Стаття 132 Конституції України, подаючи поняття та засади територіального устрою України, ввела термін «регіон» в 1996 році .
Проте на законодавчому рівні не було визначено його правовий зміст, що спричинювало на практиці різні тлумачення цього терміна. Така неузгодженість була зумовлена тим, що на той час поняття «регіон» уже широко використовувалося економістами, соціологами, географами, політологами та представниками інших галузевих наук.
Поняття «регіон» визначається Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року. Відповідно до положень цього Закону «регіон» - це територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. На сьогодні в Україні зберігає свою актуальність проблема законодавчого забезпечення сталого розвитку регіонів.
Таке розуміння регіону внесло низку правових коректив. По-перше, було визначено чітку кількість регіонів - 27. По-друге, сільські райони та райони у містах офіційно перестали визнавати регіонами .
Автономна Республіка Крим - це адміністративно-територіальна одиниця України зі спеціальним правовим статусом, невід'ємна складова України, що вирішує в межах Конституції та законів України питання, віднесені до її відання. Правовий статус Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Територією АР Крим є територія Кримського півострова, крім м. Севастополя. До складу АР Крим входять — населені пункти, райони. Територія АР Крим не може бути змінена чи передана до складу іншої держави без згоди ВР України і ВР АР Крим.
|
|
|
Формування областей на правах автономії відбувається в межах поєднання принципів політичної децентралізації та автономії територіальних колективів у межах єдиної держави.
Досвід зарубіжних держав свідчить, що до недавна у світі було 13 держав (Велика Британія, Данія, Індія, Індонезія, Іспанія, Італія, Португалія, Судан, Фінляндія, Шрі-Ланка, Габон та Франція), у яких доволі успішно функціонували відповідні адміністративні автономії. Усі ці держави, окрім Індії, мають унітарну форму правління. Адміністративна автономія була і в Бельгії доти, поки не прийняли рішення про запровадження у цій державі федерації.
Область - це адміністративно-територіальна одиниця, що сформувалася у межах території України під впливом історичних, географічних, економічних та інших чинників і характеризується певною самостійністю у вирішенні соціальних, економічних і культурних питань, а також у здійсненні регіональної політики. За Конституцією в Україні існує 24 області. Зміна системи областей України можлива лише за умови внесення відповідних змін до Конституції України.
|
|
|
Область — вища ланка в системі адміністративно-територіального поділу України, утворена з метою оптимального врегулювання відносин на регіональному рівні. Вона характеризується певним організаційним відособленням, цілісністю, економічною та соціальною самодостатністю, місцевими особливостями і традиціями.
Область складається з районів, міст обласного значення та об'єднань міста з навколишніми селами, селищами, містечками юрисдикцією міста зі збереженням їхнього статусу як самостійних адміністративно-територіальних одиниць.
Особливість її конституційно-правового статусу в системі адміністративно-територіального поділу України визначається ч. 2 ст. 133 Конституції України, у якій закріплено поіменний перелік усіх областей в Україні. Також її конституційно-правовий статус додатково врегульовують й окремі закони України, наприклад, Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» від 24 грудня 1998 р.; Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 18 листопада 2003 р.; Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 р.
|
|
|
Області України можна поділити на дві основні групи:
1. прикордонні — межі яких частково визначаються лінією державного кордону (Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернівецька та Чернігівська області).
2. внутрішні— межі яких державним кордоном не визначаються і межують виключно з іншими областями України (Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька та Черкаська області).
Є зовнішні та внутрішні форми вияву правового статусу області.
До зовнішніх форм належить трактування статусу області у вузькому розумінні. Це такі елементи: правовий порядок встановлення їхньої кількості; процедури їхнього утворення та ліквідації, зміни їхніх меж та назви. Ці елементи необхідні для формалізації області як територіального утворення, що входить у систему адміністративно-територіального поділу держави. Як правило, це конституційно-правове регулювання.
До внутрішніх форм прояву належать повноваження, форми та методи діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування регіонального рівня. У комплексі вони визначають правовий статус області у широкому розумінні. Правовий статус області зумовлений наявністю не лише конституційно-правових норм, але й адміністративно-правових, фінансово-правових, цивільно-правових та інших норм.
|
|
|
У частині 2 ст. 133 Конституції України подано вичерпний перелік областей, що входять до системи адміністративно-територіального поділу України. Результатом такого правового регулювання стало те, що зміна системи обласного поділу відповідно потребує зміни положень чинної Конституції України.
Утворення чи ліквідація територіальної одиниці обласного рівня створює сильний політичний та соціально-економічний резонанс. Дотримання передбаченої законодавцем правової процедури щодо утворення, ліквідації чи реорганізації області повинно забезпечувати усунення небажаних наслідків цього резонансу.
У разі прийняття закону, який би передбачав зміну обласного поділу , Конституційний Суд України зобов'язаний дати висновок з приводу того:
- що ці зміни не скасовують чи обмежують права і свободи людини і громадянина;
- не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України;
- не робляться в умовах воєнного та надзвичайного стану;
- що законопроект про внесення відповідних змін до ст. 133 Конституції України, який розглядався вже ВР України, і закон не був прийнятий, поданий до ВР України не раніше, ніж через рік від дня прийняття рішення щодо цього законопроекту;
- що протягом строку своїх повноважень ВР України ще не змінювала одні й ті самі положення Конституції України.
Що стосується останнього пункту, відповідно до Конституції України, парламент одного скликання не може прийняти більше ніж одне рішення (утворення, ліквідації, укрупнення, розукрупнення,перейменування) по одній конкретній області.
Тому, беручи до уваги особливості конституційно-правового регулювання, можна говорити лише про уточнення меж окремих областей. До того ж, межі області у багатьох випадках зумовлен і лінією державного кордону.
Райони як адміністративно-територіальна одиниця України є частиною території області. Район є середнім рівнем системи адміністративно-територіального устрою України, територіально-просторовою межею функціонування територіальних громад. Райони створюються з метою інтеграції економіки, промисловості, транспорту і зв'язку, торгівлі, соціально-культурних закладів територіальних громад сіл, селищ і міст в єдину інтегровану соціально-економічну та культурну систему.
Район представляє спільність адміністративних одиниць первинного порядку (сіл, селищ, міст) і, водночас, забезпечує цілісність області, оскільки є її органічною складовою частиною.
Сільський район у триступеневій системі адміністративно-територіального устрою України є важливою адміністративною одиницею, зв'язувальною ланкою системи. Через район здійснюється державна політика на місцях, вирішується основний обсяг питань життєдіяльності місцевого населення, район представляє спільні інтереси самоврядних територіальних громад і забезпечу«їх зв'язок з обласними і центральними органами влади. Він є сформованою моделлю сільської спільності людей, на його основі мають вирішуватися питання відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури.
Отже, область і район - адміністративно-територіальні одиниці, які формуються з метою забезпечення ефективної державної регіональної політики.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!