ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

Основні принципи лікування:

1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно почи­нати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.

2. Схема лікування повинна бути простою, по можливості – за прин­ципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що ре­ально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.

3. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в т.ч. – ретардним формам, оскільки це попереджує значні коли­вання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таб­леток.

4. Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванні, або модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації займають важливе місце серед не- медикаментозних методів корекції АГ.

5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.

6. У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. Артеріальна гіпертензія також підлягає обов’язкової корекції.

Основні засоби лікування:

Лікування АГ складається з двох основних напрямків – немедикаментозного і медикаментозного, кожний із яких має чіткі обґрунтування і показання до застосування.

Вони визначаються ступенем гіпертензії, характером її перебігу і гемодинамічними  особливостями, наявністю ураження органів-мішеней, їх функціональною недостатністю, характером супутніх захворювань (сахарний діабет, ожиріння тощо), а також віком, статтю хворого та його психоемоційними особливостями.

НЕМЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

Немедикаментозна терапія може бути як самостійним, так і фоном для проведення медикаментозної терапії. Вона ефективна в 70-80% ді­тей і підлітків з пограничною артеріальною гіпертензією або вегето-судинною дистонією гіпертензивного типу, не пов’язаною з психологіч­ними складностями багаторічної медикаментозної терапії молодих людей і можливими побічними ефектами медикаментозної терапії.

Немедикаментозна терапія спрямована на:

· зменшення ваги тіла за наявності ожиріння;

· зменшення вживання алкоголю;

· регулярне виконання динамічних фізичних вправ;

· обмеження вживання кухонної солі до 5 г на добу;

· достатнє вживання калію, кальцію, магнію;

· зменшення вживання насичених жирів та холестерину;

· відмова від паління.

ВООЗ рекомендує призначати немедикаментозну терапію всім пацієнтам з АГ як основної, або як доповненням до медикаментозного лікування.

Немедикаментозна терапія може призводити  до зниження рівня АТ, знімати потребу в медикаментозній терапії або сприяти зменшенню доз антигіпертензивних препаратів.

Корекція стилю життя дозволяє не тільки досягти суттєвого довготривалого зниження АТ, але і взагалі зменшити ризик розвитку серце­во-судинних захворювань.

Важливою умовою ефективності лікувально-оздоровчих заходів, є ор­ганізація раціонального режиму праці та відпочинку, формування здо­рового способу життя.

Чітко організований розпорядок дня (години сну та пробудження, приймання їжі, занять) сприяє виробленню позитивного стереотипу, повноцінним має бути нічний сон (не менше 8 годин). Перегляд телепе­редач не повинен перевищувати 1,5 годин на день. Відпочинок має бути активним (прогулянки, заняття фізичними вправами, спортом).

Перебування на свіжому повітрі слід поєднувати із заняттями фі­зичною культурою (рухливі ігри, біг, швидка ходьба). Рекомендовані систематичні заняття фізичними вправами й видами спорту, що не пот­ребують великого фізичного напруження (плавання, біг, лижі, ковзани, велосипед, теніс, туризм).

Протипоказані ізометричні (підняття важкостей, спортивна гімнастика) і спортивні навантаження, заняття самбо, карате тощо.

Фізичні вправи повинні бути регулярними, ретельно підібрані по об’єму, інтенсивності та часу проведення. Хід їх виконання і ефек­тивність бажано контролювати спеціалістами ЛФК, кардіологами.

Перед призначенням лікувальних фізичних навантажень необхідно провести велоергометричний тест на толерантність до навантажень.

Загальнозміцнюючу, седативну та гіпотензивну дію чинять водні процедури: теплі ванни (радонові, сульфідні, карбонат­ні, йодобромні, натрієві та хлодирдні), циркулярний душ та підводний душ-масаж, вологі та сухі обгортання, сауна. Тривалість ванни І5-20хв.

В термокамері сауни /сухоповітряна баня/ температура не повинна перевищувати 60-70°С, а час перебування – не більше 16 хв. Після чого необхідно 10 хв знаходитись під теплим душем або в басей­ні з прохолодною водою. В сауні  у людини частішає серцевий ритм, помірно збільшується серцевий викид і значно зменшується за­гальний периферійний тиск (за рахунок розширення артеріол і капілярів), що призводить до зниження АТ, особливо діастолічного.

