Територіальний устрій є організацією території держави.
Поняття «територія» (з лат. - земля).
Територія держави - це простір, зафіксований державним кордоном, на який поширюється суверенітет держави.
Територія держави охоплює:
- сухопутну територію;
- водні простори;
- повітряну територію;
- підземну територію.
Особливий правовий режим, що регулюється насамперед міжнародним правом, мають континентальний шельф і виключна (морська) економічна зона.
У межах своїх територіальних кордонів суверенна держава виступає як єдиний офіційний представник усього народу, що об'єднується за ознакою громадянства.
Територіальний устрій України — це внутрішній її поділ на певні територіальні частини, співвідношення держави в цілому з її складовими частинами.
У світі немає держави, територія якої не поділялася б на певні частини. Навіть найменші країни мають поділ своєї території.
Відповідно до територіального устрою будується система державних органів та самоврядних органів на місцях (9 розділ Конституції України).
Територіальний устрій сприяє збалансованому розвитку всієї території, створенню сприятливих умов для задоволення матеріальних, соціальних та культурних потреб громадян тощо.
Сутність територіального устрою України відображається в його принципах , які визначені в ст. 132 Конституції України.
До них належать:
1) єдність та цілісність державної території (територія України становить єдине ціле, її складові частини перебувають у нерозривному взаємному зв'язку, на ній чинними є тільки закони України). Цей принцип встановлений у ст. 2 Конституції України, у якій зазначається: «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною».
|
|
|
2) поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (в Україні має бути така організація території, яка відповідала б інтересам держави і окремих регіонів).
3) збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів (в рівномірному економічному і соціальному розвитку всієї території країни (міст, селищ та інших населених пунктів) з урахуванням соціально-економічних чинників, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурно-історичних традицій).
Розрізняють два основних види територіального устрою:
1 ) політико-територіальний ;
Адміністративно-територіальний.
Політико-територіальний устрій передбачає поділ території держави на окремі самостійні частини. Він є характерним для федеративних держав (Бразилії, Індії, США, ФРН, Швейцарії та ін.).
Адміністративно-територіальний устрій - це внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці. Він властивий унітарним державам(Великій Британії, Китаю, Франції, Японії та ін.).
|
|
|
Адміністративно-територіальний устрій - це територіальна організація держави, що характеризується внутрішнім поділом її на складові - адміністративно-територіальні одиниці різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
З територіальним устроєм безпосередньо пов'язана форма державного устрою. Сучасні держави за формою устрою поділяються на унітарні та федеративні.
Унітарна держава — це держава, яка є єдиною, тобто до складу якої не входять інші держави (Болгарія, Велика Британія, Польща, Угорщина та ін.). Її територія становить єдине ціле, і поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці.
Унітарна держава має спільні для всієї країни органи влади (такі як парламент, уряд, верховний суд), функції яких поширюються на всю територію. В унітарних державах діє, як правило, єдина система законодавства.
Україна, відповідно до ст. 2 Конституції, є унітарною дежавою . Водночас у її складі є Автономна Республіка Крим. Проте сам факт наявності автономії у складі держави ніколи не був обов'язковою ознакою федерації.
|
|
|
Федеративна держава — це держава, яка створена в результаті добровільного об'єднання двох або кількох держав внаслідок приєднання до держави території зі збереженням їх певної державної відокремленості, чи в результаті автономізації територіальних одиниць (Аргентина, Індія, Німеччина, США та ін.). Територія федерації складається з території держав, що в неї входять.
Конфедерація — це союз двох або кількох самостійних держав, що об'єдналися для досягнення певної мети, головним чином, що має зовнішньополітичний і воєнний характер. Однак таке об'єднання держав не створює нової держави, оскільки кожна держава такого союзу зберігає свій суверенітет. Ц е не одна нова держава, а союз держав, тобто міжнародно-правове об'єднання. Утворювалися конфедерації на різних етапах історії, і після нетривалого існування вони розпадались або перетворювалися на федерації (США, Німеччина, Швейцарія). У 1982 р. дві африканські держави — Сенегал та Гамбія об'єдналися в конфедерацію (Сенегамбію), але вже в 1989 р. вона розпалася.
Україна тривалий час перебувала в складі різних за територіальним устроєм держав, виступаючи суб'єктом унітарних держав (Польща, Румунія, Російська імперія), федерацій (СРСР) та конфедерацій (Австро-Угорщина), але споконвічним прагненням українського народу було створення власної єдиної унітарної держави. Уперше спробу створити таку державу шляхом Акта злуки між УНР і ЗУНР було здійснено в 1922 р., але утворити єдину унітарну державу вдалося лише з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 р.
|
|
|
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!