Н е м е д и к а м е н т о з н а  тер а п і я



Важливою частиною комплексного лікування дітей є немедикаментозна терапія. Багатьом дітям, особливо при іпохондричних розладах, по­казана психотерапія та аутотренінг. Лікар має пояснити дитині сут­ність захворювання й основних симптомів, підкреслити їх доброякісний перебіг та сприятливий прогноз, пояснити важливість адекватної реак­ції на психоемоційну стресову ситуацію.

Ф і з і о т е р а п е в т и ч н і м е т о д и

Використовують водні процедури (циркулярний, контрастний душ, фіто-ванни), аромотерапію, голкорефлексотерапію, масаж, електрофорез з магнієм та бромом на комірцеву ділянку, електросон, гальванічний ко­мірець за Щербаком (у деяких дітей із вегетативною дисфункцією існує підвищена чутливість до електропроцедур, тому можливе посилення у них суб’єктивних відчуттів).

Широко використовується лікувальна фізкультура.

Ме д и к а м е н т о з н а т е р а п і я

При помірних проявах симпатикотонії використовують фітотерапію седативними травами (валеріана, собача кропива, листя м’яти перце­вої, меліси,, трилистника, хміль, півонія), які мають седативну дію, нормалізують функцію стовбура мозка й гіпоталамуса.

Фітотерапію поизначають у вікових дозах за звичай курсом до 1 місяця. «Беллоід» (0,03 г барбамілу, 0,1 мг алкалоїдів беладони, 0,3 мг ерготоксину) та «Белласпон» (0,02 фенобарбіталу, 0,3 мг алка­лоїдів беладони, 0,3 мг ерготаміну) зменшують збудливість централь­них й периферичних адренергічних й холінергічних структур, заспокій­ливо впливають на гіпоталамічну зону мозку, нормалізують функцію обох відділів вегетативної нервової системи. Призначають в залежно­сті від віку дитини по 1 таб. 1-3 рази на день протягом 2-3 тижнів.

При неврозоподібних станах, психопатологічних розладах використо­вують за призначенням невролога транквілізатори: «Мебікар», який не має міорелаксуючого та сноподібного ефекту, не заважає денній роботі; дозування – підліткам по 1-2 таб. 2-3 на день зазвичай курсом на 1 місяць.

«Фенібут», якому притаманна більш виражена транквілізуюча акти­вність – він зменшує емоційну напругу, страх, поліпшує сон (дітям до 8 років по 0,05-0,1 г, 8-14 років 0,2-0,3 г, після 14 років – 0,25-0,5 г 3 рази на добу, курс 4-6 тижнів).

За наявності на ЕКГ змін процесів реполяризації, порушень серце­вого ритму широко використовують солі калію.

При незначних змінах рекомендують калієву дієту (ізюм, курага, банани, горіхи, печена картопля тощо) в інших випадках – фармаколо­гічні препарати «Панангін» (0,158 г калію аспаргінату, 0,14 г маг­нію аспаргінату) або «Аспаркам» (0,175 г калію аспаргінату, 0,175 г магнію аспаргінату).

Препарати калію не застосовуються  при упо­вільненні атріовентрикулярної провідності.

Широко використовують екстракт плодів глоду, який має позитивну інотропну дію, зменшує збудливість міокарда, посилює кровообіг у коронарних судинах. Призначають у віковій дозі 3-4 рази на добу про­тягом місяця.

Доцільно також застосовувати кардіометаболічні препарати: «1 – Карнитин» або «Мілдронат», які поліпшують енергетичний обмін в міокарді. Використовуються в дозах 50-75 мг/кг на добу в 2-3 при­йоми курсом на 2-3 тижні, зазвичай 2-3 рази на рік.

«Кардонат» на відміну від вітамінів групи В, не метаболізується в клітинах печінки, сприяє взаємному потенціюванні їх дії. Дітям 5-15 років – по 1 капсулі 2 рази на добу, дітям старше 15 років - по 1 капсулі 2-3 рази на добу. Курс лікування становить 3-4 тижні.

Доцільно використовувати антиоксиданти (вітаміни Е,С,А, селен), які зменшують перекисне окислення ліпідів, що знижує пошкоджуючий вплив перекисів та вільних радикалів на міокард. За показанням приз­начають препарати магнію, вітамінні комплекси. Використовують також препарати, які стимулюють енергетичний обмін в міокарді (АТФ, фосфаден).

При дисметаболічних змінах в міокарді доцільно застосовувати антигомотоксичний препарат «Коензим-композітум», який впливає на цикл Кребсу в якості індуктора заблокованих або не активізованих внутрішньоклітинних ферментних систем. Дозування наступне: діти 2-6 років – по 1/3-1/2 ампули, з 6 років і підліткам – по 1 ампулі в/ш, п/ш, в/м 2-3 рази на тиждень, в середньому 10 ін’єкцій. Можливо зас­тосування препарату у вигляді питних ампул.

