Роль громадських організацій в практичній соціальній роботі з інвалідами в США
Основу правового захисту людей з інвалідністю становлять міжнародні стандарти щодо забезпечення прав і гарантій соціального захисту дітей-інвалідів і дорослих людей, що відображені в документах Організації Об´єднаних Націй: Декларації прав дитини (1959 p.), Декларації соціального прогресу та розвитку (1969 p.), Декларації про права розумово відсталих осіб (1971 p.), Декларації про права інвалідів (1975 p.), Всесвітній програмі дій стосовно інвалідів (1981 p.), Конвенції про права дитини (1989 p.), Всесвітній декларації щодо забезпечення виживання, розвитку і захисту дітей (1990 p.), Принципах захисту психічно хворих і покращання психіатричної допомоги (1991 p.), Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів (1993 р.) та інших документах [44].
Соціальна робота з інвалідами в США має великий досвід та ефективні результати. В цій країні добре розвинута соціальна робота з цією категорією населення, саме через громадські організації відбувається реалізація соціальної роботи інвалідам.
В дипломній роботі ми обрали саме цю країну тому, що саме в США інваліди найкращим шляхом включені в суспільне життя.
У Сполучених Штатах першим юридичне визначення інвалідності було дано тоді, коли з Громадянської війни (1861-1865) повернулося багато покалічених солдатів. За законами про пенсії для учасників Громадянської війни інвалідам з числа ветеранів Армії Союзу ( північній ) призначалися пенсії, виходячи з їх «нездатності займатися фізичною працею» . Ця модель , по суті, визначала інвалідність як фізичний недолік, що виключає рівноправну участь у житті суспільства і можливість самостійно заробляти на життя. Однак не до всіх видів інвалідності ставилися однаково; деякі розлади, які трактувалися як «ганебні», психічні відхилення та інфекційні захворювання деколи вважалися негідними допомоги, та особи з такими недоліками піддавалися дискримінації.
|
|
|
У 70-ті роки минулого сторіччя інвалідів стали розглядати як соціальну меншість – групу людей, що володіють громадянськими правами, яку треба захищати так само, як і інші меншини, які добивалися рівності.
У 1990 році президент Джордж Буш підписав Закон «Про інвалідів». Розділ I Закону про інвалідів забороняє більшості приватних роботодавців дискримінацію інвалідів в будь-якому аспекті найму або зайнятості. Розділ II охоплює дискримінацію в громадських місцях – готелях, ресторанах, торгових комплексах і так далі. Розділ IV зобов'язує постачальників телекомунікацій надавати доступ до своїх послуг людям з обмеженими можливостями.
Влітку 2006 року була прийнята Конвенція ООН про права інвалідів – міжнародний договір про права інвалідів у всьому світі.
|
|
|
Національною організацієюу справах інвалідів та Інститутом Харріса проводилося опитування американських інвалідів яке показало, що за попередні чотири роки значно скоротилася частка інвалідів, які повідомляють про дискримінацію на роботі. Підтверджено економічні вигоди, одержувані компаніями, які наймають інвалідів та надають їм спеціально обладнані робочі місця [9].
В той же час в США наявні певні проблеми в соціальному положенні інвалідів. Преш за все це пов’язано з питаннями їх працевлаштування. В США більшість людей з інвалідністю не мають роботу, дуже малий відсоток інвалідів, які займають високопоставлені пости в компаніях і, навпаки, відсоток інвалідів високий серед некваліфікованих робітників. Значно краще йдуть справи у людей з інвалідністю, які закінчують вищі навчальні заклади.
Реабілітація інвалідів – це система заходів, спрямованих на відновлення їхнього здоров'я, порушених функцій, працездатності, повернення в суспільно – корисне і соціальне життя суспільства. Реабілітація в даний час міцно увійшла в практику соціального обслуговування більшості країн світу. Важливе місце в цій системі заходів займає трудове влаштування інвалідів, що включає ряд етапів, починаючи з огляду лікарями – експертами, профорієнтації та підготовки до праці і кінчаючи підготовкою виробництва до працевлаштування інваліда і контролем його якості [34].
|
|
|
В США існують організації які сприяють молоді з функціональними обмеженнями в отриманні вищої освіти та подальшому працевлаштуванні. Так, організація зі сприяння у розвитку кар'єри студентів з обмеженими можливостями (Career Opportunities for Students with Disabilities (COSD), основною метою має є сприяння у працевлаштуванні випускникам вищих навчальних закладів із обмеженими можливостями. В даний час у цій роботу беруть участь близько 330 вищих навчальних закладів і потенційних роботодавців. Фінансування цієї організації відбувається переважно відділом з працевлаштування інвалідів міністерства праці США. Вони надають допомогу в працевлаштуванні випускникам вищих навчальних закладів із обмеженими можливостями.
