Особливість Верховної Ради України в державному механізмі України зумовлена такими чинниками:

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 87Следующая ⇒

1) Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом, що представляє інтереси усього Українського народу;

2) український парламент обирається безпосередньо народом на основі демократичних принципів і з дотриманням демократичних процедур;

3) саме Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію — Основний Закон України, який закріпив систему, структуру, повноваження усіх інших органів державної влади;

4) окрім народу, лише Верховна Рада України наділена правом приймати закони — нормативно-правові акти, що мають найвищу після Конституції юридичну силу і якими деталізується й конкретизується конституційно-правовий статус усіх інших державних інституцій;

5) Верховна Рада України є колегіальним органом державної влади;

6) усі рішення парламенту приймаються на основі демократичних процедур, шляхом голосування, чим забезпечується врахування найрізноманітніших соціальних інтересів.

Виходячи з вищевикладеного, місце та роль Верховної Ради України в системі державної влади можна визначити формулою «перша серед рівних». Адже незважаючи на те, що закріплені ст. 6 Конституції України всі гілки державної влади є формально рівними і незалежними одна від одної, провідне місце в цій системі все ж належить парламенту нашої держави — Верховній Раді України.

Виконання прийнятих парламентом законів забезпечується узгодженою діяльністю системи органів виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України, вищим органом у системі органів виконавчої влади є уряд — Кабінет Міністрів України, який очолює всю систему державної виконавчої влади в Україні.

Формування уряду здійснюється спільно Верховною Радою України та Президентом України.

Другу після Кабінету Міністрів України сходинку в системі органів державної виконавчої влади України посідають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, функціями яких є управління різними сферами державного життя. Ці державні органи забезпечують реалізацію законів, указів Президента України й інших нормативно-правових актів вищих органів державної влади України.

Державну виконавчу владу на рівні областей здійснюють обласні, а на рівні районів — районні державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Єдність системи органів виконавчої влади України зумовлена єдністю системи державної влади в цілому, розмежуванням функцій і повноважень між органами виконавчої влади різних рівнів, підпорядкованістю нижчестоящих органів вищестоящим та загальною спрямованістю їх діяльності на здійснення управлінських функцій держави.

Незалежною і самостійною системою органів державної влади є суди. Відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно спеціалізованими державними органами — судами. Судочинство покладається на Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Конституційний Суд України визначається єдиним органом конституційної юрисдикції України, головним функціональним призначенням якого є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Система судів загальної юрисдикції України побудована на засадах територі- альності і спеціалізації. Спеціалізованими судами є господарські й адміністративні суди. До системи судів загальної юрисдикції входять місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані (які, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є судами касаційної інстанції) суди. Найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Важливе значення має конституційна заборона на утворення надзвичайних та особливих судів.

Особливе місце в системі органів державної влади посідає інститут глави держави — Президента України. Формально Президент України не входить до жодної з передбачених Конституцією України гілок державної влади. Одночасно глава держави наділений досить широкими державно-владними повноваженнями, які забезпечують широкі можливості впливати на діяльність кожної з трьох гілок державної влади. Особливий правовий статус Президента України визначається також і порядком його обрання — він обирається безпосередньо громадянами України на вільних виборах, на основі принципів загального, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Такий спосіб обрання Президента України в поєднанні з його суттєвими державно-владними повноваженнями зумовлюють належне виконання главою держави своїх головних функцій — представництво держави, гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина.

Конституцією України передбачено й низку інших державних органів, які не належать до жодної з трьох гілок державної влади. Так, розділ VII Основного Закону України, який має назву «Прокуратура», засвідчив, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається виконання окремих правоохоронних функцій держави.

Специфічне місце в системі органів державної влади належить: Рахунковій палаті, на яку покладається функція здійснення від імені Верховної Ради України контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; Вищій раді юстиції, яка покликана забезпечити належний фаховий рівень суддівського корпусу України, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів і розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

У цілому система державних органів України відповідає загальновизнаним демократичним засадам організації державної влади, а в своїй сукупності всі державно-владні інституції забезпечують ефективну реалізацію функцій держави.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.

2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.

3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.

4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.

5. Закон України “Про Державний Гімн України” від 6 березня 2003 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

6. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» від 1 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

7. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

8. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” від 6 квітня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

9. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

10. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

11. Закон України “Про засади державної мовної політики” від 3 липня 2012 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

12. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження” від 20 січня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

13. Закон України “Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

14. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

15. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/1999 від 14 грудня 1999 року (справа про застосування української мови) // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

16. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Прієшкіна О.В. Конституційний лад України: актуальні питання становлення, інституціоналізації та розвитку: Монографія. - О.: Фенікс, 2008. - С. 8.

2. Наливайко Л.Р. Державний лад України: теоретико-правова модель: монографія / Л.Р. Наливайко. - X.: Право, 2009. - С. 57.

3. Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. -2003. - № 2. - С.47-58; № 3. - С.65 -80.

4. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г.Данилян та ін.; За ред. акад. HAH України В.Я.Тація, акад. АПрН України Ю.М. Тодики. - Х.: Право, 2003.- 328 с.

5. Тодика Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2003.- № 1(33) - С.34-44.

6. Любченко П. Конституційно-правові проблеми визначення структури громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук України.- Харків, 2004,- № 3 (38).- С.43-53.

7. Скрипнюк О.В. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. - К.: Ін-т держави і права HAH України, 2000.- 600 с.

8. Стецюк П. Конституційні характеристики України (спроба формально - юридичного аналізу) // Вибори і демократія. - 2004.- № 1. - С. 29-35.

9. Чушенко В. Проблеми формування соціально-організованого суспільства в Україні // Право України. - 2005. - № 4.-С. 104-107.

10. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. - 2003. - № 11,- С. 127-130.

11. Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права // Право України. - 2005.-№10.-С.114-118.

12. Панкевич О. Проблеми соціальної держави: дискусія триває // Право України. - 2005. - № 12.-С.117-120.

13. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991-2001 рр. - К.: Юрінком Інтер, 2001,- 288 с.

14. Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. – 2005. – № 7. – С. 25–28.

15. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. проф. В.Л.Федоренка. – 3-вид., перероб. і доопр. - К.: КНТ, Видавництво Ліра-К, 2011. – 532 с.

16. Майданник О.О. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.:Алерта, 2011. – 380 с.

17. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П.Колісника та Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2010. – 416 с.

18. Конституційне право України: підруч. / В.І.Чушенко, І.Я.Заяць. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К.: Ін Юре, 2009. – 548 с.

19. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2009. – 608 c.

Тема 8: «Громадянство України»

ПЛАН

1. Поняття, зміст, ознаки та принципи громадянства України.

2. Підстави та умови набуття громадянства України.

3. Форми і підстави припинення громадянства України.

4. Повноваження глави держави і спеціально уповноважених державних органів з питань громадянства України.

5. Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 213; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!