КАРДІОВАСКУЛЯРНА (ГЕМОДИНАМІЧНА) ГІПЕРТЕНЗІЯ
Для артеріальної гіпертензії за коарктації аорти характерні наступні ознаки: добре розвинені м’язи верхньої половини тулуба, відсутність або послаблення пульсу на стегнових судинах, зміщення меж серця вліво, узури III-IV ребер у задніх відділах, які виявляють під час рентгенологічного дослідження.
Артеріальна гіпертензія у дітей розвивається в разі цілковитої та тривалої атріо-вентрикулярної блокади, її генез пов’язаний з подовженням діастоли, збільшенням припливу крові до серця та ударного викиду в разі брадикардії. Частіше це виникає в разі природженої блокади.
Застійна серцева недостатність також приводить до виникнення АГ (застійна гіпертензія) в 4-5% випадків, частіше при значних ступенях СН і великих термінах захворювання.
Патогенез АГ при СН пов’язаний, вірогідно, з компенсаторним збільшенням периферійного судинного опору за рахунок спазму судин прекапілярного русла у відповідь на знижений серцевий викид. Зменшення ударного і хвилинного об’ємів крові може викликати, з одного боку, гіпоксію вищих вазомоторних центрів, а з другої – ішемію нирок включенням системи РАА (ренін-ангіотензин II – альдостерон) з наступним підвищенням рівня катехоламінів в крові.
Співпадання підвищення рівня АТ і його зниження та з появою і, відповідно, зникненням набрякового синдрому свідчить на об’єм – (натрій)–залежний характер АГ. Випадіння одного із головних механізмів підтримання АТ супроводжується компенсаторною активацією інших.
|
|
|
Артеріальна гіпертензія помірна (130-180–150/90 мм рт.ст.) має систоло-діастолічний характер і в міру зменшення ударного об’єму крові стає все більш діастолічною.
Перебіг коарктації аорти визначається станом колатерального кровообігу, який гірше розвинутий при переддуктивному типі коарктації, що й пояснює його несприятливий прогноз.
В колишні роки без хірургічної корекції 80% хворих помирало від ускладнень АГ в 2-4-й декадах життя. Найбільш розповсюдженими ускладненням були враження серця (50%), внутрішньочерепні крововиливи, в тому числі викликані розривом аневризми церебральних артерій (13%), розшаровування і розрив аорти (20%).
Лікування оперативне, однак, якщо корекція вади здійснюється в старшому дитячому віці, то гіпертензія може зберігатися на верхніх кінцівках протягом багатьох років, що потребує постійного курсового призначення гіпотензивних засобів, частіше інгібіторів АПФ, антагоністів кальцію.
Лікування. Артеріальна гіпертензія при серцевій недостатності з успіхом лікується серцевими глікозидами і діуретиками, а також інгібіторами АПФ. Відзначають високу ефективність комбінованої терапії інгібіторами АПФ і α-, β-адренорецептером карведілолом.
|
|
|
НЕЙРОГЕННІ АРТЕРІАЛЬНІ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Нейрогенні артеріальні гіпертензії обумовлені первинним ураженням головного і спинного мозку запального та дистрофічно-ішемічного генезу.
Так, спостерігається стійке підвищення АТ при діенцефальному синдромі, вертебро-базилярній недостатності, шийному остеохондрозі, при внутрішньочерепній гіпертензії, порушеннях мозкової і ліквородинаміки, а також при енцефалітах. До нейрогенної відносять і психогену АГ.
Окрім хронічної АГ при нейрогенних ушкодженнях мозку інколи виникають кризові стани внаслідок підвищення внутрішньомозкового тиску (при запальних ураженнях мозку, а також при пухлинах, травмах мозку та ін.) їх часто об’єднують терміном «синдром Пенфілда».
Клінічно синдром Пенфілда характеризується пароксизмальними підйомами АТ, які нагадують кризи при феохромоцитомі (псевдофеохромоцитома), тахікардією, головним болем, запамороченнями, ністагмом, судомами, болями в животі, пітливістю, слюнотечею.
Необхідно відмітити, що нейрогенні АГ можуть бути пов’язані з важкими стресорними реакціями, які викликають гостре підвищення тонусу симпатичної нервової системи (значне емоційне напруження, травма, больовий синдром та ін.) і супроводжується гіперренінеміею, гіперглікемією та іншими метаболічними зрушеннями.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!