Яскравий праклад таких організацій – TecAccess – невелика комерційна компанія, що надає поради щодо працевлаштуванню та готові доступні рішення, відповідно Американському законодавству. Цією компанією керує жінка в якої народилася дочка з синдромом Дауна і вона вирішила , що у дочки можуть виникнути проблеми з працевлаштуванням, згодом вона створила цю компанію. Саме тому вона і створила компанію, в якій можуть працювати люди з обмеженими можливостями, і яка сприяє створенню доступного середовища в багатьох інших американських організаціях [15]. Допомогають знайти роботу інвалідам з відповідними – підходящими умовами праці.
|
|
|
Ще одна громадська орагнізація, яка займається проблемами інвалідів – RecruitABILITY – Інтернет-агентство, що об'єднує бажання організацій працевлаштувати інвалідів і бажання інвалідів знайти роботу. Усі надані агентством послуги абсолютно безкоштовні як для організацій, так і для інвалідів, що шукають роботу [15].
Також досить відоме в США Американське Братство російськомовних інвалідів ( ABRUD ) налічує більше 7000 членів по всьому Нью-Йорку. Одна з найстаріших і найбільших російськомовних благодійних організацій проявляє щиру турботу про літніх і інвалідів, відзначає американські та єврейські свята, вшановує найбільш активних волонтерів , видає щомісячну безкоштовну газету «Вести ABRUD», проводить цікаві екскурсії, семінари, концерти та зустрічі [3].
Діяльність громадських організацій з інвалідами в США відзначається також забезпеченням програм для інвалідів, наприклад: центри незалежності життя інвалідів (ЦНЖ). У США працює понад 300 ЦНЖ. Всі вони фінансуються державою. У центрах інваліди навчаються навичкам незалежного життя, отримують різноманітні послуги, такі, як інформаційні, юридичні, працевлаштування, персональний помічник і ін. [42]. Організація проінформовує людину з обмеженим можливостями в її правах, допомогає подолати складні життєві ситуації в яких опинилася людина.
Ще одна розповзюджена програма – Партнери у прийнятті політичних рішень. Існує безліч Рад, що відповідають за певні програми, наприклад навчання дітей-інвалідів. Поради фінансуються державою. Грамотний аналіз політичних рішень дає Радам можливість впливати на соціальну політику. Перед зустріччю із законодавцями Ради проводять з інвалідами репетицію, що і як говорити, програють різні ситуації [42]. Вони займаються саме виявом різних проблеми в інвалідів, ріщення яких вплине на покращення соціальної політики.
Також розвинуті центри по заочнії реабілітації інвалідів. За допомогою супутників зв'язку, мережі інтернет, відеокамер інваліди безпосередньо отримують новітні реабілітаційні технології. Спеціальний фонд оплачує дані послуги. Існує база даних можливостей і талантів інвалідів, що вкрай важливо для забезпечення їх роботою і залученню до активного життя [42].
У США розумова відсталість була визнана національною проблемою. У зв'язку з цим була розроблена Національна програма по боротьбі з розумовою відсталістю, відповідно до якої було поставлено завдання по створенню центрів по підготовці фахівців з реабілітації, професійної освіти, обслуговуванню на місцях розумово відсталих, розробці програм навчання і виховання в школах. Обслуговування розумово відсталих людей в США включає профілактику, діагностику, навчання, клінічне обслуговування, соціально-реабілітаційну службу. У соціально-реабілітаційної службі автори виділяють реабілітацію глибоко розумово відсталих осіб і загально-реабілітаційний сервіс слабо розумово відсталих. Соціальні служби в цьому сервісі займаються вибором шляхів реабілітації, є служба по подальшому працевлаштуванню. Весь загально-реабілітаційний сервіс організовується в штатах у кооперації з державними та приватними установами. Кожна країна має свої шляхи вирішення проблеми адаптації та інтеграції в суспільство розумово відсталих дітей [34].
Організація реабілітаційної допомоги людям з розумовою відсталістю в європейських країнах характеризується великою різноманітністю форм і підходів. Ці підходи часто визначаються концептуальними поглядами на природу людини та її розвиток, що передбачає використання відповідних методів виховання і навчання [34].
Отже, діяльність громадських організацій спрямована на створення умов, які покращують життя інвалідів. Вони сприяють розвитку інваліда, їхньому навчанню, працевлаштуванню, наданню допомоги як психологічної так і юридичної. Громадські організації зосередженні на захисті прав людей з обмеженими можливостями. Вони сприяють інтеграції інвалідів в суспільство. Їхня головна та спільна мета – забезпечити всім необхідним, створити умови для достойного життя таких людей.
РОЗДІЛ 3
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 270; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!