Приклади застосування методів у релігієзнавчих дослідженнях.
Методи аналіу і синтезу (із акцентом на історіософські, історіографічні, текстологічні аспекти) дають можливість виявити, наприклад, релігійно-філософські ідеї теологічно-полемічного змісту чи тексту, рокрити їхнє конфесійне підґрунтя, виявити причини конфесійих уподобань.
Порівняльно-історичний та емпіричний методи аналізу застосовуються для з’ясування особливостей етноконфесійної поведінки, культури міжконфесійної взаємодії, державно-церковної політики.
Системний метод застосовується, наприклад, з метою з’ясування впливу міжконфесійної взаємодії на політичні процеси, їню взаємозалежність, дослідження етноконфесійних концепцій держав.
Метод систематизації (із залученням аналітично-синтетичного методу) застосовується при дослідженні тенденцій розвитку певних конфесійних особливостей, зокрема особливостей соціального вчення церкви тощо.
Емпіричний метод (із акцентом на метод текстуального аналізу чи джерельного методу) дає можливість досліджувати тексти Святого письма, творів отців церкви, папських енциклік, праць теологів і філософів, документів католицьких і православних соборів.
Метод спостереження (в релігієзнавстві) передбачає відвідування релігійних організацій, спілкування з членами і прихильниками традиційних церков і неорелігій.
Подокументний метод збору даних (з ріноманітних джерельних компонентів) дає можливість встановити склад релігійних громад, активістів релігійних організацій, делегатів церковних соборних засідань чи благочинних зборів, членів єпархіальних управлінь тощо.
|
|
|
Метод текстуального аналізу застосовується для виявлення спорідненості чи різниці в ідеях окремих авторів, із врахуванням використання ними неоднорідної термінології.
Метод ідеалізації доцільно застосовувати для створення окремих теоретичних схем, наприклад для теоретичної схеми релігійної свідомості.
Аксіоматичний метод (використання лише очевидних гіпотетичних припущень) дає можливість визначати різні поняття, наприклад «релігійної свідомості», «релігійної моралі», «релігійного свтогляду» тощо.
Метод соціології релігії застосовується, зокрема, для з’ясування функціонально-структурних аспектів релігійни змін.
Метод компаративістики (порівняння) дає можливість встановити характер, масштаби і напрямки релігійних змін, осмислити (наблизитися до осмислення) релігійних й релігійно-суспільних феноменів через їх поміщення у сітку просторових і часових координат, виокремити закономірності від казуальних виявів та інновацій.
Просопографічний метод (із акцентуванням на вивченні біографій діячів). Допомагає охарактеризувати суспільну діяльність релігійних лідерів, виявити їхні церковні та політичні зв’язки.
|
|
|
Герменевтичний метод застосовується для аналіу різних церковних (історичних) джерел програмних документів, релігійних чи політичних організацій і партій, церковних соціальних доктрин тощо.
Методи індивідуаліації і узагальнення допомагають зумістити порівняльний історіософський, історико-соціологічний, історико-політичний аналіз етноконфесійних процесів, виявити їхній вплив на особу (особистість) і навпаки.
Метод архівної евристики застосовується для оцінки змін, що відбуваються на різних історичних етапах у веденні церковних документів та рнгламентації цього процесу.
Метод формулярного аналізу використовується для з’ясування особливостей фіксації духовенством в церковних документах.
Метод періодизації дає можливість визначити історичні етапи діяльності і розвитку релігійних організацій у контексті суспільно-політичного життя.
Хронологічний метод застосовують для відтворення подій релігійного життя у часовій послідовності.
Методи систематизації та узагальнення дозволяють сформулювати конкретні висновки наукового дослідження.
|
|
|
Загальні методи гуманітарних досліджень: порівняння, аналізу та синтезу, абстрагування, узагальнення, індивідуалізації, систематизації, класифікації, періодизації (метод системного впорядкування) та ін.
Спеціальні методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, типологічний, структурно-функціональний, метод нормативно-правового аналізу, історико-аналітичний, історико-порівняльний, метод контекстуального аналізу, герменевтичний метод та ін.
Методи дослідження включають у себе насамперед:
Принципи: фундаментальні принципи релігієзнавчого аналізу або академічного релігієнавства, обєктивності, історизму, багатовекторності, всебічності, світоглядного плюралізму, взаємодії зовнішнього і внутрішнього , обєктивного і субєктивного, концепти класичних і посткласичних теорій релігій, позаконфесійності.
РОЗДІЛ 3
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 308; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!