Доведена висока ефективність «Ангіо-ін’єлю» у дітей з вираженим кардіалгічним синдромом та «Краноліну» у дітей з кардіальними дизритміями (О.П.Волосовець, С.П.Кривопустов, 2003).

Ангіо-ін’єль покращує коронарний кровообіг шляхом впливу на су­динний тонус, оптимізує механізми адаптації організму до фізичного навантаження, корегує зміни вегетативного статусу. Дозування: діти 2-6 років – по 1/3-1/2 ампули, з 6 років і підліткам – по 1 ампулі в/ш, п/ш, в/м 2-3 рази на тиждень, в середньому 10 ін’єкцій.

Кранолін, завдяки основному компоненту (плоди глоду) та двом потенцюючим речовинам має антиаритмічну дію за рахунок подовження рефрактерної фази та позитивну інотропну дію за рахунок підвищення вну­трішньоклітинної концентрації кальцію, препарат нормалізує обмінні процеси в міокарді. Кранолін призначають внутрішньо сублінгвально (діти до 2 років – 3 краплі, 2-6 років – 5 крапель, старше 6 років -10 крапель) тричі на добу курсом до 1 місяця.

Показанням для використання Я – адреноблокаторів у дітей з ПМК є: виражена симпатикотонія; значна синусова тахікардія; часта екстрасистолія, особливо рання та мультифокальна; синдром подовженого інтервалу QТ; епізоди синкопе в анамнезі.

Я-адреноблокатори призначають курсами до 2-3 місяців під кон­тролем АТ та ЕКГ з поступовою відміною препарату. Крім антиаритмічного ефекту та профілактики синдрому раптової смерті, Я-адреноблокатори знижують ЧСС та сприяють кращому наповненню лівого шлуноч­ка та зменшенню ступеня ПМК.

Найбільш поширений в педіатричній практиці «Пропранолон», старто­вою дозою якого є 1-2 мг/кг/добу в 4 прийоми. Використовують також «Атенолол», який блокує переважно Я-1-рецептори та є конкурент­ним антагоністом ендогенних катехоламінів (1-2 мг/кг, максимум до З мг/кг в 1-2 приймання на добу).

В схемі лікування дизритмій у дітей на тлі ПМК значну роль ві­діграють препарати, які нормалізують рівень кардіоцеребральних взає­модій та становлять основу так званої базисної антиаритмічної тера­пії (вегетотропні- та кардіометаболічні препарати).

У разі виникнення життезагрозливих шлуночкових аритмій доцільно використовувати «Аміодарон» внутрішньо 10-15 мг/кг/добу в два прийоми протягом 5-10 днів, після чого дозу знижують до 2-5 мг/кг/та ін.

Лікування інфекційного ендокардиту включає в себе насамперед антимікробну терапію, яка має бути за мож­ливості етіотропною та достатньо тривалою (4-8 тижнів та більше), профілактичні дози гепарину для запобігання утворення тромбів, про­тигрибкові препарати, глюкокортикостероідні препарати у разі виник­нення інфекційно-токсичного шоку. Можливе використання імунотерапії (гіперімунна плазма, імуноглобулін).

Показання до хірургічного лікуваня ендокардиту: резистентна до терапії серцева недостатність, гостра деструкція клапанів серця, стійка бактеріемія з неефективністю анти­мікробної терапії, інтракардіальні абсцеси, великі рухомі вегетації на клапанах, грибковий ендокардит, інфекційний ендокардит клапанного протеза.

Фізичне навантаження у дітей у ПМК.

Від занять фізкультурою (в загальній групі) та спортом звільня­ють дітей з ПМК, що супроводжуються мітральною регургітаціею, шлуночковими аритміями, збільшенням інтервалу QТ, порушеннями процесів реполяризації та виникненням непритомних станів.

На ХХVІ конференції Веthesda (США,1994) були затверджені реко­мендації щодо участі в спортивних змаганнях осіб з ПМК. Так, спорт­смени з ПМК (включаючи міксоматозну дегенерацію стулок), за відсут­ністю наступних критеріїв можуть брати участь у будь-яких спортив­них змаганнях:

· синкопе в анамнезі аритмогенного генезу, підтверджене докумен­тально;

· раптова смерть серед родичів, пов’язана з ПМК;

· рецидиви пароксизмальних суправентрикулярних тахікардій, особ­ливо при їх збільшенні на тлі фізичного навантаження;

· мітральна регургітація;

· тромбоемболія в анамнезі.

Спортсмени, які мають один або більше з перерахованих критеріїв, можуть займатися спортом низької статичної та динамічної інтенсивно­сті.

Особам з гіпертрофією ЛШ та з будь-яким, ступенем дисфункції лі­вого шлуночка займатися спортом не рекомендується.

У пацієнтів з незначними порушеннями серцевого ритму та провід­ності фізичні навантаження не обмежуються, але ці особи підлягають регулярному обстеженню з використанням велоергометричної проби.


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 194; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!