В домашніх умовах слід використовувати обливання й обтирання во­дою, душ, ванни. Теплий душ уранці з подальшим обтиранням, заспокій­ливо діє на нервову систему. У продовж кількох місяців можна засто­совувати холодні ножні ванни (температура води 10-І5°С) з подальшим розтиранням стоп і гомілок.

Раціональне харчування. Комплекс оздоровчих заходів передбачає організацію раціонального харчування з обмеженням вживання кухонної солі до 4-6 г на добу, вилученням копченостей, солоної риби. У разі поєднання підвищеного АТ із ожирінням обмеження в дієті мають стосуватися жирів, особливо тугоплавких (жирні сорти м’яса, сала), легкозасвоюваних вуглеводів (борошняні та кондитерські вироби, картопля). Обмежити слід і споживання рідини до 1,5 л на день.

У зв’язку з тим, що солі калію та магнію розширюють судини, сприяючи тим самим нормалізації АТ, потрібно вживати продукти багаті на солі калію (гречана, вівсяна, пшенична крупи, соя, квасоля горох, абрикоси, виноград, персики, кавуни, чорна смородина, шипшина курага, чорнослив, кабачки, буряки, салат, горіхи).

Повним дітям з АГ, а також схильних до гіпертензивних кризів, можна 2 рази на тиждень проводити розвантажувальні дні(рисово-компотні, кефірні, кавунні, салатні тощо).

Боротьба з палінням та відмова від алкоголю (в тому числі і пива) – це важливі аспекти профілактики та лікування АГ у школярів старшого віку. Відомо що у курців важче досягти контролю над рівнем АТ навіть при медика­ментозному лікуванні. У них частіше відзначаються злоякісний перебіг АГ, крововиливи в ЦНС та більш високий рівень смертності від АГ.

При наявності високого ступеня нікотинової залежності у хворого на АГ доцільно призначення препаратів нікотинозамісної терапії. Жувальна гумка Nicorette 2 мг з нейтральним або м’яким присмаком рекомендується особам, що випалюють до 25 цигарок на добу, а 4 мг – тим, хто щодня випалює понад 25 цигарок.

Припинення прийому препаратів препаратів, які можуть підвищувати АТ:

· глюко- і мінералокортикоїди;

· анаболічні стероїди;

· деякі гормональні контрацептиви;

· трициклічні антидепресанти;

· симпатоміметики;

· алкалоїди спорині;

· нестероїдні протизапальні засоби, циклоспорин, які містять лакрицю, кокаїн.

Фізіотерапевтичні методи  лікування застосову­ються при ВСД і АГ як самостійно, так і в поєднанні з медикаментозною терапією і бальнеологічним лікуванням:

· гальванізація коміркової рефлексогенної зони /С4-D2/ по Щербаку симпатичних гангліїв, сінокаротидної ділянки чинять ваготонічну дію, зменшують периферійний судинний опір і знижують АТ;

Після проведення цих фізіотерапевтичних маніпуляцій нормалі­зується серцевий викид, покращується мікроциркуляція і мозковий кровотік, знижується симпатичний тонус, що призводить до значно­го покрашення клінічного стану хворих з церебральними порушення­ми (запаморочення, головний біль, шум у вухах тощо).

· електросон та центральна електроаналгезія підвищують мозкову гемодинаміку, сон, зменшують ЧСС та знижують АТ.

Голкорефлексотерапія, або акупунктура, в різних її модифікаціях нормалізує активність структур, відповідальних за регуляцію гемодинаміки.

· Психотерапія, або психологічна корекція, спрямована на усунення психоневрологічних проявів, які відзначаються при ряді психосоматичних захворюваннях, до яках відноситься і первинна АГ.

Вона включає методи психічної (аутогенне тренування, гіпнотична релаксація, гетеротренінг – поєднання аутогенного тренування та прямого навіяння, методики медитації, метод біологічного оборотного зв’язку і м’язової (максимальне розслаблення периферійних скелетних м’язів) релаксації.

Оцінка ефективності немедикаментозної терапії проводиться не ра­ніше ніж через 3-6 місяців від початку лікування.

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

Завжди перед лікарем виникає питання: що для дитини та підлітка найнебезпечніші – артеріальна гіпертензія, чи прийом антигіпертензивних препаратів?

Дійсно, ризик виникнення таких життєзагрожуючих станів, як інфа­ркт, інсульт, раптової смерті у підлітків значно нижчий, ніж у осіб похилого віку.

