Процес навчання як основний механізм формування особистості. Основні суперечності процесу навчання. Особливості навчального процесу в освітньо-виховних закладах нового типу.
Поняття про процес навчання. Навчання як спеціально організована взаємодія вчителя і учня (учіння і викладання). Суб’єкт-суб’єктний характер діяльності і спілкування вчителів і учнів. Результат навчання – знання, уміння та навички учнів. Історичний розвиток та сучасний стан процесу навчання. Догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемно-пошуковий види навчання. Програмоване, комп’ютерне, дистанційне, модульне навчання. Диференціація та інтеграція навчання в сучасній школі. Особистісно орієнтоване навчання і виховання.
Методолого-теоретичні основи процесу пізнання, його діалектика та рушійні сили. Закономірності та структура процесу навчання. Нові методологічні підходи до формування моделі національної освіти. Розвиток дидактичної суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя і учня у процесі засвоєння знань. Зростання ролі навчання як основного механізму формування особистості й відтворення інтелектуального потенціалу українського народу. Компоненти процесу навчання: цільовий (мета і завдання); стимулююче-мотиваційний (стимули, мотиви); змістовий (навчальні плани, програми, підручники); операційно-діяльнісний (методи, прийоми, засоби, форми взаємодії); контрольно-регулюючий (види і форми контролю); оцінювально-результативний (оцінка та самооцінка). Специфіка проектування і здійснення процесу навчання.
Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур. Тенденція антропоцентризму в сучасних вітчизняних концепціях навчання і виховання. Створення загальноосвітніх навчальних закладів нових структур та навчально-виховних комплексів. Ліцей як середній загальноосвітній навчальний заклад, що спеціалізується на профілях навчання, зорієнтованих на ранню професійну підготовку випускників. Види ліцеїв. Гімназія як ЗНЗ гуманітарного спрямування з глибоким вивченням мов, історії, культури. Структура гімназійної освіти. Авторські школи як експериментальні майданчики з упровадження інноваційних педагогічних технологій. НВК різних структур, досвід функціонування. Перехід національної системи освіти на 12-річний термін навчання у середній загальноосвітній школі.
|
|
|
Основні ланки засвоєння знань. Розвиток критичного мислення учнів. Самоосвіта особистості.
Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності. Єдність освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання. Демократизація і гуманізація викладання й учіння. Специфіка навчальної пізнавальної діяльності у загальноосвітній школі. Головні ланки засвоєння знань: сприйняття; розуміння; осмислення і запам’ятовування; закріплення; використання на практиці. Мотиви учіння; рівні взаємодії учителя і учня у процесі засвоєння знань: співпідпорядкування, співробітництво, співтворчість (А.М. Бойко). Вимоги до сучасного вчителя як суб’єкта процесу засвоєння знань.
|
|
|
Мислення як процес опосередкованого відображення дійсності в її найбільш істотних зв’язках і відношеннях. Розум – вища форма теоретичного опанування дійсності, яка виявляється у здатності людини мислити. Міркування, думки як результат розумової діяльності.
Критичне мислення. К.Д.Ушинський про зв’язок розумового виховання й розвитку дитини. Індивідуальні особливості критичного мислення як результат розвитку особистості. Самоаналіз, самооцінка і самоконтроль як системно-змістова рефлексія. Критичне ставлення до дійсності, адекватна оцінка подій.
Самоосвіта і самовиховання як складові процесів навчання і виховання. Процес «саморуху» особистості. Зв’язок самоосвіти з логікою, мнемонікою, евристикою. Суб’єкт-суб’єктні виховуючі відносини вчителя й учня як рушійна сила процесу самоосвіти.
Самоосвіта як продуктивна розумова праця: визначення цілей розумової діяльності, розробка способів діяльності, реалізація цих способів на практиці, оцінювання ступеня досягнення поставлених цілей, корекція розумових дій, оцінка результативності розумової діяльності.
|
|
|
Ідея самоосвіти в історії світової та вітчизняної педагогічної думки.
Зміст шкільної освіти. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Складові змісту освіти. Принципи побудови державного стандарту базової та середньої освіти. Основні змістові лінії освітньої галузі. Забезпечення профільного навчання в старшій школі.
