ланка загальношкільного колективу. Принципи виховання особистості в колективі.
|
|
|
Засоби формування наукового світогляду школярів. Структура світогляду і його характеристика.
Сутність наукового світогляду, його структурні компоненти та основні риси.
Основні типи світогляду та його функції. Філософський світогляд, політичний світогляд, релігійний світогляд та ін. Науковий, стихійний, або життєво-практичний, наївний світогляд. Суспільно важливі функції світогляду: просвітницька (або інформаційна); виховна; розвиваюча; організаційна (або орієнтаційно-регуляційна); оцінювальна.
Історичні та філософські основи світогляду. Конкретно-історична національно-державна форма світогляду й виховання. Національний світогляд як система історично зумовлених знань, поглядів, переконань, ідеалів, які відображено у фольклорі, міфології, національній психології і характері певного народу, його культурно-історичних традиціях. Загальнолюдські цінності в єдності з національною культурою.
Міфологічний світогляд. Світоглядне навантаження релігії і філософії. Світоглядні позиції у творчості наших видатних співвітчизників (Памво Беринда, Григорій Сковорода, Яків Козельський, Іван Франко, Володимир Затонський, Михайло Грушевський, Антон Макаренко, Василь Сухомлинський).
Етапи формування світогляду: початковий (накопичення запасу усвідомлених фактів і прикладів з питань розвитку природи і суспільства, вироблення аналітико-синтетичного підходу до їх засвоєння). Формування світогляду як процес і результат взаємодії об’єктивних умов життєдіяльності особистості; цілеспрямованого впливу дії соціальних інститутів, виховання. Роль самовиховання у формуванні світогляду. Компоненти світогляду: інтелектуальний; емоційно-вольовий; практично-дійовий.
Вікові можливості процесу формування світогляду особистості школярів. Специфіка формування світогляду в підлітковому віці (самостійна, обґрунтована оцінка явищ при вивченні систематичних основ наук). Юнацький вік як етап теоретичного пізнання світу, пізнавального ставлення до дійсності, вироблення загальної цілісної картини світу в процесі спілкування із старшими і ровесниками.
Педагогічні умови ефективності формування наукового світогляду школярів. Основні шляхи формування наукового світогляду: у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін; у позаурочній виховній роботі; у професійно-індивідуальному стилі діяльності сучасного вчителя.
Критерії сформованості світогляду особистості.
Методики виявлення рівня сформованості світогляду, (І.Я. Лернер, Т.К. Мухіна, Г.Е.Залеський, І.В. Сисоєнко, В.М. Щуревич та ін.). Характеристики критеріїв визначення рівня сформованості світогляду (Є.І. Моносзон, В.І. Лозова, Т.К. Мухіна).
Історико-теоретичні основи морального та громадянського виховання. Формування духовності та національної культури школярів. Концепція громадянського виховання. Шляхи її реалізації.
Історико-педагогічні аспекти проблеми морального виховання школярів та молоді (Сократ, Аристотель, Марк-Тулій Цицерон, Марк-Фабій Квінтиліан, Я.А.Коменський, Жан-Жак Руссо,Й.Г.Песталоцці, Г.С.Сковорода, М.І.Пирогов, Т.Г.Шевченко, К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський).
Теоретичні основи морального виховання і самовиховання. Пріоритетні напрями удосконалення морального виховання в сучасному суспільстві.
Поняття «мораль», «моральне виховання», «моральна культура особистості». Провідні завдання морального виховання у сучасній українській школі. Поведінка як сукупність учинків, які виявляють моральні якості людини. Взаємообумовленість моральної свідомості і моральної поведінки. Етапи формування моральної поведінки учня. Ідеал особистості; види і форми морального ідеалу. Історичний характер ідеалу.
Сутність і наукові концепції громадянського виховання. Шляхи її реалізації. Ідея національного відродження, об’єднання усіх етносів і регіонів України для створення громадянського суспільства.
Громадянське виховання як процес формування громадянськості. Базові категорії громадянського виховання. Базові наукові підходи і принципи громадянського виховання. Мета громадянського виховання.
Українські педагоги (О.В. Сухомлинська, М.Й. Боришевський, К.І. Чорна, І.Г. Тараненко, С.Г. Рябов та інші) про завдання громадянського виховання й освіти. Форми і методи громадянського виховання та освіти.
Досвід громадянського виховання школярів в навчальних закладах України (проекти, концепції, моделі). Регіональна модель громадянської освіти Полтавщини. Форми громадського виховання на уроках і в позашкільній роботі.
Досвід організації громадянського виховання в прогресивних країнах світу (Франція, Нідерланди, США). Завдання творчого перенесення окремих елементів зарубіжного досвіду на національний ґрунт української школи, збереження і розвиток власних надбань у громадянському вихованні учнів.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 288; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!