Медикаментозне лікування дітей та підлітків з первинною артері­альною гіпертензією слід проводити так, щоб за мінімальних доз і найменшої кількості препаратів досягти максимально можливого та стійкого гіпотензивного ефекту.

Стійка нормалізація АТ, інших гемодинамічних параметрів, зникнення суб’єктивних симптомів є показанням до відміни препаратів.

Перерву в медикаментозному лікуванні слід використовувати для продовження інших немедикаментозних та оздоровчих заходів.

Нове підвищення АТ є показанням для відновлення приймання гіпо­тензивних і седативних засобів.

Більшість хворих дітей та підлітків з ВСД та АГ не потребують медикаментозної гіпотензивної терапії.

Показання до призначення медикаментозної та іншої симптоматичної терапії:

1. Лабільне або стабільне підвищення САТ на 10-15 мм  рт.ст., а ДАТ на 5-10 мм  рт.ст. вище вікової норми, кризовий перебіг АГ.

2. Неадекватна реакція ЧСС і АТ (особливо ДАТ) на функціональну пробу з дозованим фізичним навантаженням.

3. Відсутність ефекту від немедикаментозної терапії протягом 6-12 місяців.

4. Наявність більше двох факторів ризику розвитку ЕГ (обтяжена спадковість, ожиріння, підвищене вживання солі та «сільчутливість», гіподинамія, паління та вживання алкоголю, травми че­репа в анамнезі, тривалий емоційний стрес), найбільш важливим із яких є генетична обтяженість по АГ.

В останніх рекомендаціях В003 і МТГ (1999) зазначено, що як препарати першого ряду слід використовувати антигіпертензивні препарати шести класів:

1/ діуретики;

2/ блокатори Я-адренорепепторів;

З/ антагоністи кальцію;

4/ блокатори α-адренорепепторів;

5/ інгібітори АПФ;

6/ блокатори /антагоністи/ рецепторів ангіотензину II.

Препаратами другого ряду є:

1/ α1 – адреноблокатори;

2/ алкалоїди раувольфії;

З/ центральні α2 – агоністи (клонідін, гуанабенз, гуанфацин, метилдопа);

4/ прямі вазодилататори (гідралазин, міноксиділ).

Є також нові препарати, до яких належать агоністи імідозолінових рецепторів (моксонідін, рилменідін), інгібітори нейтральної пептидази, антагоністи ендотеліну.

Вибір препаратів для лікування кожного конкретного хворого залишається за лікарем і залежить від багатьох факторів.

Існують рекомендації В003.І МТТ (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів (табл. 12).

Медикаментозна терапія проводиться на фоні продовження немедикаментозного лікування і проведення заходів по нормалізації стилю життя. Лікування АГ краще починати з фітотерапії, схема і засоби якої за­лежать від психоемоційного статусу дитини і типу його гемодинаміки.

Дітям з симпатикотонією, психоемоційним напруже­нням і гіперкінетичним типом кровообігу призначають рослинні препарати, які володіють седативною дією: бояришник, пустирник, багульник, звіробій, валер’яна або збори трав.

При гіперкінезії можна застосовувати настій кореня шлемника байкальського і кори або листків евкомії.

При АГ, яка супроводжується церебральною симптоматикою, тахікар­дією і неврозом, добрий ефект чинить д е в і н к а м (вінкамін) по 5-10 мг 3 рази на добу до отримання ефекту із наступним переходом на половинну дозу 2 рази в день протягам 1-1,5 місяців.

Денні транквілізатори:тиреодазин (сонапакс) по 20-50 мг/кг/добу; фенібут по 0,25-0,75 г/добу; при м’язовому напру­женні, неспокою, безсонні – феназепам по 0,5-1,5 мг/добу.

При відсутності ефекту від цієї терапії протягом 3 місяців і збереженні гіперкінетичного типу кровообігу з тахіаритміею, переважним підвищенням САТ, поганому самопочутті і зниженні толерантності до навантажень препаратами вибору є Я-а д р е н о-   б л о к а т о р и (пропранолон, обзідан, віскен та ін.).

У 10% хворих може відзначатись резистентність до Я-адреноблокаторів і у 26% – підвищена чутливість до них (появлення судинних розладів і неадекватне підвищення ДАТ). Тому перед початком лікування бажано провести пробу на індивідуальну чутливість до препарату.

                                                                                                                                  Таблиця 12

---

Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 223; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!