Поняття змісту освіти, його розвиток, становлення і сучасний стан. Визначення поняття змісту освіти у педагогічній науці. Національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). Елементи змісту освіти. Культура як джерело змісту освіти. Взаємообумовленість змісту освіти та соціально-економічного розвитку держави. Прогресивні педагоги минулого та сучасні дидакти про зміст освіти. Теорії формальної та матеріальної освіти. Вимоги до змісту сучасної освіти як педагогічного втілення соціального замовлення.
Єдність загальної, політехнічної та професійної освіти як основних компонентів змісту шкільної освіти. Характеристика, збагачення і розвиток компонентів змісту освіти, їх особливості в умовах розбудови національної школи й оновлення суспільних відносин. Специфіка сучасно природничо-математичної, гуманітарної та трудової освіти у формуванні життєвих компетенцій учнів. Відхід від уніфікованого змісту освіти, творчість і самостійність учителя і учнів. Диференціація та індивідуалізація змісту освіти за можливостями й інтересами школярів.
|
|
|
Принципи побудови навчальних планів, програм та їх характеристика. Базові навчальні плани, визначення обов’язкового державного компонента знань. Вибірково-обов’язкові предмети, факультативні та елективні курси. Творчість учителя і учня у конструюванні чи доборі навчальних програм з предмета з декількох альтернативних. Способи побудови навчальних програм: концентричний, лінійний. Підручники, посібники, навчальні книги, додаткова література як джерело змісту освіти. Пріоритети оновлення змісту шкільної освіти (за концепцією 12-річної школи).
Гуманізація і демократизація змісту освіти засобами національної культури і традицій. Етнізація змісту освіти, глибоке вивчення культури свого народу. Введення до змісту освіти предметів, які розкривають внутрішній світ людини та її діяльності (гуманізація). Напрями гуманітаризації сучасного змісту освіти. Відновлення статусу української мови як засобу спілкування та носія інформації. Використання потенціалу морального виховання у православній релігійній культурі.
Профільна диференціація та інтеграція змісту освіти, завдань, методів і форм навчання.
Поняття «методів», «прийомів» і «засобів» навчання. Проблема класифікації методів навчання, їх характеристика. Розвиток методів навчання в сучасних умовах.
Поняття «методи навчання» та історія їх розвитку. Метод навчання як спосіб взаємодії вчителя й учня, спрямований на вирішення завдань освіти (А.М. Бойко). Сутність методу навчання за А.С. Макаренком, Ю.К. Бабанським, Г.І. Щукіною, В.І. Лозовою. Методи навчання як багатоякісне і багатовимірне педагогічне явище. Прийоми навчання як елементи певного методу чи групи методів. Поняття «засоби навчання» у вузькому й широкому розумінні. Внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розробку проблеми методів навчання.
Класифікація методів навчання. Основні класифікації методів навчання: К.Д. Ушинський (за характером мислительної діяльності); Е.Я. Голант, С.І. Перовський (за джерелом знань); М.М. Скаткін, І.Я. Лернер (за характером пізнавальної діяльності учнів щодо засвоєння змісту освіти); М.А. Данилов, Б.П. Єсипов (залежно від основної дидактичної мети); Ю.К. Бабанський (на основі цілісного підходу до процесу навчання); В.О. Онищук (за етапами засвоєння знань). Класифікації А.М. Алексюка, В.Ф. Паламарчук, М.І. Махмутова.
Характеристика основних груп методів навчання: словесні (пояснення, розповідь, шкільна лекція, семінарське заняття, бесіда); наочні (методи ілюстрацій; методи демонстрацій); практичні (метод вправ, лабораторний метод, практично-трудові методи). Індуктивні та дедуктивні методи. Репродуктивні та проблемно-пошукові методи. Методи самостійної роботи.
Критерії добору і поєднання методів навчання. Створення вчителем власної багатовимірної дидактичної моделі, заснованої на цілеспрямованому поєднанні методів, прийомів і засобів навчання. Уникання проявів дистантності у взаємодії з учнями; тенденція до цілісності та єдності навчання і виховання (А.М. Бойко, Л.Ю. Гордін та ін.).
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!