Основними вимогами до цих актів є:
- своєчасність;
- точність і достовірність фактів, що вказуються в них;
- юридична обґрунтованість та вичерпне вмотивування;
- правильність вибору адресата.
Крім того, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається :
- ким і яке положення закону порушено;
- у чому полягає порушення;
- у який строк посадова особа або орган мають вжити дії до його усунення.
За своїми юридичними властивостями акти органів прокуратури поділяються на:
1) загальнонаглядові акти;
2) процесуальні.
До загальнонаглядових актів органів прокуратури належать:
- протести;
- приписи;
- подання;
- постанови.
Ці акти приймаються й реалізуються у процесі :
- здійснення прокурорами функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів державними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також посадовими особами і громадянами;
- реалізації функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Зазначені акти мають на меті :
- запобігання порушенню законів;
- у разі здійснення такого порушення - усунення як самого порушення закону, так і його негативних наслідків.
До процесуальних актів органів прокуратури належать:
- постанови;
- протоколи;
- касаційні та окремі подання;
|
|
|
- вказівки і доручення слідчому й органам дізнання тощо.
Ці акти приймаються та реалізуються прокурорами у процесі здійснення ними :
- функцій нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями із застосуванням оперативно-розшукової діяльності;
- функції розслідування кримінальних справ і розгляду цивільних і господарських спорів, а також адміністративних справ.
Для кожного виду актів органів прокуратури існують спеціальні умови його застосування, тобто правовий режим акта прокуратури. Так:
1) у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта чи дії незаконними. Наприклад, протест на акт, що суперечить закону, виноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.
2) у такому самому порядку виноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у 10- денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
|
|
|
Установивши, що опротестований прокурорський акт органу, рішення або дія посадової особи не відповідають вимогам закону, суддя постановляє :
- рішення про задоволення вимог заявника;
- визнання акта органу (рішення чи дії посадової особи) незаконними та про його скасування.
Якщо буде встановлено, що опротестований акт, рішення або дія посадової особи не суперечать вимогам закону, суддя постановляє:
- рішення про відмову у задоволенні заяви.
Прокурор також має право:
1)в необхідних випадках давати доручення керівникам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки, податкової служби, митної служби щодо проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок із метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.
2) да вати згоду або пода вати до суду подання про :
- проведення обшуку житла чи іншого володіння;
- виїмку документів, що становлять державну та (або) банківську таємницю;
- накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку;
|
|
|
- огляд і виїмку кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, та в інших випадках, передбачених КПК України.
При цьому рішення прокурора, дії чи бездіяльність органів прокуратури, які порушують чи обмежують права громадян, можуть бути оскаржені в суді (ст. 55 Конституції України).
5. Конституційно-правові основи функціонування адвокатури в Україні.
Конституційно-правові основи функціонування адвокатури в Україні врегульовано:
- Конституцією України;
- Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- іншими законодавчими актами України.
Адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.
В Україні діє адвокатське самоврядування з метою:
- забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності;
- дотримання гарантій адвокатської діяльності;
- захисту професійних прав адвокатів;
- забезпечення високого професійного рівня адвокатів;
|
|
|
- вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Адвокатське самоврядування – це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені законом.
Адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах:
- верховенства права;
- законності;
- незалежності;
- конфіденційності;
- уникнення конфлікту інтересів.
Адвокат України здійснює адвокатську діяльність:
- на всій території України;
- за межами України, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність:
- індивідуально;
- в організаційно-правових формах:
1) адвокатського бюро;
2) адвокатського об’єднання.
Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Адвокатура є незалежною від:
- органів державної влади;
- органів місцевого самоврядування;
- їх посадових та службових осіб.
Держава:
- створює належні умови для діяльності адвокатури;
- забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
Адвокатом може бути:
1) фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту (це повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку);
2) володіє державною мовою;
3) має стаж роботи в галузі права не менше 2 років (це стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти);
4) склала кваліфікаційний іспит;
5) пройшла стажування (крім випадків, встановлених законом);
6) склала присягу адвоката України;
7) отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Не може бути адвокатом особа, яка:
1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом 2 років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом 3 років з дня такого звільнення.
Несумісною з діяльністю адвоката є:
1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";
2) військова або альтернативна (невійськова) служба;
3) нотаріальна діяльність;
4) судово-експертна діяльність.
Зазначені вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката не поширюються на:
- депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);
- членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі).
У разі виникнення обставин несумісності адвокат у 3-денний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам закону.
З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що зобов’язані не пізніше 10 робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.
Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше 30 днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.
Текст присяги адвоката України:
- підписується адвокатом;
- зберігається радою адвокатів регіону;
- копія надається адвокату.
Особі, яка склала присягу, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- посвідчення адвоката України.
Зразки свідоцтва і посвідчення затверджуються Радою адвокатів України.
Свідоцтво і посвідчення адвоката України:
- не обмежуються віком особи;
- є безстроковими.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про:
- чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні;
- обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється:
- радами адвокатів регіонів;
- Радою адвокатів України.
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
Спеціальна література:
1. Крючко Ю. Місце прокуратури в системі органів державної влади // Вісник Академії прокуратури України. – 2006 – № 4 – С. 18–21.
2. Каркач П.М., Курочка М.Й. Конституційні функції прокуратури в діяльності суду: Навчальний посібник. - Донецьк, 2004. - 116 с.
3. Михайленко О. Проблеми функцій у системі органів прокуратури України // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 1. – С. 33–37.
4. Сухонос В. Місце прокуратури серед гілок влади в Україні і за кордоном // Вісник прокуратури. – 2007. – № 10 – С. 71–79.
5. Шупеня М., Бачук Б., Франків Л. Прокурорський нагляд та участь прокурора у виконавчому провадженні // Право України. – 2006. – № 1. – С. 37–40.
6. Фіолевський В.П. Судова влада і правоохоронна система в Україні: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 322 c.
7. Домбровський С. «Загальний нагляд», яким він є? // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – С. 3–6.
8. Захарова О.С., Ковальський В.С., Лукомський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
9. Концепція реформування прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 3–7.
10. Косюта М., Долежан В. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» // Право України. – 2006. – № 3. – С. 59–62.
11. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персонал та правове регулювання // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2. – С. 34–35.
12. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України // Вісник прокуратури – 2006. – № 4. – С. 3–8.
Тема 22: «Територіальний устрій України»
План
1. Поняття, принципи та форми територіального устрою.
2. Система адміністративно-територіального устрою України.
3. Конституційно-правовий зміст поняття «регіон», «автономна республіка», «область» та «район».
4. Конституційно-правовий статус «міста», «району в місті», «села», «селища».
5. Конституційно-правовий статус столиці України — міста-героя Києва та міста Севастополя.
1. Поняття, принципи та форми територіального устрою
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!